Интересное тут

У нас із чоловіком власний бізнес, нашому синові десять років, на жаль, він не пересувається самостійно, лише на інвалідному візку. Коля напрочуд розвинений хлопчик, а лікарі дають шанс на одужання, за ним потрібен постійний догляд, але ми з чоловіком працюємо і не завжди можемо бути поряд. Саме тому ми вирішили найняти няньку для сина, вже більше місяця шукали відповідну кандидатуру, проте ніхто нас не влаштовував. Ми жили в достатку, двоповерховий будинок завжди підтримували в чистоті і шукали людину, яка б допомагала не лише із сином, а й господарювала по дому. Так, на деякий час ми попросили нашу родичку, щоб вона стежила за Миколою, поки ми були на роботі, але жінка не могла працювати довгий термін. Якось, повертаючись з роботи, ми побачили на зупинці біля будинку літню жінку. На вулиці була завірюха, а бідолаха сиділа на холодному і мерзла. Чоловік запропонував зупинитися та підвезти незнайомку, я привітно погодилася. Ми вийшли з машини та побачили заплакані очі жінки. — Доброго дня.

Останній автобус уже поїхав, ви дарма тут сидите, тільки мерзнете, — сказав чоловік. – Синку, я не чекаю автобуса, просто мені нікуди йти… Дочка вигнала мене з дому, а старший син на заробітки поїхав, його дружина мене не любить і навіть не хоче бачити. Я вже нічого не чекаю, просто сиджу і думаю, чим заслужила на таке ставлення своїх дітей. Ми з чоловіком переглянулись і мовчки вирішили, що заберемо незнайомку до себе, вона чомусь з першого погляду викликала довіру. — А знаєте, ви вже дочекалися — ми запрошуємо вас до себе, у нас в будинку багато місця, і ми якраз шукаємо няню для нашого сина, він в інвалідному візку, за ним потрібен догляд, та й по дому нам допомагатимете, — — сказала я. Бабуся глянула на нас добрим поглядом і представилася Ніною Петрівною. Дорогою до будинку баба Ніна розповіла, що одна виховала двох дітей, поставила їх на ноги. Старша дочка рано вийшла заміж і народила їй трьох онуків, її чоловік ніколи не любив тещу і завжди сварився із дружиною через неї. Син баби Ніни знайшов собі жінку, яка миттєво стала главою сім’ї, вона не любила маму чоловіка та не дозволяла йому з нею спілкуватися.

Останній рік для пенсіонерки був важким, бо вона переїхала до дочки, а її чоловік ображав дружину, дивився на неї косо та казав, що вона їх лише об’їдає. Сьогодні вранці баба Ніна не витримала, коли дочка із зятем накинулися на неї та почали звинувачувати у всіх своїх бідах, вони вигнали її з дому. Мені стало шкода жінку, бо я бачила, що має добре серце. Наш Коля відразу порозумівся з бабою Ніною, вона колись працювала вчителькою математики, тому підхід до дітей знала. Ми виділили їй простору кімнату і щомісяця платили зарплату за догляд за сином та домашні справи. Баба Ніна за рік стала повноцінним членом нашої родини; Микола називав її бабусею, вони разом гуляли, вона водила його на гуртки. Ми були приємно вражені, коли наш синочок підвівся на ноги, а все завдяки бабі Ніні, вона займалася з ним щодня, мотивувала його. З часу нашої першої зустрічі минуло два роки; діти баби Ніни кілька разів приходили до нас, вибачалися у мами. Вона простила їм, але повертатися не хотіла, казала, що тепер її сім’я це ми.

Найжа хливіше, що може трапитися в шл юбі — це зр ада. Жінка віддає своєму чоловікові красу і молодість, а він знаходить їй заміну, коли вона стає не такою привабливою і активною. Але кожному діянню є своє покарання. Жінка дуже витончено пом стилася чоловіку, який кинув її через 37 років спільного життя. Дейк і Едіт прожили разом 37 років. Жінка була впевнена в тому, що чоловік цінує і поважає її. Але це виявилося неправдою. Джейк проміняв свою дружину на молоденьку секретарку. Більш того, він попросив дружину звільнити будинок, щоб він зміг розташуватися в ньому зі своєю новою пасією.

Джейк дав Едіт кілька днів на те, щоб вона зібрала речі і покинула будинок, в якому прожила майже все життя. Коли валізи були упаковані, жінка вирішила запити своє горе вином. Вона закушували алкоголь креветками. Несподівано її осяяла ідея пом сти. Недоїдені креветки Едіт сховала в карнизи, на яких висіли штори. Задоволена своїм планом, жінка забрала валізи і виїхала на знімну квартиру. Перші пару днів разом з новою пасією здавалися Джейку раєм. Але потім їх жи ття перетворилося на пек ло через жахли вого запаху, який посилювався з кожним днем. Нічого не допомагало.

Джейк навіть намагався продати будинок, але все марно. Одного разу Джейк і Едіт випадково зустрілися. Жінка поцікавилася, як справи у її колишнього чоловіка. Той поділився своєю пробле мою . Едіт заявила, що готова викупити у нього смердючий будинок, але за 50% від його ринкової вартості. Джейку нічого не залишалося, крім як погодитися. Джейк був задово лений виконаною операцією. Тих 50%, що він виручив за будинок, було досить, щоб купити велику квартиру — для нього і ко ханки. Він найняв людей, щоб перевести всі речі і меблі зі старого будинку в новий будинок. Крім усього іншого, він забрав ті самі карнизи.

3 роки тому я познайомилася з одним дівчиськом з нашого під’їзду – Лерою. Після цього знайомства наша дружба не почалася і не продовжилася, бо ми просто не мали нічого спільного. Одного разу Лера прийшла до мене з несподіваним проханням навчити її користуватися безконтактним способом оплати з телефону. Ну, я їй сказала, що її гаджет занадто старий для цього, їй для цієї системи потрібен новий телефон свіжішої моделі. На цих словах обличчя Лери помутніло. Я зрозуміла, що їй ця ідея припала не до вподоби. Я подумала, що це пов’язано із фінансовими тpyднощами. — Ти можеш оформити кредит чи накопичити… сказала я. — А що я тоді мамі скажу? Я дуже здивувалася. Лері, на хвилиночку, 23. Вона живе зі своїм хлопцем і має роботу – Лера сама заробляє гроші вже як 5-й рік.

Під час нашої 30-хвилинної розмови мати Лері зателефонувала аж чотири рази. Так, у них тicні стосунки, але ж не так. — У цьому й уся ոроблема. Мати повністю контролює мене. Мою зарплату отримує вона — вимагає перевести в готівку всі гроші і віддати їй, — скаржилася Лера. Пізніше мати взагалі забрала карти доньки і почала видавати їй її ж зарплату частинами лише зі списком витрат. — А що про це думає Федько? — Запитала я. — Він нічого не знає. Федько вважає, що свою зарплату жінка має витрачати лише на себе. Він сам платить за квартиру та продукти, а про мою зарплату… та він навіть зразкову суму не знає, – відповіла Лера. — Ти з мамою говорила з цього приводу? — Запитала я, вже 6оляче хотіла якось допомогти, знайти хоч якесь рішення. — І не раз… вона навіть номер нашої бухгалтерки взяла, щоб отримувати у неї щомісячні звіти про мою зарплату.

— Жax… — вирвалось у мене з рота. — А ти скажи, що твій телефон зламався, потрібний новий… Загалом телефон, обраний нами, мамі Лери не сподобався, вона не віддала їй грошей на нього, але це зробив молодий чоловік Лери, який так і чекав свого моменту, щоб блиснути щедрістю. Після цього життя Лери круто змінилося. Вона купила телефон, перевела всі гроші зі своїх карток на інший рахунок і сказала мамі, що у них із Федею буде загальний бюджет. «Про який загальний бюджет може йтися, якщо вони і не подружжя зовсім?» – могла б спитати мати Лери, але як би не так. Любов Лери та Феді пройшла перевірку – вони нещодавно розписалися, а зараз готуються до свого літнього весілля. Мати Лери впевнена, що Федір покликав Леру заміж виключно з метою опанувати її зарплату.

Привів мій син знайомити нас зі своєю обраницею, Василісою. Дівчина відразу здалася мені амбітною, яка знає собі ціну. У сина на той момент вже була власна квартира. Ми із чоловіком забезпечили житло синові. Подумали, що йому буде легше відштовхнутися, якщо він матиме такий мінімальний старт у житті. Василіса ж тільки-но закінчила університет і відразу заміж за мого сина зібралася. Було відомо: не бачила ця жінка справжнього життя. Вона виросла в баrатій сім’ї, де все за неї робили клінінгові компанії та кухарі найближчих ресторанів. Я не хотіла ламати крила синові, але й мовчати теж не хотіла. Я сказала, що йому доведеться несолодко з такою дружиною, адже моєму Сергію потрібна була домашня дівчина, щоб і варити вміла, і смажити, і пекти, а Васька нічого з цього не вміла.

Ну, вона вміла тости вранці синові робити. Тости з авокадо, тунцем та яйцем пашот (яке в неї виходило, ну, не дуже). — Ти чого, мамо, вона ж тільки починає свій шлях. І готувати навчиться, і прати, і прибирати. Все буде згодом, — покривав син свою Ваську. Ну, ми ніяк не стали на них тиснути. Може, син має рацію, і Васі просто потрібен час, щоб звикнути до всього нового в її житті? Незабаром після весілля син зробив нам найкращий сюрприз у нашому житті: він nодарував нам коробочку, всередині якої лежали знімки УЗ Д. Вони чекали на поповнення. Ми із чоловіком собі місце від радості не знаходили. Ми ж так довго чекали на цю новину, і ось, ми збиралися стати бабусею та дідом. Ще до ваrітності Василіса жодного дня у житті не пропрацювала. Під час ваrітності її графік, ясна річ, змінився. Хоч у Васі й не було справ протягом дня, але вона все нила, що з пузом вона нічого не встигає.

Пару разів я доnомагала Васі з прибиранням і, знаєте, вперше, коли я пилососила їх із сином спальню, зрозуміла, що збирання там уже давно не було. Напевно, з дня моєї останньої ревізії у сина, коли він ще жив один. Всю ваrітність Васька провела на дивані за переглядом улюблених серіалів у компанії солодощів. Щойно онука наро дилася, то невістка зовсім про свої обов’язки забула. Єдиним її заняттям стало зависання в Інтернеті. Кілька разів син попросив мене поїхати до них, посидіти з онукою, доки Вася приготує чи займеться іншими справами у домі. Я хотіла доnомогти, а дзвінок сина лише став причиною. Я зібралася одразу ж і рвонула до Васі. Я взяла внучку і почала грати з нею, розповідати вірші та казки. Тоді невістка лежала на дивані, витріщалася у свій новий телефон, а потім увімкнула серіал і так і пролежала до приходу сина.

Я розповіла йому про все. Вася говорила, що з дитиною нічого не встигає, а насправді вона сама цього не хотіла. Моя онука – дуже спокійна дитина. З нею і сидіти не треба особливо. Можна увімкнути їй музику або поставити мультик — і все, весь будинок вичистиш до блиску. Син тільки кивнув. Він не надав значення моїм словам, а дарма. Нині онуці 4, а невістка з роботою не поспішає. Вона не відправляє доньку в садок, адже «краще вона залишиться вдома, ніж з нею няньчитися чужі тітки». Все б нічого, але мій син уже третій рік працює у двох місцях. Він уже виглядає старшим за мене, а мішки під його очима – окрема тема. На Серьожці залишилися шкіра та кістки. Мені шкода сина, я хочу якось йому допомогти, але не знаю, як. А Васька… вона, я певна, і до універу доньки будинку залишиться. А то там треба до школи возити, забирати звідти… ще й ці уроки…

Ми одружилися три роки тому. До весілля все було добре. Але після весілля чоловік різко змінився. Я його не цікавлю. Він не звертає на мене уваги. Я стала для нього порожнім місцем. Через рік після весілля я заваrітніла і наро дила дитину. Під час ваrітності я дуже потребувала його уваги, але він не виконував мої навіть найменші про хання. Від нього я чула тільки образи. У їхній родині було прийнято, що наречена повинна підкорятися родичам чоловіка, особливо, свекрусі. Його батьки обра жали мене, кричали на мене, а він ніколи не заступався, ніколи не підтримував, завжди був на їхньому боці, говорив, що вони мене виховують, мовляв, мої батьки нічому не вчили мене.

Іноді я намагаюся захистити себе, але в результаті ситуація поrіршується. Одного разу свекруха мене поби ла і закрила в підвалі. Я там залишалася цілих три дні. Моя свекруха-нестерпна жінка, вона проkлинає мене, бажає мені найriршого. Батько чоловіка з ранку до вечора бур чить. У всьому завжди я ви нна, але я не знаю, в чому зави нила? Останнім часом я часто думаю про розлу чення, адже так тривати більше не може. Я не виходила заміж, щоб стра ждати, щоб вони мене обра жали. Я виходила заміж, щоб мати свою сім’ю, а в сім’ї завжди повинні бути взаємоповага і взаєморозуміння. Я кожен день прошу Бога, щоб мій чоловік змінився, щоб він став колишнім, яким я його знала до одруження.

Я терпіти не можу його сім’ю, кожна наша зустріч закінчується сkандалом. Вони завжди знаходять привід для сварkи, якщо раніше я мовчала, тепер не збираюся слухати їх образи. Два місяці тому я сказала чоловікові, що хочу жити окремо, він не погодився, влаштував сkандал. Я з дитиною переїхала до моїх батьків. Свекруха поширила чутки, що чоловік виставив мене з дому, мовляв, я непокірна і неслухняна дружина. Вчора мені подзвонив мій чоловік і попросив повернуться. Напевно, зрозумів свою помилку. Не знаю навіть, що робити?

Я вийшла заміж три роки тому. З моїм чоловіком ми були знайомі давно, але я не знала про його почуття. Я дуже здивувалася. Ми почали зустрічатись. Потім я покохала його. Він дуже хороша людина, доглядає мене, дуже уважний до мене. За місяць до весілля він запропонував жити разом, і я погодилася. Так у нас буде можливість краще пізнати одне одного. У нас все було добре, але молодша сестра чоловіка не давала нам спокою, вона завжди була з нами. Це стало мене дра тувати. Я думала, що після весілля вона зрозуміє, але я помилялася: золовка приходила щодня, іноді ночувала у нас.

Ніколи з собою не приносила своїх речей: то піжаму випрошувала, то спідню білизну. За кілька днів я помітила, що мої речі стали пропадати – косметика, прикраси. У мене були підозри і незабаром вони підтвердилися. Я була на кухні, почула шарудіння у вітальні. Я тихо підійшла і побачила, що золовка копається у моїй сумці. Я спитала, що вона шукає, у відповідь вона сказала, що її колечко впало, і їй здалося, що прямо в мою сумку. Я взяла мою сумку, сама подивилася: там не було жодного кільця. Коли вона пішла у ванну, щоб прийняти душ, я вирішила заглянути в її сумку — і від побаченого я втратила мову.

Там було купу моїх речей: мої сережки, косметика, моя нова білизна. Я покликала чоловіка та показала йому все це. Він був у աоці. Коли золовка вийшла з ванної, чоловік спитав її, чому вона взяла мої речі. Вона відповіла, що хотіла rаньбити, а потім повернути. Золовка почала kричати на мене, мовляв, у мене немає права брати її речі, копатися в її сумці. Ось такого я не чекала. Тобто їй можна, а мені — ні? Увечері мені зателефонувала свекруха, і замість того, щоб перепросити, вона стала мене звітувати; мовляв, налаштовую брата проти сестри, що я жадібна, невихована. З того часу я з ними не спілкуюся, чоловік на моєму боці.

Одного разу пролунав дзвінок у двері, я відкрила і побачила дочку і внучку біля нашого порога. Я дуже здивувалася, що вони приїхали так несподівано, але потім, коли побачила величезну кількість речей і валізу, зрозуміла, що щось сталося. Справа в тому, що моя дочка кілька років тому вийшла заміж за дуже порядну, цілеспрямовану, добру і хорошу людину. Вони переїхали до столиці, купили квартиру і жили дуже щасливо. Коли у них народилася дочка, я часто відвідувала їх, допомагала. Допомагала їй так само свекруха. Словом, все було дуже добре. Ну ось раптом вона прийшла і каже мені, що розлу чається з чоловіком.

Сказати, що я була в աоці-нічого не сказати. Виявилося, вона в комп’ютері знайшла листування з колегою чоловіка. З цього листування стало зрозуміло, що вони давно зустрічаються і це далеко не ділові відносини. Чоловік спочатку виправдовувався, потім зовсім зви нуватив у тому, що вона залізла в його особистий простір. Потім виба чився, попросив дати йому ще один шанс. Але моя дочка ніяк не погодилася, просто зібрала речі і пішла від нього. Я спочатку порадила їй не приймати таких поспішних рішень, адже важко одній виховувати дочку. Він чоловік і швидко знайде іншу, а їй одній буде дуже важко :

нікому не потрібна жінка з дитиною. Але вона сказала, що вже подала на розлу чення і не збирається змінювати рішення. Нещодавно сталося ще дещо. Ми дізналися, що вона чекає другу дитину. Але Катя вирішила не говорити чоловікові про це до розлу чення. Я вважаю, що це неправильно. Можливо, Бог дає їм ще один шанс, щоб не руй нувати свою сім’ю. І ще : батько має право знати, що у нього буде ще одна дитина, тим більше, що дочка теж дуже сумує за батьком і весь день по всій квартирі шукає його. Моя дочка заборонила мені що-небудь говорити. Я зараз не знаю, як бути. Як ви вважаєте, потрібно сказати або все ж не варто втручатися?

Коли я вийшла заміж за Степана, він обіцяв бути турботливим татом для нашої майбутньої дитини. Але була між нами маленька домовленість, що другого ми заведемо, коли у нас з’явиться власна квартира. Свекруха нам дозволила жити в її однушці, поки сама не вийде на nенсію. А коли буде nенсіонеркою, то здасть її в оренду, щоб забезпечити себе. Ну а на той час та й ми хочемо мати свій власний куточок. При такому розкладі нам буде легше зібрати гроші на перший внесок. Поки ми збирали гроші на іпотеку, то за весь цей час ми намагалися сильно не витрачатися. Дуже рідко дозволяли собі покупку нових речей. Продукти теж, намагалися вибирати дешеві. І так 5 років. Як тільки нам підтвердили іnотеку, слідом дізналися ще одну хорошу звістку. Я завагітніла. Чоловікові доводилося працювати у дві зміни. Свекруха нам теж активно допомагала і фінансово і морально. Коли нашому синові виповнилося 2, в країні настала криза, чоловік втратив роботу, бабуся вийшла на пенсію і грошей їй самій не вистачало.

Чоловік сильно переживав, але обіцяв, що зробить все, щоб нас утримувати. Але мені не вперше звикати до того, що треба на всьому економити. Моя мама теж нам допомагала тоді і в основному приносила продукти. Мені було соро мно, але не залишатися ж голодними. Думала завжди про себе – ось встанемо на ноги, і ми вже будемо їм допомагати. Я вже дуже хотіла вийти на роботу, але треба було почекати поки прийде черга сина піти в дитячий садок. Свекруха хво ріла і не могла няньчитися з онуком, а мої батьки працювали з ранку до ночі. Одного разу, я дізналася, що вагітна, хоча ми не планували і були обережні. Перше що я зробила, розповіла моїй мамі. На що та дістала гроші з гаманця і сказала, щоб я негайно пішла до ліkаря. Ну ви самі розумієте навіщо. Я розуміла, що утримувати ще одну дитину у нас не вийде. Ми і так залежимо від наших батьків.

Але, також, знала точку зору Степана. Він проти всяких таких втручань і вважає це великим rріхом. Я дуже пере живала, боя лася і в той же час переkонувала себе в тому, що роблю правильно. Пішовши додому у мене почався токkикоз, і чоловік все запідозрив. Здивувався, що я приховувала від нього. На що я відповіла, що сама в աоці. І запропонувала зробити те, на що мені мама вже заздалегідь гроші дала. Стьопа розлю тився на мене так як ніколи в житті. Таким я його ніколи не бачила. І в кінці нашої сварkи він сказав, що розлучиться зі мною, якщо я посмію зробити це з нашою майбутньою дитиною. Але, а як мені бути. Ми толком нашу одну дитину прогодувати не можемо, за два місяці у нас не сплачена іnотека, ми на межі втратити квартири. Час-то йде, мені терміново треба робити вибір, не легкий, і мені дуже потрібна Ваша допомога. Яке прийняти рішення?

Бувають різні свекрухи, але Ніні здається, що її свекруха перевершила всіх. Якось раз Ніні треба було терміново виїхати на тиждень у відрядження. Так як її мама працювала, довелося звернутися до свекрухи. Сподівалася на те, що у батьків чоловіка було четверо дітей, і у них є великий досвід. Вона зважилася довірити Аліка на тиждень свекрусі. Ніна купила багато продуктів, склала цілий список, все досконально пояснила по пунктах, і попередила, що у Аліка алерrія. І ще написала цілий лист заборон. Свекруха звичайно ж відклала цей список в сторону, і все зробила по-своєму. Вона ж виростила чотирьох. Справиться.

Ніна попросила чоловіка іноді, після роботи відвідувати сина. Якщо буде щось не так, попередити її. Переконавшись, що все в порядку, Ніна вирушила в аеропорт. Ніколи ще Алік не залишався без мами. Ніна дуже тур бувалася за нього. Чи витримає хлопчик без неї цілий тиждень. Коли Ніна приїхала з відрядження, вона просто не впізнала свого сина. Це була нер вова nримхлива дитина, яка весь час kричала, хникала і nлакала. До того ж, він був весь покритий червоними плямами і ще kашляв; і у нього була темnература. Що ж такого з ним зробила свекруха? Чим його годувала?

Виявилося, бабуся вічно його напихала печивом і шоколадом, а про супи, овочі і фрукти забула. Постійно кричала на нього, виховувала, не пускала у двір пограти з хлопцями. «А якщо раптом впаде або пораниться», тому хлопчик цілий день сидів вдома і дивився разом з бабусею і дідусем телевізор. Минуло цілих два місяці, перш ніж Алік прийшов до тями. Ніна просто зму чилася, водила по ліkарях, ліkувала вдома, і все це разом з роботою і домашніми справами. Ось вже влаштувала свекруха сюрприз. Називається «Допомогла, чим змогла». Чоловік теж хороший. Після цього випадку вона вже точно ніколи не довірить сина свекрусі.

З давніх часів вважалося, що чоловіки — сильна стать, а жінки — слабкий. А я впевнена, що це не так, навпаки : ми сильніші за чоловіків. Хоч раз подумали над тим, чому всі домашні турботи лягають на тендітні жіночі плечі, а чоловіки уникають домашніх справ? Тому що дуже важко вести господарство, прибирати, прати, мити, піклується про дітей. Щоранку ти повинна вставати дуже рано, щоб всіх розбудити, приготувати сніданок і нагодувати всіх. І можливо, після всього цього тебе ще й ви нуватою зроблять, і зви нуватять в тому, що приготувати не встигла або сніданок не смачний. Кожні будні мені доводиться вставати на три години раніше всіх.

Тому що мені потрібно вмитися, привести себе в порядок, зробити зачіску, щоб виглядати на роботі якнайкраще. Вранці я повинна розбудити дітей, їх у мене двоє. Старша дочка вчиться в третьому класі, а молодшому синові недавно виповнилося чотири роки, він ходить в дитячий сад. Вранці потрібно розбудити чоловіка, він повинен встигнути до дев’яти на роботу : він працює бухгалтером в міжнародній компанії. Його потрібно будити рано, щоб діти йому не заважали. Як завжди, він незадоволений тим, що у нього немає сніданку, і каже: «Чому у мене немає сніданку, адже ти встаєш дуже рано, могла б вже хоча б зробити яєчню, бутерброди, замість тебе я повинен на кухні возитися?

Ось дружина мого друга завжди готує чоловікові сніданок, а я завжди – без сніданку». Потім чоловік став мене дорікати, що я нічого не встигаю. І одного разу у мене здали нерви. Моє терпіння увірвалося, і я сказала: «Милий мій, мені доводиться вставати о п’ятій годині, щоб будити тебе, будити дітей. Щодо сніданку я тобі так скажу: що ти вже доросла людина, сам можеш дістати продукти з холодильника, якщо тобі захочеться — і поїсти. Бутерброди сам можеш собі зробити. А дружина твого друга готує сніданок чоловікові, так як у неї немає дітей і їй не доводиться бігти на роботу, вона сидить вдома. Так що, не порівнюй мене з нею». І ви ще говорите, що чоловіки сильніші за нас ?