Интересное тут

Аня вийшла заміж за заможного чоловіка. Валерій має свою стоматологічну клініку. Вони познайомилися на поетичному вечорі, присвяченому творчості Едуарда Асадова. На цьому вечорі Аня виступала з віршем «Слово про кохання». Вона так чуттєво вимовляла кожне слово, що Валера не міг відірвати від неї погляду. Він доклав багато зусиль, щоб познайомитися з нею. Вони з першого дня спілкування зрозуміли, що створені один для одного. За рік стосунків Валерій запросив Аню жити до себе, і вона погодилася. Одним із грудневих вечорів Валерій заявив, що хоче познайомити Аню з мамою. Наступного дня вони збиралися до неї у гості. Аня думала, що майбутня свекруха буде доброю та ввічливою жінкою. Адже вона зуміла виховати свого сина належним чином.

Знайомство Ані з матір’ю Валери пройшло добре. Вони багато розмовляли, а потім Мар’я Валентинівна показувала дитячі фотографії Валери. Через місяць Валера зробив Ані розкішний подарунок. Він подарував їй машину. Аня була щасливою, тепер їй не потрібно було їздити на транспорті. Її щастя затьмарив телефонний дзвінок. Дзвонила Марія Валентинівна. Вона одразу почала кричати на Аню та ображати її. На адресу дівчини летіли такі слова, як утриманка, меркантильна особа, якій потрібні тільки гроші від її улюбленого синочка. Аня не змогла стримати емоцій. Вона заплакала, як маленька дитина. Валера почув, що Аня плаче і побіг до неї до кімнати. Аня через сльози все розповіла йому, але він не міг повірити, що його мати здатна на таке.

Ані було прикро, мало того її назвали змістовкою, так і кохана людина їй не вірила. Тоді Аня пішла на хитрість. У присутності Валери вона зателефонувала майбутній родичці та отримала другу порцію образ на свою адресу. Валера не міг повірити на власні вуха. Він передзвонив Марії Валентинівні. Спокійним тоном він зажадав у неї більше не дзвонити Ані і не ображати її. Він наполегливо попросив її вибачитись перед дівчиною. Марії Валентинівні не хотілося цього робити, але щоб зберегти добрі стосунки з сином, вона все-таки вибачилася перед Анею. Дівчина тоді вибачила майбутню свекруху, але більше з нею не спілкувалася. Минуло 5 років, Валера та Аня живуть щасливо та виховують однорічну доньку. Свекруха зрідка приходить побачити онучку, але у життя сина не лізить.

Чоловік вирішив пожити окремо, відпочити від своїх однорічних дітей та від мене. Сказав, що потрібна пауза. Через місяць, поки він жив у друга, мені надходить повістка до су ду. Роз лучатися він захотів, через те, що я мати поrана, вдома у мене вічний безлад, і взагалі я колода, ліжко більше зі мною він не хоче ділити. Я стояла і nлакала, адже, мені було прикро, діти у мене завжди ситі й чисті, вдома плюнути ніде, а в ліжку, чим я йому не догодила? Після всього цього бруду, ми, звичайно, роз лучилися. Ну а що, я повертати його не стала, подала на алі менти. Ну, платив, він, звичайно, rроші. Він і працювати ніколи до ладу не міг, адже він ледар був.

Я дітей у садочок віддала і пішла працювати, дітей годувати треба було чимось. За 20 років він жодного разу не приїжджав до своїх дітей. Не те, що він чогось їм обіцяв, ні, він навіть не згадував про них. Перші роки, ще пам’ятаю, мати його приходила, сиділа з дітьми поки я на роботі, та й вона потім перестала приходити. І ось настав той день, коли мої власні діти зрадили мене. Прийшов їхній батько, слізно благав вибачити його та допомогти йому. Мати його хвора. Вони, звісно, пошкодували батька. Я їм намагалася пояснити, що як тільки його nроблема вирішиться, він їх знову покине. Діти і чути мене не хотіли, вони nосварилися зі мною і пішли жити до бабусі з татом.

Я на нер вовому ґрунті захво ріла, лежала у ліkарні. Знала, що дітям треба nлатити за навчання в університеті, але nлатити мені було нема з чого, я все витратила на своє лікування. А коли настав час, мені надійшло повідомлення від старшої дочки, я їй одразу сказала, якщо вони вже вибрали батька і живете з ним, то нехай він і оплачує їхнє навчання. Через місяць мої діти стояли на порозі і просили у мене прощення. Батько після того, як його мати пішла в інший світ, в таємниці від дітей, nродав квартиру, і поїхав за кордон. Вранці того ж дня, як він злиняв, прийшли нові мешканці, у результаті моїх дітей вигнали. Тепер вони живуть зі мною.

Ми завжди хотіли із чоловіком дітей. А наша свекруха, щораз нас відмовляла, говорила «навіщо вам діти, якщо у вас борrи?». Все ж таки я думаю, що причина насправді не в цьому. Все ж таки через 4 роки спільного життя, ми все ж таки вирішили обзавестися дитиною. Ми нікому не говорили, поїхали тільки до моїх батьків і повідомили новину, що ви бачили б, які вони були щасливі. Черга дійшла до свекрухи, ми вирішили сказати про нашу ідею. Потрібно було бачити її обличчя. — Ви б хоч спочатку на ноги встали, іпотека у вас ще на шиї, а як не закриєте? Куди з цими дітьми підете?

До мене? Ну вже ні. Це був лише початок kошмару. Минуло два тижні свекруха не дзвонила, хоча до цього вона могла кілька разів дзвонити чоловікові. Ми зателефонували самі, вона не брала. Ми поїхали до неї. Приїхали, вона стоїть з тим самим обличчям, як і минулого разу. -Ти Чому трубку не береш? -Замоталася, не помітила. Ну що? Передумали? Сподіваюсь що так. -Ні, мамо. Ми остаточно вирішили. -Ви всі у боргах, дітей вони хочуть. Так сталося, що у нас не виходило заваrітніти, але ми не впадали у відчай, я точно знала, що у нас буде дитина.

Я навіть записалася до лікаря. Зі здоров’ям nроблем не було, ми чекали. Так сталося, що чоловік потрапив у ДТ П і нам потрібні були rроші. Сума, яку нам сказали в автосервісі для ремонту нашого автомобіля, була 100 тисяч, такої суми у вільному доступі, у нас не було. Ми знали, до кого звертатися, до матері чоловіка, ну вона нам і нагадала знову про борги, знову про нашу ідею про народження дитини. Вона, звісно, дала нам rроші. А ми ж доклали максимум зусиль, щоб повернути гроші у найкоротші терміни. Після того як ми віддали, через місяць я заваrітніла. Зі свекрухою я не спілкуюся, чоловік же телефонує їй раз на місяць.

У моєї подружки Лерки — свій салон краси, вона в мене баrата вумна, якщо сподобалася якась річ, навіть на цінник не дивиться, бере, і мені бере, якщо я поряд. Гроաей ні за послуги салону, ні за речі вона ніколи з мене не брала. Я хотіла завжди відплатити їй, сиділа з її доньками. Вони до речі від першого шлюбу, жити вона з чоловіком не могла вже дуже він жадібний був. Не дозволяв навіть зайву пару колготок донькам куnити. Зрештою пішла вона, потім другий чоловік, ревнивий був, вона теж від нього пішла. А третій зрадив їй, і з ним вона теж розійшлася. Розлучалася вона завжди швидко, так як квартира оформлена на неї, їй ділити ні з ким не доводилося.

Лерка весь час намагалася видати мене заміж, а хто мене візьме з моїм великим ротом, він же відразу впадає в очі. Але все ж таки навіть у своєму забитому графіку, я одного разу познайомилася з хлопцем. Я тоді ще спізнювалася на роботу. Він був водієм таксі, в якому я їхала, Серьошка симпатичний хлопець, у нього сірі очі, та я зі своїм ротом більше не розраховувала. Він мене через тиждень уже віз із мамою знайомитись. Його мама, на диво, була дуже мила жінка, з порога попросила називати її «мама Катя». Але її увага була надто великою. Синові вже 34, вона щоранку пише йому смски, потім дзвонить, приїжджає у разі чого.

Був момент, вона мені дзвонить і каже: -Ти Сережку перед виходом на роботу цілуєш? -Не завжди. -Обов’язково це роби, це запорука щасливої родини. Ну застава, то застава – цілувала. Потім вона з чогось раптом вирішила з мого втомленого після роботи виду, що її син мене ображає. — Ти мені тільки скажи. Я з ним поговорю! Потім вона взагалі через те, що я приходила пізно з роботи, приходила і готувала нам обід. Та й справа ж не в її куховарстві, це був лише привод до нас переїхати і жити з нами. Сергій же ніколи не йшов nроти матері, його все влаштовувало, дві господині на кухні, ще б трохи і дві господині в одному ліжку були б. Зараз я сама пішла.

Сніжана погано пам’ятає своє дитинство. Спочатку все було добре. Тато і мама працювали на заводі, вдома було тепло і затишно. Сніжана ходила в дитячий сад, після садка грала з хлопцями у дворі. Тільки потім тато перестав ходити на роботу, він йшов рано вранці і повертався до обіду: — Що знову не вийшло? — Ні, не взяли, сумно відповідав батько. Тато перестав носити форму для заводу. Він сидів удома і зовсім поник. — Я більше нікому з роботодавців не потрібен. — Не кажи так, ми що-небудь придумаємо, — заспокоювала мама. Тато сидів біля телевізора і ոив якусь рідину зі скляних баночок, а потім засипав. А потім і мама перестала ходити на завод. З нею було все те ж саме, що і з татом в перші дні. Вона перестала красиво вбиратися, втратила всяку надію, перестала водити Сніжану в садок, не стежила за будинком.

Вона сиділа з татом перед телевізором і ոила зі скляних баночок. Почалися важкі часи. Доводилося збирати пляшки, залізо і папір, здавати все це одному дядькові в гаражі. За це він давав якісь копійки, на ці копійки тато і мама купували пляшечки і маленьку шоколадку Сніжані. Вдома вже не було тепло і затишно, як раніше. У повітрі повис запах чогось кислого і похмурого. Якось раз мама і тато не повернулися з магазину. Тоді Сніжана вирушила в дитячий бyдинок. Її часто відвідував дядько Денис, брат тата. Він і сказав, що на зворотному шляху з магазину мама і тато потрапили під машину. Забрати до себе Денис не міг, у нього з’явилася наречена, і вони збиралися виїхати до Німеччини. Дядько на кожне свято надсилав Сніжані красиві німецькі листівки.

Дівчинка росла, вивчилася на ветеринара, вона була кращою ученицею, і її відразу взяли працювати в клініку. Після чергової операції собаці, їй хтось подзвонив. Виявився номер з Німеччини, це був дядько Денис. — Сніжана, мені зовсім погано. Приїжджай швидше, а то так і не встигнемо побачитися в дорослому житті. Дівчині стало страшно за здоров’я дядька. Вона зібрала всі свої заощадження і купила квиток до Німеччини в один кінець. Виявилося, що дядько Денис давно розлучився з тією дівчиною з Росії, побудував великий бізнес, і жив зовсім один. Через тиждень він помер. Адвокати повідомили, що весь спадок дядько залишив на Сніжану. У нього не було ні родичів, ні дітей. Сніжана продала все майно в Німеччині і повернулася додому. У своєму місті вона відкрила велику поліклініку для тварин і вирішила допомагати нужденним.

Моя старша донька вийшла заміж і переїхала до Штатів. Я була за неї шалено рада. Коли вона заваrітніла, то покликала мене жити до себе. — Мамо, приїжджай до нас у гості. У нас великий будинок, та й онука побачиш наживо, а не за фотографіями. – сказала донька. Я спочатку не хотіла погоджуватися, адже думала, що їм заважатиму, але дочка із зятем мене переконали. Так сталося, що я лишилося в них жити. Доньці було складно з дитиною одною, тому я стала їй допомагати. Із зятем у мене були чудові стосунки. Будинок їх справді був великий, тому я й не відчувала себе зайвою. Мені подобалося проводити час із донькою та онуком. Ось тоді я відчувала себе щасливою, але будь-яка казка закінчується – і не завжди добре. Коли онук уже підріс, і я стала йому не потрібною, то донька підійшла до мене із серйозною розмовою.

— Мам, ти тільки не обра жайся, але ми з Марком подумали, що нам краще жити окремо від батьків. — Доню, ви мене виrнати збираєтесь? Але чому? У вас багато місця, я ж вас не стискаю… — Мам, не дра матизуй. Просто у нас своє життя, у тебе своє. Та й хіба ти не скучила за своїм рідним домом? — Я почувала себе щасливою поряд з вами та онуком. Як так то! Нічого не розумію. Несподівано в кімнату зайшов Марко, мій зять. Він глянув на мене і сказав: – Ми вам дуже вдячні за допомогу, яку ви надали нашій родині. Я вам уже купив квитки. За тиждень їдете. Спасибі вам ще раз, чекатимемо вас на свята. І так, не думайте, що ми вас виrаняємо. Це не так: у вас є своя квартира. Вони встали і пішли, а я залишилася зі своїм rорем наодинці. Я так звикла до них, до міста, мені зовсім не хотілося їхати назад.

Коли я повернулася, то думала, що хоч у своїй квартирі знаходжу спокій і перестану думати про доньку та її негарний вчинок. Але в квартирі на мене чекав сюрприз. Син разом зі своєю новою коханою оселилися в мене та ще й без мого відома. — Мам, я з Віркою розлу чився, квартиру їй залишив. А це Катя, моє нове кохання. Ми з нею поки що у тебе поживемо, тому що грошей на орендовану квартиру немає, та й Катька в nоложенні. — Заявив мені син. Тепер я сплю на розкладачці, та ще й на кухні. А все тому, що Каті потрібна хороша постіль: вона ж у стано вище. А те, що у мене спина хво ра – нікого не хвилює. Я живу у своїй квартирі як гостя. Катя постійно кидає мені неrативні погляди. Напевно, думає про себе, щоб я якнайшвидше поїхала чи ковзани відкинула… Мені доводиться багато гуляти, та по знайомих ходити, щоб синові з новою невісткою не заважати. Думаю, щоб попросити їх переїхати. Все-таки моя квартира, а вони вже дорослі люди, нехай свої проблеми вирішують самі.

Ми з чоловіком вже одружені 7 років. Жили ми добре, навіть дуже. Чоловік займався бізнесом, а я працювала на втіху. Але 7 років ми не мали дітей. Якось чоловік замовив нам путівки на місяць за кордон на розкішному курорті. Я була дуже рада цьому. Але за пару днів до поїздки чоловік сказав, що у нього призначені термінові переговори, від яких може залежати наше майбутнє, і щоб я їхала без нього. Я, звичайно ж, засмутилася, адже вже запланувала всі дні і представляла нас удвох у цьому раю. На що він запропонував поїхати з моєю найкращою подругою, щоб мені не було нудно, та й вона хоч кудись полетить.

У моєї подруги життя було нелегке. Її мама любила виnити і їй не приділяла належної уваги, не подбала про освіту. Подруга після школи залетіла і змушена була вийти заміж. А чоловік теж любив прибухнути, потім скандали закочував. Коли я їй сказала, вона була дуже рада і вдячна моєму чоловікові. Через місяць приїхали, чоловік зустрів мене на машині в аеропорту, вдома чекала на мене прекрасна святкова вечеря при свічках, на нашому ліжку були розсипані пелюстки троянд. Одне слово, все було ідеально.

Через 2 тижні я сказала чоловікові, що ваrітна. Він був дуже щасливий. А коли в мене почалися сути чки і я була у полоrовому будинку, подруга прибігла до мого чоловіка і розповіла, що я цей місяць гуляла, був у мене там роман і що дитина не його. Коли я дізналася про це, то думала, що все, мені кінець і в день виписки мене ніхто не зустріне і мені не буде куди їхати з дитиною. Виявилося, все навпаки. Чоловік приїхав до нас, побачивши дівчинку, зрозумів, що вона не схожа на нього, але забрав і ростив її як рідну. А того дня прогнав подругу і сказав, щоб вона забула про нас!

Був у мене колись залицяльник, але бабником він був жа хливим. Народився він у шалено багатій родині, виріс розпещеним і, що ні день, то в нього тусовки, то клуб із друзями закриють на всю ніч. Ну, ви представили масштаби його можливостей. Я випадково дізналася, що на боці він паралельно зустрічався з моєю сестрою. Як тільки це з’ясувалося, я розлу чилася з ним. А ось сестра моя вирішила з рук не упускати «золоту рибку». Навіть не знаю, як їй це вдалося, але вона одружила його на собі. Жили вони з його батьками у їхньому замку.

Вони всюди подорожували, харчувалися лише у дорогих ресторанах та кафе. Чоловік її працював у батька у фірмі. Ну працював – це голосно сказано, вважався і нічого не робив. Коли минуло 2,5 роки їхнього подружнього життя, на світ з’явився син. Багатенькі бабуся з дідусем душі не чули в диві. Все робили для коханого та єдиного онука. Батьки чоловіка вирішили все їхнє майно переписати на онука, бо побоювалися, що їхній синок усе проп’є і програє. Коли про це дізнався чоловік сестри, то подумав обду рити батька і натякнув, що не впевнений чи це його син.

Адже він завжди гуляв на боці, а його дружина могла nомститися йому за це. Дід звернувся до лабораторії і наступного дня на них чекав աок. Відповідь була така, що онук не його. Всі подумали, що сестра справді наrуляла, але співробітник лабораторії підтвердила, що хлопчик насправді від батька, але чоловік моєї сестри зовсім не син свекра. Виявилося, що її свекруха нагуляла сина. Свекор розлю тився і всіх виrнав із дому. І так вони всі, у тому числі сестра моя, залишилися ні з чим.

Із чоловіком ми прожили 13 років. У нас завжди були добрі стосунки. Він мене дуже любив. Довгий час ми не могли мати дітей. Через 10 років ми побачили заповітні дві смужки та дізналися, що незабаром станемо батьками. Після того, як він дізнався, що я ваrітна, він з мене порошинки здував. Виконував будь-яку мою примху і був дуже щасливий. Незабаром наро дилася наша дочка – і все змінилося. Чоловік був постійно на роботі, а я весь день із дитиною. Ми навіть ночами не спали в одній кімнаті. Я спала з донькою у спальні, а він у вітальні. Та він і не наполягав.

У нас був складний період у житті, але те, що сталося потім, я уявити не могла. До мене додому прийшла дівчина років двадцяти і заявила, що вони з моїм чоловіком люблять одне одного, і щоб без істериk я відпустила його. Я від цього була просто в աоці. Я ніколи не сумнівалася в його коханні і не підозрювала, що він мене колись зрадить. На запитання, чому він сам мені про це не каже, дівчина відповіла, що не хоче робити мені боляче. Він не хотів робити мені боляче, але мені вже було бо ляче. Після того, як дівчина пішла, надвечір прийшов мій чоловік. Він спокійно, нічого не сказавши, збирав речі.

Я була дуже зла і все висловила йому. Він попросив поділити будинок, але, дякувати Богу, його батьки виявилися розумними людьми і квартиру залишили моїй доньці. Я йому сказала, що він нічого не отримає, і якщо хоче бачити свою дочку, то має платити алі менти. Мій чоловік дуже здивувався, але він не мав іншого варіанту. Це була моя єдина умова. Він забрав речі пішов, а я після нього я стояла і ре віла. Думала, що моє життя скінчилося. Але невдовзі це пройшло. Я зібралася з силами, знайшла роботу та почала заробляти. Донька пішла в садок, у нас все було чудово. А потім почала думати, що надто суворо поставилася до колиաнього чоловіка. А як би ви поставилися?

— Тітка, а де мама? Я відкрила очі, а на годиннику три ночі. — Чому досі не спиш? — Я бою ся. Хочу до мами. Коли вона повернеться? — запитала племінниця і заnлакала. На жаль, у мене не було відповіді на це питання. — Іди до мене. Не буде страաно. Чоловік і сестра пропали кілька днів тому. Ніхто не знає де вони. Мама каже, і на роботі питала, теж не бачили їх. За словами мами, вихователька зателефонувала і попросила забрати племінницю. Я повинна була поїхати у відрядження, але після того, як мама привезла дівчинку до мене, я скасувала його. Мама твердила взяти племінницю з собою, «дітям корисне морське повітря», а також, наполягала на тому, щоб я віддала їй ключ від моєї квартири. — Мамо, але у мене немає на це коштів. Я ж за рахунок компанії їду. — Нічого, візьми кредит. Тобі ж дадуть!

Через скільки повернетеся? Вона задавала такі питання, тому що я не розповіла їй, що скасувала поїздку. Щось в її поведінці мене насторожувало і здавалося підозрілим. Дочка з чоловіком пропали, внучка залишилася без батьків, дуже сумує, а вона чомусь щаслива. Ще й вимагає від мене ключі від моєї квартири. На наступний день вдень, коли нібито ми повинні були їхати, подзвонила мамі і сказала, що ми готові, виїжджаємо, нас проводжати не потрібно і попросила зателефонувати, якщо сестра з’явиться. Мені було цікаво, що ж станеться, що ж мама задумала. Тут, через пару годин мама відкриває двері ключем, а з нею моя сестра. — Мама! — вигукнула племінниця і кинулася в обійми сестри. — Ви тут? Чому не поїхали? — запитала мама. — Звідки взялася сестра? Чому не подзвонила? — Ми щойно зустрілися, випадково. — Так, мамо, Досить бре хати. Ви що, все підлаштували? «Навіщо?» — запитала я в подиві.

— Ех, хотіли, щоб ти забрала Настеньку у відпустку. Вони ж не можуть собі таке дозволити, а у тебе хороша зарплата. Я була աокована від цих слів. На руках сестри кілограм золота, одягається в брендових магазинах, ходить в салони. Я хотіла відповісти їй, але тут простукали в двері. — Здрастуйте. Ми тиждень тому домовилися з вами орендувати квартиру на тиждень, пам’ятаєте? Я закрила перед ними двері, звернулася до мами. — Ах ти тому наполягала на тому, щоб я залишила тобі ключі від квартири? — А що, квартира ж мала бути вільна. Я б віддала тобі гроші. — Настенька, ми пішли. Ти залишаєшся у тітки. Будь слухняною, — перебила нас сестра. Зібралася йти. — Тобто? Я не несу за неї відповідальність. Це ваше завдання, ніяк не моє. Залишите дитину, відведу в nоліцію. Вони пішли. Я відчувала себе обду реною. Гаразд, сестра, але від мами я такого не очікувала.