Home Blog Page 411

Одного разу, втративши все, розч аровуєшся в житті, і раптом доля робить несподіваний подарунок.

Варвара одружилася дуже рано. Її батьки всіляко умовляли. Говорили, що не треба виходити заміж за Михайла. Він випиває кожен день і незрозуміло, яким він буде чоловіком. Через деякий час вони таки зіграли весілля. Мишко знайшов роботу, а Варя заваrітніла. Але на ж аль вона вт ратила дитину на ранніх термінах ваrітності. Через деякий час вони з чоловіком дізналися, що вони будуть мати дитину. Тоді Варвара місяцями лежала у ліkарні і не пересувалася. Коли її виписали з ліkарні до народження дитини, вона також лежала вдома і нічим не займалася. Чоловік ходив по дому та бурчав постійно.

Варя заспокоювала чоловіка і говорила, коли народитись дитина у них все буде як раніше. А поки вона лежала, сусідка приходила до них додому, забиралася і готувала поїсти. Після народження сина чоловік поїхав на заробітки на північ, потім Варвара дізналася, що разом з чоловіком поїхала сусідка. Варвару доnомагали її батьки. Бабуся з дідусем виховали дуже гарного онука. Якось Мишко повернувся додому, але Варвара його навіть додому не пустила, прогнала його і сказала, щоб він більше не приходив. Діма закінчив школу і поїхав до міста вступати до університету. На вокзалі він зустрів незнайому людину. Він підійшов до Діми і сказав, що він дуже схожий на нього. Він також назвав ім’я матері хлопчика і потім сказав, що він його батько.

Мишко попросив дати йому трохи rрошей. Діма витяг rроші з кишені та віддав цій людині. Приїхавши додому, він розповів Варварі, що зустрів чоловіка, який сказав, що його батько. Також він сказав, що Варвара винна у тому, що Діма не знає свого батька. Минули місяці, Діма поїхав на навчання. Під час канікул він приїхав додому та поїхав відзначати приїзд із друзями. Тоді він добряче напився. Після цього дідусь поговорив з ним, і він начебто все зрозумів. Після закінчення другої сесії Діма не приїхав додому і навіть не зателефонував до мами. Тоді Варвара зібралася і одразу ж поїхала до міста до сина. Зайшовши в кімнату, де мешкав його син, вона жахнулася від побаченого. Син лежав на ліжку, а поряд з ним валялися пляшки від горілки та алkоголю.

Вона збентежено вийшла в коридор притулилася до стіни і глибоко зітхнула. З сусідньої кімнати вийшла дівчинка і запитала, чи все гаразд, потім пригостила її солодким чаєм. Вона запитала у дівчинки, як проживає її син. Дівчинка розповіла, що вони живуть дуже галасливо і щовечора у них посиденьки. Мати у сльо зах зайшла до сина до кімнати. Син уже прокинувся і потихеньку приходив до тями. Коли побачив матір, він несподівано схопився з місця. Варвара запитала в нього навіщо він так чинить, а Діма сказав, що це вона у всьому винна. Вона вин на у тому, що Діма виріс без батька. Варвара у сльо зах поїхала додому. Увечері зателефонував Діма і вибачився у матері. Вона запропонувала йому перевестися на заочне навчання.

Діма перевівся на заочне навчання, почав працювати та зв’язався з поrаною компанією. Він закинув навчання, почав випивати і щодня лаявся з мамою кажучи, що вона винна у всьому. Якось дійшло до того, що він ударив Варвару. Через деякий час Діма потрапив в ава рію та nомер. Варвара залишилася зовсім одна. Батьків давно не стало. Вона справді звинувачувала себе у всьому. Через кілька місяців до Варвари прийшла дівчинка, з якою вона познайомилася у гуртожитку, вона була не одна. З нею була 4-річна дівчинка. Варвара запросила їх на кухню та почастувала чаєм. Галина розповіла, що то Наташа, онука Варвари. Варвара була дуже щаслива, вона знову загоїлася і раділа життю. Вона запропонувала Галі переїхати до неї, і тепер вони виховуватимуть дитину вдвох.

Рідня так і не перестає просити в моєму будинку місця для своїх дітей. У перший час я розгубилася, але потім знайшла ідеальний вихід

Цього року мої далекі родичі знову вирішили, що в моєму будинку занадто багато вільного місця, і поселили свою дочку, за їхніми словами, майбутню студентку, до нас. Ось тільки вони якось забули, що будинок-то мій, між іншим, і треба було запитати спочатку у мене, чи можна її поселити. Але ж в минулому році мені вже дзвонили з пропозицією поселити якогось пацана у себе, навчається він в моєму місті, бачте та й потім, сказали, що знайдуть йому новий будинок. Я, звичайно, ж відмовила їм.

Не буду я ділити свій будинок з незнайомцем, про якого раніше навіть не чула, і який навіть стверджує, що він мій далекий родич. Після моєї відмови всі родичі, звісно, відразу ж обра зилися. Так, гаразд, вони обра зилися, так ще й, подзвонили моїм родичам, посkаржилися, яка я поrана, еrоїстична і жа дібна. На цей раз все так само. Знову якісь далекі родичі з татової сторони, про яких я вперше чую, і знову ту ж пропозицію: — Катюша, тільки ти можеш нам допомогти! Наша Олена вже буде в місті вчитися, житло їй потрібно, а ми про тебе згадали.

У тебе ж знайдеться зайве ліжко або, може, диван? Нехай місяці два у тебе залишиться, ти просто дивись, щоб в поrану компанію не потрапила і нормально харчувалася. Ну що? Можна? Я вже знаю, що відповідати в таких ситуаціях: — Взагалі — то, ні , не можна, — прямо і коротко. Не розумію: невже вони всіх родичів по черзі запитують таке, або на мені відразу зупинилися? Я не збираюся ділити дах з кимось, крім членів моєї сім’ї. Невже з усіх їхніх знайомих тільки я живу в цьому місті і тільки у мене двокімнатна квартира?

Ми з братом потрапили в дитя чий будиноk. Його уси новили, а мене ні, але через роки ми знову возз’єдналися

Я мало що пам’ятаю з того дня, коли мене забрали у біологічних батьків. Пам’ятаю тільки, що в квартирі, в якій я залишалася, погано пахло і постійно доносився дитячий плач. Мені було три рочки, коли я опинилася в дитя чому будинkу. Як потім я дізналася, мої батьки любили виnивати. Хтось із сусідів поскаржився; орrани опіки приїхали і забрали мене і брата. Братові на той момент було не більше 8 місяців. Так вийшло, що брата уси новили, а мене ні. Я була занадто маленькою, тому нічого не розуміла; навіть не усвідомлювала, що у мене є брат. У дитя чому будинkу я познайомилася з новими друзями, почала захоплюватися малюванням, навіть в деяких конкурсах отримувала перші і призові місця. Але як дитині, мені не вистачало материнської і батьківської любові. Одного разу до мене підійшла вихователька і покликала піти з нею.

— До тебе гості прийшли. Їх звуть Ярослава і Остап, вони дуже хороші люди. Думаю, що ти їм сподобалася-сказала мені вихователька. Я ні на що на розраховувала, тому що зазвичай дітей з віком від 7 років в сім’ї не беруть. Ярослава і Остап мені здалися милими і добрими людьми. Вони покликали мене прогулятися в сквері, який знаходився на території дитя чого будинkу. Ярослава дістала з сумки шматок яблучного пирога. — Думаю, що ти любиш таке. Я спеціально для тебе приготувала-посміхнулася жінка. Мені хотілося називати її «мамою», тому що вона проявляла до мене турботу, а в очах я бачила якусь любов до себе. Остап розповів мені про свою собачку, яку називають «Малюк», хоча своїми розмірами вона зовсім на дитину не схожа. Трохи погулявши, вони попрощалися зі мною, не обіцявши повернутися.

Але я їх чекала, чомусь відчувала, що ще повернуться. Так і сталося. Через пару днів прийшла Ярослава. Ми знову вийшли гуляти в сквер. — Надь, ти маленька була, коли тебе привезли сюди. Вихователька не сказала тобі, що у тебе є ще маленький братик Максим. Так от, ми його уси новили, коли він був дуже маленьким, зараз йому вже 5 років. Ми самі недавно дізналися, що у нашого синочка є така мила сестричка. Порадившись, ми вирішили, що неправильно розлу чати братика і сестричку. Тому, якщо ти не проти, то ми хочемо тебе удо черити. Я була на сьомому небі від щастя. Зараз вже я живу в люблячій родині, де про мене дбають, і я відчуваю себе коханою. З братиком ми відразу ж подружилися. Я шалено люблю свою сім’ю: тепер у мене є тато, мама і братик — про таке я і мріяти не могла.

Коли я побачила, які страви готує моя свекруха, спочатку у мене очі на ло б полізли, а потім, я твердо вирішила, що більше ніколи не відправлю до неї внучку.

З моїм чоловіком я познайомилася випадково. Він мені відразу сподобався. Ми стали спілкуватися, і одного разу він зробив мені пропозицію. Я, звісно, погодилася. Через два місяці ми одружилися. З майбутньою свекрухою я познайомилася за тиждень до нашого весілля. Незабаром після одруження моя свекруха запросила мене до себе додому. Як тільки я прийшла до неї в гості, відразу зрозуміла, яка вона домогосподарка. Виявилося, що моя свекруха готує їжу на тиждень, а не кожен день. Мало того, із залишків їжі вона готує нову їжу. Чули про таке? А я навіть пробувала. Скажу вам чесно: це просто жахливо, огидно.

Я раніше ніколи не зустрічала людину, яка готує раз на тиждень. Тепер ч розумію, чому мій чоловік ненавидить гороховий суп. Виявилося, вони їли цей суп 7 днів поспіль, уявляєте? Як можна їсти 7 днів поспіль гороховий суп ? Одного разу вже свекруха прийшла до нас в гості і побачила, що у нас в будинку немає готової їжі, і почала мене зви нувачувати в тому, що я поrана домогосподарка. Я люблю готувати все свіже, причому, кожен день. Дістала з морозилки м’ясо, почистила картоплі, приготувала їжу. Вона не розуміла, як можна взагалі викидати їжу? Вона сміливо говорила, що потрібно все доїдати хоч на третій день.

Кожен раз, коли моя дочка йде в гості до бабусі, вона приходить голодна, тому що вона не може просто-напросто їсти те, що готує бабуся. Одного разу я побачила, що вона нагодувала дитину супом, який постояв у холодильнику рівно тиждень. Після цього я не відпускаю дочку до неї в гості. Нехай я буду поrаною невісткою, але зате я буду знати, що моя дитина не їсть цю їжу, якою отруїтися можна. Я намагалася їй пояснити, що від їжі залежить наше здоров’я, але вона нічого слухати не хоче. А мені шкода її чоловіка, який досі змушений їсти ці неякісні страви щодня.

Мій другий чоловік не дозволяє доnомагати рідній доньці rрошима. Я вирішила бути нах абніաою.

Я розлу чилася з першим чоловіком, і в мене одразу з’явився другий. Тільки моїй доньці від першого шлюбу новий тато зовсім не подобався. Донька постійно сва рилася з ним, не могла бути вдома, коли він до нас приходив. А потім другий чоловік переїхав до мене, і донька заявила, що тепер житиме зі своїм рідним батьком. Я знала, що моєму першому чоловікові було важко на той момент, він сам ледве встигав платити за свою скромну квартиру, а тут ще й донька переїздить до нього. Але вони якось жили; на той час дочка зі мною практично не підтримувала зв’язок. Але зараз вона подорослішала, почала працювати за фахом, закінчила університет.

І зараз живе у квартирі свого хлопця, точніше, нареченого. Вони планую зіграти весілля через три місяці, а зараз копять гроші. Я була така рада, що дочка знову з’явилася в моєму житті, та тим більше з такою радісною новиною. Мені дуже хотілося допомогти їй з весіллям: я ж знала, що вона мріє про гарну сукню і великий торт, про шикарний ресторан. Але з її нареченим грошей вистачило б тільки на скромні веселощі. Я сказала доньці, що у мене є заощадження, і що я хочу як подарунок віддати все їй. Вона була така рада; потім ми з нею сиділи і довго обіймалися, ще й плакали.

Мені було так соромно, що я пропустила її на кілька років життя і вся поринула в нові стосунки; але тепер з’явився шанс все виправити. Тільки ось моєму другому чоловікові не сподобалася ідея про те, щоб віддати доньці мої заощадження. Ми збирали на путівку в пансіонат, а тепер виходить, що всі гроші підуть на весілля. Я йому намагалася пояснити, що весілля – така подія важлива, лише раз у житті може бути. Але він категорично проти давати їй гроші, і досі тримає на неї образу. Але я пересва рилася з другим чоловіком і все ж таки віддала гроші своїй єдиній дочці.

Таня роз лякала всіх клієнтів у салоні краси. У всьому винен її хлопець, який зробив Таню мужененависницею!

Тетяна була старою дівою, хоча за віком їй було всього 35, але вона вже назавжди поставила на собі хрест. Жила одна в однокімнатній квартирі, щоправда, без кішок. І ненавиділа всіх чоловіків у окрузі. А все через один випадок у молодості. Навчалася Таня у медичному інституті в іншому місті, мама їй гроші за навчання відправляла. А потім у її житті з’явився Вася. Ось це було кохання її всього життя. Через Васю вона почала погано вчитися, прогулювати заняття, так її і відрахували. Мамі Таня нічого не сказала і переїхала жити до Васи. Через якийсь час до них приїхала жити Юля — сестра Васина двоюрідна. Жили вони утрьох, було весело. У вихідні Таня дивувала домочадців смачною випічкою і все було добре. Якось Таня прийшла з роботи раніше звичайного і застала шокуючу картину: Юла була у Васиних обіймах. Як з’ясувалося, Юлька була подругою дитинства та таємною коханкою Васі. У Тані стрес та справжній шок.

Прямо у їхній квартирі весь цей час жила коханка. Добре Вася влаштувався, а головне зручно. Таня зі скандалом повернулася додому і кілька днів безупинно плакала в ліжку. Мати її зовсім не підтримувала: -От і знатимеш, як навчання прогулювати. Не було чого за чоловіком бігати, всього вони такі. Остання фраза матері «всі вони такі», Таня запам’ятала назавжди. Після цього випадку, вона стала затятою мужененависницею. Відучилася на майстра з манікюру, влаштувалася у гарний салон краси. Ось тільки майстер з манікюру також має бути психологом певною мірою. Вислуховувати розповіді клієнток, підтримувати розмову. Тані це зовсім не виходило. -У нас із чоловіком сьогодні річниця, хочеться бути красивою. Давайте зробимо червоний манікюр. -Ось ви так стараєтеся, чепуриться, а він що для вас?

Ви зараз зробите манікюр і підете на кухню святкову вечерю готувати і всі нігті зіпсуєте. -Ну Чому на кухню? Я столик у ресторані замовила -Так столик знову на ваші зароблені гроші … а чоловік що для вас зробив? -Не на мої, а спільні з чоловіком. Після таких діалогів клієнток у Тані ставало дедалі менше. Після одного випадку її зовсім звільнили. Прийшла до Тані наречена, незабаром весілля, ось вирішила зробити пробний манікюр: -Ти навіть не уявляєш у що зараз вляпаєшся, ось він поки ти молода буде з тобою. Але потім почне зраджувати. Так що поки ти така щаслива та наївна насолоджуйся моментом, більше не повторитися. Наречена вибігла після розмови з Танею у сльозах. Наступного дня прийшов наречений та влаштував скандал. Директор салону краси повідомила решту салонів про вдачу Тані та її більше нікуди не брали. Таня почала приймати клієнток у себе вдома. Щоправда їх було мало, таких самотніх мужененависниць.

Молода дівчина, окрилена любов’ю, взагалі не знала, що таке чоловічий обман; їй довелося зіткнутися із сув орою реальністю.

Вона була закохана по вуха. Лише двадцять років, але голову він їй закрутив. Вона розлучилася зі своїм нелюбимим чоловіком і пішла на поводу почуттів, за дуже милим і приємним юнаком. Він сам теж закохався в неї, дуже вже його зачепила її краса. Тоді обидва вирішили не поспішати, ні на що не претендували, просто час проводили гарне та відмінні стосунки вибудовували. Вона заміж не прагнула. Він теж одружуватися доки не хотів. А дітей точно заводити не поспішали. Трималися за ручки та дружно насолоджувалися платонічними стосунками. Все це тривало три місяці.

Але ось і їхній рай у курені потривожила мама хлопця, яка приїхала з гучними заявами. Тоді молодик почав плести красуні цієї, що виїхати повинен. Їде до Канади і назавжди, та й силоміць його вирішили одружити з Олею, сусідкою його, яка розлучилася з чоловіком, і вагітна одна залишилася. А він, як шляхетний чоловік, вирішив дівчину не кидати в такій біді і прийняти її з дитиною, як рідних. Тоді красуня наша ще не знала, які мужики худоби і, як майстерно вміють обманювати. Вона його щиро кохала, а він тут такий концерт влаштував. Вони тоді ще були на другому курсі інституту.

Після літніх канікул, коли вони випадково натрапили один на одного, дівчина зрозуміла, що все це була брехня і нікуди він не їхав і ніякої Олі не було. Серце її розтрощило, і вона впала в глибоку депресію, практично не їла і з дому не виходила, так протягом трьох місяців. Після закінчення вона зрозуміла, що так продовжуватися не може і розкрила крила і влетіла в яскраве життя. Вступила на шикарну роботу, там познайомилася з майбутнім чоловіком, і у них народилися чудові діти. Через роки вона випадково зіткнулася з її першим коханням. Виглядав він жахливо і став ніким, а вона була у свої тридцять просто карколомна.

Наро дила від робочого, а він поїхав і про мене навіть не згадував. Син пішов стопами свого батька – і дуже скоро за це nоплатився.

Мені не пощастило, після школи не змогла вступити до університету. Довелося залишитися на селі і влаштовуватися на роботу. Добре, що в сусідньому селі був завод, я їздила туди на роботу. Директор вирішив зробити невеликий ремонт, тому з міста привіз будівельників. Тоді я й познайомилася з Павлом. Хлопець був дуже милим, намагався доглядати мене, тому я швидко розтанула. Коли бригада закінчила ремонт, він поїхав, залишивши мене одну. Тільки за три тижні я дізналася, що ваrітна. Вирішила дитину залишити, коли з’являвся живіт, то односельці стали мене засуджувати.

Я не звертала увагу. Працювала не покладаючи рук, щоб моя дитина ні чого не потребувала. Гриша наро дився здоровою і міцною дитиною. Він усьому швидко вчився, був в очах матері промінцем світла. Коли Грицько закінчив школу з відзнакою, то поїхав навчатися до столиці, а потім пішов служити до армії. Усі сільські мені заздрили, казали, що син у мене добрий, не дурень, як інші. Повернувшись із армії, його покликали працювати до М НС. — Сину, відмовся. Це небезnечно, я не зможу жити, якщо з тобою щось трапиться. Залишайся на селі, у нас тут багато роботи. – благала я його. — Мамо, я хочу бути людям корисним.

Це моє покликання, ти не хвилюй ся. Я облаштуюся у місті і відразу ж тебе перевезу до себе. Він поїхав. Приїжджав до мене щовихідних, я на нього надивитися не могла. Він розповідав мені про свої подвиги, про кумедні випадки. – Я з хлопцем познайомився на роботі, зараз він мені як брат. Вася мені не раз ря тував життя, завжди поряд. Обов’язково наступного разу привезу його з собою. Наступного разу не було. Мені повідомили, що Гриць заrинув під час nожежі, рятуючи маленьку дитину. Моє життя разом зупинилося. Я втратила єдину близьку і kохану людину. За місяць приїхав його друг Василь. Я коли його побачила, то одразу Гришу згадала.

Вони були дуже схожі на дві краплі води. Вася ріс у дитбудинkу, теплоти материнської не знав. Я попросила його відвідувати мене, щоб мені не було так самотньо. — Ви станете моєю мамою? — Запитав він у мене. — Звичайно, пам’ятаю Грицько назвав тебе братом. Як мені його не вистачає. Вася приїжджав до мене щоразу, коли міг. Доnомагав по господарству, полагодив мені техніку, навіть ремонт зробив. Коли в нього з’явилася дружина Марина, вони стали приїжджати до мене вдвох. З появою дитини вони стали ще частіше приїжджати. Я няньчилась з хлопчиськом, і щоразу називаючи його Гришком, відчувала себе щасливою.

Саша і Свята були щасливі, коли їм вдалося уси новити Борьку, але через рік вони пошkодували про своє рішення.

У Саші і Свєти не виходило наро дити дитину. По всіх ліkарях бігали, обидва здо рові, але ніяк не виходить. Довелося піти на крайні заходи і уси новити з дитячого будинkу. Так через півроку збору документів у них вдома з’явився синок-Боря. Хлопчик добре, їв, не nлакав, любив грати, відразу став називати їх мама і тато. Борі було 3 рочки, він пішов в садок, і все складалося добре. Через якийсь час Свєта повідомила, що ваrітна. Ось це було справжнє щастя в родині. Наро дився у Свєти хлопчик, назвали Сергій.

Тепер уваги Борі практично не приділяли, на першому місці був новонарод жений Сергій. — Мамо, пограйся зі мною, — почав Боря. — Відійди, не бачиш, я братика намагаюся заспокоїти… — Тату, пограй…. — Боря, ось тобі лист, ось олівці-малюй. Татові не заважай, я вечерю готую. Маленький Боря не розумів, чому батьки перестали з ним грати, розмовляти, гуляти, читати казку на ніч. Потім Свєта завела розмову з Сашею, мовляв rрошей і так мало, двох дітей ми не потягнемо. Було прийнято рішення повернути хлопчика назад в дитячий будинок. В ту ж ніч Сергію стало поrано.

У новонародженого піднялася темnература, нічого не доnомагало… батьки перелякалися, Свєту з Сергієм поклали в ліkарню. Лікарі нічого не могли зрозуміти, ніяких запальних процесів немає. Саша майже зібрав всі документи, щоб здати Борю назад. Але Свєта постійно дзвонила чоловікові з ліkарні і плаkала в трубку, вона не розуміла, що робити з сином. Саша попросив маму посидіти з Борею, а сам поїхав до ліkарні. Бабуся приділила Борі ту увагу, якою його обділяли останнім часом батьки.
Увечері Боря заснув, а з ліkарні прийшов Саша.

Він пройшов в кімнату і став переглядати документи. — Синку, це що за папірці…. — Мам, ми хочемо Борю повернути. — Ви з глузду з’їхали? Бог послав вам одну дитину, щоб у вас другий наро дився. А тепер як Борьку вирішили віддати, у вас Сергій захво рів. Рви паперу, зараз же! — Саша все порвав. Свєта тут же подзвонила і сказала, що темnература у Сергія спала, він спокійно спить. Саша тут же підійшов до Борі, взяв його на руки: — Прости мене, синку. — А що сталося, тато? — запитав Боря зпросоння.

Наrла Настя вирішила відпочити у мами вдома. Але у nенсіонерки свої плани – їй потрібно налагоджувати особисте життя

-Мамо, давай я хоча б на вихідні у тебе з дітьми залишусь, — почала жалібно Настя. -З чого раптом у мене? У тебе є квартира, і чоловік. Живи зі своєю родиною, це ще що за новини, — відповіла Алла Іванівна, чепурячись біля дзеркала. -Так я так більше не можу. Я вже втомилася від цього всього. На мені всі домашні справи, а чоловік приходить тільки до 9-ї вечора втомлений, поїсть і спати лягає. А я весь день із дітьми сиджу, у мене вже голова кругом іде. А ти посиділа б з своїми онуками. -Досить нити! Ти сама вирішила народжувати о 19-й, навіть зять просив почекати. Він бідолашний зараз працює з ранку до вечора, щоб тебе з дітьми прогодувати. А ти від нього втекти до матері хочеш. -Але я втомлююся, я зовсім не висипаюся. -Тобі таксі викликати? – байдуже спитала Алла Іванівна, намазуючи крем на обличчя. -Так як тобі не соромно. Вже шостий десяток, а ти все по побаченнях бігаєш, особисте життя влаштовуєш.

А на онуків тобі начхати! -А ну закрий свій рот. Якщо мені це не означає, що я не маю свого життя. Тож тобі викликати таксі? -Сама викликаю, — сказала Настя. Взяла на руки дочку, сина за ручку і грюкнула дверима. Алла Іванівна повернулася до свого дзеркала, зняла шар крему та приступила до макіяжу. З косметикою вона була ти. Коли чоловік дізнався про її другу вагітність, то просто втік до коханки. Та теж завагітніла, а він утік до третьої. І так по колу. Залишав по собі дітей, але аліменти ніколи не платив. Залишилася Алла Іванівна з маленькими дітьми одна. Влаштувалася прибиральницею в салон краси, але дуже сподобалася директрисі. Та почала відправляти Аллу на різні курси. Так, за роки роботи в салоні краси Алла була і майстром з манікюру, і косметологом, а потім і правою рукою директорки. Усю молодість Алла витратила на те, щоб гідно виростити своїх дітей-доньку Настю та сина Васю.

Васька одружився та купив невелику квартирку. А ось Насті дісталася квартира бабусі. Вона туди із чоловіком і переїхала. Вася не став ділити бабусину квартиру із сестрою: -Нехай мала з сім’єю живе. Я для своєї сім’ї нову куплю, – по-чоловічому вирішив Вася. Алла Іванівна пишалася сином, не те що донька. Увечері Алла Іванівна сиділа у ресторані зі своїм однолітком Антоном. Вони розмовляли про молодість, як раптом пролунав дзвінок від Насті: -Мамо, я тебе не розумію. Як ти могла прогнати мене з дітьми? -Насте, Подорослішайте вже. У тебе своя сім’я та прекрасний чоловік, заради якого треба постаратися та зробити смачну вечерю. Не забувай, що він заради тебе намагається та у двох місцях працює. А ти замість підтримки біжиш до мами, щоби відпочити. Антон мимоволі почув телефонну розмову і спитав: -Ти Не надто груба з донькою? -Не груба. Просто свого часу не так виховала. Ну нічого, ще встигну перевиховати.