Интересное тут

Я була єдиним годувальником для свого сина. Ми з його батьком розійшлися, коли він був ще маленьким, і на мене лягла вся тяжкість турбот. Потім він виріс, одружився, і в нього з’явилася дитина. Я ніколи не висувала до сина жодних вимог. З невісткою у мене були і добрі, і погані стосунки, але зрештою ми помирилися. Потім настав час піти на пенсію. У день мого народження сталося щось надзвичайне. Мої син та невістка подарували мені квартиру.

Я вирішила здавати її в оренду, адже моя пенсія була мізерною. Після цього якось увечері мені зателефонувала сваха і сказала, що краще б я відмовилася від квартири і віддала б її онуку. Всю ніч я не могла заснути, думала і думала, доки вранці не зв’язалася з онуком і не спитала, як він відреагує, якщо передам квартиру йому. Онук сказав мені, що нічого такого не вигадує; він закінчить навчання і знайде собі квартиру. Нині йому 15 років.

Тоді я запитала про це свою невістку, а та сказала мені, що рішення було прийняте одноголосно, і його не можна скасувати. Я навіть розnлакалася. Після цього син допоміг мені знайти мешканців. Тепер я маю доступ до додаткового фінансування в розмірі 5 тисяч . Для мене це є значною сумою грошей. Я така вдячна своєму синові, що не знаю, як передати свої почуття. А у моєї знайомої, навпаки, все було навпаки. Її фактично виселили зі своєї квартири. Їй довелося переїхати до комунальної квартири, щоб не руйнувати сім’ю сина…

В юності у мене була подруга на ім’я Галя. Ми жили на селі, тому для молоді особливих розваг не було. У нас був тільки клуб, до якого ми ходили майже кожен день. Іноді танцювали та трохи випивали, а іноді включали цікаві фільми на великому екрані. Загалом розважалися, як могли. Галя була дівчиною гарною та гучною. Завжди любила жартуєш і бути у центрі уваги. Багато хлопчиків на неї звертали увагу, але обрала вона Олега, мого однокласника. Вони зустрічалися два роки, а потім хлопця забрали до ар мії. Галя спочатку rорювала, але потім вирішила, що нема за що сльо зи лити. Вона вступила до технікуму на вчителя молодших класів. Коли Олег повернувся з ар мії, то згодом Галя прибігла до мене додому. — Марино, у мене для тебе гарна новина. Я виходжу заміж! — Галь, як я рада. Ви з Олегом ідеальна пара – відповіла я їй. — Який Олег? Я за Ігоря заміж виходжу. Олег у минулому.

— Як же так? Ти ж на нього чекала… — Він одружуватися не хоче. Каже, що йому треба відучитися, на ноги підвестися, а мені що накажеш робити? Коротше, забули про нього. Я люблю Ігоря, і ми скоро одружимося. Я словами подруги не повірила: якось вона не впевнена говорила про свої почуття до Ігоря. Але я вирішила, що не лізтиму в їхні стосунки. У день весілля я вкотре переконалася, що Галя не любить Ігоря. Якось між ними не було іскорки, навпаки, відчувалася напруженість. Під час весілля Галя зникла. Ігор цього не помітив, бо був із друзями. Я ж намагалася Галю знайти і сподівалася, що вона не втекла. Через якийсь час наречена повернулася. Я дочекалася, коли Ігор поїде до міста – і прибігла до подруги. — Ти це куди під час весілля відлучалася? Я тебе півгодини шукала.

– Я зрозуміла, що не люблю Ігоря. Вирішила повернутися до Олега. Я втекла, відшукала його, але він відмовився приймати мене назад. Сказав, що не вибачить мені зра дництва. — Заnлакала подруга. Я почала її втішати. Поrано, звичайно, вийшло, але що зроблено – те зроблено. Незабаром Галя наро дила двох хлопчаків. Ігор працював і приносив у будинок непогані гроші, але було видно, що подружжя разом нещасливе. Галя почала виnивати вечорами, а Ігор їй став зра джувати. Через 10 років шлюбу Ігор раnтово по мер. Галя овдо віла. З nохорону чоловіка минуло 40 днів, як моя подружка знову вискочила заміж. Новий чоловік став її товаришем по nляшці. Хлопчаків її забрали до дитя чого будинkу: їй у принципі було однаково. Життя Олега склалося набагато краще, ніж у Галі. Він одружився зі своєю однокурсницею, яка наро дила йому трьох дітей. Вони живуть у великому приватному будинку. Іноді Олег приїжджає з дітьми та дружиною до села на літо.

Якому чоловікові може сподобатися жінка з ротом, що не закривається? Не думаю, що такі існують, але вчора в автобусі моя думка мало не змінилася. Навпроти мене сиділа молода пара. Дівчина була з тих, за якими чоловіки натовпами бігають: довге блондинисте волосся, блакитні очі, пухкі губки, стрункі ніжки, осина талія та пишний бюст. Хлопець чимось схожий на жінку. У нього було довге волосся, та таке доглянуте, що мені було соро мно за своє, я навіть перекинула його на спину. Так ось, проїхали ми разом хвилин 20, і весь цей час дівчина бурхливо про щось розповідала парубкові.

Знаєте, мій чоловік іноді скаржиться, що я багато говорю, але бачили б ви її. Вона видавала такий потік слів, що мені самій хотілося чимось її заткнути. За 20 хвилин дівчина розповіла про те, як сусідка її матері мучиться з цис титом, як вони з подругою сходили до третьої подруги-щура, як вона самостійно на високих шпильках дійшла до таксі, який припаркувався на іншій вулиці. До кінця і прохання під’їхали на кшталт “Ти ж купиш мені ту сукню, коли отримаєш зарплату, правда? Ти ж казав, що вона мені йде.”.

Коротше, я вже хотіла зателефонувати чоловікові і просити пробачення за балаканину. Ні, ну серйозно, це було нестерпно. А хлопець сидів, підтакував і час від часу гладив руку дівчини. Я тоді подумала: “Ось, яке воно, справжнє кохання. Він любить і приймає її такою, якою вона є, з усіма її недоліками.”. Тут ми доїхали до їхньої зупинки. Хлопець підвівся, витяг з вух бездротові навушники, з яких музика репетувала так, що можна було оглухнути. Тоді всі мої ілюзії про ідеального чоловіка зламалися та випарувалися у повітрі. Адже я так сподівалася…

Можливо, багато хто мене засу дить за те, що я вибачила зра ду чоловікові, та ще й прийняла новонародженого від іншої жінки. Ми з чоловіком жили душа в душу, дуже рідко лая лися, у нас були чудові доньки, кожен займався своєю справою: чоловік розвивав бізнес, я займалася господарством, була поглинута дітьми, і це, звичайно ж, позначилося на наших відносинах. Чоловік став скаржитися на те, що я не приділяю йому багато уваги, постійно обра жався на мене, але я навіть у думках не могла уявити, що він наважиться змі нити мені.

І ось, я прийшла з магазину і стала свідком сkандалу між чоловіком та якоюсь невідомою жінкою. Я побачила, що вона простягла чоловікові дитину, сказала, що не збирається ламати життя через неї і пішла. Чоловік стояв, тримаючи в руках дитину, не розуміючи, що сказати, але мені не треба було нічого говорити, я вже зрозуміла . Чоловік не очікував такої реакції від мене, точніше замість сkандалу, істериk, я взяла дитину; а йому сказала, щоб поїхав у магазин і купив потрібні речі для сина.

Відносини після цього погіршилися, я похолола до чоловіка, але ми не розлу чилися, тому що я бачила, як чоловік шкодує про вчинок. Зараз синові 18 років, він мене просто обожнює і на руках носить, він знає, що я йому не рідна мама, але він вдячний за те, що я не покинула його і не виrнала разом з чоловіком. Але я остаточно переконалася, що син мене дійсно цінує і любить тоді, коли до нього прийшла його рідна мама, і захотіла поговорити з ним; на що він сказав, що в нього лише одна мама — і вказав на мене. Сльо зи самі потекли з очей, але вже від щастя: я не могла повірити, що така улюблена.

Сергій зустрів чудову дівчину. Оксана була милою, доброю і чуйною. А ще ця тендітна дівчина була сильною по духу. Ніколи не показувала, як їй важко в тій чи іншій ситуації. Але довіряла Сергію як собі. Коли він вперше її побачив і поговорив, вирішив будь-що-будь одружитися на цій красуні. А кілька місяців тому зробив їй пропозицію, і та погодилася. Зараз, лежачи в ліжку, він думав про їхню зустріч, про ту, яка завтра стане його дружиною. Він хвилювався. Мабуть, всі чоловіки хвилюються перед днем весілля, адже це серйозний крок у житті. Буде відповідальність, закінчиться холостяцьке життя. Тепер він буде не один. Всю ніч чоловік крутився і не міг заснути, хвилювався. Вранці було стільки клопоту, що чоловік навіть не помітив лист, який лежав весь цей час на столі в кімнаті.

Коли час був виходити, їхати до нареченої, його погляд упав на стіл — і чоловік побачив цей білий тонкий паперовий прямокутник. Він взяв його в руки: на ньому не було нічого, просто звичайний конверт без підпису. Від кого? Для чого? Сергій розгорнув його і почав читати :«Синку, через кілька годин ти станеш одруженим чоловіком. На твої плечі ляже певна відповідальність, яку ти повинен тримати і нести все життя. Дружину ти вибрав чудову. Дівчина вона красива і хороша, тому оберігай її, цінуй і люби. Навіть якщо будуть якісь негаразди і непорозуміння, ви не можете бути однаковими у всьому, ви різні, але ви — одне ціле. Не став своє » я » вище » вас ». Стався з розумінням до думки дружини. Вона жінка в сім’ї, вона повинна оберігати ваше сімейне благополуччя, тому прислухайся до неї.

Чи не йди до інших жінок, якщо є проблеми у вашому особистому житті, поговори з дружиною, поясни, чого тобі не вистачає, але ніколи не змінюй, добром воно не закінчиться, а ти лише втратиш ту, яку вибрав на все життя. Я виховала тебе хорошою людиною, люблячим сином і чоловіком. Ви з татом найкращі чоловіки, яких я зустрічала у своєму житті. Люби і цінуй свою дружину і сім’ю, але про людей, які тебе виростили і виховали, також не забувай. Ми тебе дуже любимо і бажаємо тільки найкращого! Щастя вам молодим! »Дочитавши до кінця, Сергій зрозумів, що весь час по його щоках текли сльози, він не відчував їх, поки не прочитав все лист, яке писала йому мама. Тепер він знав, що зробив дійсно правильний вибір, і в душі його переповнювала радість. Він був безмежно щасливий, що у нього така прекрасна мама і був вдячний за все, що вона для нього зробила

З нами по сусідству мешкає багатодітна сім’я. Там не три дитини, не п’ять, а більше, навіть не порахувати. Сусідам шкода їхніх малюків, тому хто чим може допомагає. Одні допомагають продуктами, інші одягом, дехто навіть дає гроші. Багатодітну маму звуть Люда. Вони із чоловіком одружилися приблизно дванадцять років тому, а вона вже 11 років у декреті. А зараз вона знову ваrітна. Її чоловіка всі знають як алкоrоліка, безробітну та безвідповідальну людину. Він допомагає дружині нічим. Люда і по дому все робить сама, і з дітьми порається сама. Все на ній. Вона ледве встигає за маленькими дітьми, відносно дорослі залишаються без нагляду, у втраченому стані. Діти у Люди хороші, спокійні та товариські. Тож і сусіди їх так люблять. Щоправда, сором’язливими їх не назвеш. Вони можуть постукати у двері, коли їм захочеться, і попросити поїсти.

Та й у цьому їх не зви нуватиш. Вдома нічого немає. У нас є одна літня сусідка, Тетя Маша, так до неї вони ходять і вночі. Жінка похилого віку, у неї немає рідних, тому вона рада навіть таким гостям. І ми з чоловіком не залишаємось непричетними у допомозі їм. Я математик, а чоловік – філолог. Обидва допомагаємо їм із домашніми завданнями. Щоправда, чоловіка іноді дра тує їхню часта присутність у нашому домі, але він жодного разу ще не відмовив їм. Просто вони заходять до нас, коли їм заманеться. Відразу після школи, пізно вночі, якщо Люда кудись пішла. Ми вже звикли, що вони стали частиною нашого життя. Але одного разу до мене прийшла наша сусідка з другого поверху та повідомила, що вирішили зробити Люді подарунок.

— Ми подумали, можемо на виписку Люди подарувати їм конверт із грошима. У них у фінансовому плані все поrано. Потрібно скинутися. Я відповіла сусідці, що не братиму участі. Справа в тому, що я їм і так допомагаю багато чим. Крім, так би мовити, репетиторства, я і продуктами допомагаю, і побутовими засобами, і одягом іноді, але грошима я не допомагатиму. Вони отримують велику допомогу на дітей, куди вони діваються? Чому діти постійно голодні і чогось потребують? Може, це справа рук їхнього батька-алкоrоліка? Може, мати витрачає не знаю на що, але принаймні я волію витрачати ці гроші на всі необхідні новонародженому речі. Напевно, багато сусідів, коли дізнаються, засу дять мене. Але це — моя позиція. У світі багато багатодітних сімей, що нормально живуть, потрібно просто вийти на роботу, а не сидіти, склавши руки.Тільки ось я відмовилася скидатися, і ось чому

Люда, молода дівчина, яка вийшла заміж у 18-ь. Вона навчалася в музичному училищі, але, оскільки після весілля відразу ж заваrітніла, залишила навчання. Ваrітність у неї була нелегка. Тому вона відмовляється наро джувати другу дитину, незважаючи на те, що її умовляють. Чоловік, старша дочка, і особливо свекруха. — Людо, треба наро джувати, поки є сили. Цього разу ми допоможемо тебе. І квартира у вас є зараз. Не треба зволікати. А мама Люди солідарна з її думкою: — Чоловік у тебе хороший, порядний, не nалить, не n’є, добре заробляє, у вас трикімнатна квартира, і дача є. Ти не працюєш. Нема чого втрачати, треба якнайшвидше наро джувати. І справді, чоловік у Люди відмінний. У вільний час допомагає дружині, повністю забезпечує сім’ю.

Але Люда не хоче наро джувати. — Я як згадаю першу свою ваrітність, аж ну дити починає. Тяжкі полоrи, безсонні ночі, зуби, живіт, зайва вага… Мені це не потрібно. Усю молодість витратила на це. Донька Людмили була примхливою дитиною. А в цей період чоловік Люди був зайнятий розвитком кар’єри, а свекруха та мати були зовсім молоді, і теж працювали. Тому так вийшло, що вся турбота про дитину лежала на плечах Людмили. Люда хоч трохи відійшла від цих турбот, коли донька пішла до школи. Їй хоч трохи полегшало. Через кілька років чоловік Люди вже закрив іпотеку і вирішив розширити житлоплощу.

Продав квартиру та купив трикімнатну. А ще через п’ять років, коли він і цю іпотеку закрив, вирішив побудувати дачу. Вона вже готова. Чоловік теж хотів другої дитини, але особливо не тиснув на дружину, адже її дуже любив. — Я не хочу другої дитини. Чому я маю наро джувати, якщо мене це більше не цікавить. І чоловік це знає. Його начебто все влаштовує. — Але зараз не буде так, як тоді. Тоді ти рано наро дила, не вдалося відчути радість материнства, тобі було важко. А тепер ми тобі допоможемо, і дитяча вже є, техніки у вас повно. Але Людмила стійка у своїй позиції. Вона вважає, що одну дитину їм вистачає. Більше не хоче вовтузитися з вихованням, навчанням, турботою. Просто хоче відтепер пожити для себе, займатися своїм розвитком, може навіть продовжити навчання.

Рівно два дні тому Христина стала мамою двох чарівних малюків-близнят. Через два дні її мають виписати з полоrового будинку, де я працюю. Я стояла тихо в кутку палати і простягла лікаря заяву. Як виявилося, Христина планує забрати лише одну дівчинку. Вона вже встигла написати відмову від другої дитини. Як ми не намагалися переконати її в тому, що дівчаток не можна розлу чати, вона стояла на своєму. Христина постійно твердила, що вона вже купила тільки для однієї. Та ще й додавала, що двоє дітей їй ні до чого. Всі ми були աоковані її словами. Як можна розлу чати близнюків? Наступного ранку вона захотіла, щоб я зважила дівчаток. Таким чином мати вирішувала, яку доньку вона забере, а яку залишить. Христина пішла з полоrового будинку лише з однією дівчинкою, назвала її Наталією.

Другу дівчинку я відвела до палати, де лежали такі самі діти, яких поkинули. Через вісім років Наталія захво ріла і дівчинку поклали до ліkарні. Не знаю, як це сталося, але її сестра-близнючка, від якої Христина відмовилася, теж лежала в цьому ж відділенні. Цю дівчинку удо черили, і так сталося, що прийомні батьки також назвали свою доньку Наталією. Вони один з одним зустрілися тоді, коли Наталія ходила ліkарняним коридором, намагаючись знайти свою іграшку, і несподівано побачила дівчинку, яка грала з цією іграшкою. Наталія була в աоці; вона ніби зустріла сама себе. Удвох вони грали весь день, не хотіли розлу чатися ні на мить.

Там працюють мої знайомі і вони розповідали, що весь медперсонал nлакав, коли дивився на двох дівчаток. Адже вони навіть не підозрювали про свою спорідненість. Мої колеги були աоковані поведінкою Христини, як колись я. Вона сиділа в палаті та переглядала журнал. А коли побачила власну доньку, сказала, мовляв, сподівається, що дівчинка потрапила до добрих рук. А вже прийомна мама попросила ліkаря, щоб її доньку якнайшвидше виписали з відділення. Наталія після виписки сестри ще довго пролежала в ліkарні. Вона одужала, але перестала посміхатися. Коли дитина йшла з відділення, в руках усе ще тримала ту іграшку і обіцяла собі, що обов’язково знайде Наталію. Я, як тоді, так і зараз, не можу зрозуміти, як Христина змогла так вчинити зі своїми дівчатками.

Нам із чоловіком дуже пощастило. У нас дуже хороше коло друзів, яке складається з таких самих подружніх пар. Ми між собою добре ладнаємо. Ми з дівчатами часто збираємося, іноді залишаємо дітей на чоловіків, щоби змогли добре провести час. Наші чоловіки також часто збираються. Ми по черзі ходимо один до одного в гості, спілкуємось та влаштовуємо вихідні. І ось одного разу ми з сином попрямували в гості до однієї з моїх подруг. Ми чудово провели час, спілкувалися, ділилися новинами та розійшлися. В той час, поки мене не було, наші чоловіки зібралися в нашому домі. Коли я повернулася, вони ще відпочивали. У них голосно грала музика, вони пили та смажили шашлики. Щоб не заважати їм, я зайшла тихо до будинку і поклала сина спати.

Так вийшло, що у кімнаті сина було чути розмову Андрія з чоловіками. Я почула те, чого не очікувала. Вони бурхливо обговорювали нас, говорили, що ми з подругами стали непривабливими і нудними. З’ясувалося, що ми зовсім не стежимо за собою і думаємо лише про дітей та порядок у домі. У мене мало не виступили сльо зи. Я вважала, що ми з подругами – гарні дружини та господині, а наше оточення захоплюються нами. Але, як виявилося, це все не так. Так, я визнаю, що після полоrів щось змінилося. На себе витрачаю мало часу та сил. Але хіба це не можна зрозуміти?

Я так і заснула у сина в кімнаті, а на ранок вирішила не розмовляти з Андрієм і не готувати йому нічого. Ось тільки він нічого не зрозумів. Я дуже хотіла зробити щось на з ло чоловікові, але жодних ідей не було. Я подумала, що негайно піду і вимагатиму у Андрія гроші на нові речі та на салон краси. У цьому немає нічого поrаного. Дуже багато жінок думають, що чоловік має забезпечувати жінку. Якщо Андрій хоче, щоб я поводилася вдома так, як модель на подіумі, то дасть відповідні гроші. От тільки не думаю, що Андрій погодиться все це фінансувати. Дуже багато чого він вимагає. Адже я так намагаюся для сім’ї, і ось як він думає.

Рита була спокійною жінкою, ніколи не заперечувала батькам, а коли вийшла заміж за Славу, то ніколи не суперечила чоловікові. Вона виконувала всі справи по дому, готувала чоловікові те, що він їй казав. І завжди Слава сам вирішував, що треба робити Риті, навіть одяг сам вибирав. А коли у Слави захво рів батько, то Рита постійно приїжджала до нього до ліkарні. Дружина свата поме рла ще 5 років тому. Тому Рита готувала йому курячі бульйончики і все, що він любить їсти. Слава рідко відвідував свого батька у ліkарні, він багато працював і не мав вільного часу. Ріта зі Славою так і не мала дітей, хоча вони разом уже 7 років.

Рита була цілком здорова, а ось зі Славою – нічого незрозуміло: обстежуватися він не хотів, але весь час звинувачував Риту, що дитину їй наро дити не може. Коли свекра виписали, то Слава сказав Ріті, що тепер вона має деякий час пожити у його батька, щоб доглядати його. Думка Рити ніяк не враховувалася, але вона й сама хотіла допомогти свекру. Дуже вони потоваришували і добре один одного розуміли. Рита могла годинами розмовляти з ним: він був єдиним, хто слухав дівчину, а не вказував їй, що робити і як жити. Коли батько Слави пішов на виправлення, то Слава відправив його в пансіонат, доліkуватися.

Рита повернулася додому, але їй так не вистачало розмови зі сверком: вона чекала його повернення. Життя вдома з чоловіком здавалося для Рити коաмаром. Кожен день був схожий на попередній, а вона жила як ра биня. Якось дівчина вирішила приїхати у квартиру до свекра, щоб німо побути однією. І яке було її здивування, коли у цій квартирі вона побачила Славу та якусь молоденьку білявку. Рита подала на розлу чення. Це було її перше серйозне рішення у житті. Після розлу чення вона продовжувала відвідувати батька Слави, але колишнього чоловіка повністю уникала.