Віра та Настя – рідні сестри. Батьки завжди казали, що вони повинні допомагати один одному. Так і жили, доки не обзавелися власними сім’ями. Спілкуватись стали менше, та й допомоги одна в одної не просили. Але одного дня Настя затіяла ремонт. Причому «під ключ», із запрошеною бригадою і одразу у всій квартирі. Спочатку вона попросилася на місяць до батьків, але ті відповіли, що їй із двома дітьми та чоловіком буде дуже тісно у їхній двокімнатній квартирі. Найкраще, якщо вона попросить рідну сестру. Має велику, простору трикімнатну квартиру. Настя зробила так порадили батьки. Віра була не в захваті, у неї дві дитини.
Але, порадившись із чоловіком, сестру прийняла, виділивши їм вітальню. Усі, наче, були як у гуртожитку. Настя працювала з дому, тож весь день користувалася електрикою. Стіл у сімей був окремим. Щодня її діти плескалися у ванні. Отримавши рахунок за квартплату за місяць, Віра була, м’яко кажучи, в աоці! Вона показала квитанції, і відразу сказала Насті, що з цього часу комунальні витрати вони будуть оплачувати навпіл. Пролунав великий сkандал. Настя назвала сестру жадібною та дріб’язковою. Їй і так зараз важко, стільки доводиться за ремонт платити, а вона рахує.
— Може, тобі це й копійки, а ми не можемо собі дозволити такі витрати. І намагаємося, щоб хоч якось зменшити рахунки, — відповіла сестра. Того ж вечора Настя зібрала всі речі, і вони з чоловіком та дітьми поспішно поїхали від рідної сестри. Незважаючи на невдоволення батьків, Насті з сім’єю довелося оселитися у них, адже до кінця ремонту залишався ще місяць. Мати одразу ж зателефонувала Вірі. Вона почала лаяти доньку. Сказала, що вона взагалі не думає про своїх батьків, і анітрохи не береже їхнього здоров’я. Як вони всі разом житимуть у такій тісноті. І почали дорікати доньці, що не так вони її виховували!
