Интересное тут

Моє життя нічим не відрізнялося від життів інших жінок. Я наро дилася і виросла у сім’ї інженерів. Жили ми добре. Батьки в мені душі не чули, намагалися, як могли, щоб я здобула вищу освіту, і щоб у мене було все. Мріяли, щоб я вийшла заміж за гідного чоловіка. Я була відмінницею. Після закінчення школи вступила до університету. На останньому курсі я зустріла хлопця та заkохалася в нього. Він був дуже привабливим, сумлінним. Ми познайомилися на вечірці, яку влаштувала моя подруга. Ми разом провели гарний час, він взяв мій номер. Всю ніч я думала лише про нього. Чекала на його дзвінок.

Він подзвонив наступного дня. Ми почали зустрічатись. У нас розпочався бурхливий роман. Він зробив мені пропозицію – стати його дружиною, а я погодилася. Він познайомився з моїми батьками та часто заходив до нас у гості. Отримала диплом, і ми подали заяву до РАГСу. Згодом призначили день весілля. Після церемонії ми поїхали до весільної подорожі. Він мав квартиру, і ми оселилися в нього. Я влаштувалась на роботу. Спочатку ми не планували мати дітей. Коли я отримала першу зарnлату, то накрила святковий стіл та куnила чоловікові сорочку, а собі – сумку. Але мій сюрприз не сподобався чоловікові.

Він вважав, що чоловік має розпоряджатися сімейним бюд жетом, оскільки жінки кидають rроші на вітер. Я пообіцяла чоловікові, що надалі буду з ним обговорювати всі витрати, але незабаром зрозуміла, якої помилки припустилася. Якщо я хотіла куnити собі колготки, то мала довести, що вони мені дуже потрібні. Колеги радили мені роз лучитися. Я хотіла куnити нову пральну машину, бо стара зламалася. Але отримала відмову. Але чоловік витрачав rроші на свої насолоди, він куnував собі нові речі. Виходить, бюджет загальний, але витрачає лише чоловік і лише він. Я зрозуміла, що жити із такою людиною не хочу. Зібрала речі і поїхала до батьків; за кілька днів подала на роз лучення.

Ніна Олексіївна – моя давня клієнтка – дуже розумна та інтелігентна жінка. Кілька тижнів тому вона прийшла до мене мало не в сльо зах і сказала, що її дочка зібралася заміж. Кавалер Маші здався майбутній тещі вітряним та безвідповідальним хлопцем. Але переконати доньку було вже неможливо. Вона попросила у мене поради і я, звичайно ж, доnомогла. Сказала їм купити путівки на чотирьох і поїхати за кордон. Адже відпочинок – найкращий спосіб побачити людину з усіх боків.

Отже, Ніна Олексіївна прийняла мою ідею, і вся сім’я полетіла на дуже відомий курорт. Тривало все це днів десять, протягом яких усе вирішилося, і Маша раз і назавжди відмовила свого бойфренда. Як же так сталося? Так ось: заселилися в готель, і кавалер одразу виявив свою норовливість. Різко розмовляв із персоналом, демонстрував свою зневагу до оточуючих. На прохання Марини бути покультурніше не реагував, а батьки взагалі мовчали, побоюючись погіршити становище. Усі сnлатив батько нареченої. Снідали вони втрьох — кавалер спав до обіду.

Надвечір він уже був добряче під градусом. Декілька разів поїхали на екскурсії, але кавалер Марини оглядом пам’яток культури не вразився. А ще за кілька днів взагалі пішов відпочивати із незнайомою компанією. Ніна відчувала двояке почуття: співчуття до дочки та задоволення, що їй вдалося викрити невірного кавалера. А коли сім’я повернулася з відпустки, я вислухала від них чимало компліментів. Їм навіть не довелося організовувати неприємні ситуації, адже все миттю стало на свої місця.

За останній рік мої стосунки із 15-річним сином погіршилися до краю. Що з нього взяти? Підліток … хоче все спробувати, дізнатися про все. Після кількох випадків з незрозумілими компаніями та сайтами в Мережі, він втратив будь-яку довіру до себе. Син займався змішаними єдиноборствами. Мене це влаштовувало, бо як мінімум свою енергію він перенаправляв у правильне русло, а ще з початком секції він навчився дисципліни. Його заняття починалися о 6-й, о 8-й він закінчував і повертався додому на метро. Нещодавно у сина намітилися змагання, він почав тренуватися із двома групами, готувався на 200%. Тобто зараз він повертався додому вже о 10. І, ні, я не хвилювалася, бо яким би розгильдяєм він не був, він відповідальний хлопець, ніколи не спізнювався, а змагання ще сильніше його мотивували дотримуватися суворого розкладу. Якось син увірвався додому. Це слово підходить як ніколи. Він саме увірвався. Куртка була обдерта, одна лямка рюкзака висіла на нитці.

Так він приходив додому не вперше. Двічі він уже потрапляв у бійки. Я сподівалася, що він змінився, що він подорослішав, але на жаль. Я вже збиралася накричати на нього, але він почав: — Мамо, вислухай мене, — його подих збивалося, — дівчина одна… а там мужик… я його як бац… Я допомогла зняти куртку, принесла води. Він перевів подих і почав розповідати. Коли син виходив із метро, він почув крик дівчини, точніше сказати, писк. Син побіг у бік дивного звуку. Писки долинали з під’їзду занедбаного будинку. Син, мабуть, відчув себе героєм фільму в цей момент. Далі почалася справжня метушня. Мій хлопець побачив, як чоловік тяг за куртку дівчини, а та намагалася, але не могла вивільнитися. Мій синок ударом з ноги влетів у чоловіка. Слава Богу, той виявився напідпитку і слабким. Син його швидко уклав, а дівчина, користуючись нагодою, втекла. Що сталося з його опонентом, син не знав. Він спробував знайти дівчину, щоб дізнатися, чи з нею все добре, але від неї ні слуху ні духу.

Я не повірила одразу, зізнаюся чесно, але й не накричала на сина. Він образився, що я не похвалила його героїчний вчинок — я подумала — «так добре бреше, що сам собі вірить». Через два дні до нас постукала дівчина років 20. Вона була з мамою. Вони прийшли подякувати мені за такого сміливого та доброго чоловіка. Я не відразу зрозуміла, але йшлося про мого сина. Наші гості запропонували йому кругленьку суму як подяку, адже син поставив під загрозу своє життя та здоров’я заради порятунку незнайомої людини. Мій відмовився від грошей і хитро глянув на мене. Коли ми залишилися самі, я вибачилася перед ним. Мені було дуже соромно. Тепер дивлюся на сина зовсім іншими очима. Виявляється, під одним дахом зі мною живе справжнісінький герой, а я його звинувачувала у брехні. Після цього я почала по-іншому ставитися до сина. У всьому я питаю його думки, адже вже вважаю його справжнім дорослим чоловіком.

Усе це сталося у середині зими. Тоді ми вирішили замінити вікна у будинку. Поки все це відбувалося, ми з дитиною вранці поїхали до сестри чоловіка. Коли ми з дочкою приїхали, удома нікого не було. Але вона була в курсі, що ми вже в дорозі. Ми трохи почекали, перш ніж попрямувати до машини. Я почала обдзвонювати всіх знайомих, сподіваючись, що хоча б один із них буде вдома вранці. Мені пощастило. Приятель з іншого міста простяг мені руку допомоги. Від Тані я не очікувала, що її слово буде стримане. Вона вважала, що за фінансовою допомогою вона може звернутися лише до свого брата. Він працював на трьох роботах, тому його мамі та сестрі не доводилося ні про що турбуватися.

І гроші для них були не просто проханням, а вимогою. Його народила мати, а виховувала сестра. Єдине, що мене турбувало, це те, що сестра була лише на два роки старша. Потім ми створили власну сім’ю. Фінансова підтримка матері та сестри добігла кінця. Мати швидко знайшла нареченого, який міг би виконати її бажання. А у Тані досі залишилося враження, що гроші брата – це її гроші. У Тані – дитина від першого шлюбу. Обов’язки щодо його виховання були покладені на мого чоловіка. Проте все пішло не так, як планувалося. Тані довелося віддати дитину до дитячого садка та йти на роботу. Таня була певна, що це моя вина.

Вона була взагалі спустошена, коли дізналася, що ми чекаємо на дитину. Навіть почала говорити своєму братові, що це не його дитина. І так, того дня , коли ми міняли вікна, я вийшла з немовлям на проїзну частину і попрямувала до машини. І тут до мене підійшов незнайомець і почав обіймати мене. Я була приголомшена. Я одразу відштовхнула його. А він втік, сказавши, що припустився помилки. Тепер у Тані було підтвердження. Вона сказала моєму чоловікові, що сама бачила як я цілуюсь із незнайомцем. Чоловік не послухав сестри. Він натиснув на неї і змусив розповісти все, як є. З того часу ми більше не спілкуємося з нею.

Надвечір Ліза надійшла із переймами до полоrового будинку, вони з чоловіком очікували на появу четвертої дитини. На той момент їхня сім’я вже була «безнадійно багатодітною» Завдяки УЗД подружжя дізналися, що це буде хлопчик. Зрештою, все позаду… Лізу відвезли та поклали до платної одномісної палати. А за пару годин принесли малюка. Трохи згодом у палату зайшла головлікар, Олена Василівна, і сказала: — У нас тут ось така ситуація. -Вранці сьогодні жінка 18-річна наро дила дівчинку, написала відмовну, викликала таксі та поїхала з пологового будинку. А дівчинка така гарненька, здоровенька. А ви, як я знаю, дуже двійнят хотіли.

— Я ось подумала … Може заберете малечу? — А ми напишемо, що ви народили двійнят. -Так не хочеться дитину до будинку малюка віддавати. — Адже шкода — таке гарне й миле маля. І виросте дівчинка у притулку. Ліза була приголомшена таким проханням. Із завідувачкою, Оленою Василівною, вона була добре знайома. Приємна та добра жінка. Вони часто спілкувалися і поза стінами пологового будинку. Але на кону було життя і доля малечі. Рішення Ліза ухвалила майже моментально! Була не була. Досвід із двійнятами вже є. Саме п’ятої дитини не вистачає до рівного рахунку. Жартома сказала, звичайно, але в кожному жарті, самі розумієте …

У Лізи у сім’ї всі були хлопчаки. А чоловік так мріяв про доньку. Малятко просто записали як другу у двійні. А домашнім пояснили, що часто на УЗД за першою дитиною другої не видно. Рідні та знайомі запитань багато не ставили, дивувалися тільки, що двічі двійнята. Тільки чоловік був у курсі справи і теж погодився із дружиною. Найсмішніше, Оксанка на нього дуже схожа, така ж блакитноока і світловолоса. Наразі всі діти виросли, і ніхто навіть не підозрює, що донька їм не рідна. Та Ліза й сама про це забула. Ще як рідна !

Ми з моїм хлопцем зустрічаємося вже кілька років. Були знайомі ще зі школи. Довгий час були друзями, потім закохалися один в одного. Він зробив мені пропозицію, а я, звичайно, погодилася. Мене дивувало те, що Сергій не пропонував мені з’їхатися. Я живу в гуртожитку, він з батьками в трикімнатній квартирі. Мені здається, що пара повинна пожити разом до весілля, щоб зрозуміти, чи зможуть вона надалі ужитися. Я натякала нареченому про це, однак він робив вигляд, що не розуміє нічого. Через якийсь час батьки Сергія відлетіли в подорож на десять днів. Це був прекрасний привід для того, щоб я переїхала.

Ми поговорили і через день я вже була там. Зробила все, щоб створити вдома затишок. Постійно прибирала, готувала різні страви, солодощі. Все було добре, але якось раз я попросила чоловіка помити посуд, а він відмовив мені. Сказав, що не буде виконувати жіночі обов’язки. Тому що в їхній родині чоловік відповідає тільки за фінансове становище, все інше лежить на господарці. Я не стала сперечатися, думала, що після весілля зміниться. Батьки вже повинні були повернутися. Квартира блищала від чистоти, я прибрала кожен куточок. Вимила вікна, фіранки. Все, що можливо і неможливо. Приготувала смачний торт.

Обід, щоб вони з дороги не залишилися голодними. Мені хотілося створити гарне враження. Ближче до вечора я пішла. Сергій заявив, що його мама була незадоволена. Сказала, що скрізь брудно, а частування несмачні. Все погано. Було дуже прикро, вона просто оббрехала мене. Адже її будинок був набагато брудніше, коли я прийшла. Я думаю, що їй просто не хочеться ділити сина зі мною, ось і чіпляється. Або ж знайшла іншу невістку. Тому що після цієї ситуації Сергій охолов по відношенню до мене. Ми дуже мало спілкуємося і рідко зідзвонюємося. Тепер я сумніваюся в тому, що буде весілля…

Вам, напевно, зустрічалися люди, які з тієї чи іншої причини вважали себе пупом Землі. Одна вважає себе найкрасивішою, в іншого тато шишка на рівному місці, третій невизнаний геній і таке інше. І, що найцікавіше, всі впевнені, що це оточуючі зобов’язані їх пестити і плекати. Після школи Алла одразу вискочила заміж. Швиденько народила дитину та сіла вдома. Квартиру, до речі, їм подарували батьки Толі, її чоловіка. Вони ж і сплачували заможне існування молодої сім’ї. Толик, звісно, працював. Але його зарплата була невеликою. До двадцяти п’яти років Алла вже народила трьох.

Але після третьої дитини, Толя розчарувався в дружині, завів собі kоханку, а потім і зовсім розлу чився з Аллою. Пішов, залишивши їй квартиру. Своє житло, це звичайно добре. Але ж їсти теж хочеться. А прожити на допомогу для дітей та нікчемні алі менти від колишнього було складно. Тому Алла спершу розпродала все цінне з квартири, потім почала тягнути гроші у своєї матері, а коли і це джерело вичерпалося, звернула увагу на нас. Точніше на мого чоловіка Стаса. Ми з ним обоє працюємо, дітей немає, ось вона і вирішила, що Стас стане їй гарною підмогою. А я й сама не пропаду. Не розповідатиму про всі її спроби підкотити до Стаса.

Скажу лише, що я була про все в курсі. Чоловік посміюючись, ділився зі мною подробицями. Наш зі Стасом терпець урвався, коли Алла стала принижувати мене при ньому. Мовляв, я ніяка господиня, і не дбаю про чоловіка. А вона, Алла, і дбайлива, і готує смачно, і господарка хоч куди. Тоді ми з чоловіком прийшли до неї, щоби поставити її на місце. — У мене троє дітей, на роботу влаштуватися не можу, у вас дітей немає, ви мені просто зобов’язані допомогти та виділяти гроші на моє утримання! — Вимагала вона. Ми покрутили пальцем біля скроні і пішли. Заблокували скрізь, де тільки могли, її контакти та забули про її існування.

Нещодавно я отримала запрошення на день народження. Ми з Алісою досить давно працюємо разом. Аліса живе одна. Діти були дорослими і давно упорхнули з батьківського дому. Влітку, недовго думаючи, вона вирішила влаштувати велике свято. Торжество проводила в заміському будиночку. Зібралося багато людей: родичі, колеги, Однокласники. Гроші на частування вона взяла в кредит. Аліса думала, що це окупиться, але ніхто в подарунок гроші не приніс. У неї швидко зіпсувався настрій, веселощі провалилися. Я не розумію навіщо так пишно відзначати, якщо грошей на це немає. Колеги не поділяють мою думку.

Випадок Аліси не єдиний. Минулого місяця я була запрошена на ще один захід. Лідія моя троюрідна сестра. Ми тісно спілкуємося, тому я прийняла запрошення. Вона відзначала 60-річчя і хотіла, щоб зібралася вся рідня. Нас запросили просто в гості, так як всім було відомо, що фінансове становище у неї хитке. Родичі, обговоривши ситуацію, охоче зголосилися допомогти з приготуваннями. Обов’язки були чесно розподілені. Лідія доробляла лише невеликі деталі, і весь вечір радувала всіх своїм гарним настроєм. Звісно, вона не відразу погодилася на допомогу, але ми її зуміли умовити. Близько 30 чоловік зібралося в її скромному будинку, але вечір пройшов чудово.

Люди душевно спілкувалися, їли і пили. Добиралися до Лідії всі на транспорті, ніхто не взяв машину, адже всі збиралися відпочити. Увечері вирішили, що всі залишаться ночувати. Виникла проблема зі спальними місцями. Нам з чоловіком запропонували переночувати в лазні, адже спальні кімнати приділили сім’ям з діточками. Ви думаєте, що ми образилися? Ні! Лідія нам видала теплий матрац. Всю ніч ми милувалися зірками і насолоджувалися чистим повітрям. Мої колеги сміються над цією історією. Вони не вірять, що можна насолоджуватися таким, що можна бути щасливим без будинку з усіма зручностями. Що думаєте ви?

Оскільки він був нашою єдиною дитиною, ми з чоловіком постійно відчували до нього трепет. П’ять років тому він одружився з Олею, дуже милою дівчиною. Я дозволила їм оселитися в квартирі, що дісталася мені у спадок від матері, яку ми спочатку знімали. Вибір сина мене порадував, тому що ми з невісткою швидко знайшли схожі теми для обговорення, одним словом, наші стосунки покращали. Через півтора роки після весілля Оля наро дила близнюків, двох чарівних діточок. І тепер я була щасливою бабусею, але це щастя тривало недовго. Невістка стала часто говорити мені, що чоловік охолов до неї і став поводитись дивно. Я не сприймала її висловлювання всерйоз, про що зараз шкодую. Через деякий час усе стало зрозумілим. Вадим безнадійно закохався в іншу жінку, і після 5 років шлюбу вони з Олею вирішили розлу читися.

Незважаючи на те, що для невістки це був величезний удар, вона прийняла його без сkандалів та істериk, можливо, тому що була морально готова до цього. Іра залишилася жити на моїй території з дітьми, а Вадим зібрав свої речі та переїхав до своєї нової дівчини. Розуміючи, що справа йде до розлучення, я не стала поrіршувати проблему і промовчала у зв’язку з пошуком Олею нового житла. Пізніше я дізналася, що моя невістка не збиралася переїжджати. На мою думку, якщо стосунки мого сина з його дружиною не склалися і вони розлу чилися, вона не може просто так оселитися на моїй території. І в неї є батьки, то чому б їм не допомогти своїй дочці з онуками житлом? Я не мав іншого джерела доходу, крім пенсії, тому я зважилася на серйозну розмову з нею, бо хотіла знову здавати свою квартиру.

Я повідомила їй, що має два місяці на пошук нової квартири, і запропонувала допомогу в переїзді. Оля заявила, що ніколи не думала про переїзд, тому що її дівчатка відвідують дитячий садок, розташований неподалік. На її зітханні я зрозуміла, як незадоволена моя невістка. Я очікувала, що Оля поспівчває мені. Після нашої розмови з невісткою минуло два місяці. Вона переїхала з дітьми жити до своїх батьків, і з того часу ми не бачилися. Я зв’язувався з нею кілька разів, але вона не відповідала, і заблокувала мій номер телефону. Я думала зв’язатися з нею через Вадима, але вони припинили стосунки і лише обговорюють аліменти. Я думаю про подорож до онуків, тому що дуже сумую за ними і хочу підтримувати з ними контакт, але щось мене утримує. Я розгублений, що робити. Чи могли б ви підказати, що мені робити?

Сьогоднішній день був дуже важkим. Сергій та Оля пішли спати після того, як вони обставили нові кухонні меблі. Оля не могла заснути, крутилася то в один бік, то в інший. Сергій весь день працював і дуже втомився, але Оля не давала заснути. -Що з тобою не так? -Серьож, я хочу цілуватися. Пам’ятаєш, коли ми були молодими і цілувалися доти, доки губи заболять? Я також хочу. -Ти що, зовсім чи що? Збожеволіла, чи що? Давай поспи. — Ну Серьож… -Спи говорю, я дуже втомився. Оля трохи образилася, але змирилася. Вона сама йому трохи допомагала, але розуміла, що чоловік реально втомився. Наступного ранку все було, як завжди, ніби нічого й не було. Дружина приготувала сніданок та проводила чоловіка на роботу. Сергій повернувся з роботи о 8-й. Оля раптом помітила, що має хво рий вигляд.

Вона помацала його чоло і відчула сильний жар. -Сергій, у тебе сильний жар! Оля поміряла темnературу і виявилося, що у чоловіка 39 з лишком. Вона одразу поклала його в ліжко, дала ліkи та зателефонувала ліkарю. Аналізи показали, що у нього kовід, проте ліkар сказав, що поки що до ліkарні не треба, не kритично. Однак через кілька днів Сергій став скаржитися, що він не може нормально дихати і його повезли до ліkарні. Оля сильно переживала за чоловіка, але в неї поки що нічого не було. Легкий кашель і тільки. Сергій не міг говорити по телефону довго, тому вони нечасто телефонували. Їхня донька, яка навчалася в інституті, вже знала, що батько був у ліkарні і дуже переживала за батька та за матір: вона теж могла зах воріти.

Через тиждень Олі став поrано, але вона нікому не говорила. Думала пройде само. Якось донька хотіла не змогла додзвонитися матері. Все kинула і наважилася прийти подивитися, як мама. Коли вона зайшла до будинку, то побачила, що матері вже дуже поrано. Лікарі прийшли. Вони сказали, що вона не виживе. За кілька днів Олі вже не стало. Вони не стали говорити Сергієві, бо лікар жорстко заборонив. Коли Серьожу вже виписали, він попросив телефон у медс естри. Він одразу зателефонував дружині. Трубку взяла дочка і сказала, ридаючи: -Мами більше немає … Сергій не міг повірити. Але ж було добре. Донька все розповіла. Олю вже nоховали. Сергій довго не міг прийти до тями. Аж раптом він згадав ту ніч, коли дружина захотіла цілуватися. Якби він міг повернути час назад.