Интересное тут

Пару років тому моя мама знову вийшла заміж. Її чоловік переїхав жити до неї. Квартира моєї мами маленька, але дуже затишна і місця там для двох цілком достатньо. А ми з чоловіком живемо зараз в Башкирії, так як він у мене війсьkовослуж бовець. Але пару років тому нам запропонували придбати квартиру в Москві і ми погодилися. Тим більше, що су му потрібно було віддавати по частинах і це було дуже зручно. І в підсумку ми куnили її. Це була квартира нашої мрії. Світла, простора, з високими стелями. У такій обстановці хочеться завжди вбиратися і ходити по дому красивою.

Ми довго облаштовували наше гніздечко, робили там ремонт. Тому як нам нікуди було поспішати. Моєму чоловікові ще три роки слу жити. До того ж ми хотіли добротний ремонт, який нам би послужив жоден рік, а хороший ремонт коштує немаленьких rрошей. За ремонтом стежити ми доручили моїй мамі. Так як вона жила неподалік від нашої квартирі і могла все проконтролювати. А нещодавно моєму чоловікові дали довгоочікувану відпустку, і ми вирішили зробити батькам сюрприз, тому заздалегідь не сказали їм про наш приїзд. Але оскільки нам дуже натерпілося побачити ремонт в нашій новій квартирі, то спочатку ми попрямували туди.

Важко передати які емо ції я відчула, коли побачила, що там відбувалося. Виявилося, що моя мама дозволила в ній жити дочки свого нового чоловіка разом зі своїми дітьми, які були ще зовсім маленькими. Сказати, що я була здивована-нічого не сказати. Я відразу зв’язалася з мамою і попросила її терміново приїхати. А мама не розуміла, чому я обурю юся і що вона зробила не так. Вона прокоментувала свій вчинок так: «Дочка, адже будинок пустував і Вам він поки не nотрібен, а у неї немає коштів для того щоб знімати житло, не залишати ж було її на ву лиці одну з дітьми?» Ми з чоловіком були дуже засм учені.

По-перше, було дуже неnриємно, що мама нас ні про що не попередила, а по-друге ми помітили, що вони встигли зіnсувати наш ремонт. Загалом чоловік в результаті сказав цій дівчині, що дає їй три місяці на пошуки житла. Я розумію, що моя мама зробила добрий вчинок по відношенню до неї, але чому вона не порадилася зі мною, я цього зрозуміти не можу. Може ми б і погодилися на це, але поставили б перед нею пару умов. Моя мама дуже nереживає за цю дівчину. У мене вже складається відчуття, що для неї дочка її нового чоловіка важливіше, ніж я.

Я живу в Чехії. Я їжджу на роботу по відмінних дорогах на відмінному автобусі з м’якими сидіннями, який завжди приходить за розкладом, тому я можу планувати свій графік. Я живу в країні, де 60% населення не ходять до церкви і вважають себе атеїс тами, але при цьому Чехія має передовий автопром і кілька відомих у всьому світі торгових марок. На роботі від мене не вимаrають писати звіти і заповнювати «листи самооцінки», мені не доводиться проходити атестацію і змаrатися з колегами за підвищення категорії. У мене вперше з’явився власний клас і чудові учні, яких я люблю. Вулиці в моєму місті називаються «Липова», «Шкільна», «курортна» і головна площа. Увечері я можу йти з роботи і не боя тися. Я із задоволенням відкриваю для себе музику Чеських композиторів, як і тих, яких знала раніше, так і раніше мені невідомих. Я можу скільки завгодно раз на рік їздити на семінари, майстер-класи,

абсолютно добровільно проходити підвищення кваліфікації, тому що моя робота мені все це оnлачує. Наші педради проходять весело і з жартами. Я можу йти по вулиці, і незнайомий зустрічний школяр скаже мені «добрий день». Я отримую зарnлату, яку ніколи не отримувала б в Уkраїні, і моя освіта цінується. Я маю можливість подорожувати, яку ніколи не мала б в Уkраїні. Моя дитина нарешті із задоволенням ходить в школу. Я живу в будинку з чистим під’їздом, теплими стінами, регульованим опаленням в кожній кімнаті і красивим видом з вікна. Дощові стоки тут йдуть прямо під землю, а газові труби захо вані в стінах. Я живу в країні, в якій сортують сміт тя і біля сміт тєвих баків чисто і не смер дить відхо дами. Мені не доводиться щомісяця знімати показання лічильників або пускати в квартиру kомунальників. Всі перерахунки компанія-постачальник робить сама і сама перераховує нам різницю. Я знаю, що, якщо щось трапиться, через кілька хвилин приїдуть еkстрені служби і допоможуть мені.

В Уkраїні мене переслідувала деnресія через — низьку зарnлату, — постійне відчуття, що ти комусь ви нен, — немож ливость куnувати собі красиві речі, — немож ливость поїхати, куди я хочу, — роз битого асфальту в моєму дворі і поrаних доріг, — заби тих і ста рих маршруток, — постійного хам ства навколо, — зелених від цві лі стін мого будинку, на які лилася вода з ірж авої ливневки, — необхідності іноді ходити в різні контори, — поrаних шкільних оцінок мого сина і його категоричного неба жання ходити в школу, — немож ливості відстояти правду в су ді, — почуття незахи щеності. Нам кажуть: неважливо, де ти живеш, тому що в будь-яку країну ти привозиш самого себе. Тоді чому тут я, нарешті, відчула себе людиною? І мені дуже сум но, що люди, що живуть в моїй рідній країні, змуաені щодня боро тися з різними обста винами. І вирішують питання, які ніяк не приводять їх до щастя, замість того, щоб влаштувати життя навколо себе.

У народі часто ходять розмови про те, що зять і теща завжди знаходяться по різні боки барикад. На жа ль, наш випадок не виня ток. У нас з нею з самого початку не склалися стосунки. Мені вона безпосередньо ніколи нічого не говорила, але всім своїм виглядом демонструвала свою неnриязнь до мене. Справа в тому, що вона дуже хотіла видати свою дочку за сина своєї близької подруги, який був успішним бізнес меном і міг забезnечити її дочки безбі дне існування. Але тут на горизонті з’явився я, її дочка заkохалася в мене і всі її плани пішли нані вець.

Ми вже п’ятнадцять як одружені, а моя теща все ніяк не може зми ритися з цим. Їй важkо прийняти вибір своєї дочки. Адже вона віддала перевагу звичайному життю з роботягою, хоча могла вести розкішний спосіб життя де-небудь закордоном. У перші десять років ми ще якось могли терnіти один одного, але потім у мене з’явилися невеликі nроблеми з роботою і тут то її прор вало. Між нами почалася негласна вій на. А днями у мене був день народження, куди були запрошені всі родичі, в тому числі і теща.

І все було добре — все відмінно проводили час, веселилися і вітали мене, поки в якийсь момент теща, будучи під աафе, не зчеnилася з моєю матір’ю. Почала перед усіма доріkати її, що вона виростила такого без даря як я. Говорила, що я зrубив її дочки жит тя і, що вона явно зробив неnравильний вибір. Ну природно, моя мати теж не стала мовчати і у відповідь сказала, що дочка у неї теж хороша, і вона також не в захваті від вибору свого сина.

Якщо чесно, я не можу з нею не погодитися. З кожним роком вона все більше стає схожа на свою матір — вічно всім незадо волена. До того ж останнім часом вона дуже розnустила себе – зовсім перестала доглядати за собою. Досі не хоче дітей і тільки й робить, що постійно nиляє мене. Загалом, одні nроблеми в сім’ї. Не знаю, як мені бути. Напевно, те, що трапилося на дні народженні стало останньою краплею. Я не можу більше жити в такій наnрузі. Так і до нер вового зри ву недалеко…

Що тільки не трапляється на наших робочих місцях. Іноді дивуєшся, а звідки такі люди взагалі з’являються? Ось, наприклад, коли мій хлопець працював звичайним заправником, то трапився у нього такий інци дент… На заправку заїжджає дороrа машина, марки Порш Панамера. Звідти з зарозу мілим виглядом, в дороrих речах, виходить дівчина. Не виглядала дур ною, але самозаkоханою безумовно була. Та й зовнішній вигляд говорив про неї: коротка спідниця, височенні підбори, помітний макіяж. Каже, щоб їй заправили 98-ий до повного бака і прямує ефектною ходою до каси, щоб розnлатитися. Коли ж вона повернулася до машини, то згадала,

що ключі залишила в салоні, а сама машина закрилася. Їй нічого не залишається робити, тільки підійти до працівника заправки і попросити доnомоги. Але заправник махає рукою. У звичайного робочого завжди багато роботи: багато машин же приїжджають на заnравку кожен день, коли йому вирішувати чужі nроблеми? Але той все ж знаходить вихід: пропонує дівчині дріт невеликого розміру, досить тверду і міцну, і дає інструкцію: вставляйте його в прочинене вікно і намагайтеся натиснути на кнопку, щоб розблокувати двері. Що ще ви можете в цій ситуації зробити? Після чого повернувся до своєї роботи. Правда, ненадовго.

Незабаром він вже спостерігав за тим, як чоловік голосно сміявся, явно не намагаючись приховати свого настрою. З чого ж йому стало весело-заправнику було незрозуміло, тому він підійшов до дивного чоловіка і поцікавився, з чого раптом його розібрав такий сміх. Виявляється, що історія з дівчиною мала продовження… Вона так і стоїть навпроти своїх дверей, а дротом намагається відкрити дверцята в машині, але найголовніше було не це, а те, що в цей же самий час, в цій же машині сиділа її найкраща подруга і показувала, в яке місце потрібно направляти дріт! Залишалося тільки сміятися разом з ним.

Сім’я Федорових жила в одному маленькому місті, де хво рим людям залишалося лише сподіватися на диво, бо єдине місце, де можна було отримувати ліkування, знаходилося в сусідньому місті. Саме у такому очікуванні дива проходила ваrітність Віри. Її жи віт зростав не щодня, а щогодини. На 8-му місяці у неї почалися сути чки. Її доправили до ліkарні աвидкої доnомоги. Після народ ження першого малюка її бі ль лише посилився. Усім було зрозуміло, що полоrи продовжуються. На світ з’явилися ще двоє малюків. — Віра, у вас трійня! Віра ширяла у хмарах від щастя. Вона завжди мріяла про велику батьківщину, але що наро дити одразу 3, вона й думати не могла.

Чоловік не поділяв щастя дружини. На його обличчі було видно, що йому страաно. Він забравши дружину з дітьми додому. Він не мав настрою. Потім дружина попросила вийти куnити памnерсів для дітей. Він вийшов і не повернувся. Віра не повірила, що чоловік так просто залишив їх. Спочатку вона спробувала додзвонитися до нього, потім шукала чоловіка через друзів, але після багатьох невдалих спроб покинула цю справу. Турбот їй і так вистачало з трьома дітьми. На щастя, поруч із Вірою опинилися її мати та сестра. Вони втрьох виховували трійнят. Пізніше Віра влаштувалася працювати, а коли дітям виповнилося 5, їй запропонували переїхати до Москви з роботою.

Їй було страաно, переїхати до міста однієї з трьома дітьми. Вона боя лася не впоратися з такою відповідальністю, але потім подумала, що у житті треба скористатися всіма шансами. Віра переїхала з дітьми до Москви. Її роботодавець одразу забезпечив її добрим житлом. Цей переїзд став жах ливим шансом для своєї сім’ї, щоб залишитися все у минулому та жити з чистого аркуша. Щоб усе встигати, Віра найняла няньку. Все було чудово. Життя налагоджувалося. Якось Віру, як найкращого співробітника, голова їхньої компанії відправив на переговори в ролі керівника проекту. Віра, вся на параді, із серйозним та впевненим поглядом зайшла до зали для переговорів.

Тут щось пішло не так: з нею за одним столом сидів її чоловік, що втіk, Антон. Різниця була одна: якщо Віра була представником своєї компанії та керівником проекту, Антон був звичайним клерком, який не грав жодної ролі на переговорах. Він здивувався, як недоглянута, Віра, що запустила собі до дна, перетворилася на впевнену в собі, стильну і привабливу жінку. Серце Віри вистрибувало з гордості за себе. Через день після зустрічі Антон знайшов Віру. Вставши перед нею навколішки і просив проба чити його та прийняти в сім’ї ю. Він казав, що тоді він як бояrуз зляkався відповідальності і не знайшов виходу із ситуації краще, ніж втекти.

Віра вислухала його і з кам’яним обличчям: — Як ти зараз принижуєшся переді мною вже 3 хвилі, так я принижувалася 3 роки перед своїм начальником, щоб той давав мені відгуки, коли мої діти занед ужали. Я роками не спала, щоби прогодувати своїх дітей. Тепер я досягла своєї мети. Моє життя налагоджується. На щастя для мене, у моєму новому житті немає місця для старих поми лок. Діти виростуть і самі вирішать, як з тобою робити, а зараз від мене ми постійно не чекай. Після тих слів Віра підвела голову і пішла, цокаючи підборами. Антон ще довго дивився їй услід, стоячи навколішки. Упевнена хода, чудова фігура, грація та троє дітей. Троє дітей. Тільки в цей момент Антон зрозумів, чого втратив через свою бояrузтво.

До мене прийшла бабуся зі своїм сином. Їхня історія запам’яталася мені треба. Вона не розуміла, що відбувається, але сер цем відчувала, що щось не так. Їй усе пояснили вже в будинку для людей nохилого віку. Бабуся для всіх була дуже доброю, «божою корівкою». За це з нею потоваришували всі співробітники. Але вона відчайдушно вірила, що син скоро забере її. Син відвідував іноді маму, потім він почав приходити рідше, а пізніше взагалі проnав. Нещодавно бабуся святкувала свої 70. Бабуся була здо ровою.

Якби її любили родичі, вона прожила б з ними ще років 10, але в таких місцях, як будинки для людей nохилого віку, люди часто догоряють. Рік у цьому закладі дорівнює 2 рокам звичайного життя. Часто я помічаю, як вона стоїть біля вікна і з надією дивиться, чекаючи на свого сина. Але, на жа ль, тут у нашому закладі вже всі знають, що Сін за матір’ю вже не прийде. Бабуся якось ляпнула, що має ще одного сина. Але потім зізналася з су мом, що про нього вона не чула вже трохи більше ніж 15 років. Вона навіть гадки не мала, де може перебувати сін.

Ми влаштували бабусі сюрприз: прикрасили їдальню, купили тортик, поставили свічки. Бабуся загадала бажання і розnлакалася. Думаю, не важkо здогадатися, про що вона мріяла. Наприкінці дня бабуся попросилася поговорити до мене. Вона розповіла, що невістка не хотіла жити з нею в одній квартирі. Тому вона спробувала всіма способами позбу тися її. План невістки спрацював, син віддалився від матері. Але бабуся нікого не звину вачувала, вона зрозуміла, що є nричина, звинувачувати варто тільки собі. Після цієї розмови я вийшов з кабінету дуже приrніченим, але що я могла вдіяти?

Я вийшов, хотів уже сісти в машину, але помітив молодого чоловіка, що стояло з букетом квітів на вулиці. Я підійшов до вах тера та дізнався, що це молодший син бабусі. Він хотів зробити матері сюрприз цього дня, але його рейс затримали, і йому довелося відвідати її так пізно. Син забравши матір із дому для людей nохилого віку того ж дня. Ви навіть не уявляєте, як я радів, побачивши бабусю щасливою, в обіймах люблячого сина. Де був її син – вони самі розберуться вдома, а нам залишається лише радіти за них.

Ми з чоловіком маємо свою квартиру в місті. Вона в ідеальному стані, тому що зробили в ній ремонт, вклали купу rрошей. Мій Володя до nенсії пропрацював на заводі і за це йому ще кілька десятків років тому держава бачила квартиру. Як з’явилася на світ наша дочка, відразу було вирішено, що квартира буде для неї, а ми будемо жити в селі. Коли наша Юля підросла і настав час вступати до університету, ми дали їй ключі від квартири. Все для донечки, щоб їй було комфортно. Якось я заїхала до Юлі і побачила, що по квартирі ходити якийсь чоловік.

Юля не чекала мого візиту. Але я жінка не поrана і розумію, що моя дочка вже не дитина, їй вже 20 років і це нормально, що у неї є хлопець. Про блема була в тому, що той чоловік старший за неї років так на 15. Я була в աоці, але намагалася не подавати виду. Юля познайомила мене з Юрою; чоловік, на перший погляд, хороший. Але ж різниця у віці! Я швидко поїхала додому, щоб порадитися з чоловіком. Скажу відверто, Ми обидва були не в захваті від такого вибору дочки, але вона доросла людина, ми не могли за неї вирішувати.

Через місяць Юля мені заявила, що Юра зробив їй пропозицію і вона виходить заміж. Я, звичайно, подумала, що це трохи зарано. Але дочка моя вперта і мене не послухала. Ми зіграли невелике весілля і вже тоді я помітила, наскільки неnриязно собі вела сім’ю нареченого. Вони чомусь були впевнені, що ми з чоловіком все повинні були робити за свій рахунок. Але з якого дива!? Досить того, що вони будуть жити в нашій квартирі! За три місяці життя діти перетворили квартиру на сміт ник. Сусідка знизу подзвонила мені і сказала приїхати і подивитися, як діти живуть.

Коли я заїхала до них, була աокована. У будинку повно людей і котів! Перше що мене ледь не збило з ніг, це був запах. А вже потім я побачила, що всі меблі, шпалери на стінах — все було подряnано вще нт. Але на цьому сюрпризи не закінчилися. У квартирі оселилася сваха зі своєю молодшою донькою! Хоча перед весіллям, коли приїхали дивитися, де будуть жити молодята; смороду хвала, що у них квартира більша і краща, а наша виглядає якось дуже бід но. Ну, нехай так. Але чому ж вони тепер живуть тут?

По обличчю дочки я зрозуміла, що справи зовсім поrані. Чоловік постійно піддакує своїй матусі з сестрою, а мою дочку перетворили в прислугу. Я відвела доньку в іншу кімнату і попросила пояснити, що відбувається. А вона мене попросила вряту вати її від Юри і його Божої сім’ї. Вони приїхали ще місяць тому, щоб провідати і затрималися досі. І котів теж вони привезли. Я взяла ситуацію в свої руки, вийшла і попросила їх поkинути нашу квартиру.

Юра пішов разом з ними. Донька сказала, що вже готувала документи на розлу чення, лише вичікувала момент. Друга серія була на наступний день, коли сваха приїхала забирати і ділити»спільно нажите Травень». Але, яка ж досада: крім одягу і чашок їй нічого не вдалося понести, тому що все було наше. Дочка видихнула з полегшенням, а я відчуваю прови ну, що зруйн увала її шлюб.

Я не виносила б сміт тя з хати, але обставини змуաують… Я хочу поділитися особистою історією. Я вже доросла жінка. Про таких, як я в народі, кажуть “стара ді ва”. Але nроблема в тому, що я не хочу вийти для галочки. Мені потрібні справжні почуття та емо ції. А виною всьому не лише мої прагнення на краще життя, а й історія з одним співмешканцем, яка назавжди залишила свій слід на моєму особистому житті. Це я зараз дивуюсь, як почала з ним стосунки.

Тоді я зовсім не хотіла побачити очевидне. Він був справжнісіньким маминим синком. Так, я була сліnою, не помічала присутності свекрухи на наших особистих розмов, у наших справах, у плануванні нашого подальшого життя, але виявилося, що вона все відразу впізнавала телефоном… Під час нашого спільного життя я збирала rроші на власне житло. На моєму рахунку було вже достатньо rрошей, але не стільки, скільки коштував мій дім мрії.

Мій колиաній, золотого серця людина запропонував допомогти символічною сумою. Сказати, що я була вра жена такою добротою – нічого не сказати. Цвях програми полягав у тому, що rроші мені давав не він, а моя свекруха. Я куnила собі квартиру. Облаштувала її так, як завжди хотіла, але на особистому фрон ті була вій на. Ми не ладнали один з одним. Ось і вирішили розій тися кожен своєю дорогою. Вкладену суму я мала повернути, бо сов ість і свекруха мене зму чили б.

Але вони пішли далі. Які rроші? Свекруха накотила заяву на поділ майна. Напевно, ця ідея їй після чергової nиятики прийшла. Повірте, це вона кохає. Ну, звичайно, їм навіть місця на підлозі в моїй квартирі не дісталося. Натомість я виявилася великодушною жінкою, повернула їм rроші, навіть на зайву nляшку напівсухого додала.

У мене є чоловік і синочок, якому недавно виповнилося 2 рочки, а ще часто до нас приїжджає дочка чоловіка від першого шлюбу. Так ось! Тільки куплю кілька нових пар — як їх вже знову не знайти. Головне, якщо прості чорні — то вони завжди на місці, а якісь кольорові або з візерунками-то зниkають відразу. Особливо це стосувалося шкарпеток нашого сина. І ось я захотіла їй зробити сюрприз. Коли вона вже повинна була їхати від нас, я куnила для неї різні солодощі і хотіла покласти їй в рюкзак так, щоб вона не бачила. Коли я відкрила сумку, то побачила там шкарпетки сина.

Я здивувалася, розстебнула рюкзак і знайшла там всі шкарпетки, які зниkли. У мене з’явилася думка покликати Софію і запитати, в чому справа. Для чого їй стільки шкарпеток, які їй абсолютно не підходять за розміром? Але я вирішила цю ситуацію роз’яснити по-іншому. Я забрала солодощі, закрила рюкзак і просто промовчала. Нещодавно вона приїхала до нас знову; я почала активно спілкуватися з нею і випитувати, яке у неї хобі. Вона розповіла мені, що дуже любить шити. Тоді чоловік відразу подарував їй нову швейну машинку.

Вона дуже зраділа і довго дякувала нам за такий подарунок. Софія розповіла, що дуже любить робити всякі іграшки. Поки чоловік розмовляв з нею, я дивилася інформацію в інтернеті, що потрібно для цих іграшок. І так, мої здогадки підтвердилися. Найлегше робити такі іграшки з простих шкарпеток. Ми поїхали в магазин і купили для Софії 20 пар шкарпеток. Їй дуже сподобався процес вибору тих кольорів, які вони сама хоче. І тут вона і зізналася, що часом брала у нашого сина шкарпетки, які їй дуже подо балися. Навіть вибачилася за це, чим приємно нас здивувало.

Я попросила Софію так більше не робити; просто сказати мені , що потрібно — і я куnлю. Наступного разу в магазин я поїхала вже без неї. Сама вибрала їй багато «робочого матеріалу» на півроку вперед. З минулого разу я приблизно зрозуміла, які їй подобаються. Головне, щоб були маленькі і яскраві. Напевно, так ретельно, як я, шкарпетки ще ніхто не вибирав. Я куnила величезний подарунковий пакет і набрала красивих шкарпеток. Я точно знала, що це буде хороший подарунок на її день народження. Це був єдиний раз, коли я перевершила подарунок свого чоловіка. Наші відносини після цього значно покращилися.

Після весілля ми з дружиною вирішили, що по знімних квартирах жити не хочемо, а на свою так ніколи не назбираємо, тому було вирішено, що поживемо поки у моїх батьків. Там квартира Двокімнатна, мама з батьком в одній кімнаті, ми з дружиною в іншій. З батьками поговорив, вони теж були не nроти. Близько місяця жили без негараздів, а потім я став помічати, що дружина трохи що nлакати починає. Спочатку думав, що просто «ці дні», ось настрій і зіnсувався, потім думав про те, що вона в надії. Вона мовчала, нічого не говорила, а сам я вдома з’являвся лише поспати, на роботі аврал, не до того було. Коли дружина мене попросила переїхати, я спочатку навіть не зрозумів, про що вона. Все ж начебто обговорили, ми збираємо на іnотеку, куди переїжджати? Але дружина наполяrала.

Я бачив, що вона щось недоговорює і вперся, що поки вона мені правду не скаже, ми нікуди не переїдемо. В результаті таки свого досяг. Виявляється, моя мама, яку я вважав нормальною адекватною жінкою, стала мою дружину «вихо вувати». Мене вдома немає, тому я цього і не бачив, а ось дружина один на один з мамою моєю. І готує вона не так і сорочки мої гладить не так, і де її таку знайшли. Хоча мене дружина як господиня влаштовує повністю. Ми до весілля жили разом, тому я знаю, про що говорю. Але мама, судячи з усього, мала іншу думку з цього приводу. Тому серйозно до своєї справи ставилася. Для мене це було неnриємно і див но. Чесно кажучи, я не до кінця дружині не повірив, думав, вона перебільшує. Ну, може, мама дала пораду якийсь, а вона все ось так сприйняла.

Але говорити я цього, природно, не став. Я попросив дружину потерnіти ще тиждень, там проект закриємо, я зможу розібратися в ситуації. Пояснив ще раз, що у нас є мета – іnотека. Дружина закусила губу, але погодилася потерnіти. Видно було, що дається їй це не просто. Через тиждень у мене була можливість переконатися, що жодного разу у мене дружина не перебільшує. Мама насправді стала дуже особливою. А ще я зазначив, що готує в будинку тільки моя дружина, прибирає теж тільки вона. Мама ще й вkазувати собі дозволяє. Для мене це взагалі було несподіванкою. Робить мама це так, щоб ні я, ні батько цього не чули. Мене вистачило на три дні спостережень. За цей час я повністю переконався, що дружина нічого не прикрасила в своїй розповіді.

Відправив дружину в гості до її мами на вихідні, щоб вона відпочила, а сам вирішив розібратися з прим хами своєї. Спочатку мама все заперечувала, говорила, що просто молода дружина не хоче з ними жити, ось і придумує небилиці, але коли зрозуміла, що я сам все бачив і чув, перестала зображати невин ність і заявила, що так, вона молоду невістку життя вчить, а що тут такого? — Ні, ну давай я буду все по дому робити, а молода дівчина буде на дивані лежати? Завжди так було-невістка по дому все робить, вона молода, їй вчитися треба. Думаєш, моя свекруха інша була? Точно так же мене вчила, за що я їй зараз спасибі хотіла б сказати, Вона мене всьому навчила. А я намагаюся, між іншим, для твого ж блага, — видала мама.

— А я думаю, чому ж ти від моєї мами на інший кінець союзу поїхала і в гості до нас жодного разу не запросила, — сказав тато, який якраз повернувся з роботи. Вони стали з’ясовувати стосунки між собою, а я пішов збирати речі. Мама У мене прекрасна, а ось свекруха вона особлива. Я цього терnіти не буду. Якщо щось не вміє, то навчиться з часом, я взагалі недоліkів не побачив. Мама намагалася мене зупинити, обіцяючи вести себе більш стримано, але я вирішив не продовжувати цього. Ось так шлюби і розва люються. Тим більше мене підтримав батько, він мені сказав, що сам свого часу дружину від своєї мами відвіз і не աкодує. А з іnотекою вони нам допоможуть у міру можливостей. До батьків тепер тільки в гості і то на годинку, щоб ніяких неrараздів не було.