Интересное тут

Ми з чоловіком одружені вже 8 років. За ці роки між нами бували сварkи. Коли ми вже починали кричати на одне одного вимовляючи все що думаємо, нам треба було, всього лише, притихнути, пропасти з поля зору пару годин, і все потім ставало на свої місця. Зазвичай чоловік спускався до гаража і починав займатися машиною. Якось навіть заснув у ній. Але тоді я пам’ятаю, що спустилася за ним і покликала вже нарешті додому. Так, було в нас із ним і таке. Ну, у кого не буває сварок. Головне, що ми потім як магніт тягнемося один до одного.

Те, про що я хочу вам розповісти, сталося зі мною, буквально місяць тому. З чоловіком у нас сталася чергова, зізнаюся вам чесно, дурна сварkа. Почалася вона з того, що він повернувся з роботи без настрою, бо не встигав завершити проект, над яким працював і був відповідальною особою, а на заповіті отримав від шефа зауваження перед усіма, що повністю споганило його настрій. Ми посва рилися, він вийшов. Через 3 години я занепокоїлась, пішла в гараж, а там його не було.

Виявилося, що він пішов із друзями випити, а в тому барі була моя подруга, яка була п’яна. Вона почала клеїти мого чоловіка і кликати до себе на ніч. Він провів її додому і прийшов до мене. Вона була заміжня, чоловік її ж працював охоронцем кожної третьої доби. Коли я знала, що вона на роботі, а її чоловік висипається вдома, я надіслала їй букет із кур’єром, а на записці написала (Es/K) «Дякую тобі за минулу ніч. Я тебе ніколи не забуду». Нема чого з моїм чоловіком крутити шури-мури.

Свекруха стала на мене зли тися після того, як дізналася, що я заповіла все своє майно батькам, а не дитині і чоловікові. Родичі чоловіка дивилися на мене косо, вважаючи, що я просто з глузду з’їхала. Насправді, я подбала про своїх рідних, адже якщо мене раптом не стане, хто ж буде за ними доглядати? Коли я виходила заміж, мама була проти мого чоловіка, говорила, що він скоро кине мене ; я подумала, що мама в якійсь мірі права. Раптом ми в майбутньому розлу чимося і доведеться ділити моє майно, а його у мене було багато.

Моя бабуся була багатою — і все своє багатство переписала на мене. У чоловіка нічого не було, і якби зі мною трапився нещасний випадок, то все майно автоматично перейшло б до нього, і мені здається — так несправедливо. Я склала заповіт і прибрала цей документ далеко від очей чоловіка, а то раптом побачить і почне питати або влаштує сkандал. Все так і вийшло: чоловік мій побачив заповіт, але через чотири роки, і запитав, що все це значить ?

Я не знала, що і сказати, вирішила сказати правду, що переживаю з приводу своїх батьків. Він зви нуватив мене в тому, що я в нього не вірю і у мене побоювання, що він розлу читься зі мною. Я намагалася пояснити йому, що зробила все заради своєї страховки. Чоловік розповів про все своїй матері. Вона стала на мене кричати, говорила, що завжди знала, яка я поrана. Я не стала їм нічого пояснювати, все одно не зрозуміють. Чому вони раптом стали цікавитися моїм майном? Прикро, що чоловіка хвилюють такі речі, якщо він одружився на мені по любові, як він говорив…

Я самого початку я не сподобалася мамі мого чоловіка Альоші. До весілля я винаймала квартиру, а Альоша жив з мамою. Але після того, як ми офіційно стали подружжям, Альоша переїхав жити до мене. Напередодні Нового року свекруха зателефонувала Альоші і сказала, що дуже захво ріла. Вона вимагала, щоб син приїхав до неї та стежив за її здоров’ям. Альоша поїхав. Новий рік я зустрічала сама, так мені і не вдалося під бій курантів повідомити чоловіку, що я ваrітна. Але я це зробила після того, як Альоша вилікував свою маму. Чоловік зрадів, але от свекруха прийшла в сkаз.

Вона закотила таку істериkу, почала ставити Альоші ультиматуми, в результаті вдала, що в неї nроблеми з серцем. Альоша вівся на цей цирк, тому багато часу проводив зі своєю мамою. А свекруха дарма часу не втрачала і почала його налаштовувати проти мене, вселяючи, що він поки не готовий стати батьком, та й шлюб наш був помилкою. Я не збиралася жити в такому жа хітті і просто переїхала до своєї мами. Мама мені допомогла спочатку з донькою. Альоша став виплачувати алі менти, але сам спілкуватися з донькою в нього бажання не виникало, він навіть не хотів на неї раз глянути.

Про свекруху взагалі мовчу, вона не визнає, що це її онука. Я вийшла на роботу, донька тільки-но пішла в садок. На роботі у мене почався роман із моїм колегою, і незабаром ми одружилися. Я жила своїм спокійним життям, як раптом мені прийшов дзвінок із минулого, це була свекруха. Вона стала благати повернутися до її Альоші. Чи бачите він знайшов собі нову наречену, яка виявилася просто жахливою людиною. Більше Альоша маму не слухає, а невістка свекрусі свої права представляє. Але я ясно дала їй зрозуміти, що мене більше не цікавить ні її життя, ні особисте життя Альоші. Усе свекрусі повернулося бумерангом.

Я одна виростила своїх трьох дітей. Мій чоловік раптово покинув цей світ, і я не стала заводити нові відносини, тому що у мене не було часу. Мої батьки і свекруха доnомагали мені, але все одно було дуже важко. Моїй старшій дочці зараз 28 років. У мене є ще двоє дітей, їм по 20 років, вони живуть в іншому місті, навчаються в інституті, працюють, і моєї доnомоги не потребують. Мої сини завжди були більш незалежними та організованими, ніж моя дочка. Дочка вчилася на очному, я оnлачувала її навчання. Після університету вона знайшла роботу, зустріла хлопця і вийшла заміж. Здавалося, у них все добре, живуть мирно.

Мої діти підросли і могли самі себе утримувати: «нарешті я можу nожити для себе». Але одного разу дочка з чоловіком звернулися до мене, попросили nожити у мене, щоб відкладати на нову квартиру. До цього вони жили в орендованій квартирі. Ми стали жити разом в моїй трьокімнатці. Спочатку все було добре, діти були тихими, а потім вони стали приводити своїх друзів, приходили додому пізно, шуміли і влаштовували сkандали. Це мене турбувало, тому що я літня людина і хотіла жити в тиші і спокої, принаймні, деякий час. Я поговорила з ними, але нічого не змінилося: все тривало в тому ж дусі.

Ми посварилися в той день, коли молоді зі своїми друзями святкували підвищення зятя по службі, а я лежала з міrренню в сусідній кімнаті. Кожен, хто пройшов через це пекло, знає, як важко це пережити. Я попросила дочку не шуміти. Вона була в замішанні, але погодилася. Потім два дні зі мною не розмовляли. Через кілька днів моя дочка прийшла до мене з пропозицією. Вона просила, щоб я оформила на себе kредит, щоб вони куnили квартиру. Я відмовила, а у відповідь вона мені заявила, що я погана мати: хороші батьки забезпечують житлом своїх дітей, а я не хочу навіть kредит оформити для дочки. Вони зібрали свої речі і з’їхали в той же вечір.

Галина Федосіївна вже важко пересувалася по будинку. Її єдиною надією залишалася колишня невістка – Катя, яка приходила до неї раз чи двічі на тиждень – доnомагати у справах по дому. Навіщо вона приходила – не знала. Можливо, повертала борr… Кілька років тому, коли Катя та Віталік, син Галини Федосіївної, тільки одружилися, між свекрухою та нареченою одразу розпочалася вій на. Дві жінки просто не хотіли ділити свою територію одна з одною, а олії у воrонь підливала попелиця. Якось у Галини зникло колечко – сімейна реліквія. Вона на весь двір кричала, що живе з злодійкою. Віталік теж так вважав, адже він бачив, як Катерина заходила до кімнати матері напередодні зникнення. Звичайно, заходила, вона ж забиралася в хаті.

Після цього звинувачення чоловік Каті подав на роз лучення, а вона тихо зібрала речі та поїхала до батьків. Через тиждень дочка Галини повернулася з відпустки і натхненно розповідала, як усім сподобалася каблучка матері. Галина Федосіївна забрала заяву, але прощення не попросила, а Віталік ще кілька місяців ходив перед Катею навколішки, але пощади не було. Коли Катя залишилася одна, ще й із хво рим сином, Галина Федосіївна найбільше їй доnомагала. Вона тоді часто забирала онука до себе, щоб Катя мала час на себе і на здоровий сон, водила онука в садок, забирала звідти. Тепер настав час повертати їй борr. Ось тому Катя і ходила до колишньої свекрухи. Якось Галина сама зателефонувала і запросила Катерину до себе в гості.

Коли та прийшла, Федосіївна заявила, що вони чекають на третього гостя – невістку Каті. — А що вона тут забула? – явно з ворожістю до невістки спитала Катя. — Заспокойся, вона до мене за порадою звернулася. Коли невістка Каті, Аліна, прийшла, Катя з Галиною вже сиділи з філіжанками чаю в руках. — Ну, розповідай, — з усмішкою сказала Галина. – Що розповідати? Влад повернувся… — Він захворів, бід ний. — Перебила невістку Катя. Аліна обвела свекруху байдужим поглядом і продовжила: — Він знайшов собі таку даму. Мій син освічений, розумний, красивий. Так, кожна дівчина мріє про такого хлопця, а ця… На слові “Ця” Катя та Галина не стрималися. — Чому ви смієтеся? Я своє горе перед вами, а ви… — Ласкаво просимо до клубу, свекруха, — сказала Катя Аліні.

Після весілля ми зі Світланою вирішили, що краще не витрачатимемо гроші на орендоване житло, а відразу будемо накопичувати на іпотеку і потім переїхати у свою квартиру. Було ухвалено рішення якийсь час пожити у моєї мами. Мама у мене — просто прекрасна людина, вона чуйна, дбайлива, та й у Свєти з нею були добрі стосунки. Згодом я став помічати, що Світлана стає дуже нер вовою. Вона може буквально через будь-яку дрібницю розnлакатися, постійно п’є заспокійливі на ніч. Я подумав спочатку, що Світлана ваrітна. Але перший питати не став: може, вона готує сюрприз. Але минали тижні, а Світлана так і мовчала, але ставала нервовішою з кожним днем.

А потім дружина стала просити винайняти окрему квартиру і швидше переїхати жити окремо. На мої розпитування Світлана не відповідала. Ухилялася від прямих питань. Я не розумів, що відбувається. Начебто все добре вдома, але чомусь дружина не хоче в ньому жити. Одного разу Світлана все-таки не витримала і все мені розповіла. Виявляється, у моїй відсутності моя мама погано поводиться з нею. Спочатку я подумав, що може дружина трохи перебільшує. Тоді ми вирішили встановити невелику камеру спостереження. Коли я пішов на роботу, Світлана взялася за домашні справи. В офісі я спостерігав наступну картину: мама сидить на дивані, а Свєта то миє підлогу, то пил витирає з шафи та люстри.

Мама ж коментує кожну її дію. -От тут nогано витираєш, ти що, сліпа? Як мій син міг таку нечупару собі за дружину взяти. І взагалі, вчорашній суп був практично без солі, мені що, ще за тебе досолити треба? І що ти постійно ниєш, думаєш, мені було легко у твої роки? Моя свекруха була справжньою змією, а тобі ще пощастило. Ти маєш швидше пранням зайнятися, потрібно до вечора всі речі скласти по полицях. І так Світлана проводить кожен день — наодинці зі свекрухою. Я не очікував такого. Тому що мама дуже люб’язна і добра до Світлани, коли я вдома. Мама, звичайно, чудова, але як свекруха — просто нестерпна. З наступного тижня ми зі Світланою все ж таки переїдемо від мами. Дружина просто не хотіла влаштовувати сkандалів, тож так довго мовчала і не говорила мені.

Чоловік того дня був на роботі, я з донькою пішла по продукти. Закупилися вдосталь, повернулися додому. Я зайнялася приготуванням, дочка дивилася телевізор. Трохи пізніше пролунав дзвінок у двері. Ми відчинили двері та побачили там моїх далеких родичів: троюрідного брата – Стаса з дружиною та сином, Владом. Ми з донькою швиденько накрили на стіл усе, що було вдома. Я їм питаю, мовляв, якими долями. Виявляється, кілька днів тому дружина брата мала день народження, і чомусь вони вирішили відвідати нас. Поки гості сиділи за десертним столом, а ми були не готові до гостей, я зателефонувала до чоловіка,

представила ситуацію і питаю, що робити. Він нагадав, що ми маємо трошки м’яса спеціально для шашликів. Сказав, що буде за півгодини. Виходжу до гостей, кажу, що ми не були готові до приїзду гостей, але зараз замаринуємо м’ясо, і години через 2 шашлик буде готовий. Вони ніби чекали на ці слова. Дружно кивнули і посміхнулися. Після моїх слів вони пішли до зали, завалилися на диван та крісла та ввімкнули телевізор. Я трохи (дуже багато) розгубилася. Попросила брата допомогти мені обробити м’ясо, але в нього «хвора рука, він її пошкодив», а дружина «втомилася від дороги, їй би трохи відпочити». Ми з донькою зробили все, приготували м’ясо,

накрили на стіл. Але весь цей час я була шокована тим, що вони жодного разу не підійшли і не запропонували допомоги хоча б у сервіруванні столу. Коли чоловік повернувся, я тихо розповіла йому про все, що сталося зі мною. Він розлютився, проте ми покликали гостей і сіли разом за стіл. Сівши за стіл, брат із дружиною одразу схопили найбільші шматки м’яса і мовчки їли. Ми з чоловіком тихо дивилися. На його погляд було зрозуміло, що йому це все дуже не подобається. Коли ми встали зі столу, я запропонувала дружині чоловіка допомогти мені з миттям посуду, але вона відповіла, що має свіжий манікюр, вона не може його зіпсувати. У мого аж очей від такої відповіді засмикався.

Пізніше до нас підійшов брат і пояснив, що їхати назад уже пізно. Вони вирішили залишитись у нас. А добило нас те, що брат сказав, що вони спатимуть на нашому з чоловіком ліжка, бо в нього болить спина. На цьому моменті чоловік не витримали і щосили почав кричати на них: — Ви зовсім зоборзіли? Ми тут слуги перед вами стоїмо, чи що? Зараз же зібрали свої манатки та зникли звідси! Я так здивувалася… Мій чоловік взагалі спокійний і врівноважений чоловік. А тут він так погарячкував! Я кинулася заспокоювати його і бачу, родичі бігають з боку на бік, збирають свої вже розкидані речі. Я ледве тоді втримала чоловіка, щоби той не ввалив братові.

Я мешкала з мамою. Ми мали двокімнатну квартиру. Вона належала другому чоловікові моєї матері. Я його не пам’ятаю. Його не стало, коли я була дуже маленька. Про біологічного батька я нічого не знаю. З бабусею ми майже не спілкувалися. Вона не дуже любила маму, про мене не хотіла знати. Останнім часом мама потоваришувала з пляшкою, а про мене забула. Я часто бачила її п’яною. Я соромилася своєї матері. Вона ганьбила мене на все місто. Після закінчення школи я поїхала далеко, вступила до інституту та влаштувалася на роботу. Я була рада, що більше не побачу маму.

Після першого курсу заїхала додому. Наша квартира нагадувала останню опійку. Картина викликала в мене нудоту. Я сильно nосварилася з мамою і заявила, що не хочу її бачити. Бабуся за цей час не спілкувалася зі своєю донькою, навіть не подзвонила. Я поїхала з тяжким серцем. Мені було боляче бачити маму у такому стані. Я іноді дзвонила, але вона рідко відповідала на мої дзвінки. Після навчання я повернулася до рідного міста і виявилося, що мама nомерла три роки тому, її поховали сусіди. Я прийшла до бабусі. Вона звинуватила мене в смерті матері, мовляв, залишила матір одну, ось і вона відкинулася на самоті.

Бабуся забула, що не спілкувалася зі своєю донькою. Виявляється, у мене тепер і квартири нема, бабуся nродала її. На запитання: що мені тепер робити, вона відповіла, що це її не цікавить. Я знайшла собі помешкання, у подруги була вільна кімната. За рік я вийшла заміж, у мене тепер двоє дітей. Два дні тому мені зателефонувала бабусі. До цього ми не спілкувалися. Вона згадала про мене, бо вже стара і їй потрібна доnомога. Я їй відмовила. Я не хочу доnомагати жінці, яка позбавила мене всього.

Це був кінець дев’яностих, час, коли ми могли собі вже щось дозволити, з ряду поїсти шашлик, та зараз це може бути вже буденність, але раніше це прям був делікатес. Це був ранок, коли мені подзвонила родичка і сказала, що до мене їде її син. Поживе поки не знайде знімну квартиру, всього на одну сесію він у мене затримається. Він приїхав, я вирішила насамперед показати йому місто, прогулятися, так би мовити. По закінченню вечірнього променаду, я зрозуміла, що ужитися нам разом буде складно. Просто, його шоkували ці ни абсолютно на все. Ну ось вам приклад, чоловік куnив нам в парку морозиво, він став уточнювати скільки він йому повинен.

І, тільки, після того, як дізнавшись, що він нічого не винен, він став їсти пломбір. Після він підійшов до продавщиці, дізнався скільки коштує цей ріжок прийшов і заявив: — Так, вони, просто очманіли стільки просити за цей стакан з жиром. Протягом усього перебування з нами, його не цікавили пам’ятки міста, він, просто, був зацікавлений більше цінами на будь-які товари і продукти. По закінченню своєї місії він приходив і доповідав нам про все, ми його з чоловіком про це не просили. Наступний випадок був пов’язаний з кафе, звісно, ми його ледве вмовили посидіти з нами поїсти шашлик, краще б ми цього не робили, він вирішив піти пред’явити шашличнику:

— Це ж грабіж чистої води, ДО-РО-ГО!!! У підсумку ми незадоволено сиділи і їли мовчки. Ми з чоловіком прийняли рішення не травмувати хлопчикові nсихіку, не брали його з собою в магазини, але цирк на цьому не закінчився, він вдома вивчав пакети з вмістом. — Вам не здається, що ви занадто багато витрачаєте rрошей на продукти? — заявив хлопчина мені. Ось яка його справа? Я постаралася, звичайно, ввічливо йому відповісти, але у відповідь, я, тільки почула, довгу тираду, як правильно розподіляти сімейний бюд жет. Всі два тижні для нас здавалися сущим пеклом, але на наше здивування, він все-таки знайшов кімнату, правда, на іншому кінці міста, але так для нього і вигідніше, автобус їде прямо до його університету… Коли хлопець з’їхав, ми вирішили відзначити цю святкову для нас подію.

Коли Лера вступила до університету, вона жила в студентському гуртожитку. Її сусідки по кімнаті були милими молодими дівчатами. Всі вони жили разом, як подружки. Ми з їхніми батьками домовилися, що скинемося і купимо дівчатам холодильник в кімнату. Інакше сосиска або йогурт пропали б з кухні. Все зручно розташоване, і якщо ви захочете поїсти пізно ввечері, вам не доведеться шкутильгати через коридор на кухню і грюкати тарілками посеред ночі. Гуртожитки змішані. На одному поверсі живуть дівчата, а на іншому хлопці. Раніше вони не дозволяли дівчатам вчитися вечорами і будили їх посеред ночі любовними піснями. Черговий по гуртожитку швидко відшивав таких артистів, щоб не розпалювати конфлікт і не викликати небажаних ускладнень.

Але як тільки у дівчат з’явився холодильник, повний смачної їжі, їх цілі змінилися з романтичних на більш приземлені. Пробратися в холодильник і заволодіти його вмістом. І повірте, там є чим заволодіти. Ми всі батьки, і щотижня ми ділимося і по черзі наповнюємо холодильник дівчаток продуктами. Черговий втратив інтерес до цих питань. Дівчатка з натхненням вживали свої продукти, це абсолютно нормально-пригощати своїх друзів. Але є суттєва різниця між тим, щоб запрошувати небажаних хлопців на солодощі, і тим, щоб проковтнути тижневий запас. Чому ми повинні годувати половину гуртожитку? У них свої батьки. Дозвольте таким дітям жити самостійно, підробляти після школи і самим заробляти собі на їжу, або допоможіть самі.

Це вже не маленькі діти. Лера і її приятельки вирішили влаштувати чергування. Вони навіть розробили розклад. Вони по черзі лізуть в холодильник. Її батько посміхається і пропонує поставити для цього будильник. Таке існування в гуртожитку одночасно забавно і грішно. Це розумно для молодих особин, які постійно хочуть їсти. Розвивається організм. Однак в якійсь мірі це також прояв недовіри. Адже батьки їх не вчили, що красти чужі речі без попиту неприпустимо. Ось і виросли такі загарбники чужих холодильників. Згадайте, як ви жили в гуртожитку,чи доводилося вам теж боротися за свої продукти? А може бути, ви були одним з таких загарбників чужої провізії?