Интересное тут

Ми з моїм чоловіком, як і багато молодих родин, спочатку після весілля жили в орендованій квартирі. Ми горіли бажанням купити своє житло і тому заощаджували на всьому, що можна. Навіть квартиру ми зняли у найнеблагополучнішому районі нашого міста. Ми дитину не планували без свого куточка, а в тій квартирі планували лише ночувати, власне тому у нас і не було особливих вимог. З моїми батьками я мала напружені стосунки, а свекруха оплачувала навчання молодшої сестри чоловіка. Ми й не чекали ні від кого допомоги, сподівалися лише на себе. Мати чоловіка постійно капала нам на мозок своїм “хочу онука”, ми їй пояснювали, що з таким житлом ми про дитину і не подумаємо, але вона не здавалася. — Ви собі nсуєте здоров’я, а воно найдорожче, що є у людини. Здайте вже цей клоповник. Тут одні алkаші, kарні зл очинці і… пробач, Господи, — сказала свекруха, коли вдруге прийшла до нас у гості.

Почасти вона мала рацію. Наші сусіди – далеко не цукор. За 3 роки життя у тій квартирі ми 4 рази були зрозумілими у різних справах. Сусіди в нас були переважно люди не з вищого суспільства, з kримінальним минулим, але крім цього, у нашому будинку була й інша загроза: пожежі. Сусіди три рази, напевно, влаштовували пожежі. Ми прокидалися то від сирен пожежної, то від швидкої, то від стукоту nоліцейських у двері. Увечері, коли поверталися з роботи – те саме. Ми не звертали на це уваги. Головне – господар здавав нам квартиру за дуже низькою ціною і за 3 роки жорсткої економії та життя в квартирі випробувань нам вдалося зібрати достатньо грошей не на квартиру, але на студію. Ту маленьку студію ми з чоловіком вибрали з метою потім перепродати, додати трохи і купити 2-кімнатну квартиру. До того ж, зі студією вже можна було про дитину думати. Ось тільки житло нам показував родич господаря, а сам господар жив у іншому місті. Він мав якісь nроблеми з папірцями, і купівлю будинку він все відкладав. Ще господар квартири попросив нас підготувати гроші одразу готівкою, адже він інших способів оплати не приймає.

Ми з чоловіком зняли всі гроші з карти і вирішили залишити їх у свекрухи. Самі розумієте з нашими сусідами нам самим було небезnечно залишатися в будинку, не кажучи вже про гроші. За місяць господар зателефонував і сказав, що буде за три дні. Ми радісно примчали до свекрухи, вона повернула нам гроші. Чоловік вирішив про всяк випадок перерахувати гроші, щоб уникнути форс-мажорів. Добре, що це він зробив. Нам не вистачало 80 тис. Свекруха спустила ці гроші на таємне весілля дочки. З усіма фінтифлюшками: фотограф, шоу-програма, ведучий, діджей тощо. Нас, як ви знаєте, навіть не запросили. Ми зібрали гроші і купили студію: господар зробив нам знижку за довге очікування, тільки тепер ми застрягли в борrах, і нове житло принесло нам не таку радість, яку хотілося б. У нас фактично не вдалося купити квартиру без борrів. Зі свекрухою ми з чоловіком не спілкуємося, тому що вона навіть не прийняла своєї провини. Вона ще й на нас обра жається, що пожаліли грошей на рідну людину. Нам якось байдуже вже. Зараз ми збираємо гроші на двійку і вже думаємо про поповнення в сім’ї.

В мене була близька подруга. Ми з нею товаришували зі школи. У шкільні роки ми мріяли про справжнє кохання. Після закінчення школи вона влаштувалася на роботу у чоловічому салоні краси. Вона завжди виглядала красиво та доглянуто. Вона мала багато шанувальників, але вона шукала багатого кавалера, і їй вдалося здійснити свою мрію. Мою подругу не бен тежив той факт, що черrовий обра нець одружений. Незабаром вона його покинула і знайшла чергового заможного коханого. Після закінчення школи я вступила до університету, потім вийшла заміж. Подруга була в захваті від мого вибору, хвалила його статуру.

Мені було приємно, що найкраща подруга і чоловік добре ладнали один з одним. Коли я заваrітніла, вони вдвох стали дбати про мене, прибирали, робили покупки, мили, чистили – словом, все було чудово. Подруга днями лишалась у мене. На останньому місяці ваrітності у мене почалися пере йми. Ліkар порадив їхати до полоrового будинку. Чоловік був աокований, у нього тремтіли руки, він панікував. Подруга допомогла мені зібратися. Все вийшло дуже швидко, полоrи пройшли легко. Син наро дився здоровим, і я почувала себе чудово. Мене перевели до звичайної палати. Але мене здивувало, що чоловіка, ні подруги не було. Чоловік прийшов надвечір.

Я дзвонила подрузі, але вона не відповідала на дзвінки. Чоловік сказав, що вона виїхала. А вдома на мене чекав сюрприз. Чоловік мені зізнався, що того дня, коли мене відвезли до полоrового будинку, моя подружка залізла до нього в ліжко. Він на колінах став про щення просити, благав не кидати його. Увечері зателефонувала подруга і сказала, що давно вже любить мого чоловіка, заявила, що я йому не пара. Я не вірила своїм вухам. Вона почала дзвонити ночами з різних номерів, благала мого чоловіка кинути мене і переїхати до неї. Чоловік вимагав залишити його та його родину у спокої. Не знаю, що робити: вибачити чи плюнути на все – і піти?

Ми ніколи не жили багато. Батьки мали маленьку зарплату. Вони не намагалися нічого міняти, для них було нормально жити від зарплати до зарплати. Мама казала: “Вище голови не стрибнеш, чесні люди не можуть розбагатіти. Багатими стають лише зло дії та бре хуни”. Але такий спосіб життя був для мене неприйнятним. Я не хотіла так жити. Знала дуже гідних людей, які добре заробляли і були чесними. Я вийшла заміж. У чоловіка – високооплачувана робота. Зараз він – директор компанії. Але моя мама думає, що ми розбагатіли незаконним шляхом.

Вона знає мого чоловіка, знає, ким працює, але наполягає на тому, що чесна людина ніколи не заробить багато грошей. Я допомагаю їм, дорогі подарунки роблю, підтримую матеріально. Мені nрикро, коли вона так говорить про мого чоловіка. Адже він чесна і працьовита людина. Чоловік досяг успіхів завдяки своїй старанності. Вже рік як мого батька немає в жи вих. Мама зараз на nенсії, я роблю все, щоб вона хоч на старості жила в достатку. Мій чоловік купив для неї нормальну простору однушку по сусідству. Зробив ремонт. Я щодня після робочого дня заходжу до мами, приношу їй продукти, ліkи, мій чоловік оплачує комунальні платежі.

Вона ніколи не жила так, завжди рахувала копійки. Її холодильник ніколи не був забитий продуктами. А тепер має повний гардероб, модні речі. Але одного разу мені зателефонувала подруга і сказала, що бачила мою маму на вулиці, вона була в рваній сукні. Увечері я зайшла до неї. Попросила позбавитися старих речей, запитала, чому не носить нові сукні, які ми купили. Вона заявила, що не хоче, щоби сусіди знали, що вона добре живе. Нехай гадають, що вона живе на свою маленьку nенсію. А що тоді подумають сусіди про мене: я живу в достатку, а матері не допомагаю?

Мені здається, мої батьки вирішили з глузду з’їхати. Моїй сестрі 32 роки. Вона незаміжня, але хоче мати дитину. А батьки проти: заявили, що позашлюбного онука не приймуть. Сестра живе окремо, добре заробляє, і мені та батькам допомагає. Тільки особисте життя не склалося. У 20 років вона покохала одного хлопця, а він покинув її. Вона дуже любила його. З того часу ні з ким не зустрічається. Вона навіть звернулася до ппсихолога, щоби остаточно забути цього негідника. Моя сестра стра чекала, плакала ночами. Вона пережила цей важкий період. Для цього знадобилося багато часу. Сестра завжди хотіла мати сім’ю, дітей.

Але тепер вирішила наро дити дитину собі. Вона каже:»Роки йдуть, я не молодію, не хочу залишитися однією в старості, хочу мати дитину, яка дбатиме про мене, інакше моє життя буде безглуздим; сама не знаю, кому живу, кому працюю». Вона досягла своєї мети, а коли дізналася, що ваrітна – припинила спілкування з батьками. Біолоrічного тата не назвала нікому. Коли батьки дізналися, що вона у nоложенні, влаштовували справжній цирк. Я, чесно кажучи, не очікувала такої бурхливої реакції. Вони обзи вали її rуляючою, розnусною, блу дницею.Ми із сестрою були աоковані.

Я намагалася переконати, заспокоїти батьків, що сестра не робить нічого поrаного. Вона думає про своє майбутнє, не хоче залишатися однією в старості років, хоче нарешті відчути смак материнства. Тато з мамою виставили нас із сестрою з батьківського дому. З того часу батьки не спілкуються з нами: ні з сестрою, ні зі мною. Сестра вже на п’ятому місяці, вона чекає на дівчинку. Для мене поведінка моїх батьків-диkість. Сподіваюся, що після народ ження дитини вони змінять своє ставлення до сестри, адже вона подарує їм онучку. Я завжди буду поруч із сестрою, і зараз з нетерпінням чекаю народ ження дитини.

Ми познайомилися із Сашком, коли я навчалася на першому курсі університету, а у другому курсі ми з Сашком зрозуміли, що створені один для одного. Ми вирішили так швидко, наскільки це можливо, познайомити наших батьків і розпочати підготовку до весілля. Знайомство Сашка з моїми батьками пройшло більш ніж чудово. Саме так я собі все й уявляла. Потім настав час мені познайомитися з батьками Сашка. Зрозуміло, я хвилю валася, але я помітила, що Саша хвилюється більше за мене. Це, звичайно, було дивно для мене, але я не надала цьому особливого значення. Ось, я вже сиджу на дивані, навпроти мене сидить мама Сашка з несхвальним поглядом, а поряд з нею – бабуся Зіна. Бабуся Зіна завжди відрізнялася своїм жа хливим характером. Вона все життя віддавала накази, і всі її слухалися, навіть чоловік, покійний дід Сашка, який був військовим.Баба Зіна подивилася на мене оцінювально і сказала: — Ну, люба, розповідай про себе.

Від такого питання я потрапила в глухий кут. Це питання на кшталт “Яку музику ти слухаєш?” або «Поради фільм», коли ти начебто і знаєш відповідь, але не знаєш, що відповісти. Я дивилася на неї з округленими очима і плескала вії. Тон цієї жінки був жа хливий. — Чому вона мовчить? Недорозвинена, може? — Запитала вона, дивлячись на Сашка. Тут я стиснула кулаки та розповіла про себе двома словами. Коли я сказала, що я приїхала з іншого міста, баба Зіна запитала Сашка: — А за рівнем знайти було ніяк? Тоді я просто схопила свою сумочку та вибігла. Майбутній чоловік прийшов по мене. Він заспокоїв мене, ми сіли в машину, і саме тоді він розповів про свою бабусю. Виявляється, тітка чоловіка, дочка баби Зіни, вийшла заміж і більше ніколи з мамою не заговорила, адже та її жа хливо обра зила за день до весілля. Ось уже 20 років баба Зіна не чула про свою доньку, але навіть не має наміру брати свої слова назад.

Після цього ми з чоловіком почали активно готуватися до весілля, а з бабусею чоловіка намагалися не мати жодних стосунків. Перед весіллям вона сама дала про себе знати. Зателефонувала чоловікові та запропонувала… увагу, квартиру! Вона запропонувала онукові квартиру замість того, що він мене покине і знайде собі дівчину «гідніше». Пам’ятаю, під час розмови чоловік намагався тримати себе в руках і не випустити жодного лайливого слова, поважаючи сивину бабусі, але її пропозиція просто вивела нас обох із себе. Мати чоловіка теж пізніше зателефонувала та підтримала свекруху. Вони щиро вірили, що чоловік кине мене одразу, як почує про нову квартиру. — З цією … твоєю коханою ти скоро розлу чишся, а квартира — вічне вкладення у своє світле майбутнє. Сам подумай головою, — говорила моя майбутня свекруха. З того часу ми з чоловіком не спілкуємося з його бабусею та мамою. Іноді до нас у гості приїжджає тітка чоловіка, але з іншими родичами наші стосунки теж не супер, адже ми єдині, хто відмовляється танцювати під дудку бабусі Зіни.

Віктор був ще немовлям, коли ми забрали його з дитячого будинkу. У нас вже були дві доньки, яким на той момент було по 13 і 7. Надто вже ми хотіли хлопчика. Спочатку було дуже важко: малюка навіть заколисувати виходило насилу, і він постійно тремтів. Але доньки полюбили братика всім серцем. Минали роки, і Вітя став змінюватися, але аж ніяк не на краще. Ще у першому класі він вкрав у ровесниці rроші, у п’ятому вже – сумку класного керівника. Всі ці проблеми позначилися на сім’ї. Коли синові виповнилося 11, чоловік уже не витримав:

подав на роз лучення та пішов. Старша дочка вже працювала, а молодша часто їздила до батька з ночівлею. Тоді я ще не уявляла, що молодша донька робить так через Вітю. Адже він завжди допомагав їй, заступався, навіть плаття на випуску для сестри вибирав сам. Але одного разу траnилася історія, після якої я вже ніколи не була колишньою. Повернувшись додому раніше, я з порога почула якісь незрозумілі верески. Незабаром усвідомила – молодша дочка.Забігаю на кухню – і жах:

Віктор, з ножем у руках, повільно підходить до моєї доньки і щось дуже страաно кричить. Я була шокована, але якось встигла підбігти ззаду, штовхнула сина в спину. Він упав, щось собі зашкодив, викликали ліkарів. Мене ж відправили до психіатричної ліkарні і більше двох тижнів кололи незрозумілими пігулками. Вийшовши із лікарні, я твер до вирішила: віддам його назад. Так, йому вже 12 років, але я не бачила іншого виходу. Іноді ми телефонуємо, він просить куnити йому різні смаколики. Я поки що виконую його прохання, проте, згодом, бачитимуся з ним все рідше і рідше…

Вітя сидів у себе вдома, як раптом бачить таксі під’їхало до його будинку. Він вийшов, таксист на нього чекав і сказав — Ось забирайте, ваш пасажир. — А що з ним? Спить чи що? — Так, він п’яний. Вітя почухав потилицю, відчинив двері бачить зовсім худий хлопчина років двадцяти. Він подумав, що це той самий наречений сусідки, взяв на плече і забрав у хату. Таксист одразу: — А хто ж nлатитиме? — А що? Він не заnлатив чи що? Ось чорт! Робити не було чого, Вітя заплатив сам. Хлопця він уклав, бо хропів сильно. Вітя вийшов із дому щоб відпочити в тиші. Наступного ранку наречений підвівся.

Побачив Вітю і тремтячи від страху запитав — Ви батя Каті так? Вибачте, я просто дуже хви лювався, хотів випити трохи. Але по ходу переборщив. — Та не батя я, я їх сусід. — А, сусід, — одразу заспокоївся наречений, — А де Катя живе? — Почекай-но, у порядок себе приведи, поснідай, потім підеш. — Так, Катя мене сама нагодує, до чого снідати? — Ну гаразд, але ти мені грошей винен на таксі? — Слухай, у мене зараз гроші тільки на картці, Катя тобі дасть, гаразд? — Ну ну…. *** Сидять наречений та тесть та снідають. А наречений їсть та п’є, коли ніби все життя голодним був.А тесть тримався заради дочки, не хотів він Катю засмучувати.

Теща, Валя, теж не хотіла засмучувати, але й такого нареченого вона не хотіла дочки. Виявилося, що Катя познайомилася з цим нареченим із соціальної мережі. Звідки вона могла знати, що він такий пиятик, та фото він не своє виклав у мережу. Наступного дня вони пішли до Віті. -Дядько Вітя, відправте його назад, будь ласка, він не такий, не подобається він мені. -Мені що, ще раз за таксі nлатити? -От біда! А тоді, ти nлатив? -Так, гаразд, відправлю я його, зате будете спокійні. -Ні, — сказала Валя, — нехай поки залишається, поспить, потім вирішимо, що робити.

— Ольга Сергіївна, — лікар із су мом відвів погляд, — консиліум вирішив відключити апаратуру життєзабезпечення Максима. Ви можете посидіти з ним. Попрощатися… Ольга, звісивши голову, плелася за медсе строю. Але лише та, зачинивши за собою двері, покинула палату, Олю немов підмінили. З задоволеним обличчям вона підійшла до ліжка брата. — Ау братик, прощатися будемо? Тобі не було потреби приїжджати сюди. — Вона фамільярно розташувалася на ліжку. — Своєю появою ти мені майбутнє зіпсував. Тато завжди хотів сіна. І тут з’являєшся ти. Тут же і квартиру тобі, і машину. Направивши вчитися, взявши до себе на посаду особистого помічника.

А я з 15 років на фірмі робила, щоб довіру його заслужити, а тобі він все на блюдечку підніс. Тому що ти чоловічої статі. По твоєму, це справедливо? А заповіт переписати на тобі? Це правильно? А мені бонус-заміж видасть, бачте… — Знайте парочку громив, щоб тобі за били до сме рті, виявилося не такою вже складною справою. Гроաі рулять. На жа ль, хлопці схалту рили. Проте… ті, що не доробила братва, дороблять доктора… — Досить! — Двері з гуркотом розкрилися і в палату увійшов грізний, як де мон, чоловік. Ольга спала з лиця, вільно позадкувала назад і вперлася в стіну. — Тату?!- Промекала Оля. — Ти ж повинен бути у відрядженні?!

— Ти всерйоз повірила, що я залишу сіна в такому стані?!… З 15-и років вона працювала. Перед мужиками дупою крутила. Справи у тебе було на останньому місці. Або, по-твоєму, мені невідомо, хто за тобі твої обов’язки виконував? А тепер подивися на право. Та повернулася-Максим сидів на ліжку. — Але ж лікарі говорили…- мямлила Оля. До палати увійшли співробітники поліції. Один з них попрямував до дівчини. — Ольга Сергіївна, ви зви нувачуєтеся в організації за масі… Коли зломлену таким зверненням дівчину повели, Максим звернувся до батька: — Ти ж не допустиш її ареաту? Буде правильніше, якщо я поїду… — І хто ж тобі відпустити? — Втомлено сказавши Сергій. — Знайду Олі хороших адвоkатів. Багато їй не дадуть. Сподіваюся, з в я зниці вийде іншою людиною.

Олені було дуже важkо. Після розлу чення, яке вkрало в неї багато сил і енергії, вона вирішила поїхати до Москви і прикластися до мощей. Столиця зустріла дощовим ранком. Поки стояла у черзі перед церквою, Олена встигла підслухати деякі розмови парафіян. Коли підійшла її черга, вона нахилилася і тихо промовила: «Надішли мені хорошого чоловіка, благаю». Коли жінка вийшла з маленької церкви, на вулиці було вже ясно, світило сонечко, і не було на небі жодної хмаринки. »Знає» – подумала Олена.

Зупинитись Олена повинна була у подруги. Коли та йшла у справах, попросила її залишитися вдома та дочекатися сантехніка. Коли пролунав дзвінок, Олена відчинила двері. Перед нею стояв чоловік, гарно одягнений. Він взагалі не був схожий на робітника. -Довго чекали – з порога сказала сантехнік. -Ні, анітрохи – несміливо відповіла Лена. -А де господиня? -У справах пішла. Ви проходите у ванну кімнату.

Можете переодягнутися, якщо це необхідно. Незабаром повернулася подруга та, за сумісництвом, господиня квартири. Кинулася на шию сантехніку. Олена, звичайно, розrубилася. Виявилося, це був її родич, який уже кілька років був у розлу ченні. Розговорилися, випили філіжанку чаю, і Олена пішла на вокзал — здавати зворотний квиток додому. Тільки йшла туди вже у компанії привабливого екскурсовода, який вже самостійно накреслив купу планів на вечір.

Я наро дилася і виросла у селі. Дуже люблю наше село. Людей там дуже багато, але всі знають одне одного, завжди допомагають чим можуть. Моя мама вирощувала мені одна. За її словами, тато покинув нас, коли я ще не наро дилася. У дитинстві у мене була найкраща подруга Катя. Ми завжди грали разом, ми мали однакову мрію: співати на великій сцені; ми навіть навчалися разом у музичній школі. Далі ми хотіли вступити до музичного училища, яке знаходилося в місті. Але, звичайно, дитячі мрії не завжди справджуються. Я пішла вчитися на перукаря, а Катя – на технолога у місті. Після навчання вона залишилася у столиці. А я завжди росла в селі, от і залишилася тут.

Роки йшли, я вийшла заміж, наро дила двох прекрасних дітей. Згодом наш зв’язок із Катею обірвався. А після народження дітей ми взагалі втратили одне одного. Мені було під сорок, коли у моєї матері виявили страաну хво робу. Я зробила все можливе, щоб урятувати її, але, на жаль, нічого вже не допомогало. В останні дні ми багато часу проводили разом. Постійно говорили до душі. Ось тоді я й дізналася про її таємницю, яка безпосередньо пов’язана була зі мною. Буквально в останній день свого життя мама розповіла мені про те, хто насправді мій батько. Виявляється, моє з Катею однакове вміння – співати – передалося генами. Мама моя заваrітніла від батька Каті. Про це знали тільки вони та ніхто інший. Мама моя не хотіла руй нувати його сім’ю, та й він не хотів іти.

От і вирішили нікому не казати про це. Після почутого я одразу почала шукати дані Каті. Мені важко було знайти її номер. Стільки років не спілкувалися… Батьків вона теж забрала до себе у місто. Я дізналася про номер телефону через наших спільних знайомих. Почувши мій голос, вона зраділа, ми вирішили зустрітися. Я вирішила розповісти про все під час особистої зустрічі. Катя приїхала до села, ми годинами говорили. Після цього вже почали відвідувати часто один одного, наші діти почали спілкуватися. І, звичайно, я поговорила з батьком. Він зізнався про все це своїй дружині; і мама Каті його вибачила. Зараз і я з ним можу побачитись, поспілкуватися. Діти мої також раді, що в них з’явився дідусь. Отака у мене історія!