Коли Артем познайомився з Іриною, він уже мав свою трикімнатну квартиру в новобудові. Він був готовий одружитися, але вирішив, що спочатку треба закінчити ремонт.Ірина дочекалася, поки ремонт буде завершено, але Артем все одно не поспішав робити пропозицію. Він стверджував, що спочатку потрібно накопичити гроші на весілля, адже всі кошти пішли на ремонт.
— Артем, поїхали до моїх батьків? Ти нарешті познайомишся з ними. Вони давно цікавляться тобою. Ти ж знаєш, тато — не остання людина в місті, — запропонувала Ірина, втомившись чекати ініціативи від свого коханого.
Артем розумів, що відмовити не може, інакше Ірина його покине, тож погодився на цю зустріч. Батьки Ірини, які давно чекали на весілля дочки, з порога благословили молодих. Батько нареченої запропонував сплатити всі витрати на свято, але для Артема це було справою принципу — він вирішив внести свою частину. Для цього Артем узяв кредит.
Через тиждень пара мала вирушити до матері Артема для знайомства, але Ірина не поспішала з цією поїздкою. Вона стверджувала, що має алергію на сільську місцевість.
Артем дуже сильно кохав свою маму. Батько давно помер, і мама одна виховувала сина, намагаючись дати йому кращу освіту і допомогти влаштуватися в житті. Артем збирався забрати її до міста після весілля.
Одного разу, коли Артем приїхав відвідати матір, він помітив, що вона дуже захворіла. Вона запевняла його, що все гаразд, але Артем не повірив і відвіз її до лікарні. Він навіть думав перенести весілля на пізніший термін, але мати запевняла, що на той час уже видужає.
За тиждень до весілля Артем отримав вигідну пропозицію роботи в іншому місті. Пообіцявши Ірині, що встигне повернутися до їхнього дня, він поїхав у відрядження.
— Ірочко, будь ласка, завтра маму виписують з лікарні. Зустрінь її, забери до нас у квартиру, проведіть з нею кілька днів. Добре?
Ірина кивнула.
Тиждень пролетів швидко, і Артем повернувся додому. Наречена кинулась до нього в обійми, але він відразу запитав:
— А де моя мама? Чому її не чути?
— Ой, трапилася кумедна історія. У мене було багато справ перед весіллям, і я не встигала зробити все. Попросила тата забрати твою маму. Він доручив це моїй мамі, а та — нашій хатній робітниці. Все добре, її забрали, вона зараз у селі.
Артем не знав, що сказати. Він мовчки залишив речі та вийшов. За кілька годин він повернувся додому вже з мамою.
— Артемчику,— зустріла його Ірина,— ти що хочеш поселити в нас свою маму? Але ж ми молоді! Навіщо нам ці проблеми зі старою людиною? Якщо ти так за неї турбуєшся, давай знайдемо їй місце в будинку для літніх людей. Там їй буде краще, ніж у селі.
Артем навіть не захотів її слухати далі. Тієї хвилини він розчарувався в Ірині остаточно.
— Збирай свої речі та повертайся до батьків. Весілля не буде. Я більше не хочу тебе знати.
Як ви вважаєте, чи правильно вчинив Артем?
Ця історія ґрунтується на реальних подіях, розказаних нашим читачем. Будь-який збіг з іменами чи місцями є випадковістю. Усі фотографії у статті ілюстративні.