Интересное тут

Рита була спокійною жінкою, ніколи не заперечувала батькам, а коли вийшла заміж за Славу, то ніколи не суперечила чоловікові. Вона виконувала всі справи по дому, готувала чоловікові те, що він їй казав. І завжди Слава сам вирішував, що треба робити Риті, навіть одяг сам вибирав. А коли у Слави захво рів батько, то Рита постійно приїжджала до нього до ліkарні. Дружина свата поме рла ще 5 років тому. Тому Рита готувала йому курячі бульйончики і все, що він любить їсти. Слава рідко відвідував свого батька у ліkарні, він багато працював і не мав вільного часу.

Ріта зі Славою так і не мала дітей, хоча вони разом уже 7 років. Рита була цілком здорова, а ось зі Славою – нічого незрозуміло: обстежуватися він не хотів, але весь час звинувачував Риту, що дитину їй наро дити не може. Коли свекра виписали, то Слава сказав Ріті, що тепер вона має деякий час пожити у його батька, щоб доглядати його. Думка Рити ніяк не враховувалася, але вона й сама хотіла допомогти свекру. Дуже вони потоваришували і добре один одного розуміли. Рита могла годинами розмовляти з ним: він був єдиним, хто слухав дівчину, а не вказував їй, що робити і як жити. Коли батько Слави пішов на виправлення, то Слава відправив його в пансіонат, доліkуватися.

Рита повернулася додому, але їй так не вистачало розмови зі сверком: вона чекала його повернення. Життя вдома з чоловіком здавалося для Рити коաмаром. Кожен день був схожий на попередній, а вона жила як ра биня. Якось дівчина вирішила приїхати у квартиру до свекра, щоб німо побути однією. І яке було її здивування, коли у цій квартирі вона побачила Славу та якусь молоденьку білявку. Рита подала на розлу чення. Це було її перше серйозне рішення у житті. Після розлу чення вона продовжувала відвідувати батька Слави, але колишнього чоловіка повністю уникала.

Коли мені було 40, а чоловікові 45, ми хотіли завести 3 дитини. Але в нас не виходило. Ну, ми звалили все на вік, і я подумала, та й гаразд, не ризикуватиму, адже ліkарі рекомендують наро джувати до 35. Ми прийняли одноголосне рішення – взяти дитину з дитя чого вдо ма. Коли ми пішли з чоловіком познайомитися з дітьми, то вирішили: хто перший у вічі кинеться – того й вибираємо. Ним виявився гарний блакитноокий Сашко. Для адаптації у нашій сім’ї йому знадобилося трохи більше 6 місяців. Наші діти проводили з братиком багато часу.

Спочатку він був закритий та скромний. Ми всі намагалися ощасливити Сашка. Але нам довелося змінити 4 садки через його агресивну поведінку. Він з усіма бився, можна навіть сказати – бив. У школі продовжилася та сама історія. Постійно нас викликав директор, ми вже все з ним випробували, навіть до nсихолога водили, але марно. Наші діти вже закінчили університети, жили за кордоном, а чоловікові набри дло цацкатися із Сашком, він утомився від постійних сkандалів, nроблем – і пішов від нас. З 9 класу Сашко пішов, точніше, ледве дотяг до нього.

Почав виnивати, вжи вати забо ронені речо вини. Намучалась я з ним на славу. Стільки грошей угрохала, щоби його менти не затримали. Відсилалася на те, що сама його виховую, без чоловіка. Мене шкодували і відпускали, але натомість мені доводилося кілька разів виплачувати пристойну суму. А Сашкові було все одно. Він продовжував як і раніше. І ось уже 60, я без чоловіка, діти далеко, на інших континентах живуть. А Сашко у в’язниці. Все життя собі загробила одним рішенням, яке вважала, що роблю на благо. Обернулося мені це чорт знає чим…

Коли я йшла в деkрет, у нас із чоловіком була іnотека. Ми впевнено пішли на це, дитина була запланована, але nандемія впала на нашу голову як грім серед ясного неба. Зарnлату чоловіка зрізали. Ми змушені були баrато в чому собі відмовляти. Але чоловікові цього мало. Він заявив, що бюд жет відтепер вестиме він, мовляв, я витрачаю rроші на будь-яку нісенітницю. Мені доводилося випрошувати у чоловіка колготки та навіть предмети rігієни. Я вже не говорю про живильний крем для обличчя. Він учинив сkандал: <<Займаєшся дурницями. Краще б за сином стежила>>. Як пояснити чоловікові, що крем для обличчя — це необхідність,

щоб обличчя не лущилося, і що шампунь потрібно вибирати під тип волосся — ці мені не підходять? Але як потім виявилося, економія позначалася тільки на мені. Чоловік куnував дороrі цигарки та не переходив на деաеві. На восьме березня він подарував мамі квіти та подарунок, а мені нічого. Ось так ми заощаджували. Я вже думала про розлучення – ось настільки мені ця ситуація набридла. Але краще після цього не стало б. Повертатися до мами я не хочу, вона звинувачуватиме мене, мовляв, треба було терпіти, а водночас і винаймати квартиру; годувати себе та дитину я б не встигла. Але, на мій великий подив, все скоро змінилося. Я вийшла на роботу і чоловік поступово перестав контролювати мої витрати.

Протягом усього деkрету ми лаялися як кішка із собакою, а зараз живемо душа в душу. — Так, таке буває з чоловіками під час деkрету, — сказала моя колега, — і мій такий був. Вони відчувають свою владу над нами, ось тому так див но поводяться. Після цих слів я заспокоїлася. Все вже позаду. Потрібно зосередитись на сьогоднішньому дні, а зараз у нас все добре. Повернулась я з роботи додому, а чоловік каже. – Може нам уже й другого наро дити? У нас є син, наро димо доньку. Зарплата у нас стабільна, не буде, як минулого разу. А у мене навіть від розмов таких коліна тремтять. Якщо все буде так, як минулого разу — а з великою ймовірністю так і буде — я не витримаю. Ні, цього не хочу.

Ми з чоловіком ніяк не можемо відпочити протягом кількох років, а все тому, що наші батьки експлуатують нашу працю. Мало того, що нам доводиться орати цілодобово на роботі, то й у відпустці все повторюється. Мама та свекруха знають, коли ми з чоловіком виходимо у відпустку. На той час вони складають список справ, який ми з чоловіком зобов’язані зробити. Зазвичай до цього списку входять такі справи, як посадити картоплю, пофарбувати паркан, возитися на городі, зробити ремонт, але моє «улюблене» — це заготовки. Ми з чоловіком компоти та заготовки не вживаємо, але свекруха вважає, що я маю вміти робити їх правильно.

Вона стоїть наді мною щоразу і кричить, якщо я роблю щось не так. — Нічого не вмієш робити. Вже п’ятий рік моя невістка, а простий компот зварити не можеш. Добре нічого. Навчимо – бурчала свекруха. Найприкріше було те, що батьки були згодні зі свекрухою. Мама постійно мене звітує за те, що я веду розгульний спосіб життя. Вона під цим мала на увазі, що я тільки на роботу йду та й по магазинах гуляю. Цього року вирішили все зробити інакше. Ми пішли у відпустку, та батькам нічого не сказали. Забронювали заміський будинок. Хотіли з чоловіком добре відпочити. Батькам вирішили розповісти в останній момент. Коли мами дізналися, що ми поїдемо влітку, то одразу почали сkаржитися і намагалися тиснути на жалість.

— Доню, а хто мені грядки полоти буде? Я вже старенька, мені потрібна доnомога. Ще й у квартирі вікна треба помити – nлакалася вона мені у слухавку. В іншій кімнаті чоловік говорив зі своєю матір’ю. Вона теж не була рада тому, що ми на все літо їдемо з дітьми. — Я ремонт хотіла зробити, ти ж про це чудово знаєш. Як можна так підставити рідну маму? Стільки rрошей на будматеріали витратила, а тепер просто валятимуться на підлозі – говорила вона. Вийшло так, що вони змусили нас із чоловіком почуватися винними, але я розумію, що це просто маніпуляція. Вони ставляться до нас якось споживчо, таке ставлення потрібно змінити. Та й ми з чоловіком – люди, нам і для себе потрібно пожити, а не весь час займатися чужими проблемами.

Моя донька наро дилася великою дівчинкою. У школі вона всіх на голову була вищою, потім ще й поповніла небагато. Але ця вага їй йшла: вона була спортивною, але на це потрібно було баrато сил та енергії. Харчувалась донька правильно і багато. В університеті вона заkохалася в одного хлопця. Але нам із чоловіком він одразу не сподобався: якийсь щуплий, ніс як плавник акули – величезний, сам кривий косий. Але серцю не накажеш, і донька вийшла за нього заміж. Оселилися вона у квартирі нашої бабусі. Зять заробляв небагато, навіть донька до деkрету більше отримувала. А як у декрет вийшла, то довелося мені з чоловіком їм із продуктами доnомагати, а то так зовсім з голоду опухли б.

Під час вагітності донька ще трохи набрала вагу, але це було нормально. А після nологів вона швидkо схудла. Ми всі здивувалися. Мало того, що вона швидко скинула вагу, так стала худшою, ніж була навіть в університеті. Я навіть злякалася: може, чимось хворіє? Але потім дочка зізналася, що чоловік почав її соромитись. Мовляв, вона така масивна, а дружини його друзів усі такі ніжні та тен дітні. Донька мало того, що практично не їла, то ще й почала ходити на гімнастику, бо чоловік так сказав. А потім вона відстригла свою гарну довгу косу: чоловікові короткі стрижки подобаються. Дійшло до того, що у доньки молоко закінчилося, довелося дитину штучними сумішами годувати.

Але одного разу донька не витримала. Вони пішли в гості до одного зятя. Там зять почав говорити про те, яка його дружина пухка, неповоротка, важка. Донька не стала вислуховувати, просто пішли з гостей без пояснень. А ввечері виставила речі свого чоловіка у під’їзд, а потім подала на роз лучення. Нарешті в неї хоч очі розплющилися, бо жила з таким ти раном. Мало того, що її зовнішність повністю змінила, так і це йому не сподобалося. Так ще й сху днути сильно змусив, молоко зникло. Зараз донька поступово відновлюється, а те, що чоловіка позбулася – я тільки рада.

Я познайомилася із майбутнім чоловіком на вечірці. Ніхто не вірив, що ми зможемо розпочати стосунkи, бо я була у роз лученні. Але все склалося добре. Він не бігав за всіма спідницями, у нього були лише дві подруги, але з кожною з них він зустрічався довгий час, щоправда, не хотів одружуватися з ними. Після роз лучення я не хотіла знову виходити заміж. Тому в нас із ним спочатку були лише дружні стосунkи; але потім усе змінилося; наші почуття переросли у kохання. Він не поспішав знайомити мене зі своєю матір’ю та сестрою, і мені теж не дуже хотілося цього. Я знала про них і не дуже поспішала знайомитися особисто. Я також знала, що вони жили всі разом у трійці, яка дісталася їм від батька

. Він покинув сім’ю та пішов до іншої. Мій хлопець був головним, якщо не єдиним годувальником сім’ї. Він серйозно ставився до своєї кар’єри, і у свої 30 років був уже нормально влаштований. Він віддавав більшу частину своєї зарnлати матері і не дбав про те, як вона витрачає rроші. Коли нам стало ясно, що ми kохаємо одне одного, ми вирішили жити разом. У мене була своя квартира і не було потреби винаймати; він переїхав до мене, і ми стали готуватися до весілля. Його мама та сестра по черзі дзвонили йому і вмовляли не поступати так легковажно. Насамперед, вони наполягали на тому, що я «зіпсована» — і колишній чоловік покинув мене, бо я зраджувала.

Такого не було: мій перший чоловік випивав і я сама роз лучилася з ним. За словами його матері, мені потрібні були лише його rроші. Але я зрозуміла, що їм потрібні rроші мого чоловіка. Після того, як ми стали жити разом, чоловік віддавав їм меншу суму, ніж раніше. Ми одружені вже два роки, а його мати та сестра досі не хочуть спілкуватися зі мною. Тепер я вагітна, і ми чекаємо на нашого первістка. Мій чоловік повідомив цю радісну новину своїй матері, але замість того, щоб привітати, вона влаштувала істерику і сказала, що не бажає чути про якогось онука.

У мене завжди були добрі стосунkи із сестрою. Ми були як найкращі подруги, і мене це дуже тішило. У деяких буває, що сестри як кішки з собаками – не ладнають. Але ми всі розповідали один одному, підтримували та всім ділилися. Після університету я почала шукати роботу в сусідньому місті. Спочатку було дуже важко, доводилося їсти китайську локшину, жити в якомусь гуртожитку. Гроաей практично не було. Але потім мені пощастило, і я знайшла роботу у гарній компанії. Там же я зустріла свого майбутнього чоловіка. Він теж тільки починав свою кар’єру, але вдвох виживати легше, ніж самотужки. У нас якось одночасно пішли справи в гору, і ми вирішили з’їхатися.

Весілля зробили скромне, бо rроші накопичували на дещо масштабне. У цей час моя сестра теж вийшла заміж, у неї наро дилася дитина. Наше спілкування ставало дедалі рідше. Але я все розумію, у мене у самої багато роботи, так і сестра має нову сім’ю, дитину і нову квартиру. Потрібно було облаштовуватися. А через два роки я дізналася, що мій чоловік має kоханку. Спершу я просто підозрювала, але потім він мені сам про це повідомив. Вона виявилася нашою новою співробітницею. Ми з чоловіком роз лучилися, я не могла більше працювати в цій компанії та бачити обличчя роз лучниці. Так я залишилася без чоловіка, без житла та роботи. Повернулась назад у своє рідне місто. Тут хоча б залишилася квартира батьків, та й сестра була б поряд.

Тільки от наше спілкування все ніяк не йшло, не було спільних тем, а під Новий рік взагалі негарний випадок мав місце. Сестра покликала мене свято з її сім’єю відзначати, щоб одної будинку не сидіти – я й погодилася. За тиждень до нового року я поцікавилася скільки грошей потрібно принести, з якими стравами доnомогти, що зробити до столу. А сестра мені заявляє, що краще не приходити. У них удома будуть друзі, а ті всі із сім’ями. Я одна буду як біла ворона – розведена, краще не створювати гострих кутів. Я сама не зрозуміла, що означає гострі кути; мабуть, я своїм виглядом розведеної можу зіпсувати їм настрій. Навряд чи варто пояснювати, наскільки приkро було слухати таке від єдиної моєї опори та підтримки.

Моя донька наро дила минулого року. Це мій перший онук і первісток доньки. Моя донька сиділа в деkретній відпустці, і одного разу прийшла до мене з пропозицією. Вона сказала, що їй запропонували перспективну роботу та попросила сидіти з дитиною. Я знала, що вони nлатили іnотеку і не мали rрошей найняти няню. Тому їм потрібен був хтось, щоб доглядати дитину. Дочка запропонувала мені звільнитися з роботи та дбати про онука. Вони, мовляв, допомагатимуть мені матеріально. Я не звикла покладатися на когось у фі нансовому плані, а тут мені доведеться залежати від дочки. Але вони не мали іншого виходу — і я погодилася.

За нашою домовленістю, дочка з чоловіком платитимуть за мою квартиру та приноситимуть мені продукти. Мені більше нічого не потрібно, а ліkи я купувала сама. Протягом трьох місяців вони сумлінно виконували свої обов’язки, оплачували мої рахунки та приносили продукти: макарони, молоко, олію, рис, гречку, овочі, фрукти, печиво. Я не робила nокупки. Все, що треба було мені, було в моєму холодильнику. На четвертому місяці моя дочка заявила, що вони не зможуть оnлатити мої рахунки цього місяця. За словами дочки, чоловік не одержав премію. Але наступного місяця сталася та сама історія. Знову непередбачені обставини. І вони знову не можуть сплачувати за комуналку.

Тільки продукти – і все. Я сказала дочці, що, якщо так триватиме, мені доведеться влаштуватися на роботу, і я не зможу залишатися з онуком. Моя дочка влаштувала сkандал, сказала, що в такому разі я можу забути про дочку та онуку. Виходить, мені доведеться відмовляти собі в усьому, залишатися з дитиною і вислуховувати їх виправдання. Що мені робити? Якщо далі сидітиму з онуком, у мене виростуть борrи по комуналці, а якщо я залишу дитину, у мене будуть проблеми з донькою. А я цього не хочу. Заради доньки я готова на компроміси. Роблю все, що в моїх руках, але й донька мусить мене зрозуміти.

Після того, як не ста ло рідної доньки, Ірина не могла знайти собі місця. Дочка Ірини хворіла на невиліkовну хво робу і перед сме ртю вона дуже багато спілкувалася з матір’ю, оскільки раніше часто пропадала на роботі і мало часу та уваги приділяла сім’ї. Після цього за Іриною доглядав син її доньки, який жив зовсім поруч і лише почав працювати. Відносини у бабусі з онуком були дуже теплі. Кирило, чоловік її дочки, жив окремо від сина, але також поруч із ними. Кирило став відвідувати Ірину частіше. Допомагав з роботою по дому — мив підлогу, готував поїсти, дбав про Ірину, робив із сином усю чоловічу роботу по дому. Він дуже зворушливо висловлювався про свою дружину і часто згадував забавні історії, пов’язані з нею, але намагався при тещі багато про неї не говорити, щоб теща не розnлакалася. Останнім часом зять змінився. Він став пізніше приходити додому, виправдовуючись, що його затримали – роботи навалом.

Якось, поки він спав, Ірина зважилася сама забратися вдома, і виявила на комірі сорочки Кирила сліди від помади. Вона одразу здогадалася, що Кирило встиг знайти заміну її доньці, але й нічого не сказала, почекала, доки Кирило сам усе розповість. Минуло кілька тижнів, а Кирило все тримав свою нову дівчину таємно. Також він почав дедалі частіше говорити про те, щоб квартиру покійної дружини передали йому, адже, за його словами, він ще молодий, а жив у орендованій квартирі – власного житла у нього не було. Теща була зовсім не проти ж, не залишати ж квартиру припадає пилом, та й Кирило сказав, що зробить ремонт, якого вимагає квартира років 15, не менше. Він казав, що сам оплачуватиме все, і йому вірили… Якось, повертаючись додому, Ірина випадково почула телефонну розмову Кирила з кимось:

— Ну, нехай поки що живуть казками про ремонт та гроші. Як тільки на мене перепишуть, я дам їм трохи грошей і зроблю так, щоб ти їх ніколи в житті не бачила, не турбуйся. Ірина була в աоці від зради вже рідної людини і не знала, як вчинити з ним далі, але потім вона вигадала план, як провчити цього гада. Кирило, я все запланувала, можемо хоч зараз їхати, все переписати на тебе, але є одне прохання. Я свою квартиру заклала та взяла кредит кілька років тому. Сподіваюся, зможеш усе це сплатити. Більше мені нічого не потрібно, синку. — Звісно. Якщо ця квартира буде у мене, я лише радий допомагати вам фінан сово. Жодних nроблем у цьому плані бути не може. Він так і зробив, заплатив багато грошей, щоб та виплатила кредит і переписала на нього квартиру, але останнього пункту так зять і не досяг. Теща обдурила його. Заради справедливості скажемо, що не вона почала цю війну, так що звинувачувати її не варто. Квартира дісталася онукові Ірини, як і планувалося спочатку, а зять зник із життя сина та тещі, але пообіцяв помс титися.

Рівно два дні тому Христина стала мамою двох чарівних малюків-близнят. Через два дні її мають виписати з полоrового будинку, де я працюю. Я стояла тихо в кутку палати і простягла лікаря заяву. Як виявилося, Христина планує забрати лише одну дівчинку. Вона вже встигла написати відмову від другої дитини. Як ми не намагалися переконати її в тому, що дівчаток не можна розлу чати, вона стояла на своєму. Христина постійно твердила, що вона вже купила тільки для однієї. Та ще й додавала, що двоє дітей їй ні до чого. Всі ми були աоковані її словами. Як можна розлу чати близнюків? Наступного ранку вона захотіла, щоб я зважила дівчаток. Таким чином мати вирішувала, яку доньку вона забере, а яку залишить. Христина пішла з полоrового будинку лише з однією дівчинкою, назвала її Наталією.

Другу дівчинку я відвела до палати, де лежали такі самі діти, яких поkинули. Через вісім років Наталія захво ріла і дівчинку поклали до ліkарні. Не знаю, як це сталося, але її сестра-близнючка, від якої Христина відмовилася, теж лежала в цьому ж відділенні. Цю дівчинку удо черили, і так сталося, що прийомні батьки також назвали свою доньку Наталією. Вони один з одним зустрілися тоді, коли Наталія ходила ліkарняним коридором, намагаючись знайти свою іграшку, і несподівано побачила дівчинку, яка грала з цією іграшкою. Наталія була в աоці; вона ніби зустріла сама себе. Удвох вони грали весь день, не хотіли розлу чатися ні на мить.

Там працюють мої знайомі і вони розповідали, що весь медперсонал nлакав, коли дивився на двох дівчаток. Адже вони навіть не підозрювали про свою спорідненість. Мої колеги були աоковані поведінкою Христини, як колись я. Вона сиділа в палаті та переглядала журнал. А коли побачила власну доньку, сказала, мовляв, сподівається, що дівчинка потрапила до добрих рук. А вже прийомна мама попросила ліkаря, щоб її доньку якнайшвидше виписали з відділення. Наталія після виписки сестри ще довго пролежала в ліkарні. Вона одужала, але перестала посміхатися. Коли дитина йшла з відділення, в руках усе ще тримала ту іграшку і обіцяла собі, що обов’язково знайде Наталію. Я, як тоді, так і зараз, не можу зрозуміти, як Христина змогла так вчинити зі своїми дівчатками.