Интересное тут

— Син одружений вже шість років, а чотири з половиною роки тому взяли іпотеку. Вони заробляли пристойні гроші та виплачували іпотеку вчасно. Потім фірма, де працювала невістка, збанкрутувала. Синові теж треба було міняти роботу. Його нова зарплата різко впала, і вони опинилися у тяжkому фінансовому становищі. Не було іншого виходу, як здати свою квартиру і жити зі мною. Я не стала заперечувати проти їхнього переїзду. – каже свекруха. Характер у свекрухи непростий. Невістка, навпаки, мила та покірна особа. Свекруха заходить у дитячу будь-якої миті, робить зауваження, заглядає в шафу, перевіряє, чи все там гаразд. Звичайно,

не обійтися без порад щодо виховання дітей. Вона також прислухається до всіх розмов сина і дружини, вільно висловлюючи свій досвід, який, звичайно, є єдино правильними. Невістка терпить із останніх сил, але чоловік пропонує дружині не звертати уваги на матір та не приймати її слова близько до сер ця. — Просто кивай головою та роби по-своєму. Ми повинні бути вдячні, мати допомагає нам, терпить наш бр уд, дбає про онука… Але свекруха не сидить із онуком, хіба що у крайньому випадку, коли невістка зайнята домашніми справами. — Вийшовши зранку на кухню, я побачила купу посуду. Стіл усипаний крихтами, на плиті стоїть брудна сковорода.

Я покликала невістку, лютуючи. Вона увійшла, тихенько ввімкнула воду і почала мити посуд. Тут на кухню увірвався мій онук і накинувся на мене з кулаками! Він сказав мені: «Ти жа хлива!». Він штовхнув мене ногою і шпурнув у мене тапочкою. Ця мадам вимкнула воду, підняла дитину і пішла до своєї кімнати, мовчки зберігаючи спокій. Я була обу рена. Невістка поводиться так, ніби нічого не сталося. Я сказала синові: або скажи дружині, щоб вона вибачилася, або збирай речі. Минуло кілька днів, а ніхто не вибачився – свекруха обу рюється. Чому свекруха зчинила такий галас? Це повністю її ви на.

У житті Івана та Ірини відбулися круті зміни, після яких, чоловік зрозумів, як дорогий дружині, а Іра зрозуміла, що чоловік її кохає по-справжньому. Справа в тому, що Іван отримав у спадок від своєї бабусі квартиру, але він чомусь не поспішав привести житло в порядок і здати її квартирантам, як планувала Ірина, він весь час відкладав прибирання. І ось тиждень тому Івана відправили у відрядження. Дружина більше не могла терпіти цього, вона сказала свекрусі, що хоче поїхати в квартиру і забратися там, а свекруха її підтримала. І ось, Ірина купила все необхідне,

поїхала в новий будинок, відкрила двері і здивувалася, в квартирі пахло свіжістю, вона не таке очікувала побачити, по правді кажучи. Вона почала прибирати і помітила, що квартира не така вже й брудна і коли вона закінчила прибирання, вирішила присісти трохи відпочити, як раптом почула, як хтось увійшов до хати. Ірина побачила перед собою красиву, доглянуту жінку і запитала, хто вона, а та представилася господинею будинку. А ще Оксана додала, що повернулася з роботи раніше, щоб устроїти чоловікові сюрприз. Ірина не могла повірити в те, що її чоловік зраджує їй, але нічого не стала говорити, коли Оксана запитала,

а хто вона така. «Напевно, з клінінгу.», — подумала жінка. Оксана заплатила за прибирання, потім Ірина почала цікавитися, що за сюрприз та хотіла влаштувати, і сказала, що може приготувати борщ, після цього він точно покличе її заміж. Поїхала Ірина додому вся в сльозах, а чоловік вже був удома, вона виду не подала, потім сказала, що може приготувати для нього борщ, він сказав, мовляв, якраз давно не їв, вона здивувалася, потім сказала, що все знає. Іван просто забув сказати, що квартиру здав своєму директору, який живе там тепер з дружиною. Потім Іван з Ірою довго сміялися над цим.

Олена цілий день працювала. Курей годувала і свиней, доїла корів. Пізно ввечері вона поверталася додому до мами. Мати дівчини була дуже слабка, лежала цілими днями. Успішність у школі різко поrіршилася. Дівчинка настільки втомлювалася, що сил для уроків просто не залишалося. Мати хворіла цілий рік, батько викреслив її зі свого життя, коли зрозумів, що вона не одужує. Навіть не заходив до дружини в кімнату. Всі турботи по господарству лягли на тендітні плечі десятирічної Оленки. Батько зовсім не шкодував її. Класна керівниця дівчинки спробувала поговорити з її батьком, але він не хотів нічого чути. — Ми самі розберемося в нашій родині,

не лізьте в чужі справи, будь ласка, — відповідав чоловік на допомогу. Минув час, тато привів нову дружину в будинок. — Слухайся надію у всьому. Дівчинка пішла в кімнату і довго nлакала. Легше їй не стало від появи нової жінки, мачуха тільки з готуванням допомагала. Іноді на допомогу, Олена кликала і сусідку. Надія завжди ходила сердита і незадоволена, дівчинка нічого не просила у неї. Знесилена мати nлакала і молилася Богу, захистити її дівчинку. Всі в селі обговорювали безсовісного чоловіка і дружину його нову. Навесні Уляна пішла з життя. Олена залишилася зовсім одна. На похорон приїхала її рідна сестра. — Невже ти не міг лист мені написати. Я ж не знала, що сестрі погано, — сварила вона зятя. — Нам ніколи листи писати, — гордо відповів горе-батько Олени.

— А для коханки час знайшовся? Поліна ще сильніше заnлакала, коли побачила племінницю. Вона була дуже худенькою і втомленою. Вранці тітка подзвонила батькові дівчинки. — Я не залишу тобі Оленку. Вона тобі не потрібна зовсім. Ти їй все дитинство зіпсував! Батько погодився, адже дочка дійсно йому не потрібна була…тітка стала офіційною опікункою. Дівчинка переїхала до неї в місто. Їй дуже подобалося там, вона пішла в школу. Вже через пару місяців Олена наздогнала інших дітей за програмою, отримувала хороші оцінки. У новому будинку її дуже любили і оберігали. — Нехай душа Уляночки порадіє. Все у її донечки тепер добре… — часто примовляла Поліна зі сльозами на очах.

Яна познайомилася з Олегом, коли ще вчилася на першому курсі. Того дня вона поспішала на день народження подруги. Зайшла в квітковий магазин, щоб купити іменинниці квіти і побачила там високого, харизматичного хлопця. Продавщиця була молода дівчина, вона активно з ним фліртувала і посміхалася. Яна розуміла, чим зумовлена її увага. Хлопець дійсно був дуже гарний, був схожий на актора з голлівудського фільму. Красунчик раптом звернув на неї свій погляд і запитав: — Дівчина, які квіти ви любите? Яна під пронизливим поглядом синіх очей розгубилася. — Я? Мені польові квіти подобаються… — Я на день народження йду і ніяк не можу визначитися, тут так багато всього. Він вказав їй на два букети, один був з півоніями, а інший з трояндами. Яна збентежилася, на її щоках спалахнув рум’янець.

— Взагалі дівчата люблять троянди, але я б вибрала півонії. — А які квіти любить ваша дівчина? — втрутилася продавщиця. — Моя дівчина? — здивувався хлопець, — У мене немає дівчини. Просто друг умовив піти з ним на день народження сестри. Зрештою, хлопець вибрав троянди, посміхнувся наостанок Яні і вийшов з магазину. Яна всю дорогу до будинку подруги думала про незнайомця з квіткового магазину. Яким же було її здивування, коли серед гостей вона помітила того самого юнака. Він теж її помітив, привітно посміхнувся і підійшов. Весь вечір вони разом базікали. Чомусь іменинниця кидала на них злісні погляди. Яна не розуміла, що зробила не так. Коли свято закінчилося, хлопець зголосився її проводити. Під час прогулянки взяв її номер телефону.

Яна не знала, чим могла привернути увагу такого красеня. На наступний день, відправившись до університету, вона зіткнулася зі своєю подругою. Карина шикнула на неї і каже: — У тебе совісті зовсім немає?! Я спеціально попросила Андрія запросити Кирила, а ти його забрала в мій день народження. Що він тільки в тобі побачив? Ти сіра миша! Виговорившись, вона розвернулася і пішла. Яна засмутилася. Вона не хотіла ображати Карину. Удома вона довго розглядала себе в дзеркалі. Дійсно, нічого особливого відображення не показувало. Дівчина вона невеликого зросту, кучеряве каштанове волосся, бліда шкіра, Підліткова фігурка без жіночних округлостей. Чому на неї звернув увагу статний красень на кшталт Кирила? Увечері, на подив Яни, Кирило подзвонив і запросив її погуляти в парку.

Яна погодилася. Зустрів він її з букетом польових квітів і сліпучою посмішкою. Так у них почалися стосунки. Всі навколо говорили, що це безнадійна пара. Але оточена любов’ю і увагою Кирила, Яна скоро зовсім перестала звертати увагу на оточуючих. Весь день Яна провела біля плити. Вона готувалася до торжества. Сьогодні вони з чоловіком відзначали п’ятнадцяту річницю весілля. Діти зібралися за столом. Яна встала і сказала: — Кирил, я зрозуміла, що ми зовсім неправильна пара. — Чому? — здивувався чоловік. — Ми жодного разу за стільки років не посва рилися. — А ти хочеш посваритися? — розсміявся Кирило. Чоловік обійняв її, шепнув їй на вушко: — Я не можу посва ритися з такою чарівною польовою квіточкою.

Кожен день під час обідньої перерви Артем бачив, що якась дівчина зупиняється біля магазину одягу і роздивляється сукню у вітрині. Дівчина привернула його увагу не випадково, вона була дуже красива. Вже місяць він за нею спостерігав. -Поль, як ти думаєш, чому вона туди ходить кожен день?- запитав він якось колегу. Поліна задумливо прищурилася, розглядаючи дівочу постать. -Сподобалася чи що? Не знаю, плаття напевно хоче купити. Тільки воно їй не по кишені. -Звідки знаєш?- здивувався Артем. -Одягнена вона простенько, а цей магазин дуже дорогий. Ну так що, сподобалася вона тобі? Очі колеги глузливо блиснули. -Може бути… Щось у ньому реагувало на цю дівчину і тягнулося до неї.

На наступний день Поліна прийшла радісна. -А я все довідалася! Видам конфіденційну інформацію в обмін на коробку печива! Артем здивувався. А Поліна плюхнулася в сусіднє крісло. -Звідки ти дізналася? -Ця інформація засекречена. Секрет фірми! Артем подивився на неї наполегливо. -Ну добре, — здалася дівчина, — Я розпитала дівчат з магазину! Ну ти згоден на печиво чи ні? -Згоден, звісно. Викладай! -Вона питала про чорну сукню. Ти її зразу впізнаєш, якщо зайдеш в магазин. Звати дівчину Белла, і працює вона в сусідньому супермаркеті. Артем поспішно встав. -Куди ти? — здивувалася Поліна. -Печиво тобі купувати із сусіднього супермаркету, — на губах парубка блиснула сліпуча усмішка.

Він хотів подивитися на дівчину поблизу. Поблизу вона виявилася так само гарна, навіть краще. Прихопивши коробку з печивом, він прямо вирушив за сукнею. Він не пошкодував ніяких грошей, щоб її купити. Незабаром він підійшов до неї, щоб познайомитися. Дівчина дуже ніяковіла, але погодилася з ним погуляти. Коли під час прогулянки він подарував їй сукню, вона розnлакалася. Артем розгубився, він думав, що зробив щось не так. Але Белла сказала, що збирала гроші бабусі на сукню вже багато часу. Коли вони проходили біля магазину, бабусю дуже вразило це плаття. Бабуся її виростила одна, постійно відмовляла собі у всьому, тому вона мріяла її порадувати. А він взяв і подарував це плаття! Вона була щаслива. Скоро вони стали зустрічатися, одружилися через рік.

Мій брат Денис одружився на дівчині Лері. Вона була звичайною дівчиною, тільки от як тільки вони з Денисом з’їхалися, то ми ще жодного разу не були у них в гостях. Вони разом вже 5 років, а я навіть не уявляю, в якій квартирі вони живуть. А все почалося з того, що в перший рік їхнього спільного життя у Лери настав день народження. Ми з моїми батьками вирішили привітати нову невістку, купили подарунок, тортик, квіти. Приїжджаємо до них, дзвонимо, а Лера повідомляє, що вона взагалі не планувала святкувати день народження. Але і ми не збиралися влаштовувати посиденьки, просто випити чаю з тортиком, і по домівках. Але Лера спустилася до нас у двір, взяла свої подарунки і торт, і піднялася одна в квартиру,

притому сказала, що у неї не прибрано і вона була не готова до гостей. Нам це здалося дуже негарним, але обговорювати цей випадок з Денисом ми не стали, щоб не сваритися. Тому з тих пір мама завжди збирає всіх гостей у неї вдома. На всі свята Лера з Денисом приходять, але якщо день народження у когось з них двох, то потрапити до них додому просто неможливо. На 5 році спільного життя Лера повідомила, що вона вагітна. Вона звільнилася з роботи, хоча могла б просто вийти в декрет і отримувати виплати, але ні, вона вирішила, що краще просто звільнитися. І тут наближається день народження Дениса. Він вирішив, що хоче відзначити це свято з родиною у нього вдома.

Всіх покликав до себе, і це було так дивно, невже за стільки років я вперше побачу квартиру брата. Але на всяк випадок я зателефонувала за два дні Лері, щоб уточнити. А вона там просто в істериці б’ється, не хоче гостей додому впускати. Каже, що їй забиратися будинку важко, хоча у них однушка, помити підлогу в одній кімнаті не так вже й трагічно. Тоді Лера стала нити з приводу частувань. Я кажу, що не потрібно щось вигадувати, просто подати курку з картоплею і один салатик зробити, тортик я сама можу принести. Але Лера все одно ниє, не хоче зустрічати гостей. А Денис принципово хоче влаштувати свято вдома, тим більше, якщо дружина сидить і нічого не робить.

Так вийшло, що я виховувала свою дочку Аню одна. Добре, що своя однушка у нас була в місті, якось справлялися. А потім жахлива звістка-у мене батьки в селі поме рли, мені довелося їх будинок продати, все одно в село повертатися сенсу немає. На гроші, що я отримала з батьківського дому я вирішила вкластися в іпотеку. Мені всі знайомі говорили, що це поrана ідея. Як я з дитиною на руках буду ще іпотеку виплачувати, але я працювала в хорошій компанії, і точно розуміла, що просто так мене ніхто не звільнить, а мати ще одну квартиру в місті ніколи не буде зайвим.

Так до моменту, коли моя дочка закінчила університет, я вже оплатила всю іпотеку, квартира повністю стала моєю. Але мені вона ні до чого, тому я вручила доньці Ані ключі від заповітної квартири. Тільки вона була оформлена на мене, але ці папірці для нас нічого не значили. А потім Аня зустріла хорошого хлопця, вони вирішили одружитися. І тут я запропонувала Ані одну хитрість. Адже після одруження вони повинні разом з’їхатися, так нехай живе в новій квартирі, але ми скажемо йому, що я здаю вам її в оренду. Ціну за оренду попрошу невелику, нижче ціни за таку квартиру просто неможливо буде знайти.

— Мамо, навіщо мені його обма нювати? Чому ми просто не можемо спокійно жити в квартирі, тим більше ти сказала, що вона моя. — Вона і так залишається твоєю, і гроші чоловіка я віддаватиму тобі. — Тоді навіщо весь цей об ман? — А щоб він межі свої знав. Тому що буде негоже, якщо чоловік до дружини на все готовеньке переїде. Нехай платить, а потім ці грошенята тобі ж і дістануться. Ти в декрет вийдеш, тоді грошей точно не буде вистачати, а у тебе вже запас буде матися. Дочка погодилася, але по початку їй було совісно на душі. А потім вона зрозуміла, що я дуже мудро вчинила. Тому що не раз траплялися випадки, коли терміново потрібні були гроші, а у мене накопичені вже були.

Семен зі своєю нареченою стояли в ресторані і домовлялися щодо весільного меню. І тут різко подзвонила мама, довелося відволіктися: — Синку, швидше приїжджай в лікарню, захопи вдома мій паспорт, у мене справи кепські. Семен тут же все кинув і поїхав в ліkарню до мами. Він зайшов у палату, мама лежала під крапельницею. — Що сталося? Як ти себе почуваєш? — Ой, синку, я вранці встала, і мені так важко на сер ці було, перед очима все попливло, добре, що встигла աвидку викликати. Семен відразу звернув увагу на те, що на столиці біля маминого ліжка було дуже багато ліkiв і мамин гребінець. Сам Семен навіть і не зрозумів, чому звернув на нього увагу.

Та й простирадло було не просто біле, а в квіточку, як у мами вдома. Семен поїхав додому, за маминими речами, щоб відвезти їх до ліkарні. Але перед відходом мама попросила його відкласти весілля: — Ну, будете ж ви веселитися, поки мати у тебе поми рає, — ці слова так і застрягли у Семена в голові. Коли він збирався йти з квартири мами, то подивився в дзеркало в коридорі. І тут він зрозумів, чому його збентежив гребінець. У мами строго два гребінці: одна, яка завжди лежить вдома, а другу вона носить з собою. У ліkарню мама повинна була взяти саме другу, але там виявилася перша. І простирадло була точно таке ж, як у мами вдома… значить, мама спочатку готувалася лягти в ліkарню. Коли Семен приїхав завчасно в ліkарню до мами, то його думки підтвердилися.

Він тихо увійшов до палати, думаючи, що мама може спати. Але на той момент мама розмовляла по телефону з подругою: — Ой, Свєтка, це ти добре про ліkарню придумала. Награла я хворобу-і син прибіг до мене, як миленький. Поки що вдалося весілля перекласти на інший день, але думаю, у мене вийде його зовсім скасувати. І тут Семен голосно чхнув. Мама тут же вимкнула телефон. — Синку, а ти не так все зрозумів, з якого моменту ти увійшов? — Мамо, як ти могла так нахабно мене обдурити. Я розумію, що моя наречена тобі не подобається, але скасування весілля ти не дочекаєшся. — Та тому що твоя бомжиха з общаги — тобі не пара, у її батьків ні гроша за спиною. — А мене її гроші не цікавлять, і ця, як ти висловилася «бомжиха», стане моєю дружиною.

Сусідки стояли перед під’їздом і чесали свої язики. А як же інакше, адже у Андрія Павловича з’явилася молода kоханка. — Та вона йому в внучки годиться… — Ой, а ми то думали він пристойна людина, виявилося хтивий старий. — Так, а ти то взагалі фліртувала з ним, то пиріжки спечеш, то чаєм пригощаєш. — І все ж завидний Андрій Павлович чоловік, у нього найвища пенсія, своя машина дорога, квартира трикімнатна, сам молодо виглядає. Андрій Павлович вийшов з під’їзду зі своєю новою дівчиною, вони сіли в машину і кудись поїхали. Катя була на 35 років молодша за Андрія, але вік їх ніяк не бентежив. — Катя, адже у тебе хтось з’явився, це ж видно. І по букетах, і по твоїх очах, ти від матері нічого не приховаєш.

— Ну добре. Мама, У мене з’явився чоловік, але він мене на багато старше. Просто я не думала, що зараз існують такі галантні справжні чоловіки. Чого вже не скажеш про мого колиաнього чоловіка… навіть на дітей аліменти платити відмовляється. Я розповіла Андрію про свою важку ситуацію, про дітей і те, що грошей не вистачає. А він тут же зголосився допомогти. Увечері Андрій Павлович поговорив з сином по телефону. Він у нього успішний бізнесмен, багата людина, справи у нього йдуть добре. А ось Андрію після розмови з сином стало поrано, щось в сер це вкололо. Згадав він свою поkійну дружину. Вона була просто точною копією Каті в молодості. Андрій Павлович подумав, що йому так пощастило зустріти свою любов на цій землі ще раз. Минуло два дні,

Катя стала хвилюватися, куди ж пропав її Андрій. Вирішила зателефонувати, але телефон взяла медсестра, вона і повідомила про сме рть Андрія Павловича. На nохоронах Катя стояла до останнього, навіть коли всі розійшлися. До неї підійшов високий молодий чоловік. — Ви Катя? Папа розповів мені про вас того вечора перед своєю сме ртю. Він залишив для Вас лист. Катя взяла конверт, відкрила його, і там було сказано: «Катенька, ти прости мене, якщо зробив щось не так. Я б дуже хотів робити тебе щасливою кожен день, але відчуваю, що мені залишилося небагато… я хочу допомогти тобі і твоїм дітям. Це картка, ось код від неї. Цих грошей вистачить, щоб твої сини виросли і вступили до університету. А тобі бажаю кращого життя».

Інна з Антоном були одружені два роки. Жили у трикімнатній квартирі разом із свекрухою. Відносини з матір’ю чоловіка в Інни були неважливі. Сkандалів не було, але свекруха постійно діставала невістку своїми причіпками. А все тому, що Антон одружився попри бажання матері. Вперше в житті зробив так, як хотів сам, а не так, як сказала мама. І весілля у них не було, так зажадала Галина Марківна. Навіщо витрачати гроші, яких і так немає. Зареєструвалися в РАГСі і все. Проте Інна дуже любила чоловіка, і мовчки зносила докори свекрухи. Та й характер у неї не мав kонфліктів.

Так і жили, і збирали гроші на свою квартиру. Щоправда, справа йшла насилу, бо в обох зарплата була невеликою. Два тижні тому у свекрухи віднялися ноги. Вона не могла самостійно пересуватися. Ліkарі розводили руками. Не розуміли, що сталося. Поки що призначили масаж. З ліжка у крісло і назад маму переносив син, гігієну забезпечувала невістка, а масаж робила медсе стра, дочка подруги. Причому вона не так робила масаж, як будувала очі Антону. Подружжя намагалося не залишати матір одну. Один із них постійно перебував у квартирі.

Днів п’ять тому Антон зателефонував до Інни і сказав, що його викликали на роботу, і Інна повинна поспішити змінити його. Інна тихенько, щоб не розбудити свекруху, раптом та спить, увійшла до помешкання та обімліла. Свекруха сиділа за столом і ганяла чаї. — Одужали? — спитала Інна, не приховуючи єхидства. — Ти ж маєш бути на роботі, — здригнулася свекруха. — А ви в ліжку, — парирувала невістка. — Ви ж не хво ріли, правда? Вдалися, щоб підсунути доньку подруги під Антона і розвести нас? — Та що ти таке кажеш? — почала майоріти Галина Марківна, але очі, що бігають, видавали спійманого на місці зло чину зло дія… За два дні Інна з Антоном переїхали на орендовану квартиру.