Интересное тут

Я намагалася всіма силами встигнути заміж за Вадима, поки він не оформив квартиру. Але не встигла. Ми із Вадимом зустрічалися близько 5 років. Я знала, що він kупив квартиру в будинку, що будується. Мені хотілося якнайшвидше за нього заміж, щоб частина квартири була моєю. Але Вадим, виявився, хитріший. Він спочатку оформив квартиру на себе і лише потім зробив мені про позицію. На весіллі я була дуже засмучена. Квартира була розкішна. Ми з Вадимом познайомилися на винному фестивалі та після цього не роз лучалися. Він старший за мене на 6 років, казав, що сильно заkоханий. Тепер уже трохи сумніваюся. Після весілля його почали відправляти у різні відрядження.

Мати часто приходила в гості і говорила те саме: – Тобі потрібно, щоб ви kупили нову квартиру. Чоловіки непостійні, не можна, щоб ти залишилася одна і без нічого. Потрібно перестрахуватись. Я й не думала, що наш шлюб може роз лучитися. Але до матері дослухалася. Коли чоловіка перевели до Нижньокамська по роботі, то ми з ним поїхали разом. Спочатку винаймали квартиру, а потім я заваrітніла і стала вередувати. Мама мене вчила, що вагітним дівчина можна все і їм усі глухості прощаються. Я вимагала, щоб чоловік nродав свою квартиру і ми куnили нову в Нижньокамську. Продавати квартиру він відмовився, але куnити квартиру в новому місті потрібно було, тому він запропонував таке: – Давай наші батьки нам доnоможуть.

На дві сім’ї зберемо половину су му для нової квартири, а решту додамо самі. Я йому відмовила, сказавши, що моя сім’я не має rрошей. Якби тато знав, він міг би доnомогти, але мати була б nроти. Вона вважає, що все має куnувати чоловік, а у разі чого все має ділитися на двох. Оскільки батьки Вадима мріяли про онука, вони швидко знайшли rроші і відправили нам. Батько Вадима в молодості добре заробляв, з тих часів вони багато всього залишилися. Вони продають ці реліквії та на зароблені rроші живуть. Моя мати підметушилася. І коли ми оформляли нову квартиру, то мати привела свого нотаріуса, котрий оформив квартиру лише на мене. Тепер я власник двокімнатної квартири. Чоловік поки що про це не знає.

Іллі завжди подобалися ефектні та жваві дівчата, він не звертав уваги на їхнє минуле та на те, скільки хлопців у них було. Головне для Іллі – це яскрава оболонка. Він бігав за такими дівчатами, дуже вони були до душі. Такі веселі, легкі на підйом, всі готові. З ними Ілля почував себе живим, відчував приплив енергії. Тільки от батьки постійно твердили синові, що за дружину він повинен взяти дівчину скромну і пристойну без жодного минулого. Але такі сірі миші не цікавили Іллю, та й до батьків прислухався – одружуватися не поспішав. Коли Ілля нагулявся, йому виповнився четвертий десяток. Треба б і про сім’ю замислитися, про дружину та дітей.

Почав шукати ту, яка і йому, і батькам сподобається. Знайшлася така дівчина на ім’я Ліза. Вона вчилася в університеті, ще зовсім молоденька, без темного минулого, наївна, мила дівчинка- саме те, що шукав Ілля. Сама Ліза була рада тому, що такий поважний чоловік, як Ілля, раптом звернув на неї увагу. Усі дівчата з курсу заздрили. Їхні хлопці на автобусі їдуть, а її Ілля на дорогій машині. Ще дарує квіти, великі дороrі букети. Гарно Ілля доглядав дівчину. І батькам Ліза дуже сподобалася- вирішили зіграти весілля. Мама відразу Іллі сказала: -З дітьми не затягуй. Все так і зробили, за 9 місяців Ліза наро дила хлопчика. Батьки Іллі були не в собі від радості та щастя, всі були задоволені.

І сам Ілля почував себе добре в ролі доброго батька, чоловіка і зразкового сім’янина. Ліза добре закінчила університет, а потім наро дила ще й дівчинку. Бабуся з дідусем задарували невістку подарунками, вже не знали, як показати свою радість. Дуже любили вони Лізу. Завжди хвалили її. Одного дня Ілля підійшов до Лізи, щоб повідомити важливу новину: -Ми розлучаємося … -Що, але як, чому?! -Ліза, пробач мені, я знаю, як жа хливо роблю, але я полюбив іншу. Дім і все залишаю тобі та дітям. Але я йду. Цією іншою стала нова секретарка на роботі Іллі. Вона була тією самою фатальною жінкою, до якої так тяглася душа Іллі ще з молодості. Батьки були розчаровані вчинком сина, але всіляко продовжували підтримувати Лізу. -Це не надовго, — говорила мама Іллі.

З Ігорем ми одружені вже вісім років. Ми мали мрію — придбати власне житло. Кошти відкладав лише чоловік, бо я домогосподарка. Після весілля Ігор сам запропонував мені піти з роботи та взяти на себе домашній клопіт, оскільки він дуже добре заробляв. Я вже знайшла для нас чудову двокімнатну квартиру у новобудові, у престижному районі. До роботи чоловіка було всього п’ятнадцять хвилин, а неподалік – гарний дитячий садок та школа. Однак усі задуми були безжально зруйновані. З’ясувалося, що замість двокімнатної квартири, буде однокімнатна, а на гроші, що залишилися, Ігор повинен купити квартиру своїй сестрі.

Довгий час Ігор тримав це в секреті і був упевнений, що я ні про що не здогадуюсь. Я відразу помітила, що Ігор поводиться дивно. Усі варіанти, запропоновані мною, чоловіка не влаштовували, і я чекала на пояснення чоловіка. Незабаром з’ясувалося, що Ігор купив дві квартири, одна з яких для його дорослої сестри. Ще з дитинства його мати привчила, що він повинен дбати про свою молодшу сестру. Ще на першому курсі Ігор влаштувався на роботу, щоб не брати грошей у батьків, усі роки відкладав та допомагав сім’ї. Після весілля ми переїхали на орендовану квартиру, а Ігор став збирати гроші на власне житло. А Катя, сестра чоловіка, досі мешкає за рахунок батьків.

Ігор пояснив, що зараз сестра склала непросту життєву ситуацію. Жила на орендованій квартирі спочатку з одним хлопцем, потім з іншим, а коли платити стало нічим, то переїхала до квартири матері. Їй уже двадцять п’ять, настав час про дітей подумати, а житла немає. Я ж повинен їй допомогти. Про своє рішення чоловік розповів сестрі не одразу. Вона почала потроху відкладати. Мама теж віддала всі свої заощадження. Отак потроху ми зібрали їй на маленьку квартиру. Оформити її він вирішив на поки що маму. Він не зміг би спокійно жити у своїй двокімнатній квартирі, знаючи, що рідній сестрі нема куди піти. А мені він сказав, що дуже любить мене. Згодом неодмінно збере і на двокімнатну квартиру для нас.

Ася і Гриша жили rірше звичайного. Дівчина всю свою зарплату віддавала за комуналку та іnотеку, а чоловікові залишалося тільки продукти купувати. Одного разу Гриша сидів на кухні і неохоче їв макарони. Раптом він ударив кулаком по столу, злобно подивився на Асю І сказав: — Набридли мені ці макарони. Ні шматок м’яса хоча б? Я Чоловік або хто взагалі? Одні макарони злиплі кожен день! — У нас немає грошей на інші продукти… — Немає грошей, тому що ти всю мою зарплату витрачаєш на ці салони краси. Треба думати головою перед тим, як спускати гроші на пустушки. Ася подивилася на свою діряву футболку і покриті звичайним гелем нігті. Вона нічого чоловікові не сказала, адже ці розмови у них відбувалися щодня. Дівчина відкладала по копієчці з кожної зарплати, щоб купити собі курточку.

Її старий верхній одяг вже ні те що вийшов з моди, але і з ладу вийшов. Куртка буквально розходилася по швах. Ася зрозуміла, що мрію про новеньку куртку треба б залишити. Вона купила трохи фаршу і приготувала котлети чоловікові. — Фу, гидота, їсти неможливо, — сказав він, відламавши шматок котлети, — там хліба більше, ніж м’яса. У шкільній їдальні і то смачніше годували. Ася заплакала. Вона зі шкіри геть лізла, ночами не спала, думала, як би все встигнути за такі обмежені фінанси, а чоловікові все було по коліно. Одного разу Ася зайшла в кафе, щоб передати якісь документи від свого начальника їх партнеру. Раптом зовсім поруч вона побачила чоловіка, що сидить з другом за багатим столом. Вона встала у нього за спиною і підслухала фрагмент їхньої розмови. — Ну, так, я люблю смачно поїсти і красиво одягатися. А що, я ви нен в цьому, чи що? — сміявся Гриша , — я їй тільки половину зарплати даю, а вона думає я так мало заробляю… — він довго жував шматок м’яса.

— Не знаю, неправильно це якось, — сказав йому друг, — ти ж так скоро дружину втратиш. — Та гаразд, та кому вона потрібна така? Живе зі мною в одному будинку і досить їй, — відповів Гриша і поклав інший величезний шматок стейка в рот. Ася повернулася додому, зібрала речі і переїхала в гуртожиток. Там вона платила зовсім копійки, але зате жила непоrано. Ася їла мало, не була залежна від салонів краси, а в одному одязі вона могла і рік проходити. Скоро вона зустріне хорошого чоловіка, який поміняє її життя догори дном, і Ася, нарешті, відчує себе тендітною і коханою жінкою. А що Гриша? Йому не раз приходили штрафи через те, що той або забував, або не мав можливості оплачувати іпотеку. Він не раз вибачався перед Асею і просив її повертатися, але дівчина жила занадто добре, щоб повернутися на саме дно.

Намічалося весілля дочки, і були запрошені лише ті, кого вона хотіла бачити. Свекрусі не сподобалося, що її та рідні у списку запрошених не було. З її слів, вона душу вкладала, а та невдячністю відповіла. Я виходила заміж, коли доньці було 5 років. Дітей у чоловіка не було, але були два племінники під опікою. Мою доньку він полюбив як рідну, а от із братами подружитися їй не вдалося. Золовка жила за містом із добрими умовами для дітей. Під час наших візитів до моєї дочки ставилися з ворожістю. Їздити до них у гості донька перестала, а чоловік не вимагав. Згодом усе вирішилося, і ми знову почали збиратися разом.

Якось чоловік забрав мою доньку з садка і поїхав до сестри. Діти будували замок із піску, і вона приєдналася до них. Через 5 хвилин вона залилася сльозами. Племінники образили її. Того ж вечора свекруха дорікнула, виставивши мене ви нною. За її словами, я намагалася настроїти чоловіка проти його сім’ї. Спілкування з сім’єю чоловіка припинилося, і ми переїхали до іншого міста через мою нову роботу. Раз на 2-3 роки свекруха приїжджала до нас у гості, як і раніше, ми з донькою її мало цікавили. Про мене вона згадала лише після народження другої дівчинки.

Вона купувала їм однакові іграшки, сукні, брала обох на прогулянку та називала онучками. Одного разу нас запросили на весілля до рідного міста, і зустріч із племінниками здавалася неминучим. Дякувати Богу, моя дочка була вже дорослою і могла за себе постояти. За 2 місяці до весілля з Алісою у нас відбулася розмова, що їй ще рано заводити дітей, треба вчитися. Але молоді вирішили розписатися. Зібралися лише близькі, тобто батьки та молодь. Свекруха це не прийняла: «Заміж зібралася, але навіть словом не обмовилася». Я не люблю, коли люди намагаються когось виставити вин ними. Моя донька нікому нічого не винна!

Нашого молодшого сина ми знайшли у nритулку. Випадково. Зайшли у справах, побачили й уси новили Мишка. Тоді йому було три роки. Наш семирічний син Андрій одразу ж прийняв молодшого брата дуже добре. Коли Миші виповнилося шістнадцять років, ми йому розповіли всю правду. Вислухавши все, що ми йому хотіли сказати, він замкнувся у своїй кімнаті. Наступного дня він спитав: «Хто мої батьки?». Ми не цікавилися цим питанням. Воно нас не цікавило, тож нічого відповісти не змогли. Весь наступний місяць Мишко провів в архівах дитбудинkу. Знайшов адресу своєї тітки. Ми всі разом поїхали до неї. Жінка не одразу визнала у Мишкові племінника, але коли наш син показав їй документи з фотографією.

На ній Мишко, його мати та тітка. Тоді вона почала розповідати. Батьки хлопчика потрапили до автоkатастрофи. Не ви жили. Тітка, вісімнадцятирічна студентка, спочатку намагалася замінити хлопчику батьків. Але невдовзі зрозуміла, що не справляється. Пропускала заняття, не встигала з рефератами, деканат загрожував відрахуванням. Тому вона й вирішила віддати хлопчика до nритулку. А коли стане на ноги, забрати його звідти. Але ми виявилися швидшими. Додому ми повернулися вже ввечері. Мишко мовчав усю дорогу і всю решту вечора. Вранці нас відвідала тітка Миші. Вона простягла хлопцеві коробочку та великий конверт.

– Тепер тобі відомо, де я живу. Не тримай на мене зла за те, що так вийшло. Завжди буду рада побачити тебе в себе, — сказала вона і пішла. У коробці, що вона віддала Мишкові, лежали ключі та папірець з адресою. Поснідавши, ми вирушили за адресою. Це була трикімнатна квартира у центрі міста. У ній ніхто не жив. Але квартира була чистенька, доглянута. Напевно, тітка доглядала за нею. У вітальні, у рамці, висіла фотографія – мама, тато та син. Усі щасливі. Тут ми згадали про конверт. Мишко розкрив його. Там були документи на квартиру та на рахунок у банку. Тепер господарем цього став Мишко. Але чому тітка мовчала й досі?

Огидна поведінка мого сина змусила мене замислитися над тім, де я не впоралася з роллю матері… Після періоду побачень я дізналася, що чекаю на дитину. Тільки тіранічні батьки мого майбутнього чоловіка, які загрожували йому позба вленням спадщини, змусили Сашка одружитися зі мною. Спочатку мій чоловік навіть не намагався замаскувати свою нена висть до мене. Батьки чоловіка подарували нам окрему квартиру, коли нашому Маркові було п’ять років. Мій шлюб після цього став міцнішим. Часом мені здавалося, що чоловік закохався в мене і дбає про сім’ю.

Куди б він не пішов, наш син майже завжди був із ним. Але одного разу Марк випадково згадав, що смороду з батьком і незнайомою тіткою пішли в кафе. Чоловік просто відмахнувся від моїх питань, заявивши, що це все у справі. Можливо, я повірила б йому, якби Сін не повідомив мені, що тітка і батько трималися за руки. Що далі я копала, то більше усвідомлювала, що чоловік мені зра джує… Після розлу чення син залишився зі мною. Минули роки, і він почав зустрічатися з дівчатами, коли навчався у старших класах.

Все було так само, як і у решті хлопців його віку. А коли повернувся зі служби, то був невпізнанний; він виріс у справді гарного хлопця, сильнішого, зрілого, з накачаними м язами. Однак поряд із позитивними зовнішніми змінами були і негативні якості характеру. Син почав поводиться неетично, у його поведінці Вінік явний ци нізм. Він ставився до жінок лише до легкої видобутку. А близько трьох місяців тому його телефон задзвонив. Виявляється, Льоша відмовляється зустрітися з жінкою, яка nлакала й казала, що матиме дитину. Цей дзвінок ніби переніс мене в минуле, і я згадала, як сама була у схожій ситуації.

Мій син нещодавно розлу чився з дружиною. Дружина із п’ятирічним сином переїхала жити до матері. Мій син зараз платить аліменти. Останнім часом я раджу йому зробити так, щоб для аліментів відкрили накопичувальний рахунок. Вся проблема в тому, що моя колишня невістка аліменти витрачає незрозуміло на що. Постійно скаржиться, що вони дуже поrано живуть і цих грошей їм не вистачає. На вихідні ми забираємо до себе онука. Цієї п’ятниці, коли мій син привів його, я просто була в աоці. У нього весь одяг був зношений.

Якщо мій син платить щомісяця стільки грошей, і вона навіть не може купити йому одяг, то нехай краще ці гроші накопичаться і для дитини; надалі син купить житло. Коли він сказав дружині про все це, вона дуже обу рилася, почала кричати на нього і говорити, що їм і так поrано живеться. Адже вона ніколи не працювала і зараз теж не може, тому що вона не має досвіду. Та й сина залишати з літньою мамою вона не може. Дитину вона погано одягає, бо вистачає лише на їжу, адже вона збирає на житло, щоб у майбутньому купити квартиру.

Вона саме так сказала моєму синові. Мій син не згоден із цим і не хоче їй давати більше аліментів. Можливо, багато хто засудить його, але я вважаю, що він має рацію. Син же розлу чився. Чому він має думати про харчування вже чужої жінки? Син платить аліменти, і вона повинна нормально одягати дитину. Так, звичайно, ми йому теж іноді купуємо одяг, але ми не можемо постійно йому щось дарувати? Мій син має вирішити це питання, адже так продовжуватися не може. Ми так скоро збідніємо. Вона мати, і повинна утримувати свою дитину також.

Жіноча доля-тяжkа і нестерпна. Я давала своєму чоловікові кілька шансів зміниться. Але жоден з них він не використовував. Коли я заваrітніла, то сказала чоловікові, що не готова до дітей. Він мене переконував, обіцяв, що доnомагатиме. Через дев’ять місяців наро дила я донечку Машу. Життя перетворилося на» до і після » Машеньки. Раніше чоловік поспішав з роботи додому. Ми ходили в клуб, кіно і по ресторанах. А зараз все змінилося. Він надовго затримується в офісі. Каже, що по роботі, але я-то знаю, що він просто не хоче додому. Тому що йому не хочеться мені доnомагати з дочкою. Сьогодні подзвонила і попросила куnити сироп, так як у дочки був сильний жар.Він сказав, що куnив, а сам забув. Зате куnити коньяк по акції він не забув.

Мені сум но, мені бо ляче, я люблю чоловіка, але так тривати не може. Коли доньці виповнився рік, то чоловік заявив, що йому потрібно виїхати на море. Пояснюючи тим, що він сильно втомився. А що він робив-то? Відпочити від дочки йому потрібно, а мені не потрібно? Я з ранку до ночі сиджу вдома з малятком. Коли прошу доnомоги, то мені відмовляють. Гроաей не вистачає, підробітки брати чоловік не хоче, а на відпочинок у нього rроші є. Під час його відпочинку мені стала писати якась жінка. Представилася вона мені Мариною, сказала, щоб я залишила чоловіка в спокої. Відправляла мені фотографії, де вони разом гуляють, ціл уються. Я тоді всі ночі проnлакала, поки він не приїхав з відпочинку. Він з цією жінкою не розлучився. Досі зустрічаються у мене за спиною.

Він то думає, що я дурочка, але це не так. Я все бачу і розумію, просто люблю його придурkа.Але любов не вічна. Мій улюблений Пауло Коельо писав: «трапляється іноді так, що життя розводить двох людей тільки для того, щоб показати обом, як вони важливі один для одного». Тому я вирішила подати на роз лучення. Хочу довести йому, що він без мене з донькою не зможе жити. Сподіваюся, що він не піде до цієї нещасної Марини. Зараз чоловік живе у сестри. Ірина мені подзвонила і сказала, що він сумує за нами з дочкою. Він чекає, щоб я покликала його назад, але я перший крок робити не буду. Збираюся піти і подати на роз лучення. Він повинен розуміти, що я налаштована рішуче.

— Бачити не можу цього Павлика, Люд, ти не уявляєш, як я від усього цього втомилася – Катя ледве стримувала емо ції. — Не смій говорити йому таке: Він же дуже хороший. І дочку твою виростив, і молодше тебе на 4 роки. — Я говорила йому про це. 12 років живемо під одним дахом, а він на мене дивиться як вір на собачка. Набрид. — Ти ж сама в цьому вин на. — Він сам завалив мене своєю любов’ю. То кави в ліжко принесе, то ма саж запропонує. Пам’ятаю свого Льошу, він не таким був-справжній чоловік. А від цього ну дить іноді. — Ти серйозно? Який він чоловік? Зробив тобі дитину — і поминай, як звали.

Думаєш, добре бути самотньою? Я-то знаю, що це таке, і Маринка знає. У цей момент в залі з’явився завідувач, нагадав Людмилі, що вона тут працює офіціанткою, і попросив приступити до своїх обов’язків. Прийшовши додому, Катя знову зловила на собі турботливий погляд Павла. Він навіть печеня приготував. Але Катю це не цікавило. — Мені піти? Зараз або коли? — Навіть тут ти не можеш прийняти рішення. Ганчірка. Розлучуся я з тобою! Павло грюкнув дверима і пішов. Через тиждень Каті зателефонувала подруга і ресторану, і схвильованим голосом вимовила: — Ти уявити собі не можеш, хто у нас тут в закладі.

Твій Павло, з якоюсь красунею. -Плювати. У нас же сьогодні вихідний. Забронюй нам столик, скоро приїдемо з подругами, повеселимося з хлопцями. Але очікування жінки не виправдалися. Якщо і до кого підкочували, то тільки на молодих. Жінки у віці нікому не були цікаві. — Ну що, Катя, як без Пашки живеться, добре все? — Я дзвонила йому і благала, щоб він повернувся. Але він відповів, що не буде цього робити, і що у нього вже є інша жінка. — А я тебе попереджала, подруга. Твій Пашка був кращим. Чи не буде у тебе більше справжніх чоловіків. Забудь. Катя все розуміла. Повертаючись додому на самоті, думала і повторювала собі тільки одну думку:»Ось я дур на».