Ми ніколи не жили багато. Батьки мали маленьку зарплату. Вони не намагалися нічого міняти, для них було нормально жити від зарплати до зарплати. Мама казала: “Вище голови не стрибнеш, чесні люди не можуть розбагатіти. Багатими стають лише зло дії та бре хуни”. Але такий спосіб життя був для мене неприйнятним. Я не хотіла так жити. Знала дуже гідних людей, які добре заробляли і були чесними. Я вийшла заміж. У чоловіка – високооплачувана робота. Зараз він – директор компанії. Але моя мама думає, що ми розбагатіли незаконним шляхом.
Вона знає мого чоловіка, знає, ким працює, але наполягає на тому, що чесна людина ніколи не заробить багато грошей. Я допомагаю їм, дорогі подарунки роблю, підтримую матеріально. Мені nрикро, коли вона так говорить про мого чоловіка. Адже він чесна і працьовита людина. Чоловік досяг успіхів завдяки своїй старанності. Вже рік як мого батька немає в жи вих. Мама зараз на nенсії, я роблю все, щоб вона хоч на старості жила в достатку. Мій чоловік купив для неї нормальну простору однушку по сусідству. Зробив ремонт. Я щодня після робочого дня заходжу до мами, приношу їй продукти, ліkи, мій чоловік оплачує комунальні платежі.
Вона ніколи не жила так, завжди рахувала копійки. Її холодильник ніколи не був забитий продуктами. А тепер має повний гардероб, модні речі. Але одного разу мені зателефонувала подруга і сказала, що бачила мою маму на вулиці, вона була в рваній сукні. Увечері я зайшла до неї. Попросила позбавитися старих речей, запитала, чому не носить нові сукні, які ми купили. Вона заявила, що не хоче, щоби сусіди знали, що вона добре живе. Нехай гадають, що вона живе на свою маленьку nенсію. А що тоді подумають сусіди про мене: я живу в достатку, а матері не допомагаю?
