Ми з моїм чоловіком, як і багато молодих родин, спочатку після весілля жили в орендованій квартирі. Ми горіли бажанням купити своє житло і тому заощаджували на всьому, що можна. Навіть квартиру ми зняли у найнеблагополучнішому районі нашого міста. Ми дитину не планували без свого куточка, а в тій квартирі планували лише ночувати, власне тому у нас і не було особливих вимог. З моїми батьками я мала напружені стосунки, а свекруха оплачувала навчання молодшої сестри чоловіка. Ми й не чекали ні від кого допомоги, сподівалися лише на себе. Мати чоловіка постійно капала нам на мозок своїм “хочу онука”, ми їй пояснювали, що з таким житлом ми про дитину і не подумаємо, але вона не здавалася. — Ви собі nсуєте здоров’я, а воно найдорожче, що є у людини. Здайте вже цей клоповник. Тут одні алkаші, kарні зл очинці і… пробач, Господи, — сказала свекруха, коли вдруге прийшла до нас у гості.
Почасти вона мала рацію. Наші сусіди – далеко не цукор. За 3 роки життя у тій квартирі ми 4 рази були зрозумілими у різних справах. Сусіди в нас були переважно люди не з вищого суспільства, з kримінальним минулим, але крім цього, у нашому будинку була й інша загроза: пожежі. Сусіди три рази, напевно, влаштовували пожежі. Ми прокидалися то від сирен пожежної, то від швидкої, то від стукоту nоліцейських у двері. Увечері, коли поверталися з роботи – те саме. Ми не звертали на це уваги. Головне – господар здавав нам квартиру за дуже низькою ціною і за 3 роки жорсткої економії та життя в квартирі випробувань нам вдалося зібрати достатньо грошей не на квартиру, але на студію. Ту маленьку студію ми з чоловіком вибрали з метою потім перепродати, додати трохи і купити 2-кімнатну квартиру. До того ж, зі студією вже можна було про дитину думати. Ось тільки житло нам показував родич господаря, а сам господар жив у іншому місті. Він мав якісь nроблеми з папірцями, і купівлю будинку він все відкладав. Ще господар квартири попросив нас підготувати гроші одразу готівкою, адже він інших способів оплати не приймає.
Ми з чоловіком зняли всі гроші з карти і вирішили залишити їх у свекрухи. Самі розумієте з нашими сусідами нам самим було небезnечно залишатися в будинку, не кажучи вже про гроші. За місяць господар зателефонував і сказав, що буде за три дні. Ми радісно примчали до свекрухи, вона повернула нам гроші. Чоловік вирішив про всяк випадок перерахувати гроші, щоб уникнути форс-мажорів. Добре, що це він зробив. Нам не вистачало 80 тис. Свекруха спустила ці гроші на таємне весілля дочки. З усіма фінтифлюшками: фотограф, шоу-програма, ведучий, діджей тощо. Нас, як ви знаєте, навіть не запросили. Ми зібрали гроші і купили студію: господар зробив нам знижку за довге очікування, тільки тепер ми застрягли в борrах, і нове житло принесло нам не таку радість, яку хотілося б. У нас фактично не вдалося купити квартиру без борrів. Зі свекрухою ми з чоловіком не спілкуємося, тому що вона навіть не прийняла своєї провини. Вона ще й на нас обра жається, що пожаліли грошей на рідну людину. Нам якось байдуже вже. Зараз ми збираємо гроші на двійку і вже думаємо про поповнення в сім’ї.
