Интересное тут

Я вчилася в 6-му класі, коли трапилася ця історія. Тоді до нас в школу перейшов тихий і нічим не привабливий хлопчик на ім’я Сергій. У нього була складна доля — мати його випивала і гуляла постійно. Через якийсь час її позбавили батьківських прав, і Сергій переїхав до бабусі. Він ріс розумненьким, спокійним, але одягався скромно і погано розмовляв.

У нашому класі його відразу ж стали недолюблювати. Найяскравіші і жваві з них обзивали бідолаху, а класний керівник не вважала за потрібне в це втручатися. Вона нікого не лаяла і нікого нікуди не викликала — вона вирішила зібрати всіх нас після шкільних занять. -Хлопчики, подейкують, що над нашим новеньким знущаються старшокласники.

Я думаю, що ви повинні захистити його — хто ж, крім вас? Це був блискучий хід! Адже й справді, над ним жартували старшокласники, але навіть вони побоювалися наших хлопців. Пацани встали на захист Серьоги і взагалі скоро стали дружити. Виходить, що педагог повинен бути ще й психологом. А як по-вашому повинна була відреагувати вчителька?

-Гей, горілку дай! Люба повернулася вже, щоб відчитати наха бу за грубість, але завмерла, побачивши, що за прилавком стоїть її шкільне кохання — Сергій. Дивно він взагалі не п’є. А тут таке серед білого дня. -Ти Чого це раптом напитися вирішив? -Треба. Чи обов’язково зайві питання ставити? Дівчина поклала на прилавок пляшку. Чоловік уже збирався йти, але дівчина його зупинила: -І без закуски? Хочеш приєднатися до місцевих волоцюг? Хлопець завмер на місці. Побачивши, що він її слухається, Люба почала командувати: -Ти йди в підсобку, а я зараз прийду. Хлопець корився. Люба закрила магазин значно раніше часу, прихопила із собою закуски і вирушила до хлопця, розклавши все на столі, налила їм по стосі. Вони виnили.

-Розповідай тепер. Що в тебе сталося? Я вже не чужа людина. Легше тобі стане, та й може щось підказати? Сергій виnив ще дві чарки і почав розповісти. Він ще зі школи закохався в Алісу. Вона дівчинка з багатої родини була дуже гарна. В неї шанувальників було багато, вона хлопця навіть не помічала. Але потім у батька почалися проблеми, він потрапив у борги, все довелося продати. Сім’я збідніла. Тоді більшість шанувальників відсіялися. А ті, що залишилися, не витримали її жахливого характеру. Залишився лише Сергій. Тоді ще батька не стало. Мати та Аліса не мали наміру працювати, тому Аліса вийшла заміж за Сергія, щоб він їх утримував. Тоді Люба втратила надію, що він колись зверне на неї увагу, адже він навіть не помічав її кохання.

-Люб, ти розумієш, адже я весь день працюю на двох роботах, а вона мене все одно злидням називає. Вдома нічого не робить, каже, що не слуга. Що ні день, то докори. Втомився я, думав, що вип’ю і стане легше. Люба замислилась. -А ти переїжджай до мене. Скажімо всім, що коханці, але як сусіди житимемо. Поживе твоя Аліса без чоловіка небагато, почне тебе цінувати. Сергій не одразу погодився, думав кілька днів, а потім прийняв пропозицію. Не витримав тиску дружини. Аліса не думала, що Сергій колись від неї піде. Їй справді було без нього складно. Грошей не було зовсім. Вона його вже за тиждень благала повернутися, а Сергій уже не хотів. Варто було йому пожити кілька днів із турботливою та господарською Любою, як він більше не захотів повертатися до дружини.

Олексій ще з молодших класів був закоханий у Тетяну. Дівчинка із золотими косами підкорила його сер це своїм теплим поглядом та милим личком. Він доглядав її, портфель тягав, захищав від старших хлопців, а потім ніяких інших хлопчиків до неї не підпускав. Згодом Таня теж закохалася у свого захисника. Вони були найпопулярнішою парочкою у школі. Вчителі спостерігали за ним і посміхалися, казали: «Ось це кохання! З пелюшок почалося!» Ніхто не здивувався, коли після школи ребята вирішили одружитися. Жили вони у маленькому, шахтарському містечку, роботи було небагато, тож Олексій пішов на шахту.

Це було у якомусь сенсі сімейною традицією. Він і батько, і дід були шахтарями. Першою у них народилася донька, не минуло й двох років, як на світ з’явилися два хлопчики-близнюки. Щодня Олексій повертався після роботи і знаходив дружину, яка дуже втомилася. -Чому на шахті працюю я, а втомлюєшся так ти? Ти ж весь день удома сидиш! -Ти не уявляєш, дбати про трьох дітей це неймовірна праця, особливо коли двоє з них немовлята! -Таня, мені здається, що ти сильно перебільшуєш. Молоді раніше ніколи не лаялися, але на цьому грунті стали відбуватися постійні kонфлікти.

Зрештою, Тетяна розлю тилася і запропонувала: -Залишися замість мене хоча б один день, посиди з дітьми. Ось тоді ти зрозумієш мене! -А Ось і залишуся! Впевнений, що впораюся легко. Олексій узяв вихідний. Таня поїхала до матері до села, щоб трохи відпочити. Спочатку все непогано починалося, а потім крик, памперси, приготування. Адже Тетяна, крім цього, ще встигала забиратися, гладити сорочки і ходить до магазину. Під кінець вечора чоловік вибився з сили. У вухах від дитячого крику дзвеніло. — Чорт, а я ж думав, що складніше, ніж робота на шахті не буває.

Повідомлення від подруги дуже здивувало Тетяну: «Тань, повертайся швидше. Тут твій Юра з Іриною каламутить. Давно в місті чутки ходять. Я і сама не вірила, але нещодавно на власні очі бачила їх разом і переконалася, що не на порожньому місці такі розмови .» Раніше за чоловіком вона не помічала інтересу до інших жінок, особливо до тещі. Ірина мачуха Тані. Вона на п’ятнадцять років молодша за батька. З Юрою Таня одружена вже вісім років і думала, що вона добре знає свого чоловіка, а тут таке. Адже три роки тому вона поїхала на заробітки, щоб вони змогли на квартиру накопичити. Невже чоловік загуляв із мачухою?

Увечері вона зателефонувала подрузі, щоб зрозуміти, що саме вона бачила. -Яно, Ти впевнена? Мені важко повірити в це. -Тань, вони стояли в парку і самозабутньо цілувалися. -А де ж тато? -Ти ж знаєш, що після останнього сер цевого наnаду він дуже поrаний. Знову у ліkарні лежить. Тобі хіба не сказали? -Ні… Таня покинула всі справи та повернулася на батьківщину. Коли вона підійшла до батьківської оселі, побачила, що у вікнах горить світло. А там на колінах Юри сидить Ірина. Він її міцно обіймає. На її повернення вони не очікували. Кохан ці дуже здивувалися, коли Таня увійшла до хати.

-Не чекала від вас такої підлоги. Розгубленість мачухи тривала не більше кількох хвилин, а потім вона взяла себе в руки і пішла в наступ: -Сама винна! Хто залишає мужика у розквіті сил одного? Йому ж жіноча ласка необхідна. А твій тато інва лід. Ти й його поkинула! Тані було і дивитись на них просто rидко. Їй не хотілося вислуховувати виправдання чоловіка, який зі своїх колін встиг зіпхнути жінку. Вона зачинила двері і вийшла надвір. Холодне повітря привело до тями. Бо ляче. Але що вдієш? Життя на цьому не закінчується, переночую у подруги. Тільки вдома у Яни Таня дозволила собі заnлакати від душі.

Я ніяк не очікувала того, що моя свекруха влаштує нам таке, що призведе до повного припинення спілкування. Тільки познайомившись з батьками чоловіка, я подумала, що вони цілком адекватні люди. Спочатку все ніби йшло добре, вони нас не турбували: крім нас у них ще були дочка і син, з ними вони зустрічалися частіше. Якщо чесно, ми збиралися тільки по святах, і дзвонили один одному приблизно також. І ось, кілька днів тому зателефонувала моєму чоловікові його рідна сестра, сказала, що збираються відсвяткувати ювілей їхнього батька, якому виповнюється 60 років.

Ми, якщо чесно, дуже зраділи, бо так давно не збиралися разом. Зовиця моя сказала, що вона подзвонила, щоб повідомити, мовляв, кожен з нас повинен скинутися на певну суму, щоб купити подарунок. Мій чоловік відповів, що така сума просто величезна; якщо б вони заздалегідь сказали, то може бути і накопичили. Сестра нічого не сказала, кинула трубку. Через годину після цього, подзвонила свекруха, яка сказала, що знає, що ми відмовляємося скидатися на подарунок. Мій чоловік нагадав мамі, що у нас будинок і машина взяті в кредит, і ця сума для нас непосильна.

Вона почала поливати нас брудом, кажучи, що ми спеціально взяли кредит, щоб не допомагати їм. Мені здається, ситуації абсурдніше цього не придумати, адже свекруха взагалі сказала, що, якщо не дамо грошей, то можемо не приходити на торжество. Через кілька днів вже день народження, а ми не знаємо, йти чи ні: якщо не підемо, буде схоже на дитячу образу, так і свекор засму титься. Ось думаємо піти і подарувати те, що нам по кишені, але свекруха може влаштувати нам скандал, від якого не зможемо просто оговтатися. Зараз ніхто з нами не спілкується, як ніби ми зробили щось жа хливе.

Я встречалась с парнем, у нас всё было хорошо, и мы решили пожениться. Я забе ременела, он с радостью воспринял новость, но после рож дения ребенка заявил, что не готов быть отцом и исчез из моей жизни ; я осталась одна с ребенком. Мне было очень трудно, мне помогали мои родители. Через полгода я познакомилась с мужчиной. Он был из Италии, любил меня, я тоже была влюблена в него по уши. Мы с ним строили большие планы на будущее. Он сделал мне предложение и пригласил переехать к себе на родину. Моей радости не было предела, но он заявил, что я должна ост авить ребёнка ; мой сын не входил в его планы. Он сказал, что не собирается заботиться о чужом ребёнке и поставил усл овие, что мы поженимся, если я ост авлю здесь сына ; у меня месяц, чтобы подумать.

Билеты были уже куплены. Он поставил усл овие, что, если я не соглашусь ост авить ребёнка, мы расст анемся. Мне было трудно, но я выбрала его ; решила ехать с ним, не хотела упускать свой шанс на собственное счастье. Я не думала о сыне, что с ним будет, как и где он вырастит. Я крепко обняла мальчика, поцеловала его, положила в кроватку и позвонила возлюбленному ; сказала, что я еду с ним. Он приехал за мной. Я позвонила матери и сказала, что выхожу замуж, и мне пришлось оставить ребёнка, попросила позаботиться о нём. Когда мы подъехали к аэропорту, я передумала, поняла, что делаю роковую ошибку. Я поймала себя на мысли, что всю дорогу до аэропорта я думала только о сыне, поняла, что не могу бро сить его. Я взяла такси и сразу вернулась домой ; мой сыночек ещё спал. Он не знал, что его родная мать собиралась бро сить его на произвол судьбы. Слава Богу, что я образумилась, иначе не смогла бы потом себя простить — никогда. Я, в первую очередь, мать, и только потом женщина.

Коли мама Ігоря познайомилася з його дівчиною Інною, то тут же зробила все, щоб весілля швидше відбулося. Ігор був радий, адже до цього він знайомив з мамою не менше 10 дівчат, і всі їй не подобалися. Як мама говорила, вони просто хочуть роздобути їх квартиру або були дуже ненадійні, або з довгим язиком. А Інна була ідеальною кандидаткою. Вона народилася в хорошій сім’ї, закінчила вищу освіту, сама заробляла. Мама тут же взялася за приготування до весілля. Молоді не планували одружуватися так рано, але якщо вже мама все підготувала, то чому б і ні. Коли молодята повернулися з медового місяця, то мама стала говорити, як варто зробити ремонт в їх двійці. Якщо ігор чи Інна намагалися вставити своє слово, то мама тут же їх переривала, говорила, що вони молоді,

поки не знають, що і як правильно зробити. — Ви не хвилюйтеся, я сама з усім впораюся. А їм особливо і не хотілося займатися ремонтом, так що мама, як і з весіллям все зробила сама. А потім, коли молоде подружжя повернулося з медового місяця, то мама стала говорити, як варто зробити ремонт в їх дівчині. Якщо ігор чи Інна намагалися вставити своє слово, то мама тут же їх переривала, говорила, що вони молоді, поки не знають, що і як правильно зробити. — Ви не хвилюйтеся, я сама з усім впораюся. А їм особливо і не хотілося займатися ремонтом, так що мама, як і з весіллям все зробила сама. А потім Інна заваrітніла. Так мама Ігоря стала піклуватися про неї більше, ніж рідна мати. І вітаміни принесе, і прогуляється з нею по парку,

до всіх ліkарів разом піде, смачні обіди приготує. Коли Інна народила хлопчика, то свекруха вирішила сама зайнятися всіма документами, щоб молода мама не пере живала. Ігор з Інною вже давно вирішили, що потрібно сина назвати Петром. Тільки от мама повернулася з документами на ім’я Дмитро. — Ну а що, добре ім’я, так мого прадіда звали. Інна потроїла істериkу, але свекруха все перевела на її rормони. А потім свекруха стала по-своєму виховувати і доглядати за онуком. Вона краще знала, як дитину годувати, коли з ним гуляти, як його купати, як з ним грати.

Інна бачила свекруху частіше, ніж чоловіка і сина. Коли приходили батьки Інни в гості, щоб побачити онука, так свекруха після їх відходу все демонстративно відмивала, мовляв вони мікроби і заразу принесли, а у них вдома дитина маленька. Інні це все набридло. Її вже лякала така турбота свекрухи, яка нічого не дає зробити їй самостійно. Якось Інна просто взяла і змінила всі замки в квартирі, щоб свекруха не прийшла. Але свекруха стояла біля під’їзду, била двері. Ігор провів серйозну розмову з дружиною, але Інна стояла на своєму. З цих пір свекруха повинна буде приходити до них тільки, коли її самі покличуть в гості.

З кабінету сільського педіатра сьогодні відчувався приємний запах смачної їжі. Марія Ігорівна мила підлоги в коридорі. Сьогодні був день народження Василини Михайлівни. Зміна вже закінчилася, тому працівники спокійно готувалися відзначати свято. Раптом Марія почула кроки, спрямовані у її сторону. По характерному цоканню підборів вона зрозуміла, що це тераnевт. Вона подумала, що її хочуть запросити на святкування і відразу вирішила, що відмовиться. Але жінка простягнула їй купюру: -Сходи в магазин за оливками, здачу всю принеси. Жінка взяла гроші й пішла в магазин. В кабінеті все вже практично готово,

тільки оливок не вистачало. Стіл очистили від паперів і там розташовувалися тарілки з безліччю бутербродів. Василині Михайлівні сьогодні виконувалося тридцять років. -Ти відправила Машу за оливками? — нетерпляче запитала жінка. -Так, зараз побіжить. -Знаю, я вам казала вже неодноразово, але скажу ще раз. Вона просто дивно некрасива жінка. Я от дивлюся на неї, у мене мурашки по шкірі. І як чоловік з нею спить? Наступні півгодини були присвячені обговоренню прибиральниці Марії. Потім дами дійшли до чоловіків, особистого життя, дітей, дорогих цін і далі за списком.

Василина журилася, що особисте життя не складається. Адже все при ній! Краса є, освіта, гроші. Решту вечора жінки в основному їли і скаржилися на життя. А Марія тим часом занесла оливки, переодяглася і відправилася додому. На вулиці йшов дощ. Прямо біля дверей ліkарні її чекав чоловік. -Люба, я нагодував і поклав дітей, тому прийшов тебе зустріти. Куртку приніс, не варто тобі ходити під дощем. Подружжя душевно обнялися. Так, для справжньої любові мало значення має зовнішність, добробут і освіта.

Дивилася мати на Галю і важко зітхала. Жінка розуміла, що навряд-чи хтось дочку заміж візьме. Вона з молодших класів була вище більшості хлопчиків, личком теж не особливо вийшла. Але господиня Галя була чудова. Її батька не стало, коли їй було одинадцять. Мати залишилася одна з трьома дітьми. У селі без чоловіка в домі важко, Галя взяла на себе багато чоловічих обов’язків. Вона і дрова рубати навчилася, і город копати. Про сімейне щастя завжди мріяла, але розуміла, що шанси на це невеликі.

Всі ровесниці в селі вийшли заміж, а вона так і залишилася в дівках. Було якось у селі весілля однокласниці Валентини, голосно його святкували. Мати її вмовила туди піти, подивитися на музикантів, які з міста приїхали. Галя не хотіла, але мати була дуже наполеглива. Відчувала вона себе на торжестві ніяково, хоча і було цікаво спостерігати за людьми, а музиканти були хороші. На неї уважно дивився один з них. Тільки він Галі зовсім не сподобався, маленького зросту був і худий.

Минуло три дні після гуляння. Під вечір хтось постукав до них у хату. На порозі виявився той самий музикант з букетом квітів: -Добрий день. Вибачте, я не знаю, як вас звати, але ви мені дуже сподобалися. Ми можемо познайомитися? А потім Олег зробив їй пропозицію. Галя, недовго думаючи, погодилася. Пізніше хлопець продав міську квартиру і перебрався в село. Про цю дивну пару усі в селі постійно говорили, але вони прожили разом до кінця, двох дітей народили і жили щасливо.

Тома після школи поїхала до міста вчитися в університеті. Вступити не змогла, зате до села до мами повернулася ваrітною. Про кавалера, який обдурив дівчиськові голову і зробив їй дитину, розповіла мамі з ненавистю. Поревіли по-баб’ї, заспокоїлися, і почали думати, як ганьбу приховати. — Степа Петров, зі школи у тебе закоханий. Окрутиш його і переконаєш, що він батько дитини. А потім вийдеш за нього заміж, — підбила підсумки наради мати… Минуло сім років. Тома, чітко дотримуючись плану, одружила на собі Степана, через чотири роки наро дила йому другу дочку.

— Катю, ти знову Олену за воротами залишила! Тобі подружки миліші?! Скільки разів повторювати, не залишай сестричку! Куди біжиш? Біжи, біжи, все одно додому повернешся! — верещала Тома на старшу дочку. Потім додала під носа. — Один в один батько. Напакостила і бігти. «Ну чому мама не любить мене?», nлакала Катя, сховавшись за сараєм. «От Оленку любить, одяг їй красивий купує! А мені за іншими доношувати доводиться! Хоч тато мене любить! Виросту великою, прихоплю тата і поїду!». Хоч як це дивно звучить, але Степан любив Катю чи не більше, ніж рідну Олену. Ось і тепер, йдуть разом, весело перемовляються.

— Ти де вешталася, безсовісна! — почала кричати Тома на дочку, щойно вони зі Степаном переступили поріг. — Вдома роботи… — Замовкни! — різко наказав Степан. Потім обернувся до Каті, — ти, доню, погуляй поки що у дворі. Нам із мамою поговорити треба. — Ти думаєш, я не знаю, що Катя нагуляна? — Запитав він у дружини, коли дочка вийшла. — Не такий уже я дурний, щоб потрапити на твою вудку. Я Катеньку покохав, як побачив. І мені начхати, що ти свого хахаля ненавидиш, але на доньку свою образу переносити не смій. А зараз, швиденько, збери наші речі. Ми з Катенькою йдемо жити до моєї мами… Два роки знадобилося Томі, щоб і дочка її покохала, і чоловік почав довіряти.