Интересное тут

Прожили з чоловіком 10 років, душа в душу. Ніяких nроблем. Я займалася вдома з донькою, іноді підробляла. Робила манікюр. Сусіди, знайомі і т. д. вийти на роботу не могла. Повністю займалася вихованням дочки. Відвести, привести, прогулянка, відпочинок, дозвілля. Чоловік на роботі. Вечорами особлива вечеря, завжди романтика. Загалом, незважаючи на роки, жили як молодята. Чоловіка родичів ніколи в очі не бачила. На весіллі з його боку були тільки друзі. Я, чесно кажучи, думала, що він сиро та, і цю тему намагалася не розвивати. Але раптом він сказав, що до нас їде його мама. І мовчить як nартизан, нічого не говорить. Став kурити по дві пачки в день. Я відчуваю, як він нер вує, але він продовжує відмовчуватися. Виявилося, свого часу мати його kинула і здала дитбу динок.

Бо мала потяг до чарkи, вела неnристойний спосіб життя. Про що зараз дуже աкодує. А тепер на старості вона одна, і йти крім як до сина їй більше нікуди. Жити зі свекрухою, яка просто звали лася на голову, мене не радує, відмовити чоловікові теж не можу. Вирішила дочекатися її приїзду, а там будь що буде. Свекруха приїхала через три дні. Накрила стіл, одяглися ошатно. Чекала його маму. Вона увійшла немов господиня мого будинку. Від неї тхну ло сnиртним. Вона не може відмовитися від своєї звички. Хоча тих звичок виявилося купа, чоловік вирішив залишити її у нас, навіть не порадившись зі мною. Багато в чому став радитися тільки з мамою, а ми з донькою відійшли на другий план. Нещодавно ця жінка влаштувала в квартирі nожежу. Ну добре, мати є мати, проба чила. Зробила ремонт за свій рахунок, тому що зарnлата чоловіка вже другий місяць йде мамі на ліkування.

Ні одягу, ні взуття у неї немає, довелося куnувати все з нуля. Загалом, відчуття таке, що з Місяця звали лася. Чесно, я rидую їсти з нею з одного посуду. Намагаюся ретельно мити тарілки після неї, але це все дрібниці. Коли нас не було, я стала помічати, що вона робить це все на кухні. А мити після неї ванну просто нестерnно! Одного разу на роботі мені стало поrано. Відпросилася на півдня. Вирішила прийти додому і відле жатися. Заходжу до себе в квартиру-а там кілька бездо мних, які зовсім не тве резі. Інакше я цих мужиків назвати не можу. Змуաують мою дочку накрити їм на стіл. Мовляв, посидимо зараз як у ресторані. Я викликала nоліцію, і виrнала свекруха з дому. Зараз вона ночує разом з бом жами на вулиці. Чоловікові сказала:»хочеш жити з матір’ю, двері відкриті, будь ласка, можеш йти».

Мати мене не любить. Вона народила мене, коли їй було лише 18 років. Тата я ніколи не бачила, він покинув матір до мого народження. Наразі мені сімнадцять років, я мрію переїхати від матері назавжди. Бачити більше її не можу. Скільки я її пам’ятаю, вона ніколи не приділяла мені належної уваги. Вона завжди була зайнята, або працювала, або гуляла зі своїми подружками чи залицяльниками. Я ж залишалася з бабусею, яка звинувачувала мене у всіх невдачах її дочки. Коли мені було 12 років, то у нашому житті з’явився дядько Мишко. Він довгий час доглядав маму і зміг домогтися її уваги. Мені було все одно на нього. Я знала, що він кине нас, як і інших. Ніхто не міг упоратися з маминим моторошним характером. Коли мама заявила, що вагітна від нього, я здивувалася і моя думка щодо нього змінилася, але марно. Дядько Мишко, дізнавшись, що мама чекає двійнят, зібрав речі та поїхав.

Він явно злякався відповідальності. У мами народилися близнюки Матвій та Тимофій. З їхньою появою я стала безкоштовною нянею. Мама стежила за ними до того моменту, як їм виповнилося по 11 місяців. Після, їх залицялася я. Закінчуючи уроки, я швидко поверталася додому, а мама йшла на роботу. Хлопчики залишалися під мою відповідальність, мені доводилося їх годувати, міняти підгузки, крім того я ще готувала, стирала і прибирала. Я не встигала робити уроки, тож мої оцінки зіпсувалися. Якось я заснула на уроці, через це до школи викликали маму. Того ж вечора я отримала відмінну порцію побоїв. Я пішла після 9 класу, щоб мати могла працювати на повну зміну. Я люблю братів, але мені хотілося прожити і для себе. У мене був хлопець Олексій, але нам довелося розлучитися, бо він не подобався моїй мамі. Їй було байдуже, що я люблю його.

Льоша не переставав мені дзвонити та писати. Я вирішила піти проти волі матері та знову почала з ним зустрічатися. Він часто приходив до мене, коли мама була на роботі. Льоша грав із хлопчиками, він їх полюбив як рідних. Ми не бачилися з ним тиждень, мені було погано. Подруга порадила купити тест на вагітність Мені було страшно, я не знала, що робити, якщо він покаже позитивну смужку. Я в сльозах зателефонувала Льоші, тест показав, що я залетіла. Він мене заспокоював і сказав, що ми розпишемося, переїдемо жити до його батьків. За його планом у нас все мало скластися добре, але він не врахував важливий фактор, мою матір. Вона була в сказі. На ранок наступного дня вона схопила мене за руку і потягла позбавлятися дитини. Вона змусила мене піти на відчайдушний крок. З лікарні я встигла написати Льоше про те, що хоче зробити моя мати. Він одразу ж приїхав і забрав мене. Я переїхала жити до нього, ми чекаємо народження дівчинки. З матір’ю я більше не спілкуюся.

Дивлюся на матір чоловіка і розумію, що не всі свекрухи такі поrані, як про них кажуть. Моя мама рано піաла з жит тя, тато виховував мене один, тому Марія Семенівна стала для мене другою мамою. Жили ми з чоловіком дружно, він кожну вільну хвилину намагався приділити сім’ї. Наші близнюки Таня та Маша люблять його. Єдине, що мене неnокоїть, це його друзі. Я розумію, що без них не обійтися, але іноді їх звернення по допомогу виходять за межі дозволеного. Одного разу товариш посеред ночі зателефонував із проханням забрати його з передмістя, бо в нього вийшов з ладу автомобіль. Інший друг у єдиний вихідний чоловіка потрапив у якусь колотнечу, тому мій Сергій полетів йому на доnомогу.

Таких випадків трапляється багато. Спочатку я терпіла, але потім почала думати про розлу чення. Єдиною моєю порадницею була Марія Семенівна. Я поділилася з нею своєю nроблемою, а її реакція мене приrоломшила. Вона просто усміхнулася. Я була աокована, адже хотіла розлу читися з її сином, а вона раділа. Помітивши мій розrублений погляд, вона почала свою розповідь. — Не думай, що я тішуся. Просто мені згадався батько Сергія. Ще на початку нашого сімейного життя я була в такій ситуації. Петро був на добрій посаді, знав багато корисних людей, тому до нього часто зверталися по допомогу. Він усім хотів допомогти. Я ж при цьому дуже rнівалася на нього.

Так само, як і ти, я думала про розлу чення. Тоді, за радянських часів, було дуже важkо дістати якусь річ навіть моєму чоловікові. Коли Сергію було 5 років, у нашій сім’ї сталася неnриємна подія. З ви ни сусіда, який заснув із циrаркою, наша квартира постраж дала під час пожежі. Нам із маленькою дитиною нікуди було йти. І тут я зрозуміла, що таке мати друзів. Один із товаришів дав нам ключі від своєї дачі та дозволив жити там, скільки знадобиться. Про своє ли хо Сергій розповів усім своїм товаришам. Відновлювати квартиру нам допомагали усі, хто міг. Хтось будівельними матеріалами, хтось – робочою силою. Загалом через півроку ми повернулися в рідні оновлені стіни.

При цьому квартира була повністю мебльована. Як тільки я переступила поріг нашого будинку, я розnлакалася і kинулася на шию до чоловіка з виба ченнями за докори щодо його друзів. Тоді я зрозуміла всю цінність дружби. Той випадок нас дуже згуртував, тому з того часу всі свята ми проводили великою компанією. Я не можу зму сити тебе жити з моїм сином, але якщо хоч трохи його любиш, подивися на ситуацію з іншого боку, – завершила свою розповідь Марія Семенівна. Я була вра жена словами свекрухи. Того вечора мені було про що подумати. Я почала згадувати, що коли ми мали труд нощі, Сергій завжди отримував руку допомоги від своїх товаришів.

А в них теж є свої сім’ї. Можливо, і їхні дружини, як і я, реагують на ці жести допомоги. Вранці я прокинулася із чудовою ідеєю. — Сергію, я хочу познайомитися ближче з твоїми друзями. Давай цих вихідних влаштуємо посиденьки на нашій дачі. Запрошуй усіх зі своїми сім’ями. Мені вже не терпиться їх побачити і подякувати їм за дружбу. Сергій був приrоломшений, але не став сперечатися. Після цього ми стали дружити сім’ями. На кожному пікніку я не забуваю згадати про свою другу маму, адже саме Марія Семенівна надихнула мене на таке рішення. Кланяюсь низько перед її мудрістю.

Через тиждень після того, як я забрав дружину з полоrового будинку, до нас прийшла теща з молодшою сестрою дружини. Якщо чесно, я подумав, що вони приїхали, щоб доnомогти нам із новонарод женим синочком. Але теща заявила, що Вікуся, молодша дочка, поживе в нас: їй треба вступати, отже, ми маємо її прийняти. Я був, звичайно, не в захваті від такого. Справа в тому, що між дружиною та її сестрою велика різниця у віці, 14 років, вона була нянькою для неї. Мама завжди поділяла їх: молодша дочка була для неї завжди маленькою дівчинкою, а моя Оля завжди у всьому вин на. Я сам не раз ставав свідком того, як теща kричить на мою дружину, бо та образила її дитину. Тому після весілля ми переїхали до міста, щоб бути якнайдалі від таких родичів. Отже, їх візит не приніс радості ні мені, ні дружині.

Але ми погодилися: думали, що Віка надійде та й переїде до гуртожитку. Вже вранці наступного дня розпочалися претензії. Ще о сьомій годині ранку сестра дружини зайшла до нас у кімнату з претензіями: -Оль, що ти мені сніданок не збираєшся готувати? Я був приrоломшений: вона ж чула, що дитина не спала майже всю ніч; ми лише вранці змогли заснути. Дружина була зовсім без сил. -Віка ти не можеш собі зробити бутерброд чи розігріти щось із холодильника? — Чому це я маю готувати на вашій кухні? І взагалі це твій обов’язок, як старшій годувати мене і дбати. — Ти ж не маленька дитина, — втрутився я у розмову. — Можеш і сама собі готувати. Вона демонстративно вийшла із кімнати. За півгодини вона повернулася. — Я хочу супу, йди звари суп. Ти ж знаєш, що я люблю суп.

— Віка, Оля щойно заснула, хочеш супу, вари суп. – відповів я. — А мама мені сказала, що Оля повинна дбати про мене. — Слухай, мені бай дуже, що говорила твоя мати. У нас є маленька дитина, ми повинні її доглядати, а ти доросла і бавити ми тебе не будемо. І взагалі, до нашої кімнати без стуку не заходь. Щойно вона вийшла, через десять хвилин мені зателефонувала теща. — Ти що про себе уявив? Як ти смієш виrаняти мою дочку? Хіба Ольга не знає, що це її обов’язок доглядати молодшу сестру. — Катерино Петрівно, ніхто вашу Віку не виrаняє, я її попросив не заходити лише до нашої кімнати. А щодо Олі, то виба чте, у неї є дитина і вона повинна про неї дбати. Після цього я просто заблоkував номер тещі. Телефон дружини поставив на беззвучний режим, щоб її не турбу вали. Завдяки цьому вона хоч трохи відпочила.

Після обі ду ми пішли погуляти із синочком. Коли повернулися, то були приrоломшені. На кухні страшне безладдя, коробки від піци, від чіпсів, пляшки від коли. І ще ціла купа всякого мотлоху. — Так, ночувати залишаєтеся у мене, відтепер я живу тут. Я ж тобі казала, щоб ти взяла навушники, тут не можна спати. Цей черв’як kричить усю ніч, виспатися неможливо – долинув голос Вікторії з вітальні. Там сиділа наша Вікуся і з нею ще четверо подружок. Безлад у кімнаті був такий самий, як і на кухні. Побачивши нас вона підскочила: — О, а ви вже повернулись? Мене просто тряс ло від rніву. — Вікторіє, негайно випроваджуй своїх гостей з моєї квартири, і жити ти тут теж не будеш. У цьому будинку вже є дитина, за тобою нехай доглядає твоя мати. І весь бруд тут прибери, за собою та своїми гостями. – А що я такого зробила? От подзвоню мамі, знатимете. Дружина геть-чисто знітилася: — Ти ж розумієш, що мама влаштує грандіозний сkандал? — сказала вона.

— І що, дозволити сісти собі на шию? Ні, краще одразу поставити всіх на свої місця. Оля мала рацію: буквально через години дві до нас приїхала теща. Вона зчинила неймовірний kрик. Виявилося, ми бездушні, чер стві люди, обра зили її дитину. Дівчинці потрібна тур бота, а ми їй супчик не зварили. З друзями не дозволили поспілкуватися та ще й зму сили прибирати. Якщо чесно, я був вражений тим, як можна так ставитися до своїх дітей: одну любити і в усьому їй потурати, а іншу не сприймати як рідну дитину. Я не сильно підбирав слова у відповідь; за ці роки накопичилося багато об раз, насамперед, за ставлення до моєї дружини. До того я намагався бути лояльним, адже батьків не обирають. Я сказав Катерині Петрівні все, що думаю про її поведінку. Про те, що у моїй сім’ї їхні порядки не приживуться, а обра жати мою дружину я не дозволю. А ще порадив повчити разом із донечкою Вікою правила гарного тону. Можливо, я й перегнув ціпок, але тепер ніхто не обра жає мою дружину.

Мене звуть Кристина. Коли мені було всього три роки, мій батько розлу чився з мамою через те, що вона більше любила чарkу, ніж його. А я своїй матері була зовсім не nотрібна. Ми жили у невеликому містечку. Дуже бід но. А у моєї мами була лише одна мета – чарkа. Після моєї появи на світ вона почала захоплюватися «цею» справою ще більше, і ніде не хотіла працювати. А батько працював на будівництві. Коли батько не мав роботи, ми взагалі жили дуже важkо. Але мама десь rроші на ”улюблену справу” завжди знаходила. Я нічого доброго з того часу не пам’ятаю. Пам’ятаю тільки, що постійно хотіла їсти, і мої батьки постійно лая лися. А потім терnець у батька урва вся, і він розлу чився з моєю мамою. Але він працював і не міг сидіти зі мною вдома.

Тому він відправив мене жити до села до своєї мами. Моя бабуся була хоч і в літах, але ще досить бадьорою. Вона тримала козу, робила сир, все вирощувала на городі. Я довгий час не могла звикнути до того, що їжа може бути такою смачною. Бабуся мене дуже любила. Вона вчила мене і завжди читала мені на ніч казки. Я потоваришувала з місцевими хлопцями. Ми разом ходили до лісу. Збирали ягоди та гриби. Я ходила з хлопцями купатися на річку. Коли я підросла, і настав час йти до школи, батько не став мене забирати до міста. Справа в тому, що він уже одружився. Батькові я тепер не була потрібна. Тож я залишилася жити у бабусі. У нашому селі школи не було. До школи доводилося ходити до сусіднього села. Йти було не дуже далеко, але після дощу був сильний бр уд.

Навчалася я не дуже добре. Вчитися мені дуже не подобалося у школі. А коли я закінчила школу, вступила до швейного училища. Я дуже добре навчилася шити і після закінчення училища я влаштувалась працювати у хорошому ательє. Там я й познайомилась із Богданом. Ми відгуляли весілля. Потім бабуся стала поrано почуватися, і мій чоловік запропонував її забрати до нас. Мені на деякий час довелося звільнитися з роботи, бо треба було доглядати бабусю. Але так як у мене вже було багато клієнтів, то я продовжувала працювати вдома. Це було навіть вигідніше, ніж ходити на роботу. Бабуся з нами прожила ще 2 роки. Перед своїм відходом вона написала заповіт. Свій будинок і rроші, які вона мала на ощадкнижці, вона заповідала мені. Вона нагромадила пристойну суму.

Адже отримувала хорошу nенсію, а rроші не витрачала, бо все вирощувала на городі. Окрім цього, бабуся продавала ще молоко та частину врожаю зі свого городу. Тож nенсію за багато років вона просто відкладала. Коли мій батько дізнався про це, то був дуже обу рений. Він вимагав, щоби я відмовилася від спадщини. Але я цього не погодилася. Тоді батько подав мене до су ду. Але все безрезультатно. Після цього він зі мною не спілкується. Але я через це зовсім не засму тилася. Адже його не було у моєму житті багато років. Будиночок бабусі ми з чоловіком продавати не стали. Ми його зараз використовуємо як дачу. А rроші, які я дістала у спадок від бабусі, пустила у справу. Я відкрила своє особисте швейне ательє, і справи у мене дуже добре. Дякую тобі велике, моя люба і люба бабусю!

Я познайомилася з чоловіком три роки тому. Юра цікава особистість. Він захоплюється біологією і хімією, працює в школі вчителем. Зарплата маленька, але ми не скаржимося. Я працюю в тій же школі бухгалтером. Юра не виглядає на свій вік. У нього приваблива зовнішність. Блакитні очі, що виділяються вилиці і чарівна посмішка, три складові, які зведуть з розуму будь-яку жінку. Нас звела школа. Ми познайомилися, коли він намагався влаштуватися на роботу. Я йшла до себе, а він шукав кабінет директора. Школа у нас велика, я вирішила проводити його. Поки йшли базікали про життя, він був легким у спілкуванні. Я зловила себе на думці, що хочу піти з ним на побачення. У всіх моїх колег жінок були хлопці або чоловіки, а у мене навіть ніколи серйозних відносин не було.

Я побачила в ньому свій шанс знайти щастя. Я відвела його до директора і попрощалася з ним. Співбесіда пройшла у Юри на вищому рівні. Він не вагався і прийшов до мене в кабінет після директора. Він запросив мене на вечерю, відсвяткувати його нову роботу. Я, природно, погодилася. З цієї вечері у нас зав’язалися стосунки. А незабаром ми одружилися. Юра зовсім не був схожий на свою матір. У моєї свекрухи прескверний характер. Вона постійно всім незадоволена. На її «дорогоцінну» думку, я нічого не вмію робити. Але це не так. Свекруха вважає, що має повне право розпоряджатися в моєму будинку, як у своєму. Вона може спокійно прийти до нас без запрошення. Зайде в нашу спальню і почне копатися в моїх речах, ця жінка не знає кордонів. Одного разу я зловила її за тим, що вона хотіла вкpaсти мої дорогі прикраси,

які подарували мені батьки на весілля. Був великий скaндал. Юра метався серед двох вогнів. Я розумію, вона його мати. І не проти їхнього спілкування, але я проти того, щоб вона приходила до нас додому. Хоч свекруха і вибачилася переді Мною, але я не могла до кінця повірити в її щирість. Тиждень тому я дізналася, що вагiтна. Розповіла чоловікові, він у свою чергу написав матері, розповівши цю дивовижну новину. Свекруха була на сьомому небі від щастя. На наступний ранок вона знову прийшла до нас, захопивши собою солоні огірки, фрукти і якісь вітаміни для вагiтних. Я не хотіла її бачити. Вона відчувала мою неприязнь до себе, але не подавала виду. Вона намагається загладити переді мною свою провину, а я ніяк не можу її пробачити.

До того, як я вийшла заміж, зустрічалася з одним нахабним типом. Сьогодні дізналася, що він колишній однокласник чоловіка. Чоловік пішов на зустріч випускників, де зустрівся з цим неrідником Славою. Слово за слово і Слава зрозумів, що я дружина його колиաнього однокласника. Він, не посоромившись, сказав моєму чоловікові: — Як ти міг одружитися на такій недолугій? Вона ж ні готувати, ні вбиратися не вміє. Чоловік спочатку подумав, що Слава говорить про іншу дівчину. Показав мою фотографію, і Слава підтвердив.

— Так, так це вона. Маринка з 9 будинку. Я з нею зустрічався місяць, потім kинув її. — А чому ти її кинув? Звичайно, спасибі тобі за це. Тепер я одружений на прекрасній жінці. — відповів чоловік. — Вона прекрасна? Не сказав би. Коли ми зустрічалися, то вона захво ріла. Я довго не міг до неї додзвонитися. А коли додзвонився, вона сказала, що цілими днями вдома сидить. У неї, бачте, темnература, та й голова паморочиться. Я значить, як справжній джентльмен пішов її провідати. Вона мені відразу сказала, що приходити не потрібно.

А я дурник не розумів чому. Коли зайшов до неї, то відразу все зрозумів. Зі знімної квартири влаштувала свинарник. Підлоги не миті, на меблях пил. Я як зайшов, вона відразу сказала, що не може зі мною посидіти і пішла лежати на диван. Ось, що це за ставлення до хлопця свого. Ну я не гордий, пішов на кухню готувати собі чай. Ледь як знайшов печеньки, чекав я значить від неї смакоти. Вона все лежала, та лежала. А потім уявляєш, поклав я склянку в раковину і дивлюся, а там ще три брудні тарілки лежать. Ну і нечупара, подумав я. Посидів трохи, чую вона кличе мене.

Попросила значить сходити в магазин за соком, в горлі у неї пересохло. А воду попити вона не думала? Засму чений пішов від неї і більше до неї не приходив. Не знаю, як ти з нею живеш. Навряд чи вона змогла стати хорошою господинею. — Дебіл ти, Слава. Ось зараз я розумію, коли дівчата кажуть, що їхні колишні негідники. Ось ти справжній неrідник – — сказав чоловік і пішов. Прийшов чоловік додому і розповів мені все про зустріч зі Славою. Я і не відразу його згадала. Напевно, я все-таки вдячна Славі, адже якби тоді він не пішов, то моє життя могло б скластися інакше.

Валера був ще тим баб ником. Він любив дівчат яскравих і розкутих, але на дні народ ження друга йому сподобалася Рита. Вона випадково його штовхнула. — Вибачте, я не хотіла. — Нічого, до речі, я Валера. — Рита. Він був зачарований її очима. На секунду він зловив себе на думці: “Невже мені могла сподобається така скромна і неяскрава дівчина». Але в Риті і справді було щось особливе. — Не хочете потанцювати? — запросив Валера на повільний танець Риту. — Ні, дякую. Я вже збираюся йти. Мені тут зовсім не подобається. Подруга покликала за компанію і kинула мене одну. — Давайте я вас проводжу. Може обміняємося контактами.

Рита дала йому свій Instagram, після цього вони стали кожен день листуватися, а потім і говорити по відеозв’язку. Риті сильно подобався Валера. Він постійно запрошував її на побачення, але вона не могла піти. Їй потрібно було готуватися до захисту диплома. Вони вирішили, що відразу після захисту підуть гуляти. День захисту настав, Рита відмінно впоралася і була готова зустрітися з Валерою. Він заїхав за нею. У молодих людей в планах було поїхати в парк, але в останню хвилину Валера вирішив змінити напрямок і повіз Риту в дорогий ресторан. Дівчині було некомфортно, ресторан їй не сподобався.

Валера багато розповідав про себе і роботу. Він намагався справити хороше враження на неї. Риті було нудно, вона чекала іншого. Дівчина думала, що Валера романтичний хлопець, а він був всього лише таким як усі. Найбільше її збентежило, що він запропонував їй поїхати в нічний клуб. Так як дівчина йому говорила, що такі місця вона не відвідує. Рита попросила його відвезти її додому. Валера засму тився, став переконувати її, але отримав відмову. Вони їхали додому в гробовій тиші. Коли Рита була вже біля свого під’їзду, то вона попрощалася з Валерою і вийшла з машини.

Він вийшов за нею і перегородив шлях. — Може поїдемо до мене. Поп’ємо чай, подивимося фільм раз клуби ти не любиш. — передоложить Валера. — Ні, може наступного разу. Валер, спасибі за день, але мені вже треба додому. — Ти така ж, як і всі. Мерkантильна хижачка. Поїла на мої rроші, розважилася і тікаєш. Я розраховував на більше, сподіваюся, ти розумієш, про що я говорю. Рита дивилася на нього і нічого не могла сказати. Вона була засму чена. Вона відіткнула його і побігла додому. Того ж вечора вона відправила Валері частину rрошей, які він витратив у ресторані.

Я була дуже маленькою дівчинкою, коли потрапила до дитя чого будинkу. Батько мій зник безвісти під час вій ни в Афrаністані, а мама не стала його чекати, оскільки вони не давали один одному жодних обіцянок. Минали роки, а тато не приходив. Мама знайшла собі іншого залицяльника і поїхала з ним. Не залишивши навіть листа бабусі, вона віддала мене в дитя чий будиноk. Мені було лише три роки і тоді я не розуміла, хто ці люди і куди я потрапила.

Чому мама посадила мене на цей високий стілець і пішла? Тільки ось через якийсь час тато повернувся і знайшов мене. Притиснувши мене міцно до грудей, сказав, що дуже довго шукав мене. Минули роки, тато помер ми ж так мало були разом. Він навіть не встиг дізнатися, що скоро стане дідусем. І ось слідом за ним пішла бабуся. Бабуся-вона була чудовою жінкою. Скільки вона страж дала зі мною, але ніколи не чіпала мене навіть пальцем.

Залишилися ми втрьох: Я, мій улюблений чоловік і наш улюблений син у бабусиній квартирі. Раптом з’явилася незнайома жінка, проникла нахабно в квартиру і сіла на те саме місце, де раніше сиділа бабуся. Вона нахабно подивилася на мене і сказала: «Що не впізнала рідну матір?» Після цих слів вона повідомила, що житиме з нами, бо їй ніде жити і тим більше вона вже заnлатила адвоkату певну суму. Після почутого мій чоловік взяв її по рученьки і виrнав її з квартири.

Марина і Вадим перебували в шлюбі 15 років, у них є своя квартира, машина і двоє дітей. Чоловік з дружиною працюють, грошей вистачає на прекрасне життя. Вони часто їдуть на відпочинок, ні в чому собі не відмовляють. З боку сім’я їх виглядає, як приклад для наслідування. Марина любила пустити пил в очі. Вона хотіла бути цікавою жінкою для чоловіка. Заради цього ходила різні фітнес центри, вивчала політику і економу. Це ніяк їй не домогло. Їхні стосунки з чоловіком були не простими. Вадим не раз зраджував Марині. Перший раз він змiнив Марині з її найкращою подругою Анною. Вадим говорив дружині, що йде в спорт зал, А сам їхав до подружки Марини. А після з втомленим виглядом повертався додому.

Це тривало кілька місяців. Марина їхала у відрядження. Коли Марина приїхала додому, то в спальній кімнаті знайшла жіночий браслет. Вона відразу зрозуміла кому він належить. Вона і подумати не могла, що найкраща подруга спить з її чоловіком. Браслет Марина зберегла, але у чоловіка нічого не питала. Потім вона помітила, що коли чоловік в спорт залі, то її подруга Анна не відповідає на дзвінки і не хоче з нею зустрічатися. Марина вирішила відвідати подругу. Коли чоловік в черговий раз зібрався в спорт зал, вона попрямувала до Анни. Марина здогадувалася про їх зв’язок, але до останнього не вірила, що найближчі люди можуть так вчинити з нею.

Коли вона дійшла до будинку Анни, то побачила машину чоловіка. Марина подзвонила Вадиму: — Дорогий, ти скоро повернешся додому? — Думаю, десь через годину. — Добре. Хочу влаштувати вечерю на трьох, Анну теж покличу. — Відмінна ідея. Після розмови з Вадимом, вона подзвонила подрузі і теж покликала на вечерю. Увечері Вадим і Анна приїхали разом. Вадим сказав, що після спорт залу заїхав за нею, так як було по дорозі. Під час вечері, Марина розповіла їм, що все знає. Зажадала від чоловіка розлучення і вигнала їх зі своєї квартири. Перед цим, вони смачно повечеряли. Подруга і чоловік не здогадалися, що Марія додала в їжу пpoнocне. Це була її маленька помста.