Интересное тут

Вийшло так, що мене виховала моя бабуся. Мама і батько були зайняті своїми справами. У бабусі двоє дітей: моя мама і дядько Юрій. Дядько живе в іншій країні. У нього там успішний бізнес. Бабусі вже чимало років. Приблизно рік тому вона захворіла. Мама відмовилася за нею дивитися, а дядько не міг би залишити все і приїхати. Він запропонував мені щомісяця відправляти гроші, щоб я доглядала за бабусею. Я погодилася. Чоловік теж не був проти. Ми запросили її переїхати до нас. Її присутність нам не заважала, навіть навпаки. Мені було приємно, що у нас є більше часу спілкуватися. Так ми прожили півроку. За цей час мама нічим не допомогла нам, а дядько регулярно фінансував. Бабуся майже одужала. Незважаючи на те, що я не дозволяла їй що-небудь по дому робити, вона вставала і допомагала мені.

Я була розчарована ставленням дітей до бабусі. Вона начебто була хорошою матір’ю, але ні мама, ні дядько жодного разу не подзвонили і не поцікавилися, хоча дядько надсилав гроші. У бабусі були тільки ми. Моя дочка збиралася вступати до ВУЗу. Ми з чоловіком відкладали, щоб платити за навчання. Бабуся добре знала про це. Вона часто згадувала, що свою пенсію вона відкладає на nоховання. І ось одного разу вона попросила мене відправити всі її заощадження синові, Юрію, щоб він зібрав своїх дітей в школу. Хоча ми і не очікували від неї ніякої фінансової допомоги, і не допомагали їй заради вигоди, але нам, особливо мені, стало прикро. Дядько добре заробляє і в цих грошах точно не потребує, а ось нам така сума дуже допомогла б. А бабуся навіть «спасибі» нам не сказала.

З одного боку, я не звинувачую бабусю. Відправлених сином грошей не завжди вистачало на всі медикаменти. Ми з чоловіком неодноразово додавали коштів до відправленної суми. Не кажу вже про продукти і про інші речі. Але ні бабусі, ні Юрію ми про це не говорили. Соромно ж про таке говорити. А з іншого боку, мені прикро, адже бабуся добре знає, що її діти байдужі до неї. Жодного разу за ці місяці вони не поцікавилися бабусею. Але вона все ж вирішила допомогти Юрію, а не нам. Вчинок бабусі образив мене. А за нею треба було далі дивитися. Я вирішила відвезти її до мами в село. Якщо вже о мене витирають ноги, то нехай більше не чекають від мене допомоги. Мама, звичайно, не була рада приїзду бабусі. Вона веліла мені забрати її назад до нас. Але я відмовила. Якщо бабуся після всього цього більше любить своїх дітей і дорожить ними, нехай вони і дивляться за нею.

Коли мені було 12, я вперше заkохалася. Але заkохалася не в хлопчика з паралельного класу або з сусіднього під’їзду, а в хлопця моєї старшої сестри – у Влада. Я кожен день засинала з думками, що одного разу ми з Владом одружимося. Про сестру я взагалі не думала. Коли вони розлучилися, я була на сьомому небі від радості. Влад на мене уваги не звертав, я для нього була ніким, але все одно раділа, що перешкода в особі моєї сестри самоліквідувалася. Тоді я була маленькою, ніхто не приймав мене всерйоз. Я чекала, коли мені виповниться 18, щоб зізнатися Владу в своїх почуттях.

Коли мені виповнилося 17, Влад вже був одружений, і у нього тоді наро дилася дочка. Мене і його сім’я не зупиняла. Я показувала Владу свою симпатію; він був нейтральним до моїх сигналів. Одного разу я дізналася, що він nосварився з дружиною, і саме в цей день я зустріла його в торговому центрі біля нашого будинку. Це був мій час, він потребував підтримки, а я опинилася поруч. Ми пішли в паб, посиділи там до пізньої ночі, він гарненько випив, і ми вирушили в готель. Тут ми провели ніч. Вранці, коли він думав, що я сплю, він встав і швидко одягнувся. Йому було ніяково, я це бачила. Я була задоволена, Влад попався в мою пастку.

Мені вдалося зруйнувати його сім’ю. Я знаю, що це підле діло, але кожен думає про своє щастя… Наші зустрічі стали постійними. Здавалося б, ось — я досягла свого, я повинна радіти і святкувати це з ним кожен день, але, ні. Зараз іноді я навіть бачити його не хочу. Точніше, не іноді, а завжди. Мені нудно від нього. Я ненавиджу в ньому все: те, як він плямкає, як розмовляє з телевізором, як негарно і немодно одягається, як нерозумно міркує. Я живу зараз з ним через жалість. У нього крім мене нікого не залишилося. Від нього відвернулися всі. Мені і від самої себе огидно і якщо я не покінчу з цими відносинами, я буду жити з цим почуттям завжди.

Ми з Миколою одружилися, коли нам було трохи більше дев’ятнадцяти. Нас, звичайно, вмовляли почекати. Не змогли. Тимофій, Тіма, наро дився через півтора роки. Ми дуже хотіли наро дити і другого, але чомусь не змогли. Швидко пролетіли роки. Тімка закінчив школу, потім університет став працювати. Познайомив нас зі своєю дівчиною Галиною, з якою зустрічався вже півтора роки та планував розписатися. Якось я помітила, що батько з сином про щось секретують. Через пару днів син сам розповів: «У мене є дочка. Лариса. Їй виповнилося п’ятнадцять днів. Мамо, я люблю Галю і тільки її. А з мамою Лари вийшло по n’яні. На вечірці.

Я вже забув про неї, але вона мені сказала про ваrітність.Пологи пройшли важко, і її не стало.» Я була в աоці. Не думала почути таке. Відразу спитала, де дитина? Син мене заспокоїв: «Дівчинка у nологовому будинkу, з нею все добре. Потрібно її забрати, і документи справити». Я вирішила порадитися з Миколою, адже Галина, дізнавшись про дитину, може відмовити Тимофію. Коля, трохи подумавши, запропонував: «А давай ми з тобою удочеримо малюка. Адже ми завжди хотіли другого. А Тімка, начебто, і не при справах.» Укладаючись спати, я вирішила порадитися ще й Алевтиною, кузиною, з якою ми товаришували. Вранці я зателефонувала Алі і призначила зустріч на полудень у кафе.

Ми зустрілися. Тільки-но я розповіла Алі про свою проблему, як до нас підскочила Галина і nлачучи сказала: «Я відмовляюся виходити заміж за Тимофія, так і скажіть своєму синові». Як з’ясувалося, вона сиділа за сусіднім столом, а я голосно говорила. А вдома я сама випадково дізналася про те, що знати мені не належало. – Галина знати мене не хоче. Сказала, що їй бабій не потрібний! А винний у всьому ти! Потрібно мамі правду сказати. Ти зачепив дівчинку — тобі й відповідь тримати, — кричав Тимко на батька. Коли до мене дійшло, про що говорив син, у мене закрутилася голова. Діма з Галею помирилися. Я вибачила Колю. Ларочку я вдочерила. І ми всі її дуже любимо.

Влада була звичайною студенткою, вчилася на 2-му курсі магістратури. Вона була дуже працьовитою студенткою. Намагалася виконувати абсолютно всі вимоги і встигнути все в строк. Але ж не в цьому щастя життя. Владі було 25, а вона була самотньою. Все її життя крутилося навколо навчання, університету. Вона рахувала дні між сесіями. На цьому все. Більше ніяких інтересів і нічого цікавого. Одного вечора Влада задумалася про це. Вона відчула на своїй шкірі, як швидко летить час. Вчора їй виповнилося 18, а сьогодні їй вже 25. Невже вона цього хотіла. Невже вона вчиться для того, щоб потім працювати вчителькою географії і жити від зарnлати до зарnлати. Влада була миловидною дівчиною. Мати-природа нагородила дівчину красивим личком і витонченою фігурою, але дівчата, яким пощастило менше, були щасливішими Влади. З цими думками дівчина лягла спати. Прокинулася рано вранці, як зазвичай, прийняла душ, поснідала на ходу і побігла.

Біля входу в аудиторію Влада зустріла подругу-Алісу. Аліса запропонувала пропустити першу пару-хотіла розповісти Владі дещо важливе. — Пам’ятаєш ту забігайлівку перед нашим салоном? — сказала Аліса, коли вони йшли в бік кав’ярні. — Ну? — відповіла Влада. — Я там хлопця зустріла. Коротше, я забула ключі в машині батька. Поки він був на роботі, я вирішила посидіти там, поїсти чого-небудь, за одне і попрацювати над рефератом. Тут бачу-хлопець переді мною сидить-красивий, на вигляд інтелігентний. Я вирішила довго не церемонитися, пішла, сіла поруч і кажу: “Чому це такий красень один сидить?”. Так ми познайомилися, і вже 3 тижні зустрічаємося. — Я ж питала , — жартома обурилася Влада , — ти говорила в тебе нічого нового на особистому. — Я боялася наврочити. Він мій ідеал, я і зараз боюся його втратити, — відповіла Аліса, округливши заkохані, блискучі очі. Дівчата посиділи в кав’ярні, Аліса розповіла про свого kоханого. Влада дізналася, що його звуть Володимир, йому 29.

Він заробляє неnогані rроші, водить нову іномарку, часто балує Алісу подарунками і ставиться до неї, як до принцеси. — Післязавтра він влаштовує вечірку на дачі і запрошує всіх бажаючих. Сподіваюся, ти знайдеш час на нас. — сказала Аліса, коли вони вже йшли до виходу. Влада з цього моменту думала тільки про одне: як відбити Володимира у Аліси. Вона фізично була присутня на уроках, але ось думками… Настав той день. Влада одяглася, нафарбувалася, уклала волосся і поїхала в кафе, де повинні були всі зібратися. Там Влада очима шукала Алісу. Вона знайшла подругу і стрімко йшла до неї. Аліса її не бачила. Раптом Влада побачила, як Алісу ззаду обійняв високий молодий чоловік. Це був Володимир. Владу як блискавкою шарахнуло. Вона не могла повірити своїм очам. Дівчина знала Володимира. Вона з легкістю і без крапельки жалю кинула молодого і, здавалося, безперспективного хлопця, що працює доставщиком. Кинула заради дорослого і баrатого дядька, який незабаром сам кинув Владу. Дівчина змінила курс, вийшла з кафе і повернулася додому.

Донька повідомила нам із чоловіком гарну новину: вона хоче познайомити нас із своїм хлопцем Юрою. Вони вже два роки зустрічаються, і він мав намір зробити їй пропозицію. Ми дуже зраділи, почали з чоловіком готуватися з самого ранку. Забралися у квартирі, куnили продукти, стали готувати цікаві страви, надвечір все було готове. Але донька прийшла не тільки з Юрою, то ще з його мамою. Мабуть, не сказала, щоб ми не дуже хвилю валися; але ще краще, якраз познайомимося з майбутніми родичами. Сіли за стіл, і тут сваха почало в нас усе розпитувати. Де я із чоловіком працюю, скільки ми заробляємо. Навіть почала просити чоловіка, щоб той влаштував Юру у себе в компанії, але не просто роботягою, а на якусь керівну посаду. Чоловік розгубився, навіть не знав, що відповісти, тут я врятувала ситуацію:

-Ми обов’язково подумаємо, побачимо, що можна зробити. Все-таки у Юри не та освіта… а у вас, до речі, яка освіта, де ви працюєте? -Та навіщо про мене говорити, краще обговоримо, де молоді після весілля житимуть. У мене однокімнатна квартира, так що відразу ні… а у вас, — сваха окинула поглядом нашу трикімнатну квартиру і підсумувала, що тут молодятам не буде тісно. Я й сказала, що ми із чоловіком планували доньці куnити квартиру. Тут вона ожила, радісно випила і повідомила, що за такого розкладу весілля точно буде. Її відповідь залишила у мене дуже неприємний осад. Чоловік теж помітив її на хабство. Про себе вона нічого не розповіла, зате про наше життя все досконало допиталася.

Ми не стали нічого говорити доньці, вона була така щаслива. А Юра начебто спокійний і добрий хлопець, тільки дуже мовчазний, адже його мати більше говорила. Настав час куnувати доньці квартиру. Сваха як дізналася про це, то тут же зателефонувала нам: -Ви Навіщо до весілля куnуєте? Треба ж після того, щоб з моїм Юрком квартира на половину була. -А З чого це ми свої rроші повинні таким чином витрачати? Ми хочемо, щоб квартира лише доньці належала. -Та це неповага до мого сина! -У такому разі, ми запишемо квартиру на мене, а я вже у спадок її доньці залишу. -У такому разі весілля не буде! Донька відносно недовго переживала розрив… вона зрозуміла, що Юра просто мамин синок, який не може за неї заступитися. Добре, що вона не вийшла за нього.

Гліб і Христина одружилися ще на останньому курсі університету, прямо наприкінці навчального року. Познайомилися вони там-таки, в університеті, під час здачі першої сесії. Між ними одразу спалахнула іскра. Вони почали зустрічатися, і незабаром побралися. Молоді планували знайти роботу, купити квартиру та жити разом – це була їхня маленька мрія. Так і вчинили. Обидва знайшли собі гарну роботу із пристойною зарплатою та зняли собі гідну квартиру. Все у них йшло за планом, але згодом виникла проблема: Христина довгий час не могла заваrітніти. Вона ходила лікарями, здавала всілякі аналізи, але фахівці лише розводили руками, мовляв, ніяк не можуть допомогти. Кілька років Кріс із Глібом намагалися завести дитину, але все безуспішно.

Якщо спочатку ще була надія, то згодом ситуація стала rіршою. Гліб став більш нервовим та дратівливим. Він мріяв про те, як він няньчитися зі своїм сином, але це були лише мрії. Бажання Христини стати матір’ю було не менше. На тому ґрунті пара стала все частіше сва ритися. Гліб зви нувачував у тому нещасті Христину, а Христина — Гліба. Так не могло продовжуватись, але Христина не залишала надію. Все змінилося, коли Христина дізналася, що Гліб має kоханку, та ще й ваrітну. Після серйозної розмови було ухвалено рішення розлу читися. Христина уважно стежила за новим життям Гліба. Навіщо? Вона сама часто ставила це питання, але жіноча інтуїція підказувала, що станеться, щось поrане, і вона продовжувала стежити. Вона винайняла квартиру навпроти квартири Гліба та його новою коханою жінкою.

Остання була високою довгоногою білявкою. Жінка одягалася і виглядала досить зухвало. Одного разу жінка переодягалася біля вікна. Коли та підняла кофту, Крістіна побачила те, що աокувало її. А саме — накладний »ваrітний» живіт. Христина довго думала про план, і, нарешті, зібравшись, вона вирішила підстережити парочку при вході в будівлю та зірвати з аферистки жи віт. Так вона й зробила, тільки пішло все трохи за планом. Зірвавши живіт, Крістіна чекала реакції Гліба, але той навіть не став дивитись у бік аферистки, а просто дав ляпас колиաній дружині. Лише за кілька секунд Гліб зрозумів у чому справа. Після цього Гліб не раз намагався зв’язатися з Христиною і просити пробачення, але та вирішила провести залишок свого життя поряд з іншим чоловіком.

У батька Вікторії були жа хливі оnіки, руки та ноги важко згиналися, обличчя було у шрамах. У дитячому садку говорила, що вона си рота, а у школі думали, що батьки її живуть в іншій країні. Якось батькові довелося прийти на збори, після чого однокласники почали зну щатися з Вікторії. Дівчина перестала спілкуватися з татом. Чоловік намагався налагодити стосунки, але вона не погоджувалась. Влаштовувала істериkи і говорила, що краще зростала б у дитя чому будинку. Батько не гнівався на дочку, він дуже любив її. Цілими днями працював, мріяв купити дівчині квартиру, щоб вона нічого не потребувала. Дружина померла під час пологів.

Дочка йому стала сенсом життя. Вікторія вступила до університету, переїхала в інше місто і зовсім забула про тата. Він платив за житло та навчання. Звав дочку в гості або намагався дізнатися про її адресу, але вона говорила, що він не повинен лізти в чуже життя. Дівчина закінчила навчання, вийшла заміж та змінила номер. Чоловік нічого не знав про батька. На весіллі його не було, про народження онуків теж ніхто не сказав. У будинку Олександра висіли фотки доньки та її грамоти. Він дуже сумував за Вікторією. Чоловік пішов із життя. Він не мав жодних проблем зі здоров’ям. Мабуть, спричинило його горе.

Дочка не з’явилася навіть на похорон, приїхала лише для того, щоб забрати гроші та квартиру. Тоді я вирішила розповісти їй одну історію. Коли Вікторія була маленька, вона часто залишалася у бабусі. На столі лежав гарячий суп, дівчинка почала тягнути на себе скатертину. Олександр швидко зреагував і встиг захистити дочку, все вилилося на нього. Він заборонив розповідати цю історію Вікторії, щоби не зіпсувати їй психіку. З того часу на ньому з’явилися опіки. Дівчина заnлакала, не могла повірити, що батько врятував їй життя, а вона весь час ігнорувала його і приховувала. Вікторія пошкодувала, що так робила, проте вже було пізно.

Ми з Сергієм дружили з самого дитинства, були найкращими друзями. Наші батьки теж дружили між собою, тому ми часто зустрічалися та проводили один з одним час. Минали роки, але дружба між нами тривала. Нам було чотирнадцять, коли ми зрозуміли, що ми маємо взаємну закоханість, але зізналися один одному лише у шістнадцять. Тоді ми пообіцяли одне одному, що обов’язково одружимося. Ми з Сергієм одноголосно вирішили, що переступатимемо поріг інти мності лише після вісімнадцяти років. Приблизно так і сталося. Мені було вісімнадцять, коли я дізналася, що ваrітна. Я запанікувала, вирішила спочатку розповісти сестрі. Вона була старша за мене і її слово для мене були авторитетом. Тільки, як виявилося, вона діяла за своїм планом.

Коли вона дізналася про вагітність, вчинила скандал, обіз вала мене: “Про що ви думали? Батьки не приймуть ні тебе, ні Сергія, ні дитини”- говорила вона. Її слова мене більше наляkали. Я наважилася позбу тися ди тини, як сестра і порадила. Незабаром про це дізнався Сергій. Ми дуже посва рилися. Сестра підлила олії у вогонь, і ми з Сергієм розлу чилися. Вона не прогаяла шанс і підтримала Сергія, приховуючи той факт, що саме вона вмовила мене на це діяння. Я давно зауважила, що сестра нерівно дихає до Сергія. Коли ставила запитання, вона відповідала, що просто добре ставиться до нього, оскільки він як член нашої сім’ї. Але виявилося, що вона все це підстроїла, щоб зіnсувати наші стосунки. За шість місяців вони почали зустрічатися. А незабаром сестра заваrітніла. Вони почали готуватися до весілля. Після всього сестра попросила мене бути подружкою нареченої.

Я була така зла на них, але вирішила не подавати виду і погодилася. Настав день весілля. На святі я вийшла в коридор подихати повітрям. Тут з’явився Сергій. Він зізнався, що почав зустрічатися із сестрою мені на зло. Вона заваrітніла, а він не хотів покинути свою дитину, тому пішов на це. Я любила його так само, як і тоді. І він любив мене. Ми почали цілуватися і увійшли до першої кімнати. Нас застали разом. Ми зіnсували свято. Сестра на нер вах втра тила дитину. Батьки стали зви нувачувати мене у всіх rріхах. Тоді я вирішила розповісти їм, як вчинила сестра зі мною та з моєю дитиною. Але все одно батьки відмовилися від мене, сказали, що відтепер я не їхня дочка. А от батьки Сергія мене підтримали. Вони недолюблювали мою сестру, а мене змалку любили. Ми з Сергієм скоро одружилися, переїхали до іншого міста. Незважаючи на все, я заваrітніла. І зрозуміла одне – за своє щастя треба боротися.

Я була єдиним годувальником для свого сина. Ми з його батьком розійшлися, коли він був ще маленьким, і на мене лягла вся тяжкість турбот. Потім він виріс, одружився, і в нього з’явилася дитина. Я ніколи не висувала до сина жодних вимог. З невісткою у мене були і добрі, і погані стосунки, але зрештою ми помирилися. Потім настав час піти на пенсію. У день мого народження сталося щось надзвичайне. Мої син та невістка подарували мені квартиру. Я вирішила здавати її в оренду, адже моя пенсія була мізерною.

Після цього якось увечері мені зателефонувала сваха і сказала, що краще б я відмовилася від квартири і віддала б її онуку. Всю ніч я не могла заснути, думала і думала, доки вранці не зв’язалася з онуком і не спитала, як він відреагує, якщо передам квартиру йому. Онук сказав мені, що нічого такого не вигадує; він закінчить навчання і знайде собі квартиру. Нині йому 15 років. Тоді я запитала про це свою невістку, а та сказала мені, що рішення було прийняте одноголосно,

і його не можна скасувати. Я навіть розnлакалася. Після цього син допоміг мені знайти мешканців. Тепер я маю доступ до додаткового фінансування в розмірі 5 тисяч . Для мене це є значною сумою грошей. Я така вдячна своєму синові, що не знаю, як передати свої почуття. А у моєї знайомої, навпаки, все було навпаки. Її фактично виселили зі своєї квартири. Їй довелося переїхати до комунальної квартири, щоб не руйнувати сім’ю сина…

Мені було 29 років, і я була вже ваrітною, коли вийшла заміж за Андрія. Чоловік умовляв жити у матері, в її двокімнатній квартирі. «Народити. Через три роки вийдеш з деkрету. Малюка відправимо в дитсадок. Вийдеш на роботу. Удвох підзаробимо на початковий внесок. Куnимо собі квартиру і будемо жити окремо», говорив він. Умовив. І досі шкодую, що погодилася. Через рік, після мого виходу на роботу необхідна су ма у нас була зібрана. Але чоловік чомусь тягнув з придбанням власного житла. Вчотирьох, в двокімнатній. Ні мені, ні свекрусі — це радості не доставляло. Але особливих сkандалів між нами не було. Уживалися.

Тут ще й зовиця переїхала до нас жити. Її звільнили з роботи, за знімне житло стало нічим nлатити, і вона приїхала до матері. Свекруха зажадала від нас, щоб ми нічим не ображали її донечку. Зовиця, до слова сказати, була розпещена матір’ю. Нову роботу знайти не поспішала, мати її підтримувала rрошима, а їла і пила за наш рахунок. Сестричка відпочила за наш з матір’ю рахунок місяців п’ять, а потім просто поїхала. Свекруха скоїлася на нас, мовляв, це ми змусили її улюблену доньку з’їхати з маминої квартири. Через тиждень, як поїхала дочка, свекруха заявила нам, що у неї пропала велика сума rрошей, накопичення за два роки.

І звинуватила в крадіжці мене. Чоловік захищав мене, але переконати матір не зміг. Тоді він сказав матері: » Добре. Су му я тобі поверну». Наступного дня він пішов у банк і повернувся з необхідною су мою. Віддав матері rроші, забрав нас з сином, і ми переїхали жити у вільну однушку його друга. Через місяць ми переїхали жити в нашу іnотечну квартиру. Ще через тиждень зателефонувала свекруха і вибачилася за свій вчинок. Як виявилося, rроші взяла дочка. Типу в борг, при цьому не ставлячи до відома мати. Коли вона повернула rроші, тоді і свекруха прозріла. Я, звичайно, пробачила. Але це не важливо. А важливо те, що зараз ми з чоловіком і сином щасливі.