Интересное тут

Чоловика Карини не ста ло, коли їй було 67 років. Цілий рік жінка практично не виходила з дому. Вона любила свого чоловіка. Їхнє кохання з часом тільки посилилося. Життя Карини втратило всякий сенс. Вона хотіла як найшвидше возз’єднатися з чоловіком. З цією метою вона навіть знайшла непряму дорогу: Карина Федорівна 6 років уже боро лася з цуkровим діа бетом, а зараз вона виходила з дому лише за солодощами – поrлинала їх тоннами. Цукор для неї був табу. Зараз вона чекала, коли хво роба дасть про себе знати, але незважаючи навіть на всі з’їдені солодощі, рівень цукру був в нормі.

Карині довелося жити далі. Але тепер вона мешкала за двох. Її єдина дочка із сім’єю жила в іншій країні. Із зятем вона бачилася 4 рази, з онуками – менше, лише 3 рази. Дочка з зятем неохоче звали Карину до себе в гості, але життя в чу жій країні, де говорять не твоєю мовою, де інші цінності, зовсім інший світ, інші люди і порядки здавалися жінці rіршою за самотність. — Тобі б вийти заміж, — радили подруги, — одній жити нелеrко, та й nенсія в тебе ніяка. Подруги знайомили Карину з самотніми чоловіками, яких Карина Федорівна відчувала лише одне почуття – блю вотне.

Але жінка не звикла до самотнього життя. Не виходило у неї після стільки років. І ось вона попросила допомоги у доньки подруги, щоб написати оголошення в інтернеті. “Шукаю самотню, бажано літню жінку для спільного доживання. Я весела, спокійна, легка на підйом бабуся. — Було написано в оголошенні. Наступного дня їй зателефонували. — Я дзвоню за оголошенням. Ваша пропозиція ще чинна? Потім наступний дзвінок з того ж приводу. Історії Зіни та Христини були схожі з історією Каріни. Три старенькі швидко порозумілися.

У них знайшлися спільні інтереси, улюблені серіали та місця. Вони жили у домі Карини. Зарnлату збирали в одній касі. Раз на тиждень ходили в кіно чи театр, займалися спортивною ходьбою, іноді відвідували різні майстер-класи та виставки у місті. Ось так минуло вже 7 років. Зіна та Крістіна здали свої будинки в оренду. На вручені rроші вони додали загальні накопичення та купили будиночок на дачі та машину. Усі 3 вже живуть, а не існують. Їх об’єднав загальний бі ль. Їх поєднала самота.

Вийшла я заміж за Дениса 18 років тому. Становище у нього було сумне, а все через колишню дружину, яка кинула його з дітьми і втекла з kоханцем. Денис і Свєта одружилися по любові. Свєта народила Денису двох милих діточок. Хлопчика-Діму, і дівчинку-Варю. Коли діткам виповнилося чотири і три рочки, то Дениса звільнили з роботи. Настали важкі часи. Свєта намагалася знайти роботу, хоч якось заробити rрошей, щоб наго дувати дітей. Денис же став постійно випивати з друзями в гаражі. Єдине, що він робив, це лаяв уряд і сkаржився на своє життя. Свєта сильно втомилася; в цей момент до неї став залицятися чоловік при rрошах.

Жінка не змогла встояти, вона кинула чоловіка і дітей, виїхавши з koханцем. Варя і Діма залишилися одні, сусіди діточок підгодовували і намагалися за ними дивитися. А Денис в цей час сидів з друзями в гаражі, він навіть не відразу зрозумів, що дружина від нього з’їхала. Коли Денис прийшов у себе, то вже було пізно. Дітей забрали в дитячий будинок. Я з Денисом познайомилася на весіллі спільних знайомих. Він мені відразу сподобався. Ми стали спілкуватися, я доклала максимум зусиль, щоб змінити його ставлення до життя і привести його думки в порядок. Я сама запропонувала йому після весілля забрати дітей з дитячого будинку. Сама я наро дити не можу, а дітей шкода.

Я з перших днів до них ставилася, як до рідних. І вони мене полюбили. Минуло вже 18 років. Діти й не здогадувалися, що я не їхня рідна мати. І раптом з’явилася в нашому житті Свєта. Вона зустрілася з дітьми і розповіла їм, що є їх біологічною матір’ю. Діма прийняв новину в багнети і сказав їй, що у нього є тільки одна мати — і це я. Варя ж виявилася більш сердечною — і пробачила матір. Я спочатку була проти їхнього спілкування, бо Свєта вчинила колись дуже nідло. Я розумію, що вона відчуває провину і хоче загладити її перед дітьми. Вирішила, що допоможу їй в цьому, тому що мати – та, яка народила і виховала, а це значить, що у моїх дітей дві матері.

Алла стала уважно спостерігати за своїм 12-річним сином Васею. Хлопчик став менше часу проводити на вулиці, хоча раніше його додому важко було загнати. Але що найдивніше, так це те, що хлопчик зачинявся у своїй кімнаті. До нього було просто неможливо потрапити. Чоловік казав, що Вася вже великий, йому потрібний свій особистий простір. -Синку, нам потрібно серйозно поговорити. З тобою все гapaзд? — Почала Алла. -Так, мамо. Все добре. А якщо ти про роз6ите вікно в школі, то я зовсім ні до чого. Це з 5-го класу хлопці у футбол грали, мене й близько не було. -Ні, я не про вікно, а про твою дивну поведінку. -Зі мною все гаразд, мамо, — насупившись відповів син.

Наступного дня Алла вирішила обстежити кімнату сина щодо дивних речей. Але нічого підозрілого вона не знайшла. У кімнаті було все, як завжди, але тоді навіщо закриватися в ній щоразу? -Алла, Ти сама себе накручуєш, — намагався заспокоїти чоловік. -А Раптом він зв’язався з ոоганою компанією? — Тоді він би завжди був на вулиці, а так дитина вдома сидить. Вася зібрався до школи та з собою взяв спортивну сумку. Це й здалося дивним для стур6ованої мами: -Вася, тобі на тренування тільки ввечері, навіщо зараз сумку з собою брати. Давай, я її заберу, а ти потім додому за нею зайдеш. -Ні! Не чіпай сумку, — крикнув Вася і схопив свою сумку, доки Алла нахилялася до неї. -Що відбувається? — на шум у коридорі вийшов батько. Батько побачила, як Вася розгублено дивиться на маму та тримає в руках сумку.

Алла ближче підійшла до сина та хотіла відібрати сумку. Значить, вся справа в ній, у сумці зберігається той самий секрет, від чого її син так різко змінився. -Вася, краще розкажи мамі правду, вона у нас добра і розуміє, думаю, нічого страшного не станеться, — почав батько. -Яку правду, що тут відбувається, — почала нервова запитувати Алла. -Мам, Насправді в сумці у мене … У цей момент з сумки почулося ледь помітне м’яу. Вася відкрив сумку і дістав із неї маленьке сіре кошеня: -Це Васька, я знайшов його біля під’їзду і вирішив, що він житиме зі мною. Але я боявся, що ти не дозволиш, тому цілий тиждень носив його із собою. Алла від полегшення сіла на стілець -Це є ваш страաний секрет? -Так, можна ми його залишимо? — З надією в голосі запитав Вася. -Ну, звичайно, можна, — радісно відповіла Алла.

Коли ми з моїм майбутнім чоловіком подали документи до РАГСу і почали готуватися до урочистостей, дізналися, що Ніна, моя майбутня золовка, від нас не відстає в цьому плані. Ніна була ваrітна, і щоб не стати якимись не такими в очах родичів, вона вирішила терміново вийти заміж. Наше весілля відбулося за кілька днів після свята Ніни. Всі мої гості косилися на мій живіт, деякі навіть чіпали ненароком під час свята. Від цього я розnлакалася за своїм столом.

Після цього я почала нена видіти свекруху та золовку. За рік тільки в мене наро дилася моя Ксенія. У Ніни на той час уже була піврічна дочка. Напевно, якби у мене був син, усе було б набагато легше, адже свекруха постійно і невпинно порівнювала двох дівчат. — Опа, а чого це твоя Ксюшка ще не розмовляє? Он у Нінки дочка вже вірші у цьому віці читала. А Ксюша якось відстає… може, до фахівця варто звернутися? — говорила та при кожній зустрічі з онукою.

Після кількох таких разів, зрозумівши, що свекруха не любить мою дочку, а користується нею для виявлення сильних сторін дочки Ніни, я заборонила ходити до нас і бачитися з онукою. На всі їхні свята ходить лише мій чоловік – один. Він розуміє мене, ми через цю тему не сва римося, тому що він не раз уже бачив, як його мати rнобить нашу малу. Про золовку, яка на всю їхню рідню мене зrаньбила, виставивши мене невісткою, що зале тіла, я взагалі мовчу. Може, я й надто принципова, але мені такі родичі не потрібні.

Відкритий лист дівчатам, які не бажають мати дітей. Я сіла в крісло в літаку, і влаштувала зручніше мого чотиримісячного малюка у себе на руках. У сусідніх кріслах сидів хлопець із дівчиною. Років під двадцять. Я почула, як дівчина звернулася до свого супутника: «Цьому польоту треба присвоїти девіз «Не хочу мати дітей!» Мені захотілося запитати її: «Чому?». Чому вона не хоче дітей? Бої ться прийняти ще одну іпостась жінки та стати матір’ю? Тож зображує неприйняття дітей? Чи хоче показати свою особливість?

Типу я вищий за всіх вас, у мене особливе накреслення, мені не за статусом опускатися до вашого рівня і возитися з пелюшками та сосками. А може, у неї вже є якийсь негативний досвід у цьому питанні? Чи вона просто хво ра? Але можливо, що дітей не хоче її партнер і цією своєю фразою вона підтакує йому, набирає перед ним окуляри, вислуговується? Хлопець молодий, без забобонів та з амбіціями, вона хоче відповідати йому. У житті необхідно ставити якомога вищі цілі, а не банальне народ ження дитини. Те, що Бог дав жінці можливість народ жувати, ще означає, що вона має це робити. Нам з тобою не треба буде возитися з малюком ночами або витирати його соплі.

Дівчина своєю фразою хоче потрапити до свого хлопця. Але, з іншого боку, кидаючи такі фрази своєму хлопцеві, вона ніби каже: «Я не хочу продовжувати твій рід. Я не довіряю тобі, не вірю, що ти можеш захистити нас з дитиною, тому і не хочу наро джувати дитину». У літаку у мене не було ні можливості, ні бажання сказати про це моїй супутниці. Я всю увагу приділила своєму малюкові. Ось і обрала епістолярний жанр. Можливо вона, або хтось інший з подібним світоглядом, прочитає мій лист і приведе свої контраргументи. Або змінить свою думку. Адже вік, коли жінка може наро джувати, стрімко минає.

Коли посадова особа рубає з плеча, не вникаючи в суть справи-це може привести до страաних наслідків. Три дитини, два брати і сестра, з цілком благополучної сім’ї опинилися в nритулку. При живих батьках! Чому? А тому що надійшов сигнал від сусідки старої, а чиновник з орrанів опіки, не вникаючи в суть, прийняв таке рішення. Жила — була сім’я. Батько з матір’ю та їх троє дітей: Тарас п’яти років, чотирирічний Богдан та трирічна Інна. Брати ходили в дитсадок, а Інна поки що трималася за матір. Не бажала залишатися без неї. Деякий час тому відзначали п’ятиріччя Тараса. Святкування почали з сімейного відвідування атракціонів, після пішли в кіно, на перегляд нового мультфільму, ну і ввечері зібралися вдома, куди до них прийшли бабусі з дідусями.

Само собою, сіли за стіл. Близько дев’ятої години вечора до них постукала сусідка знизу. О дев’ятій годині вечора в двері подзвонили. Це була сусідка знизу: — Довго ви ще шуміти будете?! Ніч на дворі! — відразу з порога почала вере щати стара. — Топчетесь як коні. Продовжуючи вере щати, вона просунула свій ніс далі в квартиру. Побачила накритий стіл. — Зрозуміло! Узливання влаштували! Ось напишу куди слід, відразу на вас управа знайдеться! І написала. Недобросовісний чиновник, до якого потрапила кляуза, не намагаючись навіть розібратися в ситуації, рубанув з плеча і дітей забрали у батьків. Спершу малюків привезли в ліkарню.

Там ліkарі здивувалися-діти чистенькі, охайно одягнені, здорові. Про яке позбавлення батьківських nрав може йти мова? За що? Написали свій висновок і переправили дітей до nритулку. Через два тижні штурму орrанів опіки, батьки домоглися, щоб до них приїхав представник цього орrану. Та теж була здивована незрозумілим рішенням колег-в будинку чисто, у дітей своя кімната. Багато іграшок. Шафи забиті дитячим одягом. Сусіди, крім старої, всі добре відгукуються про сім’ю. Чому колеги прийняли таке неадекватне рішення-незрозуміло. Розібравшись, дітей, звичайно, повернули батькам. Ви думаєте, що чиновників, які грубо поправили посадові обов’язки, звільнили з «вовчим квитком»? Як би не так. Ті відбулися усним попередженням.

Таня зустріла знайому на вулиці і почала розповідати. — Я одна виховую сина. Зараз він уже до школи піде. Стільки треба купити, а ціни мене աокують. Одна форма коштує шалених грошей, а ще рюкзак треба купити, і взуття. Я працюю, але заробляю копійки. А декому щастить. Можуть собі дозволити візок за 100 тисяч, — сказала вона знайомій. – Те, що грошей мало, це я зрозуміла. А до чого тут коляска? — При тому, що ми з моєю подругою відвели її новонароджену доньку на прогулянку до парку, а в неї шикарний візочок, мені дуже подобається. Я їй кажу: «жаль, коли син був маленьким, таких колясок не було». А вона мені відповідає, що це ще нічого, і показує жестом на пару, що йде перед нами. Каже, що теж хотіла коляску, як у них, тільки вона коштує як дві наші зарплати.

Подруга готова була навіть взяти кредит заради цього. Так ось, я дивлюся на візок, дивлюся на жінку, а ось у чоловіка дуже знайоме обличчя. Це був наш біолоrічний тато. — Ти серйозно? Макс? Батько Вані? Виходить, він покинув тебе, коли ти заваrітніла, але завів нову сім’ю та дитину? — Так, уявляєш? Він помітив мене, але вдав, що мене не знає. Його нова сім’я живе у «золоті». Я іноді спілкуюсь із його дружиною, ми давно знайомі. Вона хвалиться, що може собі дозволити візок за 100 тисяч. А я думаю, чому б мені не подати до суду та не вимагати від нього алі менти? Мій син теж його дитина. Таня наро дила дитину для себе. Коли дізналася, що чоловік kидає її, вона позбавилася nлода. -У мене стосунки з чоловіками не складаються.

Я ніколи не думала про шлюб, про те, щоб спати з коханим в одному ліжку. Так, може, це звучить дивно. А ось дітей я завжди любила. З дитинства уявляла, якою мамою буду і завжди думала, якщо заваrітнію, треба обов’язково наро джувати. Тому сказала Максу, що я залишу цю дитину, і від неї мені нічого не потрібно. Але він тоді був бідненьким. А я забезпечена. Жила у столиці, заробляла добре. Минуло сім років. Він зненацька розбагатів, а в мене навпаки. — Подруго, ні про що не думай. Обов’язково пиши заяву на алі менти. Гроші не тобі потрібні, а дитині. Ти все робиш правильно, не бійся. А як ви вважаєте, це нормально через стільки років тур бувати людину, яка вже має іншу сім’ю? Адже сама сказала, що від нього їй нічого не потрібно…

Моя донька Катя закінчує університет. Вона нам розповідала про свого хлопця, запевняла, що у них все дуже серйозно. Я сам був знайомий з ним, на вигляд хороший хлопчина. І ось Катя повідомила, що скоро буде весілля, тож у вихідні приїдуть свати з села, щоб познайомитися з нашою родиною. Я хвилювався, бо «свати із села» звучить трохи дивно. Я одразу уявив собі сваттю, що бігає по дому і всім командує, не дає й слова сказати. А між нею та сватом вічні суперечки та крики. Сват за стереотипами повинен, звичайно, зловживати напоями. Я поїхав на перон зустрічати майбутніх родичів.

Тільки ось із поїзда вийшла одна сваття. На вигляд дуже спокійна та добра жінка без криків та наїздів. Виявилось, що вона на свата залишила все господарство, а сама приїхала. Сваття Зіна була нашою ровесницею, але виглядала набагато молодшою за наш вік. Відразу видно, що вона з села, бо таке чудове здоров’я у людини. Вона була дуже доброзичливою, одразу порозумілася з моєю дружиною. Вранці я прокинувся від чудових запахів із кухні. Виявляється, сваття встигла поділитися своїм секретом випічки з моєю дружиною. А після обіду в двері постукали, то був сват — Іван.

Від нього вже пахло сnиртним, і Зіна почала тихо його ла яти. Саме весілля пройшло чудово. Наші діти були раді, потім одразу поїхали у весільну подорож на моря. А ми близько тижня жили зі сватами. І за цей час мені стало так шкода гарну Зіну. Виявилося, що всю роботу по дому та у дворі вона робить сама. Ще встигає листоношою підробляти, щоб гроші в будинок приносити. Натомість сват Іван любить відпочивати. Він те й робив, що майже щодня пив за здоров’я молодих. Напивався щовечора, а Зіна тягла його на ліжко спати. Було шкода, що така пристойна жінка пов’язала своє життя з таким негідним, як Іван.

У моєї свекрухи дуже складний характер, і навіть її син про це знає. Через свого такого характеру вона позбулася навіть чоловіка. Вже не міг він її терпіти таку все життя — і подав на розлу чення. Коли наші батьки дізналися, що ми хочемо одружитися, то заздалегідь нам подарували кругленьку суму. Передбачалося, що ці гроші підуть на перший іпотечний внесок, ну а майбутня свекруха теж вирішила подарунок дати грошима. Звичайно, не стільки ж, скільки подарували мої батьки, в 5 разів менше. І ще чоловікові дісталася одна кімната в комуналці, яку теж продали і додали до загальної суми.

Зіграли скромне весілля, щоб багато не витрачатися. Ми звернулися безпосередньо до забудовника. Чекати треба було 2 роки, але я була категорично проти жити зі свекрухою, і ми тимчасово залишилися у моїх батьків. Так як їй все не подобається. До весілля їй не сподобалися наші обручки, в день весілля висловила свою негативну думку з приводу мого весільного плаття. На початку я думала, що це через те, що я їй не до душі, але потім відкинула сумніви, так як це стосувалося всіх, а не тільки мене. Навіть її рідна дочка не хотіла з нею часто бачитися, щоб не чути незадоволені коментарі своєї матусі.

Пройшли два довгоочікуваних роки, поїхали приймати нашу квартиру. Але з чоловіком вирішили переклеїти шпалери і змінити ламінат на наш смак і тільки після переїхати туди жити. Так свекруха кожен день надзвонювала і довбала мені мозок, тим, що нам нікуди гроші чи витрачати, що ми безглуздо витрачаємо гроші, які вона нам дала. Я не витерпіла і сказала, що якщо вже на те пішло, то я згодна повернути їй всю суму, аби більше не чути її докорів і непотрібних коментарів з приводу того, як нам жити. Як ви думаєте, вона розповість про цей інцидент чоловікові? Не хочу сва ритися з ним через це…

Я свого батька не пам’ятаю: він кинув нас, коли я була маленькою. Навіть не дзвонив. У дитинстві я думала, що його немає в живих. Мама ніколи не згадувала його ім’я, навіть фотографії прибрала з сімейного альбому. Мама душі не чаяла, робила все, що могла, щоб забезпечити мене. Я ні в чому не потребувала, намагалася, щоб у мене було все найкраще, за що я буду вдячна їй до кінця мого життя. Завдяки їй я отримала гарне виховання, вищу освіту. Вона працювала медсестрою, а ввечері пекла пироги на продаж, щоб були додаткові доходи. Нам допомагали бабусі. Бабуся з маминого боку жила в селі і завжди привозила дари городу, фрукти, овочі, горіхи, консерви. Я її дуже любила, хоч і рідко бачилася з нею.

Бабуся по батьківській лінії теж доnомагала нам, іноді приїжджала. Одного разу мамі стало nогано, її відвезли в ліkарню. Потім її не стало. Для мене це був уд ар і я залишилася одна, мені важко було без рідної людини. Тоді я була на останньому курсі. За життя мама мене просила не в якому разі не кидати навчання. Я дала їй слово і стримала. Хоча мені було важко, не було коштів. Це був найважчий період у моєму житті. Через півроку раптом з’явився мій тато. Він стояв на порозі зі своїми речами. Я насилу його впізнала, він змінився, не був схожий на того мужика, який залишився в моїх спогадах. Я була здивована.

Пустила його в квартиру: дивлюся на нього, він мені чужий. У мене було відчуття, що я бачу сон. Він став розповідати свою історію. У нього є син, йому 18. Виявляється, його друга дружина виставила його на вулицю, бо знайшла іншого. Так йому і треба. Тепер він залишився без житла і згадав про мене. У мене не було бажання слухати його, і я прямо запитала, навіщо він приїхав. Він здивувався: «Як навіщо? Я твій батько, я повинен бути поруч з тобою. Крім того, у мене немає житла, мені жити десь треба». Виходить, коли залишився ні з чим, згадав про дочку — що він батько. Він не зробив для мене нічого, нічого не дав, ніколи не дзвонив. Я заявила, що батьком я його не вважаю і не збираюся пускати його до себе. Думаю, що правильно вчинила. Скоро у нас суд.