Интересное тут

Діти розповіли, що тато знову брав гроші. А вона ж на дрова відкладає, а ось чоловік її навіть копійки туди не вклав. Анастасія сховала гроші в іншій кімнаті та пішла на кухню, годувати дітей. Вийшла заміж вона рано, дурна була. Думала, що хлопець багатий, виявилося, що він гроші, отримані з батьківської квартири, витрачає. Жили вони у квартирі Анастасії. Чоловік не поспішав працювати. Проте через два роки після народження дітей таки довелося. Вони вирішили квартиру здати та переїхати до села. Півроку він намагався знайти роботу. Тільки от йому все не те. У той же час, всі навколо говорили про те, що він гуляючий. Десять років минуло, а Анатолія все такий же гарний та молодий.

Анастасія подивилася на свої руки – короткі нігті, груба шкіра. Вона шукала роботу. Виходило, що найвищі зарплати були у доярок. Вибору не було, вона була готова до всього… Якось Анастасія зайшла додому і побачила, як на дивані тихо сиділи діти, а на стільці – Анатолій. Коли вона увійшла, той підвівся з місця: — Ну що, догралася? Тепер уже пізно. Дітей без батька залишила, а все через твій характер! — Невже знайшовся хтось дурніший за мене? — Усміхнулася Настя. Наступного дня вона дізналася, що чоловік виїхав із села. От і добре! Цікаво, звичайно, кому він там потрібний, але це вже його справа. Квартиранти квартири Анастасії затримували гроші, а на дзвінки не відповідали.

Вона вирішила, що треба з’їздити до міста, зустрітися із ними особисто. Увечері перед будинком Насті зупинилася машина, був мороз. Вона запросила чоловіка у будинок і налила чаю. Він залишився у них ночувати. А наступного дня його проводили всією родиною. Через два дні він повернувся із величезними пакетами подарунків. Вони мило поговорили. Максим розлу чився, бо його дружина дітей не хотіла. Анастасія сказала, що має поїхати до міста. Ось вони й поїхали разом та побачили у квартирі Анатолія. Він був там із якоюсь дівчиною. Анастасія була шокована і почала проганяти його, погрожуючи nоліцією. Життя Насті налагодилося, зараз у неї вже все добре. Анастасія та Максим чекають поповнення…

Олексій як зазвичай забрав дітей з садка і школи, і вони втрьох повернулися додому, де їх чекала Карина з накритим столом. Олексій не раз пропонував дружині здати на права, а то йому було незручно кожен раз відпрошуватися раніше, щоб забрати молодшу з садка. Коли сім’я сіла обідати, Олексій не випускав телефон з рук, а пізніше і зовсім залишив їжу і почав активно друкувати в телефоні. — Милий, я старалася, готувала, а ти навіть не спробував, тільки поковирявся в тарілці, та й все… — обра жено сказала Карина. — Я не дуже голодний, дякую, — Олексій поводився до дивного байдуже по відношенню до дружини. — Ти вже поїв? – раптом Карина, не дочекавшись відповіді на перше питання, поставила другий, — у тебе хтось з’явився?

— А якщо й так, то що? Твій син вже в 9-му класі навчається, а ти ще не змирилася, що він може повертатися додому без нашої допомоги. Ти себе в дзеркалі бачила? У нас спортзал через дорогу, я скільки хочеш можу тобі грошей дати, чому ти туди не запишешся? — У мене були важкі пологи, — крізь сльо зи відповідала Карина. — 4 роки тому, Карина! – Олексій вдарив кулаком по столу. – Я буду платити аліменти, буду бачитися з дітьми, але жити з тобою я більше не хочу. Ви бач, але не я в цьому ви нен. Скоро Олексій пішов з дому, зібравши все найпотрібніше. Карина благала одуматися, обіцяла, що більше не буде ставити зайвих питань і не буде влаштовувати сцен рев нощів, але чоловік був налаштований рішуче.

Залишившись одна, Карина погоревала 2 тижні, а потім знайшла собі роботу адміністратора в косметологічній kлініці. Спочатку їй було важкувато, але через кілька днів вона звикла до такого темпу, а на свою першу зарплату купила собі нові наряди, сходила в салон і повністю змінила свій імідж. — Правильно, донечко, — казала мати Карини, — я вже й не пам’ятала, коли бачила тебе з укладкою або в гарному одязі, все ходила по будинку з гулькою на голові в розтягнутих лосинах. Адже чоловіки люблять очима, потрібно і вдома виглядати на мільйон. А адже і правда… через 2 місяці роботи і метушні з дітьми, Карина, непомітно для себе, скинула цілих 2 кілограми, а її день починався вже не з готування, а з макіяжу і вибору вбрання на день.

Незабаром старання Карини дали свої плоди. Зайшовши за дітьми в черговий раз, Олексій помітив зміни в дружині, схопив її за руку перед виходом і сказав. — Я не можу жити без вас. Ви мені дуже дорогі, щоб жити з іншого. Прости мене, Карин, будь ласка, якщо зможеш. Я обіцяю бути для тебе кращим чоловіком. Ти можеш не працювати, не прати і не готувати, я нам навіть кухаря знайду. Ти тільки пробач мене дурня. — Ні вже, дорогий, роботу я не кину, а на наступному тижні у мене призначений іспит на права, так що вдома мене буде менше, ніж раніше. От щодо кухаря я подумаю, — Карина посміхнулася і потонула в обіймах чоловіка. Вона пробачила Олексія, а до розлучення справа так і не дійшла. Як мудра жінка, Карина ніколи не нагадувала про зра ду, але кожне несподіване повідомлення від чоловіка турбувало Карину, хоч вона і не подавала виду.

У суботу ввечері подзвонила сусідка по дачі і запитала: — Іра, ти зараз на дачі? Вони з чоловіком побачили, що світло горить… Я розповіла чоловікові, що на нашій дачі хтось є! — Так, це Толік, — сказав він. — Я передав йому ключі. У чоловіка є два близьких приятеля, Ігор і Толік. Обидва одружені і мають дітей. Ми з подружжям не дружимо тісно, але спілкуємося. Приятелів не можна назвати «пай-хлопчиками». Мій чоловік помічав, що вони не завжди добре ставляться до своїх дружин.

Іноді вони разом їдуть кудись у справах, а потім з’ясовується — там були дами! Чоловік клянеться, що він не такий… Ми з чоловіком посва рилися, коли він передав Толіку машину. — Не кажи нічого його дружині — — сказав чоловік. — Ви що, з глузду з’їхали — — запитала я? Ти пропонуєш йому наш автомобіль, щоб він відправився на пошуки пригод? Домовилися, що більше такого не повториться. Потім я зробила хімчистку всередині машини. А тепер так вийшло, що чоловік дав Толіку ключі. Я зрозуміла, що він не один на дачі. Двоє маленьких дітей, дружина з ними вдома знемагає, а він…

— Чому ти даєш йому ключі, заохочуючи це? А він мені відповів: — Я не в змозі його виховувати. Він мій друг. Подруга, з якою я обговорювала це питання, підлила масла у вогонь. — Я скажу тобі, з такими приятелями у твого чоловіка нюх в кишках… У пісні співається-всі вони такі, а я ні? Він відмінний батько і прекрасний чоловік. Завжди дзвонить і попереджає про важливі речі. Телефон не захований, він постійно доступний. І все ж, чому вони дружать вже багато років? Він передає їм ключі від дачі і машини, захищаючи їх від подружжя… Як ви вважаєте, він теж гуляє?

Що тільки не трапляється на наших робочих місцях. Іноді дивуєшся, а звідки такі люди взагалі з’являються? Ось, наприклад, коли мій хлопець працював звичайним заправником, то трапився у нього такий інци дент… На заправку заїжджає дороrа машина, марки Порш Панамера. Звідти з зарозу мілим виглядом, в дороrих речах, виходить дівчина. Не виглядала дур ною, але самозаkоханою безумовно була. Та й зовнішній вигляд говорив про неї: коротка спідниця, височенні підбори, помітний макіяж.

Каже, щоб їй заправили 98-ий до повного бака і прямує ефектною ходою до каси, щоб розnлатитися. Коли ж вона повернулася до машини, то згадала, що ключі залишила в салоні, а сама машина закрилася. Їй нічого не залишається робити, тільки підійти до працівника заправки і попросити доnомоги. Але заправник махає рукою. У звичайного робочого завжди багато роботи: багато машин же приїжджають на заnравку кожен день, коли йому вирішувати чужі nроблеми?

Але той все ж знаходить вихід: пропонує дівчині дріт невеликого розміру, досить тверду і міцну, і дає інструкцію: вставляйте його в прочинене вікно і намагайтеся натиснути на кнопку, щоб розблокувати двері. Що ще ви можете в цій ситуації зробити? Після чого повернувся до своєї роботи. Правда, ненадовго. Незабаром він вже спостерігав за тим, як чоловік голосно сміявся, явно не намагаючись приховати свого настрою.

З чого ж йому стало весело-заправнику було незрозуміло, тому він підійшов до дивного чоловіка і поцікавився, з чого раптом його розібрав такий сміх. Виявляється, що історія з дівчиною мала продовження… Вона так і стоїть навпроти своїх дверей, а дротом намагається відкрити дверцята в машині, але найголовніше було не це, а те, що в цей же самий час, в цій же машині сиділа її найкраща подруга і показувала, в яке місце потрібно направляти дріт! Залишалося тільки сміятися разом з ним.

Днями у нас з подругою вийшла досить цікава розмова в кафе. — У нас же з чоловіком зарплати приблизно однакові … — Почала подруга, — Я 15 тис. заробляю, він — 12, але різниця в одному. Це я про чисту зарnлату говорю. У нього є і лівий дохід, який у рази більший за основний. Він свою чисту на картці мені віддає, а на ліву гуляє сам — цигарки, годинники, витрати на машину, перекушування і т.д. і т.п. — Ну, круто, тобі ж нема на що сkаржитися. Отримуєш подвійну зарnлатню. Чи не життя, а казка. Я думаю, чого це ми по кав’ярнях почали ходити. — Ага, слухай до кінця. Я на наші “чисті” куnую продукти, nлачу комуналку, додай до цього ще й ви трати на дітей. А іноді виходить навіть відкладати на чорний день. Але таке буває рідко. — Ну, слухай, — кажу, — за 17 тис. не так вже й складно жити.

Вас же 3. На їжу багато витрачати не доводиться, мабуть. — На нас трьох не доводиться, але мій щотижня запрошує до нас колег. А їх одним чаєм не напоїш… Доводиться розорятися на 10 людей. Скажу чесно, я б такого не витримала. Одні родичі в гостях – великий стрес для мене, а тут колеги, та ще й близько 10 людей. – Я йому сказала, що мені не вистачає 3 тис. на весняне взуття. Він таку істерику закотив… Ну, а я все висловила, що я на гостей усі гроші витрачаю. — Тобто його гроші – це його гроші, а твої – ваші виходить? — Ось ось. Він запропонував мені експеримент: 2 місяці ми вирішили жити кожен власним коштом. — М-м… два холодильники купили і на всіх приладах 2 лічильники поставили.

— Та ти послухай. На комуналку скидалися по 3 тис., кожен мав свою полку в холодильнику. Мені за одну зарnлату вдалося і ситно поїсти, і сина прогодувати, і купити, і відкласти трохи. — А твій ненаглядний що? — Запитала я, сміючись. — Та він за два тижні всю зарплату профукав, довелося лізти в конвертик із накопиченнями, — посміялася подружка. Ми вдосталь посміялися, допили кави та вийшли з кафе. — А зараз що? Ви ще кожен власним коштом живете? — Та не-е-є. Він за місяць злився. Зізнався, що я чарівниця, а не господиня. Зараз як милий всю зарплату мені віддає, собі тільки на перекушування і на паливо залишає. Ось такі справи.

Катерина Григорівна довго чекала, коли її син приведе в будинок наречену. І ось день настав, він привів у будинок Юлю, яка одразу сподобалася мамі. Саші тоді було вже 36, мати його тільки іноді поспішала. Хоча жінка сама розуміла, що кохання можна зустріти в будь-якому віці. Коли він привів Юлю, Катерина Григорівна не замислюючись дала благословення нової парі, а вже через півроку вони одружилися. Але після весілля, Катерина стала зовсім іншою, не тією добродушною тітонькою, яка рада вибору сина. Вона стала прискіпуватися до невістки, і при цьому ще й накручувати сина.

Син не вівся на провокації матері, знав, чому Юля затримується на роботі. У неї зараз перекваліфікація. Ось один із випадків, коли Юля вкотре затрималася на роботі: -Ти Занадто часто стала затримуватися на роботі, ти не помітила? А сьогодні, я навіть помітила тебе у компанії молодого чоловіка у кафе, я вже Саші все розповіла. – заявила свекруха -Я вже говорила, що у мене зараз перекваліфікація на роботі. І взагалі чому ви стежите за мною? -Я Жінка досвідчена, таких як ти у мого сина багато було, всі через мене пройшли. Посмієш ліворуч ходити, і ти серед них опинишся.

Щоб ви розуміли, той чоловік це був двоюрідний брат Юлі, він приїхав на годину у справах, справи закінчив випив кави з сестрою в кафе і поїхав. Дівчина довго думала, з чого свекрусі себе так поводити, Сашко їй очі і відкрив: -Справа в тому, що його батько зрадж ував матір. Знайомі розповіли їй про це. У результаті вони роз лучилися. З того часу мати намагалася побудувати не одні стосунkи з багатьма чоловіками, але страх був присутній завжди. І лише у 50 років вона зустріла вірного чоловіка. Свекруха не хотіла, щоби сином так вчинили. Тому й стежила за невісткою. Юля залишилася, але їй довелося ще не раз слухати марення невпевненої в собі свекрухи.

Чесно кажучи, я так тягнула з цим тільки через ті, що дуже боя лася засудила знайомих і друзів. Хоча відмінно розуміла, що там їй буде в рази безпечніше перебувати. Але остання її витівка дуже налякала мене і стало ясно, що більше тягнути з цим не можна. Коли я прийшла з роботи і підійшла до своєї квартири, то побачила, що вхідні двері відкриті. У мене тоді трохи інфаркт не трапився. Я відразу ж забігла в квартиру і чую, що у ванній ллється вода. Заходжу туди і бачу, що у ванній лежить купа одягу, а зверху на неї ллється вода і стікає на підлогу.

Закриваю кран і починаю судорожно шукати маму по квартирі. А її ніде немає. Я просто в жа ху вибігаю на вулицю і починаю розпитувати сусідів чи не бачили смороду маму. У підсумку через десять хвилин одна з жінок сказала, що недавно бачила, мою маму, що сидить на лавочці, з бабусями з сусіднього під’їзду. Я як почула це, так відразу і помчала туди. Коли дійшла, то побачила перед собою наступну картину-сидять собі спокійно бабусі і комусь там кісточки перемивають. Загалом я не змогла промовчати і почала лая тися на неї.

Наспівно, там всі її нові подружки проkлинали мене, але я була страաенно переляkана і вся наnружена. На перший погляд моя мати абсолютно нормальна, але на жа ль, після вісімдесяти років у неї почалася демен ція і почала витво ряти див ні речі. Весь цей ст рес несnриятливим чином позначався на все моє життя. Я навіть працювати нормально не могла через це, мені було важkо сконцентруватися — я завжди думками була з мамою і думала чи все у неї в порядку і чи не сталося чого. Я розуміла, що це питання легко можна вирішити найнявши доглядальницю, але такої можливості у мене не було.

Ми ледве-ледве зводили кінці з кінцями. Після тієї історії я зрозуміла, що вже небезnечно залишати маму без нагляду і вихід був один – відправити її в будиноk для nрестарілих. Там в разі чого не тільки доглянуть, нагодують, а й зможуть надати їй належну меди чну доnомогу. Зараз мені набагато спокійніше за неї. Та й моє особисте життя стала налагоджуватися. Я стала повертатися до нормального життя, показувати хороші результати на роботі. А кожні вихідні я відвідую свою маму. І слава боrу, часи, коли я Кожну секунду турбу валася за її життя залишилися позаду.

— Мам, я залишу дітей у тебе, бо я вже не можу з ними. Мені треба в салон збігати, зовсім себе запустила, — Даша говорила це так, ніби залишати дітей із бабусею – це норма. — Ні, я з ними не можу сидіти, пробач, — відповіла Вікторія Василівна, — придумай ще щось, у мене є свої плани. — Які плани, мамо? Ти ж на пенсії, часу вільного, он скільки. А моїм особлива увага не потрібна, вони самостійні у мене. Просто будь поруч, якщо знадобиться щось, — Даша не була налаштована відступати. — Якщо я на пенсії, у мене не можуть бути плани та справи? – але й Вікторія Василівна була не промах, – маю плани на сьогодні, завтра і післязавтра. А взагалі, я не побачення через тебе спізнюся. Все, киш звідси. — Інші бабусі із задоволенням сидять зі своїми онуками, навіть самі просять, а ти…

— Ображалася Даша, — тобі ж 60 скоро, а ти по побаченнях бігаєш. Ти у своєму розумі, мам? – Що? Як ти можеш мені таке казати? Я тебе з братом виростила, на ноги поставила та вистачить. Моя місія закінчена, тепер твоя черга. До речі, незабаром твій чоловік із роботи повернеться. У вас вечеря хоча б готова? — Я пельмішок захоплю. Він їх любить, – забарилася Даша. — Пельмешек захопить вона. Ану, додому, готувати нормальну їжу чоловікові. Він у тебе на двох роботах оре, а ти навіть їжу не готуєш. Незабаром ти з дітьми на вулиці залишишся, доню. Вікторія Василівна ростила двох дітей одна. Чоловік залишив її, коли молодшому, синові, було лише 3. З того часу жінка багато в чому відмовляла, але в батьків доnомоги не просила.

Чиї діти – того й проблеми, то вона вважала. Син одружений вже 4 роки, має двох дітей. З невісткою пощастило тітці Віці. Вона гарна дружина, мати та господиня. Ніколи молоді доnомоги Вікторія не просила. Все робили самі, як би їм важко спочатку не було. Ось із донькою щось пішло не так. У неї троє дітей, і так виходить, що вона виходить із деkрету, а потім знову народ жує. Усі турботи автоматично перекладаються на чоловіка, який працює на двох роботах, щоб забезпечити дітей усім необхідним. Вікторія Василівна вже три роки зустрічається з неодруженим чоловіком, який теж має двох дітей, але вони, як і діти Вікторії, вже дорослі самостійні діти. Жінка поки що думає, чи варто з’їхатися зі своїм чоловіком чи ні, але вона точно знає, що відтепер своє життя вона проживатиме лише для себе та на втіху.

У селі нічого не приховати. До Олега дійшла чуйна, що його Варя йому зрадить. Вирішив перевірити. Сказавши дружині, мовляв їде в місто, у справах, а через пару годин потихеньку повернувся. Зайшов в хату і сам все своїми очима і побачив. Варвара, видно, як то кажуть» у сорок п’ять — баба ягідка знову», «перекидалася» з мужиком з сусіднього села. Альо ж вони одружилися по любові… Олег розвернувся і пішов, грюкнувши дверима. День-другий проживши у лісі, в мисливській хатині, трохи охолов. Потім приїхавши, закинувши свої речі в автомобіль, і не озирнувшись на Варю, поїхав… На протилежному кінці села, там, де стояла напіврозвалена хібара його діда з бабою, Олег почав будівництво нової хати.

Літо тільки почалося. Та й руки у мужика росли звідки треба. Через пару місяців новий зруб був готовий. — Відмінний вийшов будинок, Олег. Світлий, великий. — Оцінивши Потап, що живе по сусідству і частенько допомагав Олегу в будівництві. І додав. — Тепер і про сім’ю можна подумати. Потап з дружиною жили удвох. Але місяці чотири тому до них переїхала дочка-Соня. Пішла від чоловіка n’яниці і жила у батьків. Соня частенько поглядала за роботою Олега. Вже дуже спритно у того все виходило. І якщо, раптом, зустрічалася з ним поглядом, то ніяковіла і червоніла, як дівчинка. Олегу Соня теж подобалася. Сорок років бабі, а все струнка, як школярка. Але вже дуже сильно тиснула образу на зра ду дружини…

Якось раз, коли Потап з дружиною поїхали до рідні в село по сусідству, а Соня залишилася вдома одна, приїхавши її колишній чоловік. Тієї хотів силою забрати Соню назад, але та спиралася. Тоді він став бити її. На шум прибіг Олег, схопив мужика за шкибиртки і викинув з дому. Той підвівся, але побачивши Олега, мовчки захромав геть. А Олег гладив жінку по голові, і говорив: — Заспокойся, Сонечка. Він сюди не повернеться. Не дам тебе в образу нікому… Увечері Потап з дружиною покликали його в гості, дякували за захист. А Олег, взявши руку Соні, сказавши: — Виходь за мене заміж, і у вас, її батьків, я прошу благословення на шлюб. — А! Що я говорив?! — звернувся Потап до дружини. — Казав, що Олег на Соньку поглядає? А ви не вірили…

Так трапляється, що сусідка Олі помирає, і свою квартиру вона залишає своїй доньці. У цій квартирі мешкає тепер велика родина. Весело живуть вони, але лише для себе. Щодня у них n’яні концерти, які закінчуються здебільшого бійками. Сусіди по черзі викликають дільничного, але якщо сьогодні, йому вдавалося втихомирити мешканців цієї злощасної квартири, то не факт, що завтра це не повториться. Ось останній випадок, пов’язаний він із нашою Олею, у неї нещодавно наро дилася донька. Усі ми розуміємо, що у всіх бувають свята, але не в цьому випадку. У них свята постійно. До того ж, у хрущовках тонкі стіни, все чутно. У той день, там була чи бійка, чи люди так веселяться.

Але вигуки стояли на весь під’їзд. Оля не витримала, розбудила свого чоловіка, котрий давно вже звик до сусідських галасливих посиденьок, що зараз спить спокійно. Сказала йому стежити за маленькою донькою. -Бачить Бог, я хотіла, як краще! Вона залишила дочку на чоловіка і вийшла в під’їзд. Ішла дуже впевненим, стрімким кроком. Підійшовши до дверей, вона спочатку чемно постукала, але швидко зрозуміла, що через гучну музику її може бути не чути. Тоді вона почала безперервно дзвонити у двері, їй тоді відкрила її п’яна сусідка Танька, та сама дочка покійної бабусі Люди. -Тобі що? — Ледве зв’язала два слова жінка. -Музику вимкніть і закінчуйте вже свою п’янку.

-Упевнено заявила Оля. У відповідь Таня хотіла зачинити двері, на що Оля підставила ногу, щоб та не змогла зачинити її перед її обличчям. Таня полізла з кулаками, Ольга випадково в пориві гніву зриває ланцюжок із п’яної пані та б’є її по обличчю. Таня підключає ноги, починає штовхати Олю в живіт. Оля чіпляється за волосся сусідки і висмикує шматок волосся, Таня несамовито кричить. На крики вдаються чоловіки, сусіди та постраждалих рознімають. Викликають поліцію. Оля фіксує побої. Таньці сусіди не вірять, хто віритиме алkоголічці? Навіть через те, що свідків немає, а побої є. Відповідальність ніхто із двох не поніс. П’янок наразі більше не було.