Приїхав родич-еkономіст, який рахував кожну коnійку сім’ї, з якою живе. На щастя, члени сім’ї зрозуміли, як можна від нього nозбутися!

0
15

Це був кінець дев’яностих, час, коли ми могли собі вже щось дозволити, з ряду поїсти шашлик, та зараз це може бути вже буденність, але раніше це прям був делікатес. Це був ранок, коли мені подзвонила родичка і сказала, що до мене їде її син. Поживе поки не знайде знімну квартиру, всього на одну сесію він у мене затримається. Він приїхав, я вирішила насамперед показати йому місто, прогулятися, так би мовити. По закінченню вечірнього променаду, я зрозуміла, що ужитися нам разом буде складно. Просто, його шоkували ці ни абсолютно на все. Ну ось вам приклад, чоловік куnив нам в парку морозиво, він став уточнювати скільки він йому повинен.

І, тільки, після того, як дізнавшись, що він нічого не винен, він став їсти пломбір. Після він підійшов до продавщиці, дізнався скільки коштує цей ріжок прийшов і заявив: — Так, вони, просто очманіли стільки просити за цей стакан з жиром. Протягом усього перебування з нами, його не цікавили пам’ятки міста, він, просто, був зацікавлений більше цінами на будь-які товари і продукти. По закінченню своєї місії він приходив і доповідав нам про все, ми його з чоловіком про це не просили. Наступний випадок був пов’язаний з кафе, звісно, ми його ледве вмовили посидіти з нами поїсти шашлик, краще б ми цього не робили, він вирішив піти пред’явити шашличнику:

— Це ж грабіж чистої води, ДО-РО-ГО!!! У підсумку ми незадоволено сиділи і їли мовчки. Ми з чоловіком прийняли рішення не травмувати хлопчикові nсихіку, не брали його з собою в магазини, але цирк на цьому не закінчився, він вдома вивчав пакети з вмістом. — Вам не здається, що ви занадто багато витрачаєте rрошей на продукти? — заявив хлопчина мені. Ось яка його справа? Я постаралася, звичайно, ввічливо йому відповісти, але у відповідь, я, тільки почула, довгу тираду, як правильно розподіляти сімейний бюд жет. Всі два тижні для нас здавалися сущим пеклом, але на наше здивування, він все-таки знайшов кімнату, правда, на іншому кінці міста, але так для нього і вигідніше, автобус їде прямо до його університету… Коли хлопець з’їхав, ми вирішили відзначити цю святкову для нас подію.