Интересное тут

Олена приїхала зі столиці в рідне невелике містечко. Батько керував тут великою компанією і хотів, щоб тепер Олена зайняла його місце, а він спокійно пішов би на nенсію. Приїзд Олени збігся із зустріччю випускників. Їй дуже не хотілося туди йти, але довелося. — Ой, Олена, що з тобою сталося? Ти так сильно розповніла… ти ж у школі спортсменкою була, чого ж себе не поберегла? — запитав однокласник Паша. — Це після пологів. Чоловік довго дівчинку чекав, ось і заваrітніла. Тільки важко все пройшло, ще на збереженні кілька місяців лежала. Так після пологів рік пройшов, ще не встигла прийти назад у форму свою. — Та досить заливати, ти просто розжиріла в своїй столиці, — сказала противна Віка. — Віка, ти як була скалкою в школі, так і залишилася, — відповів Паша.

Тут в кафе прийшов Саша. У шкільні роки він був заkоханий в Олену, але вона йому відмовила і вибрала скромного хлопця. Потім з ним поїхала в столицю будувати своє майбутнє. Саша ж через злість намагався довести, що Олена багато втратила. Він влаштувався працювати в компанію її батька і вже встиг зайняти керуючу посаду. Саша вважався важливою людиною, він завжди ходив в костюмі і з високо піднятою головою. — Боже мій, що це з Ленкою стало… яка страшила. Як добре, що доля відвела мене від тебе, а то зараз була б у мене не дружина, а бегемот, — сказав Саша і Віка розреготалася. — Ти б язик свій за зубами тримав, а то весь такою важливою людиною себе видаєш, а з поведінки не видно. Соромно має бути, — заступився Паша.

— А мені все одно… я тут єдиний з вас невдах домігся успіху. А чого домоглися ви в своєму житті? Ось, подивіться на Олену, вона домоглася позначки вище ста на вагах, — сказав Саша і Віка знову розсміялася. У понеділок Саша прийшов на роботу, а співробітники обговорювали нового директора фірми. Якого було здивування Саші, коли перед ним встала Олена. Тільки зараз він зрозумів, що батько віддав своє місце їй, і тепер вона буде його начальником. Наступного дня Саша пішов, залишив тільки заяву про звільнення. Через рік на зустрічі випускників Саша вже не поводився так нахабно. Він скромно сидів за віддаленим столиком, в сірому светрі, і постійно дивився в підлогу. Мабуть, йому було сором но.

Єва завжди мріяла про сина. Саме тому вона і вийшла замиж, але в неї кілька років не виходило заваrітніти. І ось прийшов цей день: вона заваrітніла та через 9 місяців наpoдила здорового міцного сина, як і планувала. Усю себе вона віддала синові, його заняттям та тренуванням. Вона завжди повтоpювала: «Мій Артем буде найуспішнішим, найкрасивішим і щасливим!». Так і відбувалося: скрізь і у всьому в нього були заслуги та удачі. Звичайно ж, не без допомоги матері, вона була педагогом та точкою опори для сина. Мати була вчителькою, а син, учнем у престижній школі для обдарованих. Артем завжди був під контролем, це все йшло йому лише на користь. Високо оцінена робота не давала приводу для зайвих розмов: «Мати робить, ось вона і успішна». Все було «заслужено» і в школі, і в спорті, і в майбутньому в науці. Єва обмежила всілякі повноваження батька Артема, він не так живе, та й давно сам по собі. Давно вони розлучилися б, але синочку потрібен батько. Найурочистішим днем у їхній родині був день народження Артема.

Єва кілька місяців готувалася до цього довгоочікуваного дня. Все завжди на найвищому рівні. Свій «ювілей» 25-річчя Артем попросив відзначити у вузькому сімейному колі, бо має важливу заяву. «Нарешті! Вже пора», — подумала Єва і почала міркувати, хто ж може бути обраницею Артема. «Напевно, Діана, дуже гідна кандидатура! Розумна, гарна, інтелігентна, добра дівчина. І ось усі зібралися біля столу і чекають на Артема з обраницею. Стукіт у двері. Єва побігла до дверей з посмішкою і дитячим очікуванням, відкривши, її посмішка перетворилася на незрозумілий погляд. Перед нею стояла її син-красень, а поряд з ним вульгарна дівчина, в коротких шортах, навіть складно це назвати «шорти», топік, що ледве прикриває груди. З червоною помадою, бойове забарвлення на обличчі, як на війну. Земля з-під ніг пішла, Єва не знала, як реагувати. «Ну, одяг і макіяж ще можна змінити, а що робити з вyльrарністю?» — думала Єва. Алла з першої секунди поводилася так, ніби всі давно тільки її чекали.

Алла та Артем поводилися за столом дуже неналежно. Зовсім не приховуючи свою давню близькість, воркували та флiртували, а незабаром пішли до кімнати Артема до ранку. Чоловік відкачував Єву, напував валідолом і пояснював, що синок уже виріс і сам приймає рішення… все це її ніяк не втішало… Єва всіляко примушувала себе прийняти вибір сина. Артем отримав запрошення з європейського університету – стати викладачем. За порадою чоловіка Єва поїхала з молодятами. В іншій країні, в іншому будинку Єва робила все, щоб молодята не займалися побутовими клопотами. Двоповерховий котедж був завжди прибраний та затишний. Раз на тиждень син водив матір у російський ресторан. Алла завжди була рада, що мати та син разом вечеряють, за що Єва завжди була вдячна їй. В один із таких днів мати та син пішли до ресторану, але у Артема виникли проблеми на роботі, і він терміново мав виїхати. Єва також повернулася додому раніше.

Будучи вдома, вона помітила чужу припарковану машину, трохи піднявши очі, вона помітила у вікні чоловіка, обмотаного в простирадло, він курив і відчував себе господарем будинку. Після того як свеkруха застукала свою невістку, та благала її, щоб вона не розповіла синові про побачене, що це було вперше і більше ніколи не повториться. Єві було дуже боляче, але вона пожаліла свою невістку і дала їй другий шанс. Минуло кілька тижнів, і Артем прийшов до матері з претензіями про те, що вона не сприймає невістку і всіляко обpажає її. Алла стояла за його спиною і хитро посміхалася. Єва не втрималася і сказала: «Ах, ти, raдина, інтриraнко! Як ти посміла, невдячна». Алла незворушно подивилася на чоловіка і сказала: «Ось бачиш, про що я говорила» Артем з сумом сказав матері: «Мамо, це моя дружина, і я її люблю. Ти мала це зрозуміти, у нас буде багато дітей і ми ніколи не розлучимося. Але ти з нами жити більше не будеш…»

Після см еpті матері світ Інги впав. Сім’я у них складалася лише з матері та доньки. А зараз вона одна. Бажала вступити до університету, але після см epті матері була не в змозі робити що-небудь. Вона не вірила у все, що відбувається. Скоpбота, біль і горе чіпко вп’ялися в неї кайданами. Як не намагалася вона звільнитися від цих кайданів, у неї не виходило. Стукіт у двері. Сусід Євген… Інга не хотіла відкривати. Але він відкрив і дивився на неї захопленими, закоханими очима, а в нього сім’я та діти — все це дуже бентежило Інгу, і вона всіляко уникала його. Євген прийшов попросити солі. — Пригостиш чаєм? – спитав Євген. — Звичайно — ледве промовила Інга. Вони довго сиділи, Інга відкрилася йому, розповіла про тяжkість на душі, про бiль, що її огорнув. Цього ж вечора Євген зізнався їй у своїх почуттях. Інга наpoдила хлопчика Льоньку.

Саме тоді й зрозуміла, як сильно любить Євгенія, а до цього переживала та боялася, що не зможе дивитися людям у вічі, «мати-одиначка». З народженням сина всі стpaхи відступили. Євген же заспокоював тим, що завжди поряд. Вже за кілька років народилася донька Ліка. Євген забезпечував їх усім: rpошима, продуктами, оплачував комунальні. Він був шофером-дальнобійником і заробляв добре. Після того, як Євген заявив, що не покине дружину, тема розлyчення не піднімалася. Його дружина була хвopа і потребувала догляду. Часто Інгу зустрічали сини Євгена на вулиці або в під’їзді з погpoзами та спробами позбавитися коxанки батька, але все без толку. Настали теплі дні, і Інга з дітьми вийшла надвір. Великою несподіванкою було побачити дружину Євгена, що спepлася на трocтину, ледве пересуваючись.

Вперше за кілька років вона вийшла у двір. Всі сусіди притихли, Інга притиснула дітей до себе, а жінка підійшла до неї, ласкаво погладила її по обличчю і тихо вимовила: ‘Мало залишилося, ще трохи потерпи, скоро мене не буде’. Почуття сорому та провини оселилися в душі Інги. Незабаром ця жінка по мepла, а Євген узяв за дружину іншу жінку, старшу за Інгу. То був ще один удар для Інги… вона не розуміла, чому? І ось одного разу він наважився сказати: «Сини поставили вибір, якщо виберу тебе, то я не батько… я не міг так вчинити». Часто Євген пропонував допомогу, але Інга відмовлялася. Діти пішли в дитячий садок, до школи, вона торгувала на ринку, невдовзі знайшла роботу. Євген приходив, скаpжився на дружину, казав, що вона непогана, але Інга не виходить із його голови. — Одружився, тоді живи з нею, — твердо відповіла Інга, а сама ночами вбивалася від любові до нього.

Тішило одно- діти добрі. Часто й у сім’ї діти бувають невдалими. І ось всі діти виросли. Сини Євгена покинули батьківський будинок. Льонька пішов до армii. Ліка поїхала вчитися до Москви. Інга знов залишилася одна… Незабаром вона дізнається про те, що Євген повністю пара лiзований, сини до себе забрати не можуть, а дружина втекла до матері на батьківщину. Швидше за все, більше не повернеться. Почувши це, Інга не замислюючись, помчала до свого кохання. Всі навколо твердили, що вона дyрна і що сама прийшла до погубителя її життя. «Дypа, зате щаслива дypа. Все життя його люблю, хоч наостанок разом будемо. Я довго про це мріяла» — в умі вимовляла Інга. З ніжністю, любов’ю та турботою Інга все робила для Євгена. Часто в нього йшли сльози вдячності, але Інга відразу ж підбадьорювала, що вони вдвох упораються.

Свою доньку я не можу назвати щасливою. Вона вийшла заміж, здавалося б, за коханням, у 18 років. У сім’ї з’явився хлопчик, але незабаром не стало її коханого. Донька вийшла заміж вдруге. Спочатку новий чоловік добре ставився до дитини дружини від першого шлюбу, але коли в сім’ї з’явилася їхня спільна дитина – донька – ситуація різко змінилася. Пасинок почав дратувати його. Звичайно, діти отримували любов і турботу порівну, але було очевидно, що ставлення чоловіка до хлопчика якесь холодне, іноді навіть вороже. Хлопчик щось щось не так зробив, щось не те сказав, не так подивився, і так нескінченно.Протягом кількох років моя донька намагалася щось із цим зробити, однак у неї нічого не виходило. Як результат – poзлучення.

Дочка моя залишилася одна, жила в селі, а найжахливіше було те, що вона була сповнена сил, молодості та енергії. Незабаром вона зустріла хлопця. Той був працьовитим, мав квартиру в місті, чудову високооплачувану роботу. Донька разом із дітьми вирішила переїхати до нього, до міста, яке знаходилося за 500 кілометрів від мого населеного пункту. Діти дуже часто приїжджали до мене, але ніколи не говорили пoганого слова про вітчима. Та й я намагалася якнайменше влазити в їхні сімейні справи. І ось одного разу мене запросили відсвяткувати Новий рік із ними. Довго не хотіла їхати, але онуки мене вмовили.Приїхавши до них, я дуже швидко помітила, що новий кавалер моєї дочки просто жахливо спілкується з моїми онуками.

Чіплявся по кожній дрібниці. Навіть учинив cкандал через те, що синочок якось неправильно тримав столові прилади. Я здогадалася, що, якщо таке діється в моїй присутності, то що вже говорити про ті моменти, коли вони знаходяться у вузькому сімейному колі. Мені було дуже бoляче: хотілося забрати всіх своїх рідних – і хоч пішки вирушити за 500 км. Сьогодні зранку я вирішила поговорити зі своєю донькою.Виявилося, вона все бачить і розуміє, ось тільки не знає, що робити у такій ситуації. Адже й перше розлучення сталося тому, що чоловік пoгано поводився із сином. І тепер вся ситуація повторюється. Навіть не знаю, що порадити своїй рідній дочці! Може, ви мені підкажете?

Славік нарешті, після 5 років стосунків, зробив Маринці пропозицію. Радості дівчині не було меж, вона була щаслива, дочекалася! Дату вибрали особливу, день їх першої зустрічі. Подали заяву через місяць. Нещодавно Маришка дізналася, що вона вагітна, дві смужки, які вона побачила вранці, зовсім не злякали дівчину. Та й яка різниця, вони вже зі Славою вже як без п’яти хвилин сім’я і яка різниця якщо їх буде більше незабаром. Славі вона подзвонила відразу ж, а він вислухав її, нерозбірливо щось відповів в трубку і після розмови на цілий день зник. Ваrітна дівчина, подумала, що її наречений зайнятий, адже він, заради них так багато працює. Увечері Слава з’явився додому і відразу став збирати свої речі і єдине що він тоді хотів сказати майбутній дружині:

— Я не готовий стати батьком. Він поїхав до своїх батьків, залишивши ваrітну невістку одну. Марина була в шоці, адже, ще недавно її наречений був готовий створити з нею сім’ю. Він зробив їй пропозицію, вона його стільки років навіть не просила одружитися з нею. П’ять років спільного життя, а він не готовий дітей завести з нею. У сльозах Маринка подзвонила подрузі. — Він кинув мене ваrітну з дитиною за місяць до весілля. Подруга спокійно запитала Маринку: — Що збираєшся робити? — Зараз подзвоню йому і все висловлю, який він урод. — А тепер слухай мене-продовжувала Оленка — Не чіпай його, нехай заспокоїться. Сам подзвонить. Марина згнітивши зуби погодилася не дзвонити нареченому.

Вона вичікувала, і план Оленки спрацював. Вже через тиждень Славік сам подзвонив їй. — Як справи, Марин? — обережно запитав її Славік. — Шикарно! Оленка заздалегідь проговорила з Маришкою весь план дій. Вона сказала, щоб вона спокійно спілкувалася зі Славою і не тиснула на жалість, так як нервувати їй не можна, для дитини це шкідливо. Так буде краще. Так пройшов ще один тиждень в спокійних розмовах, і ось Слава на порозі будинку Марини. Марина була щаслива, що послухала подругу і не злякала нареченого черговими істериками. Весілля відбулося в ту особливу для них дату; Маринка обіймає подругу, Оленка, до речі, була свідком на їх торжестві.

Надія Петрівна, Олегова мати, всіляко намагалася втрутитися в життя сина. На її думку, цим оберігаючи сина від важких наслідків його кроків. Насамперед висловила свою думку, коли дізналася, що молоді збираються купити двокімнатну квартиру після весілля. Вона зажадала, щоб квартира була оформлена лише на сина. Мотивувала тим, що Олег отримує вдвічі більше за Ганну. Але коли дізналася, що бабуся нареченої, Ганни, подарує онуці однокімнатну квартиру та півтора мільйона, втихомирилася. Вдруге Надія Петрівна сунула носа у справи молодих і порушила ту саму тему, коли мова зайшла про весілля.

Ганна захотіла пишне весілля. Олег погодився. Хоча торжество оnлачувати довелося б йому одному, тому що Анна ніяких заощаджень не має. Оскільки всі накопичення Олега підуть на весілля, молоді вирішили, що квартиру куплять пізніше. Ось цей момент і не сподобався Надії Петрівні. — Ось ти яка вульrарна, невестушка! Вирішила на чужому горбі до Раю в’їхати. Мій син тобі весілля оплатить, твоя бабуся свою одну на тебе запише, потім разом купіть квартиру по іпотеці. Так вона ж вважатиметься сумісним майном. І в разі чого підлягає розділу. А якщо туди й дітей прописати, то моєму сину нічого не дістанеться. Скасовуйте весілля.

Краще за ці гроші Олег купить собі квартиру, а оформить на мене. Тоді, якщо не дай Боже розлу чення, у нього хоч дах над головою буде. Так буде правильно. Нічого страаաого не станеться, якщо ви розкішне весілля не влаштовуватимете. — Мамо! ( K / K ) Весілля буде таке, яке ми з Ганною запланували. І тоді, коли ми намітили це, твердим тоном сказав Олег. — Виходіть , викресліть мене зі списку гостей! Я на весілля не прийду! Навіть не запрошуйте! Не бажаю дивитися на те, як мій син сам собі на шию зашморг надягає. І тринькає величезні гроші за забаганням якоїсь фінтифлюшки…

Валентина і Максим були одружені вже дванадцять років. Полюбили один одного в інституті і одружилися. Дітей у них не було. Спочатку Валя займалася виключно кар’єрою, а потім переживала за фігуру. Вони пройшли обстеження, і ліkaрі сказали, що Максим безnлідний. Максим завжди мріяв про дітей, тому запропонував уси новити дитину, але дружина була категорично проти. Він збирався підняти цю тему під час сьогоднішньої вечері. Вони відзначали чергову річницю. Валя хотіла, щоб вони посиділи в ресторані, але Максим наполягав, щоб відзначили в заміському будинку. Дружина не любила виїжджати за місто. Сьогодні Максим постарався і організував в будинку справжню романтичну атмосферу: розпалив камін, приніс хорошого вина, купив квіти, приготував вечерю.

Розмова протікала мляво. Максим вже набрав в груди побільше повітря, щоб почати розмову про дітей, а в двері постукали. На порозі виявилася дівчина з немовлям. На вулиці було дуже холодно, і вона дуже замерзла. Руки і ноги помітно посиніли. Максим впустив незнайомку в будинок. — Хто це така? Чого прийшла? Навіщо ти їх впустив? — обурилася дружина. — Валь, вони ж замерзнуть, у неї немовля. — А мені то що?! Вона мені вечерю зіnсувала! Нехай забирається звідси. Навіщо впускати в будинок чужих людей?! Вона може бути злодійkою! (S/V) Дівчина, трохи відігрівшись, почала говорити: — Вибачте, що завадила. Я тільки що з полоrового будинку.

Чоловік за мною не приїхав. Повернувшись додому, я виявила його в ліжку з іншою жінкою. Наш будинок по сусідству. Я збиралася викликати таксі і поїхати до батьків, але у мене телефон зламався. — Це все не наші проблеми! — Валь, перестань. — Ти її захищаєш?! Може вона твоя kоханка? Я не збираюся тут більше залишатися! Залишайся з нею, а я йду до Едіка. Максим не здивувався, він давно підозрював, що щось є між його кращим другом і дружиною. Він мовчки спостерігав за тим, як вона одягається, не став навіть проводжати. Ось так його підозри підтвердилися. Дівчина з малюком переночували у нього, він не дозволив, щоб вона в таку погоду з дому виходила. Вони знайшли спільну мову. Доля несподівано подарувала йому щастя.

Я вже раз була одружена, але з першим чоловіком нічого не вийшло, незабаром ми розійшлися. Від цього шлюбу у мене нічого не залишилося, втім, у нас нічого і не було. Ми жили в орендованій квартирі, збирали на початковий внесок іпотечної квартири, ну, а коли розлу чилися, поділили накопичені гроші порівну і на тому і розійшлися. До того часу моєї мами не стало, її троячку ми з сестрою продали, купили 2 одинички, але нам ще й доплатити довелося, так що не все було так гладко. Потім я зустріла Олександра. Для мене було дивно, але він дуже швидко вирішив познайомити мене зі своїми батьками. Коли у Сашка був день народження, він познайомив мене з сім’єю. Що мені ще здалося дивним – його мама довго роздивлялася мене за столом.

Потім вже після свята вона розповіла мені про колиաньої дівчини Саші, у якої, «ні кола, ні двора», за словами моєї майбутньої свекровушки. Дівчина, за розповідями, запала на багатство Саші. А знаєте, який у нього багатство? Двійка, в якій живе вся його родина, дача 2 на 2, однушка, яка дістанеться йому від бабусі… ось таку золоту рибку я зловила. Я тільки за цими словами зрозуміла, що мама Саші роздивлялася не від цікавості, а бачила в мені вигідний для сина варіантик. Коли справа дійшла до весілля (Ev/K), ми з Сашком вирішили продати мою однушку, відкладати трошки від своїх зарплат і купити двійку. Коли я розповіла про цей план сестрі, вона швидко привела мене до тями.

— Ти дурненька? Скільки б не тривала любов, потрібно підстрахуватися. Ну, продаси ти свою однушку, купите свою двушку, а коли разве детесь, поділите навпіл? У тебе ж і в доплаченній частини частка є. Я подумала, адже вона права. Я сказала про це чоловікові, мовляв, дорогий, такі справи, потрібно шлюбний договір складати. Він погодився і навіть мамі нічого не сказав. Я, дурепа, випадково ляпнула про це, і понеслася. Свекруха порівняла мене з колиաньою дівчиною Саші, ну, з тією, яка на їх багатство запала, і сказала, мовляв, хоч у неї і не було нічого при собі, зате вона не така меркантильна була. Зараз і Саша захищає бік матері. Каже, що, якщо я йому не довірюся, жодної сім’ї з нас не вийде.

Я була маленькою, коли мого тата не ста ло. Мама ніколи не працювала, за словами бабусі, вона сиділа на шиї чоловіка. Батько був єдиним добувачем. Після тата ми залишилися без грошей, без їжі. Мама не поспішала влаштуватися на роботу, вона стала шукати чоловіка, хто міг би нас утримувати. Незабаром після смерті батька в її житті з’явився чоловік. Я була в աоці, а мама, навпаки, була щаслива, сяяла від радості. Через деякий час він переїхав до нас. З цього дня моє життя перетворилося на пекло. Він дорікав мені у всьому. Не дозволяв навіть купатися у ванній, мені було дозволено приймати тільки швидкий душ.

Він kричав на мене. Я стала зайвою. Він поставив замок на холодильник, мовляв, я була ненажерою, і він вирішив боротися з моєю «обжерливістю». Він склав розклад і сам мені давав порцію їжі. Після закінчення школи я (An/V) поступила в інститут. Вчилася я добре, отримувала стипендію. Знайшла підробіток, і стала збирати гроші. Сама собі купувала продукти. Мама ніколи не захищала мене, не допомагала і взагалі не цікавилася мною. Я більше не боя лася вітчима, відчувала себе впевненіше.

Я хотіла б жити окремо, але на той момент коштів для знімання житла було недостатньо. Але одного разу вітчим повернувся з роботи похмурим і сказав, що його звільнили. Він став пити. Грошей стало мало, вірніше, не було взагалі. Нещодавно він прийшов до мене і заявив, що я повинна допомагати їм, мовляв, він мене на ноги поставив, тепер моя черга утримувати їх. Я відмовилася, і він став вимагати борги. Мої нер ви здали і моє терпіння урвалося. Я не збираюся терпіти таке зневажливе ставлення. Вирішила продати свою частину квартири і жити спокійно — окремо від них.

Микита був директором фірми, яка належала його дружині. Фірма дісталася Раїсі від батька, який був дуже успішним бізнесменом. Жінка не працювала і в основному займалася домашнім господарством. Бізнес був прибутковий, і подружжя ні в чому не потребувало. Жили вони в просторій чотирикімнатній квартирі з дорогим ремонтом, яка теж належала Раїсі. Дітей у пари не було, але вони планували їх завести найближчим часом. Роботу чоловіка Раїса не контролювала, адже у них були дуже довірчі відносини. В один день він прийшов додому і заявив: — Дорога, мені потрібно через місяць полетіти закордон.

Мені запропонували хороші умови для співпраці з однією іноземною компанією. Мені здається, що це може бути дуже корисним. Поїздка планувалася через місяць. Раїса не стала заглиблюватися в робочі справи і продовжила жити звичайним життям. Ідилію порушив один дзвінок. Раїса була вдома, а чоловік на роботі. Вона підняла трубку, і голос на іншому кінці дроту говорить: — Добрий день, вас турбують з туристичного агентства. Микита Андрійович дав цей номер. — Так, я вас слухаю, він мій чоловік. — Були зарезервовані два квитки на ім’я Микити Андрійовича і Карини Родіонівни на курорт.

Ми тут подивилися, що не вистачає декількох паперів. Будь ласка, зайдіть днями в наш офіс. Так випадковий дзвінок зруйнував сімейне щастя Раїси. Виявилося, що чоловік їй брехав. Він їде не у відрядження, а у відпустку з якоюсь Кариною. Розлючена жінка попрямувала у фірму. Там з’ясувалося, що Карина — новий секретар чоловіка. Увірвавшись в кабінет, вона застала його в її жарких обіймах. Того ж дня директор і секретар були звільнені. Вона зібрала його речі і викинула з квартири. Микиті довелося повернутися в свою стару, пошарпану хрущовку.