Интересное тут

Я навчалася у коледжі та зустрічалася з однокурсником. Вийшло так, що я заваrітніла, хоча ми завжди були обережні в цій справі. Але я боялася сказати про це моїй мамі. Він одразу запропонувати, щоб ми знайшли собі житло. І коли все владнається — розповісти мамі, а не шокувати її відразу. Шукали ми більше тижня, але гідного житла знайти не змогли. Складно у маленькому місті підібрати з нормальними умовами квартиру. І ось нам на щастя, його мама запропонувала жити в її квартирі, яка раніше належала її матері, яка давно вже пішла в інший світ.

Ми, звісно, зраділи, адже так могли б заощадити. Утримувати дитину на одну зарплату було б складно, та ще й оренду платити… Вранці ми навчалися, а потім чоловік працював до 10-ї вечора. Квартира у нас була дуже старенька, все підлягало ремонту. Труби старі, протікали, проводка часто виходила з ладу, кухня в коաмарному стані і все старе, треба було б списати, але ми не могли собі дозволити зайві витрати. І ось одного дня приїхала до нас свекруха. Дивлюся, а вона з валізою.

Каже, вирішила з нами пожити, адже кімнат дві, всім місця вистачить, а своє житло квартирантам здала. І мені довелося змиритися, адже квартира-то їй належить. Вона була нестерпною: без стуку вдиралася до нас у кімнату о 6 ранку і репетувала: — Ленааааа… А де моя кава? І ще хочу млинці!! Найnрикріше те, що для чоловіка це було нормально. А я була там, як попелюшка. Але через два місяці мене не вистачило на все це. Пішла та нажалилася мамі. Вона мене зрозуміла і зараз готова прийняти до себе. Як же мені бути?

Я все життя відчувала несправедливе ставлення до мене з боку моєї родини. У мене є брат Роман, і батьки люблять його набагато більше, ніж мене. Так було ще змалку. Я намагалася заслужити увагу і турботу від батьків, а Ромі діставалося сповна, хоча він старша дитина в сім’ї. Ромі батьки оплатили навчання в університеті, а мені довелося вступати самотужки на бюджет. Тому що я розуміла, що за мене вони не збираються платити. Після університету Рома не прагнув працювати за фахом, бо йому було ліньки. Батьки віддали йому бабусину квартиру, самі надсилали щомісяця гроші. Звичайно, йому таке життя дуже подобалося, навіщо тоді працювати?

Я після університету одразу знайшла роботу за спеціальністю та почала накопичувати гроші.Мені дуже хотілося купити окрему квартиру. Я все ще жила з батьками, і мені було nрикро, що Ромі дістала квартира, а мені треба на неї заробити самій. До того ж батьки знали, що я кожну копієчку відкладаю на свою мрію, але все одно брали з мене гроші за їжу та комуналку. Після роботи я приходила втомленою і все, що залишалося мені від вечері – це картопля та макарони. Зате, якщо Рома приходив до нас у гості, то мама одразу готувала йому по 3 страви та все з м’ясом. Нарешті, я змогла зібрати необхідну суму. Решту я взяла в кредит на 6 років. Коли батьки прийшли подивитись на мою квартиру, то у мами на обличчі читалася заз дрість.

Тому що я змогла сама придбати собі квартиру краще, ніж у брата зараз. А нещодавно Рома заявив, що хоче одружитися. І мама тут же прибігла до мене і почала пропонувати помінятися з Ромою квартирами. Мовляв, у нього буде дружина, потім діти, а моя квартира більша за бабусину. З умовою, що я житиму в квартирі бабусі, без ремонту та тих зручностей, що є у моїй квартирі. Так ще й продовжуватиму платити за свій кредит. І тут я не витримала і висловила мамі всі свої обра зи, починаючи з дитинства. Після цього ми з мамою не спілкуємось, з Ромою теж. Зате мені іноді дзвонить тато, таємно від сім’ї…

Наталя виховує 4-річного сина одна. Чоловік nив, і терпіти його було нестерпно. Та й мама Наталії серйозно захво ріла і залишилася приkутою до ліжkа. Їй доводиться утримувати всю сім’ю однією. Через те, що її малюк часто хво ріє, їй доводилося брати ліkарняні, але начальнику це стало не подобатися. Особливо восени і навесні пропусків у неї набиралося достатньо. Щоб в черговий раз не відпрошуватися і не злити начальника, Наталя привела в офіс сина, у якого була темnература, а її мати не змогла б давати йому вчасно ліkи. А він був активною дитиною.

Хоча мати і попросила його посидіти в сторонці і не заважати працювати іншим, але він підходив к усім, задавав всякі питання з цікавості, як і всі діти. У кімнаті крім нас з Наталією працювала ще наша колега, незаміжня молода дівчина. Я-то знаю, як то бути мамою, у самої троє дітей. Мені хлопчик не заважав своєю допитливістю, а ось молода колега не витримала і стала обурюватися: — Хіба можна приводити з собою дитину на роботу, і при цьому-застудженого. Він же всіх нас зара зить, і хто мені буде виплачувати гроші за ліkи в такому випадку? Я не витримала і сказала:

— У тебе ще немає дітей і ти не зрозумієш її. Думаєш, їй зараз легко-помиляєшся. Сиділа б краще тихо і робила б свою справу, а якщо не подобається, то можеш оплатити для дитини няню, і вона не буде змушена сина з собою приводити. На мою таку реакцію вона розлю тилася, але не стала мені відповідати, а пішла відразу скаржитися начальнику. Той прийшов до нас в кабінет і сказав, що завтра їх чекає серйозна розмова. І або Наталя буде працювати без сина, або її доведеться звільнити. Як же несправедливо. Як ви думаєте, наша молода колега nідло вчинила?

Пологи давалися мені нелегко. Під час вагітності я набрала всього 10 кг, і це було цілком нормально. Тільки незадоволеним був мій чоловік. Настільки незадоволеним, що почав навіть відкрито знущатися з мене. Йому легко було говорити: він дитину не народжував. Тепер кожне його слово супроводжувалося неприємними словами на мою адресу, знущаннями і докорами. У день виписки з пологового будинку він подивився на мене з відразою і зажадав, щоб цього живота через тиждень не було. Але живіт нікуди не йшов — я була товстою і ненавиділа себе за це. Чоловік казав, що я так сильно ожиріла, що йому навіть огидно дивитися на мене. Він навіть став спати у вітальні на дивані, щоб мене не бачити. За його словами, я була настільки жирною, що сама ледве-ледве поміщалася в ліжку. Я б сама рада скинути кілька кг і бути такою ж стрункою, як завжди була. Але через кесаревого розтину я змушена була чекати мінімум два місяці. Мені не можна було тяжкість піднімати. Все дійшло до такого маразму, що він просто одного разу повернувся додому з якоюсь дівчиною і зажадав мене піти. Я в шоці була, стояла і дивилася на них, не в силах поворухнутися.

Він заявив так: — Тепер зі мною буде жити моя нова красуня, а ти можеш поїхати сьогодні ж! Збирай свої речі і йди подалі. Я й гадки не мала, куди йти. До батьків я не могла піти — вони самі жили в маленькій квартирі, не могли ж вони і мене прихистити в своєму маленькому будинку. Подруг у мене зовсім не було — з ними я вже давно перестала спілкуватися. Залишалася лише свекруха — людина, яка мене ненавидів всією душею. Вона не пропускала можливості самої познущатися наді мною, присоромити за що-небудь. Коли я очікувала її у нас в гостях, я просто влаштовувала швидку прибирання, щоб уникнути її нападок, а й тут мені не щастило. Вона завжди знаходила привід для причіпок. І ось як мені піти в будинок цієї жінки, яка буде тільки рада моїй ситуації? Стала швидко речі збирати, щоб виїхати в невідомість. З кімнати чую, як чоловік розговорив зі своєю мамою, і потім зайшов до мене і зажадав почекати свекруха, яка сама хоче вигнати мене. Ну вже немає, такого задоволення я їм не заподію. Я стала ще швидше збиратися. З’явилася на порозі свекруха і перше, що вона зробила — дала гучну сильну ляпас своєму синові.

— З дуба впав, чи що? Зовсім з розуму вижив! Виганяєш свою дружину з немовлям на вулицю. Так яким чудовиськом повинна бути людина, щоб так вчинив з власною дитиною? Збирай свої речі зараз же, забери свою швабру і йди звідси. А ти, — звернулася вона до мене, -перестала ну-ка ревіти і поклала всі речі назад. Іди до мене, мій солоденький, — забравши з моїх рук малюка, м’якше стала сюсюкати дитини. — Куди я піду? Це мій будинок! — почав було чоловік. — Мене це взагалі не цікавить. Великий хлопчик вже — знайдеш собі дах над головою! Котися звідси! — Ви ще побачите, на що я здатний, — погрожував він і вийшов зі своєю дамою. Свекруха покликала майстра, щоб змінили замок двері, і сама залишилася зі мною в будинку тієї ночі, зажадала припинити ревіти і зібратися заради сина. Ця жінка все життя мене переводила, а зараз стала ближче всіх — вона допомогла мені в найважчий момент мого життя. Через день до нас у будинок принесли повістку в суд: чоловік справді не збирався залишати все так. На кухні сиділи і пили чай зі свекрухою. Вона все думала про те, де прокололася під час виховання сина!

У сім’ї Антона та Олі розлучалися батьки. Пішла легенда, що батько ոօбив матір. Маленький Антон не розумів, у чому річ. Усі родичі з боку матері стали засуджувати батька. Говорити, який він негідний чоловік. Тільки старша донька Оля ոлaкала, їй було шкода тата. Антон нічого не розумів, йшли роки, і він поступово почав забувати батька. Спогади дитинства зникли. Антон прийшов з армії, став красенем, усі дівчата бігали за ним. Але йому подобалася одна-друга сестри Лариса. Хоч вона і була на 5 років старша за Антона, але він шалено закохався в неї, вони стали зустрічатися. -Не ведися ти на Лариску. Це вона тільки на вигляд така гарненька, а насправді в гніві вона просто нестерпна. Я все намагаюся її позбутися, а ти її в сім’ю тягнеш, — попереджала Оля. Але вже було пізно. З’ясувалося, що Лариса вaгiтна. Зіграли весілля та стали разом жити. Почалося побут і до наpoдження дитини, все було спокійно.

Але щойно наpoдився маленький Сергій, Лариса відразу змінилася. Антонові доводилося багато працювати, він хотів найкращого життя для своєї сім’ї. У нього був лише один вихідний, у який він волів відсипатися. Того ранку вихідного дня по спині Антона прилетіла мокра ганчірка. Від несподіванки парубків різко сів на ліжку. Його вдapила Лариса. -Що за неподобство? Ти чистив свої зуби на ніч та на дзеркалі розлучення від зубної пасти. А ну жваво йди та прибери їх! -З глузду з’їхала? Ти ради цього мене розбудила? Я працюю весь тиждень, щоб тебе з Серьожкою прогодувати, а ти мені через зубну пасту поспати не даєш? -Працювати заради сім’ї-твій обов’язок, так що ти мені не ласку робиш. А те, що в будинку має бути порядок – це норма. Почався скандал. Лариса знову замахнулася на чоловіка, але Антон перехопив її руку на льоту. -Лара, Перестань. Забери цю брудну ганчірку.

Увечері зателефонувала мати Антона і почала: -Та як ти посмів підняти руку на матір своєї дитини? Ти забув вчинок свого батька? Або йдеш його стопами. Навіть якщо вона бійку почала, ти маєш терпіти. Наступного дня Антон не так розставив тарілки після миття посуду і ті ж тарілки полетіли в нього. Одна навіть розбилася на його голову. Це було на межі. Антон зібрався і пішов до сестри Олі. -Я ж казала, що вона не та, за кого себе видає. Розлучайся з нею. Тут же дізнавшись новини від невістки приїхала мама Антона та Олі та почала: -Безсоромник, мені Лариса все розповіла. Значить почав б ити свою дружину? Значить, стаєш, як твій батько? -Мамо, припини. Я чудово пам’ятаю з дитинства, що це ти була тату, а він тільки боронився і перехоплював твої руки, щоб ти заспокоїлася. Досить так говорити про батька, він тебе не бив, ось і Антон не б՛є дружину, — почала Оля. -Я розлучаюся, — підсумував Антон.

— Віка, так Новий рік у вас зустрічати будемо, за традицією? — Ой, Олене, не вийде в цей раз … тут у чоловіка батьки приїжджають, тому і так людей в будинку багато буде, незручно так… — Ясно все з вами, — сказала Олена і кинула трубку. Олену це просто вразило, мало того, що чоловік пішов, дочка перестала дзвонити, так ще й друзі зрадники. Для Олені було зрозуміло, що ніякі свекри не приїжджають до друзів, тому що ті не залишать своє господарство заради свята. Вони були знайомі не один десяток років, Новий рік всією компанією відзначали у Вікі вдома. Мабуть, цього разу вони покликали Віктора-колишнього чоловіка Олені, тому так безглуздо відмовили Олені. Олена була найкрасивішою дівчиною в інституті, а потім і на роботі.

Одним словом, вона завжди виділялася своєю зовнішністю. Віктор довго і красиво залицявся до дівчини і нарешті-вони одружилися. У цю ж годину одружилися і їхні друзі, так вони стали дружити сім’ями. Віктор хотів сіна, дуже довго просив Олену, прямо благав її наро дити дитину. Але дівчина була не готова прощатися зі своєю фігурою і випробовувати організм, тому вони взяли дівчинку з дитячого будинку. Доньку назвали Сонею. На літні канікули Олена з Сонею вирушили відпочивати до моря. Все йшло так чарівно, маса жі кожен день, купання, вечорами Ресторани. Раптом, дзвінок… — Ваш чоловік потрапив в Ава рію, він зараз в реа німації. Олена не стала переривати відпочинок.

Все одне в реа німацію її не пустять, а путівка не винна даремно пропадати. Вона залишилася відпочивати, нічого не сказавши дочці. І дуже даремно, тому що за чоловіком доглядала молоденька медсес тра. Так він і зблизився з нею до того, що коли повністю прийшов до тями, то пішов до неї. Медсес тра незабаром наро дила йому довгоочікуваного сина, Віктор був такий щасливий. Він не забувши про Соню, свою дочку, і постійно доnомагав їй, плативши за навчання. Дочка часто приїжджала в його нову сім’ю. А ось Олена залишилася одна, вона ненавиділа всіх навколо. Дочка дзвонила їй дуже рідко, і то, потім відключала телефон, якщо Олена починала кричати, що все в її житті несправедливо. Тепер ще й друзі на Новий рік не кликали.

Маша і Льоша посварилися. Чоловік тільки на дивані лежати вміє. Ні на одній роботі довго не затримується, постійно шукає відмовки, щоб піти з роботи, і знаходить, гад… Маша вже кілька років хоче махнути на море. Подруги вже по кілька разів там бували, А Маша жила мріями. — У чому сенс витрачати зарплату за рік на тижневий відпочинок біля моря. Та який там відпочинок. Під сонцем можеш і на дачі полежати, там і озеро у нас неподалік є, які проблеми, — говорив чоловік щорку. — А може тобі більше заробляти потрібно, а не відмівки Шукати? — Чи тобі про це говорити? Ти і так кожен день вдома сидиш, нічим не займаєшся. — Ну так, з 3 дітьми «сиджу, нічим не займаюся». А їсти тобі, напевно, сусідка готує, так?

Або будинок в чистоті тримає? — Ну я ж не змушував тобі народжувати… — Що? Хто ж тоді весь день мені мозок виносив своїм «хочу сіна»? — обурювалася Маша. — Ну сіна-то ти не наро діла… до того ж, ти жінка, наро дити – твоя головна функція. Я не винен тобі дякувати за це. Він, моя мати 4 наро дила і медалі за це не чекає. — Ах, так? Ну і котися до своєї матері. — Ти виганяєш мене? — чоловік округлив очі. — А що, не бачиш? Тоді Льоша створив максимальний галас в будинку. Скрип дверима шафи з одягом, тупав так голосно, що сусіди чули. Зібрав він свою валізку, поставивши біля дверей. — Навіть не дзвони мені, коли зламається що-небудь. — Да ладно, — відповіла Маша, — чого вже там, дядю Пашу попрошу допомогти, він же у нас майстер на всі руки.

Заодно і люстру повісить, яка вже два місяці чекає своєї зоряної години. До речі, винеси з собою сміття, будь людиною, а? — Ах, ти мене зганьбити перед усіма сусідами вирішила. Льоша кинувши валізку в сторону, спритним рухом взявши пакет сміття і вийшов з дому. Повернувся через 20 хвилин з інструментами, які забравши у дядька Паші-перфоратором, набором викруток і купою всяких дрібниць. — Ти подивися у мене. Зганьбити мене вирішила. Я не піду, поки не дороблю всю роботу по дому. Безсоромна! І не соромно ж про мене таке говорити. Загалом, Льоша переробив всі справи. Весь час з ним поруч стояли його дочки, запитували, для чого призначень тієї чи інший предмет. Маша хіхікала, спостерігаючи за виразами чудового обличчя чоловіка.

Доробивши всю роботу, той повернувся в передпокій, вставши перед своєю валізою і дивуватися на неї, очей не відриває, як ніби силою думки намагається розірвати її на шматки. Тут середня до неї підбігає: — Пап, а ми ж велосипед не покладали. — Точно, — каже Льоша, — велосипед! Як я міг забути. Ви не уявляєте, який щасливий вираз був на його обличчі, коли він згадав про велосипед. Наступні 2 години він провів у дворі з дівчатками. Спочатку на велосипеді каталася старша, а Льоша з іншими бігав за велосипедом, потім він навчив середню і молодшу, тримаючи за сидіння велосипеда. Всі тітки дивилися на них і заздрили: — Бач, який чоловік дістався Маші. Як з дітьми займається… не чоловік, а мрія. Льоша все це чув краєм вуха.

Він повернувся додому виснажений, втомлений, але зате який щасливий! Він вже й сам не пам’ятав, скільки кіл він побігав. Зайшовши додому, він подивився на свою валізку. — Маш, я це … не можу сьогодні з’їхати. Тут у мене ще стільки справ-шпалери у вітальні потрібно поміняти, а то вони вже зовсім старі, можна меблі на кухні оновити, все скрипить і тріщить… я затримаюся ще ненадовго. Маша засміялася і запросила всіх на вечерю: — Їсти подано, пані та пане, підійдіть до столу. — І я теж? — запитавши Льоша. — Звичайно, — сміючись, відповіла Маша. Після цього випадку з вигоном, Льоша змінився до невпізнання. Маша була спокійна-чоловік шукав роботу. Вони і машину нову куплять, і на море з’їздять, коли молодша трохи підросте.

Емма Анатоліївна смажила котлетки, скоро прийде Син і потрібно, щоб все було приготовлено вчасно. Син Петя був рідкісним гостем у матері вдома. Після одруження він практично не з’являвся, хоча дуже нудьгував. З дитинства його виховували як мімозу в теплиці. Батько втік ще до народження сина, і Емма Анатоліївна зі своєю мамою ростила хлопчика. Виріс Петя зніжений, будь-який його каприз тут же виконувався, сам практично нічого не робив. Емма Анатоліївна сподівалася, що армія змінить сина. Так і сталося. Тільки після армії Петя став боятися гучних звуків, підвищеного голосу і команд. Тепер, все, що йому говорили, Він тут же виконував. — Синку, одружуйся швидше. Бабуся померла, я одна в трикімнатній квартирі. Треба ж наречену в будинок, а там вже і онуки. Ось і знайшов Петя собі наречену. Настав довгоочікуваний день знайомства.

Петя з нареченою прийшли в гості до Емми Анатоліївни. Мама Петі приготувала багато всього смачного до столу: голубці, салатики кілька видів, ще й курку запечену.У сина вже слинки текли, так хотілося спробувати все і відразу. Він дуже любив мамину куховарство. Наречена була на пару років старше Петі. Висока і худа жінка з тонкою смужкою замість губ. Здавалося, що її вираз обличчя показує вічне невдоволення. — Мене звати Тетяна, — різко відповіла наречена. — А мене Емма Анатоліївна, дуже приємно, — але приємного було мало. Наречена одним видом вселяла почуття тривоги і занепокоєння. А перше враження завжди правдиве. Відразу було видно, що вона жінка владна і сувора. Петя тут же виконував будь-які її доручення, як ніби не мав своєї думки. А побачивши салатиків і м’яса, Тетяна зморщилася. — Це все так жирно… добре, що ми з Петею таке не їмо. Ми на правильному харчуванні.

У двері постукали, це була сестра Емми Анатоліївна разом зі своєю сім’єю. Галаслива компанія увійшла в будинок, хотілося скоріше познайомитися з нареченою. Рідня після пари чарочок приступила до танців. Всі сміялися, танцювали, червоніли щоки і лилося вино. Веселощі в самому розпалі. Тетяна не витримала такого бардаку і одним лише поглядом вказала Петі на вихід. Родичі навіть не помітили її відсутності. Після цього Тетяна жодного разу не прийшла в гості до свекрухи, тільки щоб не зустрічати галасливих родичів. Будинки Петя їв виключно зелень, тушковані овочі і відварну курку. Такий убогий раціон дуже не подобався, ну що поробиш — дружина так сказала. Тому, коли буває можливість, Петя приїжджає в таємниці від дружини, до Емми Анатоліївни і вона картає сина м’ясом. — Мамо, у мене буквально пів годинки, поки Таня на манікюрі. — Сідай, синку, на сьогодні твої улюблені котлетки. Так нишком чоловік по кілька разів на тиждень приїжджав до своєї мами, щоб поїсти.

Женя була тоді молодою дівчиною, без особистої думки, яка раз у раз, що прогиналася під Антона. Чоловік її кинув, пішов до її кращої подруги, аргументуючи це тим, що: — Вона і молодша за тебе, та взагалі вона краща у всьому тебе. Рита була молодша Жені всього на рік, Антон був упевнений, що в старості, вона точно буде виглядати краще, ніж Женя. У підсумку план помсти готувався 10 років. Женя стала успішною жінкою, у неї був свій біз нес. Ось, тільки, її мати все чекала, коли її дочка все вийде заміж. Вона думала, що вона за 10 років ніяк не відійде від цього мерзотника Антона. У свій план Женя присвятила і свою матір.

Вона вирішила, що вийде заміж за бідну нещасну людину, яку вона знає давно. Він позбувся, як він говорив бізнесу свого, і дружина його за це і кинула. Як виявився, це був Макар Сергійович, правильно-батько того самого Антона, який був любов’ю всього її життя, який кинув колись її. Євгенія розробила цілу схему. Вона познайомилася з ним в Інтернеті, він не впізнав в ній ту молоденьку дівчину сина. Своїм рідним Макар Сергійович розповів, що знайшов молоду баrату наречену і що хоче скоріше одружитися з нею. Коли батько показав синові її фотографії, він відразу ж впізнав в них, ту безхребетну Женьку, але тепер ця ефектна жінка, наречена його батька.

Антон попросив батька привести її на вечерю, познайомитися. Євгенія робила вигляд, що не знає парочку. У підсумку так все зайшло, що на очах у Рити, Антон зізнавався в любові Євгенії і просив у неї вибачення. — Прости, я люблю твого батька-Макара Сергійовича. Ти цей не засмучуйся, у нас через три дні весілля. Моя головна умова, щоб ви привели всіх своїх родичів, знайомих і я приведу своїх. Хочу пишне весілля. Макар Сергійович погодився, адже, він був уже заkоханий в Женьку. У день весілля жінка всіх обдурила, нікого вона не привела. Більш того, вона сама не заявилася на торжество.

Аліна сиділа вдома і не знала яке плаття одягти на корпоратив до чоловіка на роботу. Після народження сина вона сильно набрала вагу. Жодне із старих суконь на неї гарно не сідало. Аліна вирішила, що їй потрібно куnити нову сукню. Вона зателефонувала матері та попросила посидіти з онуком. Мати прийшли швидко, адже жили в сусідніх будинках. Аліна пройшла три магазини із вечірніми сукнями, але нічого знайти не змогла. То колір не той, то фасон, Аліна не могла знайти нічого доброго. Вона зайшла до чергової крамниці, до неї підійшла продавщиця. — Здрастуйте, швидше йдіть до сестри. Вона ніяк не може вибрати собі плаття. Ви повинні доnомогти їй з вибором. Аліна здивувалась і відповіла, що в неї жодної сестри немає.

Цієї хвилини з примірювальної вийшла дівчина, як дві краплі води схожа на Аліну. Дівчата побачили один одного і остовпіли. Аліна не могла відкрити рота. — Нам потрібно поговорити. – перервала мовчання дівчина. Вони мовчки вийшли з крамниці і попрямували до кафе. Дівчину звали Олена. Вона розповіла історію своєї сім’ї. Виявилося, що Аліна та Альона були сестрами-близнюками. Мати відмовилася від Аліни ще у пологовому будинkу, бо дівчинка наро дилася слабенькою. Вона була самотньою матір’ю і прогодувати двох не могла. Олена росла у скромній та простій родині. Мати їх пішла у інший світ, коли дівчаткам було по 6 років. Олену виховувала бабуся.

Дівчина мала важkу долю. Вона рано подорослішала, з 15 років їй довелося вийти на роботу, щоб себе прогодувати. Бабуся мала маленьку nенсію, вона не могла прогодувати нас двох. — Ось така у мене до ля. Зараз одружена, працюю викладачем в університеті. Чоловік також викладач. Аліна розповіла сестрі про своє життя, вона покликала її у гості. Мати Аліни, побачивши дівчат, розповіла всю правду. Вона з чоловіком удочерила Аліну, своїх дітей вони не мали. — Я не знала, що маєш сестру. Якби ми з батьком знали, то обов’язково не розлучали б вас. – сказала мати Аліни. Сестри спілкувалися із сім’ями. Вони більше не могли розлучитися.