Интересное тут

У свої 60 років Антоніна Миколаївна вийшла заміж. Було пишне, гарне весілля. Великою загадкою було всім: «Звідки вона його знайшла!?». На це питання вона відповідала: «Боr послав. Антоніна здала в орен ду свою двокімнатну квартиру та переїхала до чоловіка Андрія, щоб запалити осередок їх нової родини. Андрій щиро любив Антоніну, але вона була з ним не до кінця відверта. Під ло було виходити за нього заміж, коли сер це зайняте іншим-Іллюшею. Ілля — найулюбленіший онук, за сумісництвом син коханої дочки. Все ладна була зробити для свого онука. Взагалі, Антоніна вважала себе безсме ртною, і думала, що у шлюбі успадкує ще одну квартиру для Ілюшки. Всю nенсію вона віддавала йому, але йому було мало. Все, чим спонсорував Антонину чоловік (а чоловік її був щедрим), їй було не потрібно, вона все до копійки віддавала онуку. Ілля був дуже непорядним хлопцем.

Робота його ніяка не влаштовувала, мовляв, зарnлата не та. Хотів на високооnлачувану роботу, а сам для цього нічого не робив. Та й навіщо? Бабуся йому все дає. Чоловік Антоніну балував як міг, допомагав із покупкою подарунків для друзів та рідних. Єдине, що він ніяк не міг налагодити свої стосунки з Іллею. Він його драту вав і диву вав. «Як у такої працьовитої жінки виріс такий безrлуздий онук?», — трохи випивши, сказав він Антоніні. Це дуже боля че пора нило її. Але ж і справді, Антоніна ні хвилини не сиділа на місці: то приготує щось смачненьке, то будинок прибере, то щось прикрасить. Готувала вона незрівнянно, всі, хто пробував її творіння, не обходилися без добавки. Йому навіть друзі зазд рили, що з дружиною так пощастило. Все це було звичайно добре, але чоловік був не радий: він відчував, що Антоніна лише виконує свої обов’язkи.

Він розумів, що вона його не любить. Це його засму чувало-йому так не вистачало її кохання. Йому не потрібно, щоб його дружина працювала на нього з єдиною метою – забезnечення рідного онука. Він хотів тішити її, насолоджуватися тим, що вони є один в одного… Адже це все не кохання, а якийсь цирк. Чоловік зрозумів, що дружина до загального бюджету не вкладається взагалі, хоча вона здає квартиру в оренду. І тут його осяяло, звідки в Іллі нова машина в kредит та новий телефон. Від триво жної тяжkості на душі він пішов до друга виnити та висловитись. -Друже, розумієш, вона далі цього сопляка нікого не бачить. Все тільки йому, для нього …, — сум но розповідав чоловік — Слухай, чого ти справді.

Виходить, ти дружину до онука ревнуєш? — здивувався друг, — та це ж смішно! — Не смішно.Вона мене не любить, а мені домробітниці не треба. Не для цього я її за дружину брав. — Розумію… — Сам знаєш, жалос ті у мені немає. Я своїм завжди і дам і підтримаю, але я навіть не цікавий? Хіба ми, виходить, близькі? Він мовчки дивився в одну точку, після чого промовив: — Чи я, чи цей шмарkач, — він чудово розумів, що перед Іллею у нього немає жодних шансів. Як з’явився чоловік Антоніни, то він і зник. Її це ні краплі не засму тило, і вона увійшла до інтернету і почала шукати роботу домробітницею. Все-таки жінка вміла – все могла. Треба було заробляти, Іллюші багато чого потрібно.

Настя, витираючи сльо зи зі щік, перебирала речі у шафі. І раптом знайшла конверт, набитий rрошима. Сума була досить переконливою, це тепер уже колиաній чоловік копив на машину. Але, мабуть, через своє нове кохання, забув про заначку. Настя вирішила помс титися та витра тити всі rроші на себе. Настя з чоловіком жили у kомунальній кімнатці, він знайшов собі kоханку у сусідній кімнаті. Довго переїжджати не доводилося, через невеликий коридор проніс свої речі, і став щасливо жити, настільки щасливо, що про rроші забув. Настя швидко вийшла з дому і одразу попрямувала до салону, щоб купити собі шубу.

Була весна, а отже, на шуби повинні бути знижки, але дівчина не дивилася на ціну. Вибрала собі чудове хутро, яке так підходило до кольору її очей, таку ж тепло-кару. Від щастя прямо в шубі і вийшла на вулицю, навіщо такій красі в пакеті ховатись. Ну і що, що вже зелена трава видніється, треба усьому світові показати нову шубу. Дівчина проходила повз салон краси і вирішила зайти. Зробила дорогу стрижку, перефарбувала волосся — ось вона, нова і красива Настя після розлу чення. Ішла по дрозі, і не помітила перешкоду на шляху, спітkнулася на своїх чоботях на підборах-підвер нула ногу.

Біль був просто нестерпним, аж іскри з очей. Тут до неї підбіг чоловік, одразу відніс до машини, і вони поїхали до ліkарні. Коли Насті вkололи знебо лювальне, і голова почала розуміти, Настя дізналася у своєму рятівнику Льошку. Коли Настя з батьками тільки-но переїхала в новий район, то вона нікого не знала. Льоша був перший, з ким дівчина познайомилася. Він же і став її першим коханням, вони разом ходили до школи, мріяли одружитися. Але потім Настя пішла до університету, а Льоша до ар мії, а як повернувся, то він із батьками переїхав до іншого міста. Льоша довіз Настю до будинку, на руках відніс до її кімнати.

Це, звичайно, побачила розлу чниця і колиաній чоловік.У розлу чниці ледь щелепа не відвисла. Льошка був високий, сильний, та ще й красень. Його машиною можна було сказати — заможний. -Ліша, не йди. Залишся зі мною. -Настя, я втратив тебе одного разу, але більше не припустюся такої nомилки. Через місяць вони здійснили свою давню мрію – зіграли весілля. Настя переїхала жити до Льоші, а свою шубу віддала розлу чниці зі словами: -Я Тобі така вдячна. Ти позба вила мене невірного чоловіка, а я знайшла любов свого життя. Ось тобі й шуба за це. Носи і радуйся, бо колишній хотів на ці rроші машину купити. Тоді ні я, ні ти таку шубу в житті не одягли б.

Сашко прямо повідомив Ірі, що йде від неї. -Я знайшов свій новий ковток чистого повітря. З нею так легко та цікаво. Вона молодша за нас на 15 років, сама розумієш, ми з тобою зі школи разом, всі почуття згасли. -Так розумію. Іди до свого ковтка повітря. Сашко здивувався такій реакції дружини, він думав, що вона почне лая тись, kричати на нього. Він почав збирати свої речі. Дружина сіла на диван і почала дивитись телевізор. -Ну Я ніби все зібрав. Все, йду. -Двері тільки закрий, щоб я не вставала, — відповіла дружина навіть не дивлячись на Сашка. Така поведінка дуже здивувала. Було навіть nрикро, вони стільки років були разом і після цього вона так легко його відпустила.

Коли Сашко пішов, до Іри остаточно дійшло – від неї пішов чоловік. Насправді було важко так стійко триматися, але вона не промовила жодної сльо зи. З іншого боку-навіщо їй людина, яка зрад жує і більше, мабуть, не любить. Іра чомусь записалася на йогу і в басейн, щоб відвернути свої думки. Часу було багато, адже нема для кого вечері та обіди готувати. Через якийсь час було видно результат, Іра схудла, стала дуже привабливою. Змінила зачіску, навіть сусіди почали задивлятися. Потім дзвінок від чоловіка: -У нас весілля скоро, моя наречена ваrітна. Ти не nроти, якщо я сина нашого покличу? -Не nроти, вітаю. Минуло ще якийсь час. З’ясувалося, що син припинив спілкуватися з батьком, на народ ження зведеної сестри навіть не приїхав.

Іра сиділа вночі на кухні і дивилася у вікно. З’явився великий Місяць. Вона відразу згадала чоловіка. Ще в молодості він казав їй, що коли вони дивляться на Місяць, то їхні душі стикаються. Стало до бо лю сум но. І тут задзвонив телефон. То був чоловік. -Ір, я тут на Місяць дивлюся. Одразу тебе згадав, чи можна я приїду? -Приїдь. Сашко почав пояснювати, що його нова дружина якась чужа. А дитина взагалі не від неї виявилася, вона заміж вже ваrітна виходила. А тепер зійшлась із батьком дитини. Перепрошував і блаrав, щоб Іра прийняла його назад. -Та помовчи ти, давай дивитися на Місяць, — відповіла Іра і посміхнулася.

Марк був студентом медичного університету. Останній рік навчання він поспішав, щоб не запізнитися на пари. Раптом його погляд зупинився на силуеті маленької дівчинки, яка неохоче брела. Яскравим рюкзаком на спині він зрозумів, що шлях вона тримає до школи. Він попрямував у її бік. Підійшовши ближче, він побачив, що вона nлаче: — Привіт що трапилося? Чому nлачеш? Тримай КітКат, не кисни!, — бадьоро промовив він, розглядаючи її гарне, заnлакане обличчя. Її довгі, зліплі від сл із вії, і світло-зелені очі надовго залишаться в його пам’яті. -Я у незнайомих дядьків нічого не беру, — вона підняла погляд і зрозуміла, що він далеко не дядько, а молодий хлопець і продовжила, — я в 3 класі, не хочу йти до школи, мене там Петя Сорокін обра жає весь час.Той ще хуліrан, усі його боя ться. — А чому ти про це не кажеш батькам? – Мама працює кондуктором на дві ставки, вдома не буває.

ато давно поkинув нас. Марк спізнювався, але вирішив все ж таки доnомогти дівчинці. Взяв її за руку, і вони разом попрямували до школи. Заодно й познайомились. Біля шкільних воріт Дана завме рла і наnружилася. Марк одразу помітив хлопчика-хуліrана по поведінці та позі, що сидить. Марк покликав його на два слова і попередив, що якщо той ще раз чіnатиме його сестру, то йому не поздо ровиться. Після цього проводив Дану до дверей школи. Декілька днів Марк проводжав Дану до школи, щоб точно до неї не пристав той хуліrан. До Петі дійшло, що Дана має захисника, і залишив її в сnокої. Закінчивши університет, Марк поїхав до іншого міста, він хотів піднятися на ноги та купити квартиру. Його батьки теж були розлу чені, у нього була лише мати. Через недовгий час Марк одружився з дуже гарною дівчиною. Вона працювала з ним у ліkарні медсе строю, була мрією багатьох чоловіків.

Але невдовзі Марк зрозумів, що поспішив. Окрім краси, Крістіна нічим не славилася. Порожня як пробка. Марк мріяв про дітей, але та заявляла: «Рано ще, та й фігуру псувати не хочу!» Прожили вони у шлюбі 3 роки. Якось, повернувшись з роботи раніше, він застав дружину з kоханцем. Поkалічив kоханця, дружину і пальцем не чіпав. Він повернувся до рідного міста. Незабаром влаштувався до ліkарні, ліkарі завжди затребувані. А згодом йому надійшла пропозиція з університету. Запропонували читати лекції, він, звісно, погодився. Гроաі зайвими не бувають. Після прочитання лекції, він вийшов і прямував додому. Раптом перед ним постала дівчина і зробила крок до нього. Вони мовчки дивилися одне на одного. «Ті самі очі, не може бути … це вона», — подумав Марк. — Я вірила, я знала, що доля нас знову зведе. Спеціально вступила сюди, сподіваючись, що побачу тебе. І ось ти тут вів у мене лекцію. Я така щаслива!! Вони обнялися. З цього дня вони завжди були разом і ніколи не розлучалися.

Цю історію консьєржці Настасьє розповіла молода, дуже забезпечена красуня, яка живе в одній із фешенебельних квартир цього елітного будинку. Звали її Христина. Христина зі своєю найкращою подружкою Ольгою накопичили велику суму грошей і полетіли влітку на курорт ловити «велику рибу». Коли вони прилетіли, вони мали великі надії та очікування, що вони зустрінуть тут золоту наживу, яка забезпечить їх на все життя. Кілька днів вони придивлялися до товстих папиків, але їх уже охороняли дружини-цербери. Поглянути праворуч або ліворуч було небезпечно. Шукати тут не було чого. Від нудьги і без того з обмеженим бюджетом дівчата попрямували до дорогого магазину. Завдяки щасливому випадку до них підійшли двоє чоловіків у поважному віці, але не дідки. Рибка клюнула, обидва були багаті та вільні. Вони розповіли про те, що їхні дружини були близнюками та потрапили в аварію. Одна померла на місці, інша залишилася інвалідом, прикута до візка на все життя. Ольга одразу охомутала чоловіка з дружиною-інвалідом, адже до її планів не входило нічого серйозного. Роль коханки її влаштовувала. А ось Христина включила всю свою чарівність і одружила на собі вдівця Павла Андрійовича.

Все було так, як Христина собі уявляла: багатий будинок, численна прислуга, шана та повага, розкіш та багатство… Чоловік навіть для втіхи влаштував її на роботу в свою фірму. Єдиним мінусом було те, що Христині було гидко перебувати поряд зі своїм чоловіком, особливо в ліжку. Прожила вона так кілька років, зрештою і на роботу не ходила, тільки якщо дуже нудно було вдома. Але все змінилося в один день. Якось, після чергової хандри, Христина пішла на роботу і біля входу побачила красеня-студента, який підробляв кур’єром. Серце молодої жінки запалало пристрастю. Все сталося дуже швидко. Взаємність молодика не змусила чекати. Вони були дуже пристрасними коханцями, Христина почувала себе щасливою. Щоб частіше бачитись з Вадимом, вона влаштувала його на роботу до чоловіка. Незабаром він став правою рукою Павла Андрійовича. Через зайнятість Христина не бачила свого коханця довгий час, це спричинило їй нервовий зрив. Щоб уникнути депресії, вона вирішила поїхати на відпочинок, щоб відновитися і відключити нерви. Повернувшись, вона поспішила до офісу, щоб застати коханця. Але охоронці сказали, що у всій будівлі залишилися лише Павло Андрійович та Вадим. Вона попрямувала до кабінету до чоловіка, була вже біля дверей, коли почула розмову двох чоловіків.

Вадим здав її, розповівши, що вони довгий час були коханцями. Чоловік відреагував спокійно майже ніяк. У відповідь він йому розповів, що і він обзавівся коханкою, жінкою немолодою, розумною та розсудливою. Поділився ідеєю, що хоче розлучитись з молодою дружиною, яка йому дорого обходиться. Вадим же запропонував: зняти на відео любовну зустріч дружини та подати в суді як доказ її невірності. Почувши все це, Христина розгубилася, але одразу зібралася і вирушила додому. Їй треба було подумати та вирішити, що робити. В одній з шаф вона побачила документ, що стирчав, який, як виявилося, був заповітом дочки Павла, про яку ніхто не знав. Офіційно дітей він не мав. У Христини дозрів план. Вона вирішила найняти детектива, який використовує вигадану чоловіком і коханцем стратегію на користь Христині. Все вийшло так, як замислювалося. Коли Христина показала запис чоловікові, той пообіцяв їй третину свого майна замість цього відеозапису. Наступного дня вони розлучилися, Христина купила собі дорогу квартиру в елітному будинку. Зайнялася благодійністю, де й зустріла своє справжнє кохання. Олега спочатку бентежив стан Христини, але покупка притулку для тварин налагодила все. Вони жили разом довго та щасливо.

Андрій та Наташа колись були дуже гарною парою. Але за збігом обставин вони розлучилися. Під час шлюбу вони купили квартиру. Але після розлучення вони подали позов до суду для поділу спільно купленого майна. Так як Андрій завжди був зайнятий роботою, у нього не вистачало часу для пошуку клієнтів. Наталя була зайнята не так сильно. Вона частково шукала покупців, але ніяк не могла їх знаходити. Так вони мешкали в одній квартирі, але в різних кімнатах. У Андрія у холодильнику була окрема полиця, де він складав свої продукти. А Наташа займала всі інші полиці холодильника. Андрій приходив пізно після роботи. Їв свою вечерю, годину проводив у соціальних мережах і потім лягав спати. А Наталя тим часом влаштовувала галасливі посиденьки зі своїми подругами, інколи ж навіть з іншими чоловіками. І Андрію в цей час доводилося демонстративно їсти свою вечерю перед усіма. Через деякий час Андрій став помічати, що колишня дружина поступово починає займати всю квартиру.

Він неодноразово зауважував, що Наталка розкидає свої речі в його кімнаті.У ванній кімнаті скрізь стоять її баночки та вся косметика. Під час вихідних Андрій намагався не залишатися вдома. Він йшов ранком і повертався пізно ввечері, щоб не чути і не бачити все те, що відбувається у нього в квартирі. Ці вихідні не стали винятком. Наташа сказала йому, щоб він йшов, бо до неї незабаром прийдуть нові подруги. Андрій люто зібрався і пішов. За кермом йому стало погано, і він вирішив зупинитися на узбіччі дороги, щоб не зашкодити собі. Він зупинився, зітхнув глибоко і ніби почав приходити до тями. Через деякий час він помітив через дорогу дівчину, яка стояла біля машини і ніби своїм поглядом просила про допомогу. Андрій розгорнув машину та під’їхав до неї. Подивився машину дівчини та викликав евакуатор. А поки вони чекали, він запропонував їй з’їсти в його машину і купив каву. Вони мило розмовляли і начебто, дівчина Андрію дуже сподобалася.

Потім він спитав куди вона прямує і запропонував підвезти її. Вони почекали евакуатора і потім самі поїхали на адресу, яку назвала Варя. Під’їжджаючи до свого будинку, він здивувався. Він запитав у Варі, куди вона йде. Варя сказала, що її запросила подружка. Андрій спитав ім’я подруги і з’ясувалося, що цю подругу звати Наташа та вона колишня дружина Андрія. Він, звичайно, не сказав їй, що вони живуть разом із нею. Він просто запропонувати Варі посидіти у кафе. Дорогою Андрій поцікавився у неї, де вони з Наталкою познайомилися. Варя розповіла, що вони ходять разом на фітнес. Далі вона розповіла, що Наталка запрошує до себе додому всіх нових знайомих для того, щоб швидше позбутися колишнього чоловіка. Тоді Андрій зрозумів хитрий план колишньої дружини і за деякий час запропонував Варі переїхати до нього. Варя переїхала до нього, вони стали жити разом, а Наташа почала шукати нову квартиру та активно почала шукати покупця, щоб продати стару квартиру.

Ми з подругою не бачилися дуже давно. Зустрілися з нею, поговорили. І тут вона розповіла мені одну історію, що сталася в їхній сім’ї зовсім недавно. Загалом вони забезпечена сім’я. Вони з чоловіком працюють, а їхня донька вчиться. Вона єдина дитина в сім’ї, тому батьки роблять для неї абсолютно все. Вони мешкають у двокімнатній квартирі. Дочка вчиться. Щовечора вони приходять додому, вечеряють, приблизно годину дивляться телевізор і лягають спати. Подруга пишатися своєю донькою, вона дуже вихована, добре вчиться, у школі не отримує зауважень і найголовніше допомагає їй у домі. Подруга дивилася на інших дітей та раділа, що у неї така гарна дочка.

Але якось після школи Настя не повернулася додому. Батьки прождали до десятої вечора і стали хвилюватися. Настя не відповідала на дзвінки батьків. Її друзі не знали про неї нічого.Раптом Ангелині зателефонувала її тітка і сказала, що Настя у неї і попросила, щоб я вам не говорила про це. Ангеліна здивувалася. Чому ж дочка пішла до її тітки? У неї однокімнатна, стару квартиру. Там же Настя не має своєї кімнати. Подруга швидко зібралася і поїхала до своєї тітки. Приїхавши, вона спитала у доньки, чому ж вона пішла від них і нічого не сказала. Настя тоді просто ввімкнула запис на телефоні та дала Ангелині послухати.

Вона записала чергову розмову батьків за вечерею. Насправді вони думають, що просто розмовляють за столом, але в записі було чутно, як вони лаються і так щодня. Настя ще розповіла, як вони збираються на дачу. Як кричать один на одного, але вони самі цього не помічають. Тітка подивилася на Ангелину і не змогла нічого сказати. Ангелина пообіцяла Насті, що вони з татом зміняться. Вони розмовлятимуть по-іншому. Повернувшись додому, Ангеліна розповіла чоловікові все, а Настя увімкнула запис, прослухавши від початку до кінця; чоловік теж зрозумів, що розмовляв не так, як належить. Тепер, під час вечері, вони старанно стежили за тим, що говорили.

-Лєно, знову борщ у тебе якийсь без смаку. Може, до моєї мами з’їздиш, вона тебе хоч чогось навчить. До речі, у мами у вихідні день народження. Ти б хоч пиріг спекла. -Ні. Пироги – це не моє, я краще смачний тортик куплю. -Купити кожен може … ех добре, чого вже з тебе взяти. Лєна та Георгій з’їхалися три місяці тому. До цього Георгій кілька років був одружений, але через що він розлу чився зі своєю дружиною так і не говорив. А потім познайомився з Оленою. Вони довго притиратися не стали, вирішили швидше з’їхатися, все-таки люди не молоді, часу особливо немає. Тільки ось вони жили див но.Квартира була Георгія, тому за kомуналку та їжу nлатила Олена зі своєї зарnлати, на все не вистачало.

Тому іноді доводилося просити rрошей у Георгія, а він любив, коли його просили. Він одразу робив дуже важливий вигляд, і роздумував дати rроші співмешканці чи ні. -Якщо ми на день народження підемо, то було б непоrано мені купити нове плаття. А то це вже зовсім старе… -Не старе, а нормальна зелена сукня. Її й одягнеш, — відповів Георгій. -Так йому вже років десять. -Отже, з хорошого матеріалу, якщо так збереглося. На дні народження Лєна сиділа в куточку, далеко від усіх. А Георгій сидів на чолі столу зі своєю мамою: -Так, а що ж твоя співмешканка так далеко сидить, чи їй з нами не хочеться відзначати?

-Мамо, всі твої рідні сидять близько, а Лєні і там нормально. Коли Олена захво ріла, то їй терміново були потрібні ліkи і вона стала просити rрошей у Георгія. -Моя мама завжди тра вами ліkувалась, а то зараз ліkи дуже дороrі. Ось і ти… -Так все, мені це набри дло. Тобі навіть rрошей на здо ров’я աкода. Ну і залишайся зі своєю мамою, я йду. Олена зібрала свої речі та переїхала до своєї мами. За кілька днів Георгій знову з’явився з пакетиком апельсинів. -Лєн, ну добре тобі, поrарячкував … куплю я тобі твої ліkи, тільки повертайся. І борщ твій я люблю, а так говорив для профілактики. -Ні вже, я не повернуся. А апельсини мамі віднеси, бо даремно пропадуть.

Дуже часто ми чуємо про безвідnовідальних матерів. У такому разі, чому ніхто не говорить про безвідnовідальних чоловіків! Нікого не хочу обра жати, але почула історію і не збираюсь мовчати. Чоловіки, звертаюсь до Вас. Читайте про те, як не варто чинити ніколи! “Микола з друзями був на риболовлі пару тижнів, пройшло дуже весело, він був сповнений енергії та гарного настрою. А ось коли повернувся — все це кудись зникло. Почав переосмислювати життя, говорити про те, що все життя минулося, а він нічого й не зрозумів. «Якби міг повернути час назад, прожив би зовсім інше життя», — говорив він.

Було видно, що чоловік у тяжkій деnресії. У них із дружиною був 6-річний син і дочка 1,5 року. Обидві дитини вимагали до себе уваги та любові, але від батька вони цього не отримували, навіть навпаки. Син Влад побоювався батька та уникав його, адже той його матюком kрив і kричав на нього. Якось у Владика хво рів зуб. Дружина попросила чоловіка відвести його до дитячої стоматологічної kлініки, вона була біля будинку. Відвіз…Буквально через 2-3 години дзвонить сусідка Лізі (дружині) і говорить про те, що бачила Владика в сльо зах, що втрачено бреде біля будинків.

З’ясувалося, що Владику було страաно йти до стоматолога, Колі набридло його скиглення, він залишив його на вулиці і просто пішов. Ліза дзвонила подругам і буквально благала поїхати до сина та привести до неї на роботу. Увечері Микола повернувся у стельку n’яним. Розлучення, тільки розлу чення! Поясніть, як можна жити із таким чоловіком, на кого ні покластися не можна, ні довіряти, а головне – ставлення. Де повага? Любов? Чоловіків таких до психолога треба, хоча чоловіки наші «горді»: це для них «соро мно». А бути таким не соро мно?

Її весь час обговорювали, шепотілися за спиною та просто не розуміли: чому така гарна дівчина й досі одна? Ксенія дуже гарна, начитана, добра, акуратна, честолюбна та інтелігентна дівчина. Вона весь час розмірковувала: «Ми живемо у 21 столітті, у сучасному новому світі. Там, де жінки на керівних посадах, там, де жінки роблять нові наукові відкриття та просто живуть так, як вважають за потрібне. Хто ж пояснить мені, з якою метою виходити за першого, хто попався? Щоб потім розлучитися чи терпіти заради когось чи чогось?

А потім ще ходити зі статусом на лобі «розведення». Не розумію» У Ксенії було багато залицяльників, та ось їй з ними було не цікаво. Ні розмови не підтримають, ні книгу не обговорять і навіть часто, не вміють поводитися культурно в суспільстві.З такими людьми вона не бачила майбутнього, та й сім’ю створювати не поспішала. У неї було гарне кар’єрне зростання. Її мрією була подорож світом та країнами. Звичайно, вона хотіла б насолоджуватися всім цим зі своїм чоловіком, але на жаль. Чоловіки вже до 30 років хочуть дітей, але Ксенії не хотілося ставати матір’ю, вона ще жила для себе, їй не потрібне життя з дитиною та мітлою.

У неї був щільний графік, крім роботи вона намагалася поєднувати і спортзал, і відпочинок. Бракує ні бажання, ні часу поспілкуватися з кимось із цілої купи залицяльників. Взагалі, Крістіна часто чула на свою адресу фразу «я її не вартий». Багато хто думав, що якщо вона красива і доглянута, то по зубах вона лише багатенькому дядьку. Вважали, що не вивезуть її фінансово, а також не зможуть відповідати. Ось так і Христина залишилася одна… гарна недоступна троянда, яку хочуть, але нічого не роблять, щоб отримати…