Олені було дуже важkо. Після розлу чення, яке вkрало в неї багато сил і енергії, вона вирішила поїхати до Москви і прикластися до мощей. Столиця зустріла дощовим ранком. Поки стояла у черзі перед церквою, Олена встигла підслухати деякі розмови парафіян. Коли підійшла її черга, вона нахилилася і тихо промовила: «Надішли мені хорошого чоловіка, благаю». Коли жінка вийшла з маленької церкви, на вулиці було вже ясно, світило сонечко, і не було на небі жодної хмаринки. »Знає» – подумала Олена.
Зупинитись Олена повинна була у подруги. Коли та йшла у справах, попросила її залишитися вдома та дочекатися сантехніка. Коли пролунав дзвінок, Олена відчинила двері. Перед нею стояв чоловік, гарно одягнений. Він взагалі не був схожий на робітника. -Довго чекали – з порога сказала сантехнік. -Ні, анітрохи – несміливо відповіла Лена. -А де господиня? -У справах пішла. Ви проходите у ванну кімнату.
Можете переодягнутися, якщо це необхідно. Незабаром повернулася подруга та, за сумісництвом, господиня квартири. Кинулася на шию сантехніку. Олена, звичайно, розrубилася. Виявилося, це був її родич, який уже кілька років був у розлу ченні. Розговорилися, випили філіжанку чаю, і Олена пішла на вокзал — здавати зворотний квиток додому. Тільки йшла туди вже у компанії привабливого екскурсовода, який вже самостійно накреслив купу планів на вечір.