Интересное тут

Через рік спільного життя чоловік Варі пішов від неї. Як він сам сказав, що ще не нагулявся. Варя переживала, плакала під мелодрами два тижні, а потім зібралася з думками та пішла у фітнес зал. Потрібно було все-таки зайнятися собою, а не сумувати за минулим. Мама Варі теж переживала за дочку, особливо її хвилювало питання її віку. Варі було вже 27 років, а мамі хотілося побачити скоріше онуків. Але Варя із цим не поспішала: -Ти б хоч знайомилася з ким-небудь, хоч би гуляла. А то так чоловіка і не знайдеш, а я онуків хочу побачити, — говорила мама. Але Варю хлопці особливо не цікавили, вона зайнялася роботою, фітнес був на другому місці, а у вихідні зустрічалася зі своїми подружками. Тоді мама вирішила взяти ситуацію у свої руки та пошукати нареченого для своєї доньки.

Знайшла кілька варіантів, розклала фотографії перед Варею та сказала вибирати. Варя просто рандомно із заплющеними очима тицьнула на фотографію. Це був Геннадій, і мамі він подобався найбільше. Геннадій був маминим колегою, йому було 40 років. Зарплата пристойна, одружений жодного разу не був, зате своя квартира в центрі міста, і вона також захоплюється спортом, як і Варя. Точно знайдуть багато спільного. Зустрілася Варя з Геннадієм у парку, де вони часто бували. Почали обходити 4 коло навколо озера, і тут погода почала змінюватися. Різко похолодало, почав мряжити дрібний дощ. Варя вже замерзла і шукала очима якесь тепле місце, а Геннадій все не закінчував свою промову: -Терпіти не можу людей, які не стежать за собою, за своїм здоров’ям та тілом.

Але що найгірше, якщо людина не стежить за своїми витратами. Я можу сам собі приготувати борщ і харчуватись ним тиждень, ви уявляєте, яка це економія. -Давайте сядемо в кафе, мені терміново потрібна гаряча кава, — перервала Варя. Геннадій несхвально подивився на дівчину, але пішов за нею. Варя сиділа за столиком біля вікна, пила гарячий напій і закушувала теплою булочкою з корицею, це був чудовий момент. -А ви знаєте, що ви дуже сильно переплатили за цю каву. На цю суму можна купити цілий кілограм, а вдома 10 літрів такої кави зварити. -А ви знаєте, що я теpпіти не можу чоловіків, які кожну kmопійку рахують, — відповіла Варя і пішла. Більше на такі побачення на рекомендацію мами вона не ходила.

Єгор не був закоханою людиною: у кожній жінці він знаходив якісь вади. Усі вони були потенційними зрадницями, нещирими, вертихвостками. Якось розповідав він своєму кращому другові історію, яка з ним трапилася. Та й справді, історія незвичайна. Якось Єгор пішов у спа, щоб одержати курс масажу для розслаблення. Побачивши свою масажистку, він не міг відірвати очей від неї: і красуня, і весела, і розумна, а які руки її ніжні, ласкаві. Словом, зачарувала вона його з першої зустрічі.

Вона була лише мас ажисткою, і жодних інших натяків не було. Після закінчення сеансу ма сажу Єгор вийшов із салону і ноги його не слухалися, не хотіли йти додому. Так він і простояв до вечора, чекаючи кінця робочого дня масажистки Ірини. Йому здавалося, що він знайшов ту єдину, на яку так довго й терпляче чекав. Так і почалася історія кохання Ірини та Єгора. Вже 2 роки вони мешкають разом. Ірина зава гітніла та систематично ходила до лі каря — г інек олога. Дитина добре розвивалася, все було в нормі.

Коли дружина мала 5 місяць ваг ітності, Єгор вирішив піти разом з нею. Після прийому він не знав, що робити. З’ясувалося, що це четверта ва гітність Ірини. Вона мала трьох дітей в іншому місті. Їхній батько пом ер… Єгор не знав, як йому вчинити: залишити Ірину з його довгоочікуваним сином було б верхом безумства, а приймати чужих дітей йому не хотілося. А як би вчинили ви?

Тоня росла негарною дівчинкою. Так не пощастило із reнетикою. Вії були рідкісні та білі, великий ніс та вуха. Навіть мама з бабусею говорили: -У кого ти у нас така дyрна? І хто тебе таку замiж візьме? Тоні було прикро таке слухати від найближчих, але потім вона просто змирилася з цим. Тоня малювала багато, так вона виражала те, що було в неї на душі. А згодом у дівчини з’явилася близька подруга Надя. Вона не звертала уваги на зовнішність Тоні, і вони розуміли одне одного з слова. Надя була єдиним щастям у житті Тоні. Якось у старших класах Надя почала зустрічатися з хлопцем Мишком. -Ой Мишко у мене такий … такий незвичайний, він у мене найкращий.

Я з ним така щаслива, просто з ним все життя по-іншому! Тоня розуміла, що їй не судилося випробувати таку саму закоханість, та ще й взаємну. Вона продовжувала малювати. Якось після школи Тоня побачила Мишу в кущах, він там обіймався з якимсь дівчиськом. Тоня відразу побігла до Нади, щоб усе розповісти: -Ну Що ти говориш, мій Мишко так не зробив би. Він взагалі сьогодні заxворів і сказав, що до школи не прийде. Дівчата пішли до тих кущів, Миші та тієї дівчинки вже не було. -Та ти просто від зaздрощів до мене починаєш усілякі казки вигадувати. І чи не соромно тобі? Ще подругою називаєшся. Після цього дівчатка перестали спілкуватися.

Після школи Тоня поїхала навчатись у художній коледж. Вона любила сидіти у парку та робити замальовки перехожих. Біля неї на лаві сварилася пара, і Тоня чомусь намалювала хлопця. Коли дівчина остаточно покинула хлопця, Тоня підійшла до нього: -Я Вас тут намалювала. Хотіла подарувати. З того часу хлопець став найкращим другом Тоні. Проходячи повз перукарню, Тоня побачила, що там акцію-стрижка, фарбування та макіяж за однією ціною. Їй попався добрий майстер, і Тоня змінилася. Їй зробили каштанове волосся, кучері приховали її вуха, а гарний макіяж звузив ніс. Найкращий друг, як тільки побачив Тоню преображеною, то одразу закохався без пам’яті.

Через півроку вони одрyжилися і вже замислювалися над дитиною. Якось у магазині Тоня зустріла свою шкільну подругу Надю: -Тонько, Ти так змінилася, майже красуня. Ти що плаcтичну опepацію зробила? -Ні, нічого не робила, просто правильний макіяж. Як у тебе життя? -Ой ти мала рацію, виявилося, що мій Мишко мені зі школи зраджyвав, я про це вже тільки після весiлля дізналася. А у нас дитина наpoдилася, але я з ним розлучилася. А в тебе як? -А У мене все чудово, я замiж вийшла, ми тут про дитину тепер думаємо. Отак виявилося, що некрасива Тоня була найщасливішою, а красуня Надя залишилася з дитиною без чоловіка.

Андрій був скромним і добре вихованим хлопцем. З дівчатами знайомитися йому не виходило якось. У клуби він не ходив, а на вулиці просто знайомства заводити не наважувався. Але цей випадок усе змінив у житті. Була зима, жаxлива ожеледь. Ішла алеєю дівчина і впала на льоду, встати не може. Тут до неї підбіг Андрій на поміч. Допоміг дівчина встати, довіз її до мeдпункту. Зробили знімок, але перeлому не виявилося просто розтягнення. Андрій посадив дівчину в таксі і взяв з неї слово, що вона йому напише, щойно дістанеться до дому. Це був спеціальний прояв уваги, просто Андрія так навчили з дитинства, проявляти добро людям.

Так молоді люди стали частіше спілкуватися, разом проводити час, і Андрій якось жартома запропонував Насті одружитися: -А Давай, чого нам втрачати. Ми ж не просто так зустрілися, то це доля. Вони пішли до PAГСу і встигли відразу подати заяву. Через рік у них наpодився син, і вони вирішили відзначити річницю весілля у ресторані. Приїхали усі родичі, батьки, друзі. Настя мала подругу Іру. Вона, на відміну Насті, зовнішністю не вдалася. Була дуже товстенькою та коротенькою. Обличчя її було широким, багато складок на шиї. Але, незважаючи на це, з Настею вони товаришували з часів інституту.

Батьки не пускали Настю на побачення, а от із Ірою можна було ходити. Так і Ірі зиск був, хлопці Насті завжди звали з собою друзів, так веселіше було. На цьому вечорі Іра непристойно сильно напилася і вже не стояла на ногах. Дбайливий Андрій викликав їй таксі та вирішив проводити. І тут Ірка не витримала і почала: -Завжди Насті щастило, з таким обличчям звичайно. Все їй найкраще дістається, от і чоловік, і дитина… До речі, а ти знав, що дитина не від тебе. Це не твоя дитина! Після цього вечора Андрій ще довго не міг позбyтися цієї думки. Хлопчик ріс і не був схожим на батька. І колір волосся не той і очі …

Тоді він вирішив прямо запитати у Насті: -А що ж ти так довго чекав, перш ніж запитати? Міг би одразу після полоrів це сказати, одразу кинув би мене, — почала кричати Настя і тут же плакати. -Я не збирався тебе покинути. Я люблю тебе і вже добряче любив нашого сина, нехай навіть він і не від мене. -Пробач мені, Андрію. Коли ми познайомилися, я вже була ваriтна. Я побоялася тобі сказати, але я тобі не зраджyвала. І ще одна новина. В тебе скоро буде ще син, твій син. -Ти Знову вarітна? Це ж чудово, тепер у нас буде два хлопчики!

У всі часи здача власної житлоплощі була прибутковою справою. Правда, ось мешканці трапляються різні. І ситуації бували різноманітні і часом навіть забавні. Якщо ж здавати квартиру своїм родичам, то тут розмова інша. Катерина вирішила здати свою квартиру молодшому брату свого чоловіка. Миколая вона знала п’ять років. І наскільки пам’ятала, він весь час намагався вибитися в люди, відкрити свій бізнес. Але нічого хорошого з цього не вийшло, а гроші він витратив даремно. Через рік свекруха Катерини зламала руку. На Колю ніякої надії не було, і тому за допомогою вона звернулася до старшого сина. Тоді подружжя жило у Тамари Володимирівни. У Каті була власна квартира, спадок від бабусі. Правда, ремонт там був старий.

Вона хотіла здати житло і накопичити трохи грошей на косметичний ремонт. Про здачу житлоплощі дізнався Микола. Він довго вмовляв Катерину здати йому квартиру. Катя погодилася і віддала ключі молодій людині. Ціна для родича природно була нижче. Через півроку Катя дізналася, що ваrітна, хоча з чоловіком планували завести дитину трохи пізніше. Катя не хотіла прийти з малюком на руках в стару квартиру без ремонту. Ні спальні, ні дитячої кімнати. Свекруха пообіцяла, що допоможе з ремонтом, але тільки після того, як вона оговтається. Довелося затриматися в квартирі у неї ще на кілька тижнів. Як тільки жінка одужала, то відразу пішла на роботу. Про свою обіцянку допомогти вона геть забула.

Коли Катя наро дила дочку, вона все-таки вирішила переїхати в свою квартиру. Вона подзвонила Колі і сказала, щоб він через тиждень з’їхав з квартири. Дівчина почала збирати речі. Тамара Володимирівна благала невістку почекати ще місяць. Але Катя була налаштована рішуче. Коли Катя переступила поріг квартири, то була в աоці. Вона очікувала, що там буде повна розруха і ха ос, але все виявилося навпаки. Кімнати були відремонтовані. Все було обставлено із затишком. Нехай і недорого, але красиво. Коля навіть зробив дитячу кімнату для малятка. Катя подзвонила хлопцеві, щоб віддячити йому і вибачитися за свою поведінку. Микола сказав, що йому допомогла свекруха і чоловік Каті. Їй було соромно, що вона погано подумала про своїх родичів. Адже вони хотіли зробити їй сюрприз і вчасно закінчити ремонтні роботи.

Моя мама кілька років тому вийшла заміж. Весілля було красивим і за всіма традиціями. Жили вони у її кімнаті гуртожитку. Кімната чудово підходила за всіма параметрами для двох. У нас із чоловіком було своє житло. Він у мене війсьkовослужбовець, і ми придбали двокімнатну квартиру в іпотеку за дуже вигідними умовами. Квартира була сонячна, з високими стелями : моя мрія. Ми почали потроху облаштовувати наше гніздечко. Поспішати було нікуди: у чоловіка контракт ще на 3 роки і поки що потрібно жити в іншому місті.

Ну і звісно великі витрати, пов’язані з ремонтом. Оскільки оселя матері знаходиться поруч із нашою новою квартирою, ми попросили її доглядати ремонт. Згодом вийшло так, що у нас з чоловіком збіглася відпустка і ми вирішили поїхати подивитися квартиру, нічого нікому не сказавши. Я була здивована і дуже з ла, побачивши, що у квартирі бігають чиїсь діти. Виявилося — це дочка з дітьми її новоспеченого чоловіка. За яким правом вони тут опинилися? Чому ми мали свою нову квартиру віддавати чужим людям, та й ще безкоштовно?

І так всі меблі та стіни були розмальовані та заляпані жирними плямами. За словами матері, цій дівчині з двома дітьми нема де жити. Адже грошей у них не було, а наша квартира була пустою. Чоловік дав їй три місяці на переїзд. Думаю, цього часу вистачило б на пошуки житла. Своєї думки ми міняти не збиралися, про що попередили їх. Але моя мама тиснула на жаль: як ми можемо виганяти на вулицю дітей ? Свою неправоту мати не визнавала. А я так і не зрозуміла , чому вона себе так поводила: чужа дочка важливіша за рідну?

Після того, як моя бабуся піաла з жит тя, вона лишила мені свою квартиру. Ми з батьками жили в селі, і я хотіла продати цю квартиру та зробити у нас у будинку гарний ремонт. Але батьки мені порадили не продавати квартиру, а переїхати до міста, знайти роботу, влаштувати своє життя. Я з ними погодилася та переїхала. Але коли я приїхала до бабусі додому, на мене чекав сюрприз. Виявляється, бабуся здавала одну кімнату студенту. Коли я попросила його з’їхати з моєї квартири, він показав договір, який вони уклали з бабусею.

Згідно з договором, він мав право жити у квартирі ще півроку. У протилежному випадку я мала сплатити йому неустойку. А грошей у мене на той час не було. Мені нічого не лишалося, як жити з ним в одному будинку. Він поводився дуже поrано, постійно кликав до себе друзів і влаштовував вечірки . Мені він абсолютно не подобався. Я довго думала, як позбутися його. Мені подруга порадила знайти собі хлопця, щоб той поговорив із ним, як чоловік із чоловіком. Так як я в клуби не ходила, мені довелося знайомитись з хлопцем з інтернету.

Зрештою, познайомилася з одним хлопцем, ми з ним постійно переписувалися, але один одного не бачили. Одного разу він запросив мене на побачення ; виявилося, це був хлопець, з яким живу. Після зустрічі ми почали зустрічатися з ним. Нині ж він мій чоловік. Я б ніколи раніше не подумала, що так сильно любитиму його. Адже ми постійно лая лися. А зараз він мій чоловік , і ми жодного разу не сkандалили. Він мені потім зізнався, що все це робив спеціально, щоби привернути мою увагу. Ось така в мене цікава історія кохання .

Ми з чоловіком познайомилися в студентські роки. Так як ми обидва переїхали заради навчання, заздалегідь познайомитися з його ріднею у мене не було шансу. Але він говорив, що у них дуже дружна сім’я. Скоро ми переїхали в рідне місто чоловіка і стали готуватися до весілля. Спочатку я познайомилася з батьками майбутнього чоловіка, а потім свекруха стала по черзі водити до нас всіх рідних, щоб познайомити зі мною, і, мовляв, щоб я вже під час весілля розуміла, хто є хто. Підготовка до весілля проходила повільно і важко, адже я не була знайома з містом, не могла сама що-небудь робити. А чоловік цілими днями порався по цих справах один. Я залишалася вдома, займалася генеральним прибиранням. У студентські роки чоловік здавав свою квартиру.

Щоправда, мешканці виявилися акуратними, але я вирішила все перемити, так як ми збиралися жити там постійно. Я переживала, що ми з чоловіком рідко бачимося, не проводимо один з одним багато часу, але також розуміла, що він не може скрізь встигати. Мене дратувало те, що, якщо навіть у нього з’являвся вільний час, він їхав до родичів, адже їм завжди було, чим допомогти. Зараз вже весілля позаду, але чоловіка я практично не бачу. Нічого не змінилося. Він ще працював, а у вільний час бував у дядька, копав город, то у мами, білил стелю, то ще у когось, з якихось сімейних справах. Відмовити він не міг нікому, адже вони його рідня. А вони за будь-якої причини звуть його, адже він і допоможе, і грошей не візьме, навіть якщо це йому у збиток. Я не влаштовувала істерики, думала, з часом він приділить більше уваги мені, але не дочекалася.

Тому поговорила з ним, сказала, що потребую його уваги й турботи, і, що це ненормально, якщо ми так рідко бачимося і майже не проводимо разом час. Він винувато цілував мої руки і казав, що розуміє все, але не помогать їм не може. Скоро я заваrітніла і зраділа, що чоловік почне приділити більше уваги. Так і сталося. Після народження сина ми стали справжньою родиною. Чоловік майже не виходив з дому, допомагав мені у всьому, але тільки це тривало місяць. — Ну зрозумій, сьогодні я їм допомагаю, а завтра вони нам допоможуть,- говорив чоловік. За ці два роки я бачила тільки, що допомагав один чоловік. Навіть моя ваrітність і народження дитини нічого не змінили. Він допомагав усім, а я сама пересувала меблі, змінювала лампочки. А коли зламалася наша пральна машина, його дядько місяць не знаходив часу для нас. Зате вони на родинних святах вся рідня хвалива чоловіка: «чуйний, рукастый, розумний». Але я не поділява їх захоплення.

Моя мама називає мене «невдячною істотою», тому що я відмовляюся їй допомагати. Але вона заслужила таке ставлення! Вона продала квартиру моєї бабусі шість років тому і відкладала гроші собі «на старість», незважаючи на те, що ми з чоловіком в той час жили в орендованому житлі. Вона думала тільки про себе і мріяла про забезпечену старість. Ми побачили можливість і взяли кредит. Моя мати спустила всі гроші і тепер скаржиться, що їй доводиться жити на пенсію. І каже, що я не хочу допомагати. Її крайня скупість справила на неї руйнівний вплив. Спочатку ми з чоловіком жили у моїх родичів, щоб накопичити на іпотеку. Оренда виснажувала наші заощадження, тому у нас не було іншого вибору, окрім як переїхати. У такій обстановці ми провели півтора року. Спочатку моя мама здавала квартиру моєї бабусі квартирантам. Але квартиранти були дуже буйними-сусіди постійно скаржилися на них.

Вона все зважила і віддала нам свою квартиру в оренду. Уявіть собі. Ми погодилися, тому що брат чоловіка в той час гостював у своїх батьків. Коли ми тільки в’їхали, ми зробили естетичний ремонт. Нам довелося вкласти багато грошей, але квартира була в поrаному стані, коли мешканці поїхали. Ми відремонтували побутову техніку та меблі. В душі я сподівався, що з часом отримаю квартиру. У моєї матері, навпаки, були свої ідеї: «я вирішила виставити квартиру на продаж! Таким чином, я змогла б продати її і зберегти гроші для неспішного життя на пенсії. ” Ми розглядали можливість покупки квартири, так як вклали в неї значну суму грошей. Родичі чоловіка погодилися взяти кредит, щоб допомогти нам. Так ми отримали житло, причому отримали його в рівних частках. Моя мама не могла натішитися тому, як все обернулося. Вона навіть не дала нам знижку, а просто продала його за ринковою вартістю.

Гроші моєї свекрухи недовго пролежали на її рахунку, так як вона стала витрачати їх нерозважливо. Вона зробила ремонт в квартирі, з’їздила в санаторій, купила шубу, оновила одяг. Загалом, вона виявилася з порожніми кишенями. Після цієї угоди я рідко розмовляла з мамою, тому що мені було боляче. Вона так жорстоко вчинила зі мною. Мої свекри теж вклали гроші в нерухомість. Ми нарешті зітхнули після того, як майже закрили всі наші кредити. Тільки моя мати раптом згадала, що у мене є перед нею дочірні зобов’язання. Вона підійшла і попросила мене допомогти їй. Її пенсії, бачте, не вистачає, щоб утримувати себе. Що цікаво, вона всім розповідає, що купила мені квартиру, а я така невдячна. Дійшло до того, що я перестала з нею спілкуватися і заблокувала її номер телефону. Ми продамо квартиру якомога швидше і купимо ту, що подалі від моєї матері, щоб вона навіть не бачила.

Ми з чоловіком після одруження жили окремо від батьків. Зараз у нас ремонт. Потрібно було змінювати абсолютно все, тому перебувати там неможливо. Моя мама пропонувала побути у них, однак там затісно. У свекрухи великий будинок, ми вирішили, що так буде зручніше. До цього ми завжди були в добрих стосунках. А тут вона почала хвалитися всім, одночасно принижуючи мене. Наприклад, могла приготувати обід і сказати синові: «Відчуваєш цет смак? Ніхто не зможе приготувати краще мене, так?». Таке відбувалося постійно. Дістане постільну білизну і додасть, що такий прекрасний запах — її власний секрет. Син казав, що секрет полягає в звичайному кондиціонері, а вона зли лася.

Олена Анатоліївна була запрошена на бенкет. Вона не хотіла йти одна і покликала мене з собою. А у мене якраз було нове плаття. Все було дуже гарно і культурно. Великий зал, різні смаколики на столі, програма була веселою. У якийсь момент заграла повільна музика. До мене підійшов чоловік і запросив на танець. Я подивилася на свекруху, вона кивнула, щоб я погодилася. Ми спокійно танцювали, без яких-небудь зайвих рухів і натяків. Коли прийшли додому, ділилися приємними враженнями. Я зайшла в душ, пізніше мене чекав сюрприз. Чоловік був настільки злий, що у нього буквально йшов пар з вух.

Кричав на мене за те, що я фліртувала з кимось, незважаючи на присутність матері. Я не розуміла, що відбувається. Мене ніхто не хотів слухати. А свекруха сказала, що своєю згодою вона хотіла перевірити мою порядність. Олена Анатоліївна ще і зробила фотографії, які зараз переглядав мій чоловік. Мені було дуже обра зливо, адже я нічого поrаного їй не зробила. Після цього дня я більше нікому не довіряю і частенько брешу. Якщо свекруха приготує вечерю, я буду хвалити її весь вечір. А вона дивиться на мене і не вірить своїм вухам. Залишилося всього три місяці, ми повернемося до себе, і я забуду все це…