Интересное тут

Влітку Яні виповнилося шістнадцять років. Їй так хотілося на море, але мати сказала, що вона поїде до бабусі до села. Яна засму тилася. Де цікавий відпочинок, нові друзі? У бабусі Ліди була велика хата, прибудований господарський двір, де був сінник. Раніше бабуся тримала там козу. Яні сподобалося валятися на цьому сіну, пахло терпко, але приємно. Бабуся Ліда цілий день готувала, мила підлогу, прала. Яна ходила на річку, засмагала, їла ягоди на городі, читала книги. Потім вона познайомилася із сусідкою Танею. Вони багато розмовляли, гуляли селом і разом обговорювали Павла.

Він був високий видний хлопець, всі дівчата в цьому селі по ньому зітхали. Стукнула садова хвіртка. У двір увійшов отець Павла, дядько Льоня. Яна сказала, що бабусі немає вдома. Дівчинці хотілося поговорити з ним про Павла, але ніяк не наважувалася. Коли чоловік пішов, Яна пристала з питаннями до бабусі. — А Павлику скільки років, а він одружуватися не збирається, а до армії піде? Наступного дня Яна витягла у двір матрац, розташувалася за лазнею, почала читати книгу і задрімала. Вона прокинулася від якогось стукоту. Яна зазирнула у віконце і побачила тітку Галю та дядька Льоню. Він щось шепотів на вухо жінці, притискаючи її до стіни.

Яна довго міркувала і не могла зрозуміти, чим вони були зайняті. Вона не втрималася , і все розповіла Тані. Та витріщила на неї очі, довго мовчала, а потім сказала: — Мене покличеш, коли ще прийдуть. Тепер у Яни з’явилося заняття. Зранку вона вставала на спостережний піст, ніби засмагаючи чи читаючи книжку. Минуло чотири дні. Рано вранці вона виглянула у своє вікно і побачила, що двері в лазню причинені. Дівчина помчала за Танею. Вони разом побігли до вікна. Таня ривком відчинила двері. Яна нічого не розуміла. Тітка Галя раптом швидким пошепком заговорила: -Доченька, тільки папці не говори. Яна все розповіла бабусі. Та довго сміялася.

Віці було вже за тридцять. Настав час налагоджувати особисте життя. Нещодавно у взуттєвому магазині вона познайомилася з Геннадієм. Міряла там туфлі, з сумки випав гаманець, а Гена це помітив. Вона купила туфлі, а Гена зголосився її проводити. Він їй одразу сподобався – високий, харизматичний, пристойно виглядає. Віка — трохи повна блондинка, добре одягнена, золоті прикраси. Вони почали зустрічатись. Гена мав свою квартиру. Віці подобалася там бувати, вона все вимила, вичистила і готувала йому їжу. Гена не поспішав робити пропозицію. Водночас вони нікуди не ходили. Для вечері він купував лише найдешевше, як зауважила Віка, і вона почала приносити продукти із собою. Гена, як він казав, заробляв на ремонтах квартир, часто сидів удома без роботи. Віка була бухгалтером, гроші в неї були.

Гену вона вже розглядала як потенційного чоловіка, тож ні на що не скупилася. Якось вона прийшла до нього, а він лежав на дивані і стогнав. У нього бо ліла спина. Віка дала йому п’ять тисяч карбованців на масаж. Але якось це все забулося, гроші він не повернув. Якось на початку літа він заїхав за нею машиною. — Друг дав покататися. Поїхали до мене на дачу. Віка зраділа. Гарна погода свіжа зелень, пташки співають, романтика. Вони приїхали на дачу. Маленька дерев’яна хатка, на ділянці навіть теплиця є. — Віка, а що просто так сидіти, давай щось у теплиці посадимо, я все привіз із собою. Віка цілий день займалася посадками. Уся вимазалася, нігті чорні, сама почервоніла, зачіска збилася. Гена, заявивши, що в нього знову спина бо лить, сидів біля телевізора.

Ледве відмившись, Віка приготувала вечерю. Так пройшов цей романтичний день. Мати все питала Віку, коли ж весілля? Гена знайомитись з її батьками не хотів, завжди знаходив причини. Вона кілька разів починала розмову, але Гена всіляко ухилявся, а потім одного разу він сказав їй, що йому дали замовлення на ремонт, і він буде відсутній два місяці. Віка зраділа. Нарешті він заробить грошей. Потім можна буде про весілля говорити. У вихідні було жарко, і Віка вирішила з’їздити на дачу Гени, позасмагати. Доїхала маршруткою до садів, і зайшла на ділянку. З будиночка лунали голоси. Чувся жіночий сміх. Віка хотіла піти, але потім цікавість взяла гору. Вона підійшла, і, зазирнувши у вікна, побачила там Гену з молодою жінкою. Парочка радісно сміялася. Віка сіла на лавку. Як усе просто. Гена знайшов нову хатню робітницю.

Ми з моїм чоловіком Павлом живемо разом уже багато років. У нас син і прекрасна донька Марічка . Коли наш Василь привів до нас додому свою дружину, Софію, я не дуже була задоволена нею, зізнаюся чесно, вона зовсім нічого не вміла робити, не була привчена до роботи по дому. Ми з чоловіком завжди були вимогливими до дітей. З дитинства привчали їх до роботи, наприклад, щоб моя донька, досягнувши віку Софії, могла спокійно робити всі домашні справи. Моя невістка практично нічого не вміла. Але я мовчала, бо Софія — си рота. Будинок у нас великий, тому ми з чоловіком Павлом одразу синові сказали,

мовляв, нехай поживуть у нас, якщо хочуть, місця начебто вистачало, бо шкодували не так його дружину, як свого Василя, адже розуміли, що йому треба буде платити за житло. , а це означало, що йому доведеться більше працювати. Наша дочка дуже потоваришувала з дружиною Василя. Коли я спробувала висловитися щодо свого невдоволення Софією, вона відразу захистила її. Мені це не дуже сподобалося, адже вона моя рідна дочка, мусить розділяти мої погляди, тим більше в таких речах. А потім, зрештою, я почала мовчати, бо ні мої власні діти, ні мій чоловік мене в цьому не підтримували жодного разу. А потім Софія сама почала змінюватися для мене.

Невістка стала допомагати під час приготування вечері та прибирання. А якось Софія несла до хати дрова, я бачила, що їй важко, але вирішила не допомагати. А вона того разу неправильно поставила ногу, і потім ще довго лежала і шкутильгала небагато. Але так жодного разу не посkаржилася. Софія з кімнати не виходила сама. А я тієї ночі зовсім не спала. Мені стало так шкода цієї дитини. Я розуміла, що то моя ви на. Я могла допомогти їй. А вранці Софія прокинулася і почала готувати сніданок, видно було, що їй тяжко стояти. Я подивилася на свою невістку іншими очима. Я покохала її, як свою дитину, сама не можу пояснити, що в мені так різко змінилося, але тепер Софія і Марійка для мене рівні .

Я насолоджувалася своєю кавою і перервою, як раптом до мене за столик підсів незнайомий хлопець. Ми з хлопцем познайомилися, він виявився дуже милим. Він взяв мій номер телефону і на наступний день подзвонив. Ми зустрілися, сходили на кілька побачень. Потім стали зустрічатися з Віктором. Мені було дуже добре і комфортно з ним. Мені здавалося, що це доля і любов на все життя. Через рік відносин, він зробив мені пропозицію. Я погодилася, не роздумуючи. А через ще півроку я заваrітніла. Я була неймовірно рада, що скоро стану матір’ю. Коли я повідомила цю чудову новину свекрусі, вона ніяк не відреагувала. На обличчі не здригнувся жоден мускул. Ні радості, ні смутку, взагалі нічого не відбилося.

Я тоді була дуже здивована. А адже це її єдиний син і перший онук! Але зациклюватися на цьому я не стала, Я радісно готувалася до материнства. Ваrітність пройшла дуже легко, за 9 місяців у мене не було ніяких проблем. Навіть токсикоз обійшов мене стороною. Тільки ось пологи пройшли важко і були бо лісними. Я дуже старалася, але під кінець вибилася з сил. Наро дилася донька. Я була дуже щаслива. Але потім прийшов ліkар, сказав, що у дитини пошкоджений хребет, і вона, швидше за все, ніколи не зможе ходити. Віктор, дізнавшись про те, що дочка народилася з вадою, зажадав залишити її в ліkарні. Свекруха мені написала повідомлення, щоб я не сміла з’являтися у неї вдома з такою дитиною.

Я була в шоці від такого ставлення людей, яких вважала рідними. Про те, щоб кинути дочку, не було й мови. У цей момент я зрозуміла, що залишилася зовсім одна, і нікого крім моєї малятка у мене немає. Дівчинку я назвала Віолеттою. Я дуже багато ходила по різних лікарях, ні грошей, ні сил не шкодувала на реабі літацію. Незабаром сталося диво, дівчинка відновилася. Вона стала як будь-яка інша дитина. Через 2 роки мені зателефонувала колиաня свекруха і повідомила, що Віктор потрапив в ава рію і залишився інвалідом, попросила приїхати і допомогти, але я тоді сказала, що мені не потрібні каліки. Вчинила з ними так само, як вони з моєю донькою.

Вийшов Гліб із nоліції, за ним уже кілька приводів значиться. Більше того, через це він нормально роботу знайти не може, а борги всі збираються. Гліб має дружину, точніше вже колишню дружину. Вона після полоrів нер вовий зр ив через Гліба отримала, забрала дитину та пішла від неї. Через аліменти на дитину збирається великий борr, з роботою все ніяк не щастить. Так і йшов жебрак Гліб вулицею. Раптом зупинився навпроти продуктового магазину. Їсти сильно хотілося, аж живіт скручує, але грошей у кишені тільки на молоко вистачить. Під’їхала до магазину велика дорога машина. З неї вийшов солідний чоловік, років 30. Ровесник Гліба, а вже за великих грошей. З машини також вийшли його дружина та син. Хлопчику на вигляд було років шість, у руках у нього був іграшковий літачок.

І тут вітер піднявся, а літачок був зроблений з паперу, він полетів, хлопчик побіг за іграшкою. І в цей момент із кута виїхала машина на великій швидкості. Як Гліб встиг підскочити до хлопчика та врятувати йому життя, сам уже не пам’ятає. Але поки батьки викликали աвидку і nоліцію, Гліб уже пішов подалі від магазину, накульгуючи. -Ну ось, тепер ще й ногу пошкодив, наче роботу не знайду. Гліб пошкандибав до будинку майже на одній нозі. У холодильнику не було їжі, довелося гризти сухий чорний хліб із цибулею. Все запив чаєм та років спати. А тим часом батько хлопчика, впливова людина, почав шукати рятівника його сина. Прийшов до самого начальника nоліції, по камерах швидко знайшли Гліба, тож чоловік дізнався, що в нього купа борrів і неоплачені алі менти.

На ранок у двері хтось постукав. Це був той солідний чоловік. -Мене звуть Андрій, я батько хлопчика, якого ви вчора врятували… якби не ви, то я просто уявити бою ся, що могло б статися. Я оплатив всі ваші борrи та алі менти, це як моя подяка. Після довгої розмови Андрій влаштував Гліба на роботу до себе в компанію різноробом, щоб хоч якось міг заробляти гроші. У Гліба почалося нове життя. Із першою зарплатою він вирішив піти до своєї дружини. Вона його радісно прийняла, адже той «погасив» усі борги за аліментами, став нормально працювати, начебто повертається у звичний людський образ. Так один нещасний випадок зміг зробити з Гліба нормальну людину, яка розпочала нове та найкраще життя.

Я трохи більше трьох років живу у цивільному шлюбі з одним чоловіком. Нещодавно у нас народилася дитина. Чесно кажучи, я не хотіла наро дити позашлюбну дитину, але чоловік не розуміє і не приймає моїх натяків. Я вже навіть прямим текстом сказала йому, що нам час уже розписатися. -Навіщо поспішати, ми й так живемо як чоловік та дружина? — З ду рною посмішкою говорить він щоразу. Так, так і є: чоловік працює, утримує нас з дитиною, а я сиджу в декреті, займаюся вихованням малюка, готую і прибираю. Чоловік часто допомагає з дитиною, не затримується на роботі, але мене не влаштовує, що за документами я одинока мати.

Всі сміються з нас, кажуть, що я придумала відмінну схему-отримую гроші від держави і живу за рахунок громадянського чоловіка. Але ніхто не уявляє, як сильно я мрію про шлюб, як сильно хочу, щоб моя дитина зростала у повноцінній сім’ї. Я чесно не розумію, чому чоловік не хоче одружитися зі мною. Ми живемо в моїй квартирі, купленій моїми батьками, я народила йому сина, прибираюся за ним: чого ще йому не вистачає? І ось нещодавно я дізнаюся, що насправді свекруха налаштовує свого сина проти сімейного життя як такого.

Ми з нею майже не спілкуємося, та й із сином вона розмовляє по телефону раз на тиждень. Свекруха ніколи не сидить із онуком, не дістає своїми візитами. Таке життя мене цілком влаштовує. Якось я приходжу додому після прогулянки із сином і випадково стаю мимовільною свідкою розмови чоловіка зі свекрухою. — Квартира в неї непогана, але ти не поспішай з нею одружитися, — говорила свекруха, а чоловік стояв і уважно слухав її, ляскаючи віями. Ось чому навіть після народження дитини він досі не зробив пропозиції!

Ми з чоловіком після весілля одразу почали жити окремо. Для мене це було важливо, адже я не хотіла жити з його матір’ю. Хоч у нас і були добрі стосунки, не було свароk, та вона була складною жінкою. Хоч ми з чоловіком і жили окремо, але його мати з самого початку поставила собі за правило приходити до нас щодня. Виправдовувалася вона завжди, що просто була неподалік і вирішила заглянути до нас. Коли свекруха приходила, вона заглядала в усі куточки нашої квартири, нахвалюючи мене, як господиню: «Ой, молодець яка, все по поличках, все чистенько, тільки плінтус у пилюці, та ще й під кришкою унітазу бруд, а так, підвіконня протерти, і молодець!».

Ці візити ніколи не узгоджувалися і могли відбуватися в той час, коли ми мали гостей чи плани. Свекруха ніколи її соромилася сторонніх. Я неодноразово намагалася поговорити і з чоловіком, але він вважав, що мама хоче нам добра, то вона піклується про нас. Він не розумів, у чому проблема. Подружки радили поговорити зі свекрухою твердо, рішуче та назавжди. Але так вчинити я також не могла. Навіть почала думати про розлу чення. Але якось моя подруга Ольга підкинула мені ідею. У моїх свекрух був наречений, з яким вона збиралася розписатися.

Ольга мені порадила зробити так, заявитися до свекрухи в гості, коли там буде її обранець. Ось одного чудового дня, після ранкового візиту свекрухи, коли чоловік був на роботі, я передбачливо взяла відгул, і в обід поїхала до неї. Свекруха була здивована моєю появою, але двері відчинила. – Ой, як у вас добре, як чистенько та затишно! Я завжди з вас приклад беру, але у мене так не виходить. Тільки я ж казала, що не можна сидячи на дивані чай із печивом пити. Так тривало добрих десять хвилин. Свекруха навіть слова не могла вимовити, тільки почервоніла і не знала, куди подітись перед своїм коханим. З того дня вона приїжджати до нас перестала.

Це сталося зовсім недавно. Свекри тільки-но закінчили ремонт і покликали нас, щоб ми його оцінили. Тоді я побачила найжахливіший ремонт у моєму житті. Стіни були пофарбовані в кольори, що не поєднуються муж собою, меблі так взагалі з палеозою, матеріали дуже важкі, кімнати темні, навіть із включеним світлом. І при цьому, мій чоловік почав хвалити людей похилого віку, мовляв, який гарний ремонт зробили, молодці, але я все сказала, як є. Така я людина: якщо я щось думаю – кажу в обличчя.

Літні люди були засмучені, але так вони хоча б дізналися, який несмак зробили. І ось їдемо ми додому, чоловік навіть у мій бік не дивиться, тільки зі злим виразом обличчя витріщався на дорогу. Вже вдома, він похмуро глянув на мене, і сказав, що вже втомився від того, що я така зла по відношенню до всіх. Адже це було не вперше, коли я псувала комусь увесь настрій одним своїм словом… Раніше багато випадків бувало, що він мене хапав за руку,

відводив у тихий куточок, щоб сказати, що я надто агресивна. Для нього сказати правду – це бути агресивним. Не те, щоб я не вмію дивуватися і радіти дрібницям. Наприклад, деякі витвори мистецтва з макаронів та фломастерів нашого сина, я повісила на холодильнику і навіть у соц.мережах виставляла, але старі люди — не діти, їм можна гірку правду висловити, адже вони могли хороший ремонт зробити. Ніколи не розуміла, не розумію та не зрозумію логіку чоловіка.

У Тамари з Глібом було укладено договір: якщо дружина не зра джує чоловікові до його останнього дня, то після його відходу до її власності переходять банківські рахунки та квартира Гліба. Тамара змогла витримати п’ять років із семи спільного життя. Останні роки вона знаходила втіху в обіймах Макса. Але зра да не була розкрита, і тепер вона несла документи на квартиру до нотаріуса. Вступити у право власності вона могла лише за півроку. А до того вирішила здавати свою трикімнатну квартиру, а сама перебратися до однокімнатної. І жити на різницю від орендних платежів, допоки не отримає доступ до рахунків чоловіка. Після цього вона мала намір продати вже свою квартиру, та придбати іншу.

Причину вона озвучувала таку: мовляв, їй буде важко там жити після відходу коханого чоловіка. А насправді вона хотіла позбавитися постійних відвідувань екс-свекрухи. А ще хотіла наро дити дитину від свого kоханця Макса. Вона вже переїхала в однушку і сьогодні вирушала до колишньої квартири, щоб віддати ключі своїм мешканцям. Біля під’їзду зіткнулася зі свекрухою. — А ти не губишся, вже й квартиру встигла здати. — Ганно Микитівна, Гліба більше немає, і я вам не підзвітна. — А ти уважно прочитала договір із моїм сином? – Я знаю текст договору напам’ять, – насторожилася Тамара. Їй здалося, що свекруха дізналася про її зв’язок із Максом.

— Тоді ти знаєш про додаток до документа? Його я зберігаю. Тамара пам’ятала, що в основному договорі було посилання на додаток, але про що там написано не знала. — І що там написано? — Ти маєш народити від Гліба. Відразу після вашого розпису він здав свою сперму в банк. І вони чекали свого дня. День настав і тобі доведеться пройти штучне запліднення. Інакше ваш із сином договір про спадок буде вважатися недійсним, який втратив силу. Тамара скам’яніла. Усі її плани, всі мрії летіли коту під хвіст. Вона кивнула на знак згоди. Вона виконає додаток, так, як і виконувала раніше договір.

Я заміжня і живу з чоловіком 5 років. Найцікавіше, що за ці 5 років я так і не зрозуміла, з ким живу. Останнім часом чоловік сердиться через кожну дрібницю, сkандалить і кричить на мене. Я готую вечерю, а він каже, що його мати так не готувала. Я забираюся в будинку, він каже, що його мама не так робила, і таке інше. Я не розумію, в чому проблема і що з ним відбувається. Потім я дізналася, що він робив те саме в будинку своєї матері. Він обідав і казав, що Аня готує по-іншому, у неї краще виходить і таке інше. Я навчилася жити з цим персонажем якийсь час.

Коли він починав про щось kричати, я не звертала уваги. Якось я прийшла додому втомлена з роботи. Коли я хотіла повісити одяг у коридорі та увійти, мій чоловік закричав. Я увійшла на кухню дуже здивовавною я думала, трапилося щось серйозне. Коли я запитала його, що сталося, він дуже обра жено закричав на мене: — Хто таке бачив, щоб у банці зі сметаною залишалася ложка? Як гарна господиня може дозволити собі таке? — він почервонів від rніву і ходив по хаті, не знаходячи собі місця. Я зупинилася на кілька секунд. Я не знала, nлакати мені чи сміятися на той момент? Потім я знову одягла пальто і вийшла мовчки, нічого не сказавши.

Я тоді пішла від нього. Минув деякий час, і пізніше я дізналася, що мій «улюблений» чоловік нещодавно зустрівся зі своєю колишньою дружиною. Він тільки недавно зрозумів, яка гарна була його колишня. Колишній сам сказав мені про це, коли прийшов вибачитись переді мною. Він сказав мені, що хотів розпочати нові стосунки зі своєю колишньою дружиною. Коли колишня дружина відправила його туди, де йому місце, він знову захотів повернутися до мене. Ось такий цікавий поворіт. Я почала кричати так само, як він кричав на мене з різних дрібниць. Після цього моє серце якось заспокоїлося .