Интересное тут

Я ніколи раніше не робила цукати з гарбуза, і виявилося, що дарма. Вони настільки апетитні та смачні, що тепер їх ніколи готувати – стали справжньою заміною цукерок до чаю. Вже половину врожаю гарбуза переробили на ці дивовижні солодощі.

Рецепт:
На 1 порцію:
– гарбуз – 1 кг
– цукор – 500 г
– лимонна кислота – 0,5 ч.л.

На 3 порції, як у мене:
– гарбуз – 3 кг
– цукор – 1,5 кг
– лимонна кислота – 1,5 ч.л.

Для початку беремо гарбуз, нарізаємо його на часточки, очищаємо від насіння і зрізаємо шкірку. Чистий гарбуз важить приблизно 3 кг, його нарізаємо на шматочки товщиною 5-7 мм.

Потім вибираємо каструлю відповідного розміру і кладемо у неї підготовлені шматочки гарбуза, пересипаючи їх цукром. На кожен кілограм гарбуза додаємо півкіло цукру. Оскільки я маю 3 кг гарбуза, я використовую 1,5 кг цукру. Залишаємо гарбуз на 3-4 години для того, щоб він пустив сік. Якщо гарбуз сухий і виділяє мало рідини, можна додати близько 200 мл води. У моєму випадку це не потрібно, тому що рідини достатньо.

Ставимо каструлю на вогонь. Особисто я люблю цукати з кислинкою, тому додаю 1 ч.л. лимонної кислоти. Коли суміш закипить, зменшуємо вогонь до середнього та варимо 5 хвилин. Після цього вимикаємо та залишаємо на 3-4 години. Цю процедуру повторюємо ще тричі, всього вийде чотири такі цикли. У процесі можна скуштувати гарбуз і при необхідності додати ще лимонну кислоту. У результаті повинні вийти прозорі та ароматні шматочки.

Відкидаємо гарбуз на друшляк, щоб стекла зайва рідина. Потім розкладаємо його на піддони для сушіння, залишаючи проміжки між шматочками. Встановлюємо піддони в сушарку, виставляємо температуру 65 градусів і сушимо трохи більше доби.

Готовність цукатів визначаємо за їх зовнішнім виглядом та липкістю – вони не повинні липнути до рук і склеюватись. Після вимкнення сушарки готові цукати перекладаємо в контейнер і щільно закриваємо кришкою. Зберігати їх слід у герметичній тарі, щоб запобігти попаданню вологи.

Цей процес може здатися довгим, але насправді він вимагає мінімуму втручання: достатньо нарізати гарбуз, довести до кипіння і розкласти по піддонах, а далі все робить час. У результаті виходять цукати, наче зроблені з якогось екзотичного фрукта, яскраві і привабливі, які просто приваблюють спробувати.

Вам знадобиться апельсинова шкірка, яку потрібно висушити. Ви можете це зробити на сонечку або в духовці, як вам зручно.

Далі суху кірку необхідно перемолоти за допомогою кавомолки або дуже добре потовкти. У вас повинен вийде порошок, який ви зможете розбавляти у воді.

Такий порошок може бути добавкою до чаю, тільки шкірку перед тим, як сушити, потрібно помити. Чай пахне приголомшливо!

А так насипте порошок у зручні ємності та розставте по полицях у шафах. Більше ви не побачите міль! А одяг буде пахнути апельсином і вдома з’явиться приємний аромат.Відмінний спосіб порятунку від молі, який служить не тільки для цього.

Спочатку я, як і багато інших, завжди очищала часник від лушпиння. Але коли в мене в гостях була подруга, вона сказала, що цього робити не потрібно, а можна одразу класти часточку або дві в часникодавку.

В результаті вийде лише м’якоть пікантного часничку. А все лушпиння залишиться всередині «апарата»!Так що чистити нічого не потрібно і руки не пахнуть часником. Звичайно, помити все одно потрібно буде, але в будь-якому випадку цей варіант швидший і простіший, адже не потрібно возитися з очищенням.

Подруга цю хитрість побачила у знаменитого шеф-кухаря Джеймі Олівера. Хоча я думала завжди, що часникодавка є суто радянським винаходом, але виходить, що це не так.

Кухарі всього світу використовують цей кухонний пристрій і при цьому ніхто з них не чистить часник.І добре, коли потрібно почистити всього кілька зубчиків, але, наприклад, на аджику потрібні кілограми часнику і тоді часникодавка не замінна!

Тож я рекомендую взяти цей спосіб на озброєння, адже він справді працює. Перевірено особисто!Але цей кухонний інвентар має ще корисні здібності, про які мало хто знає.Усі помічали, що на ручці часнодавець є отвір і виступ з іншого боку? Якщо ні, то подивіться. Так вони призначені для того, щоб видавлювати кісточки з вишень.

А ще за допомогою преса можна не тільки видавити часник, а й перець горошком . Відразу відчувається чудовий аромат перцю. Декілька горошків потрібно покласти в часникодавку і пустити під прес, і тоді він буде більш ароматним та ядреним.

Ще можна давити сок з цибулі, оливки, каперси, якщо вам потрібно для рецепту.А деякі використовують прес для того, щоб роздавити таблетку, якщо потрібно. Ну і звісно, горіхи. Особливо зручно колоти фундук.

У якісних махрових рушників тривалий термін служби, який може іноді досягати кількох десятиліть. Цей предмет ужитку, мабуть, найдовше зберігається у господарстві. Але нові теж хочеться купити, адже вони такі гарні! Але що робити зі старими, якщо вони ще в хорошому стані? Тут не повинно виникнути труднощів. З махрових рушників виходять чудові ганчірки для підлоги, вони чудово миють і вбирають воду. Ще ними можна мити та витирати вікна. Якщо фарбуєте волосся в домашніх умовах, то старі рушники можна використовувати як накидку. Можна стелити старий рушник у ванній як підстилки для ніг або застосувати при поклейці шпалер. А ще махрові рушники є чудовим матеріалом для пошиття різноманітних домашніх предметів. Наприклад, прихваток, невеликих серветок на кухню, насадок на швабру, мочалок, килимків, підстилок та іншого.

Використовувати потрібно ті місця рушника, які найменше зношені. Я ж сьогодні хочу вам показати, як пошити килимок для ванної кімнати зі старенького рушника та такого ж махрового халата. Кольори можуть бути будь-які для цього килимка. Шиється він дуже оригінально, підходять навіть найменші шматки тканини. Швейна машинка не знадобиться, оскільки килимок шиється за допомогою голки та нитки. Отже, процес: Потрібно вирізати шматки прямокутної форми, розмір яких буде 8 на 10 см. Чим довший цей шматок, тим товстішим вийде килимок.

Скручуємо їх у рулет і прошиваємо, щоб не розпадався. Кількість може бути будь-якою, у мене вийшло 84 штуки двох кольорів. З матерії, що залишилася, вирізаємо основу килимка, на неї пришиватимемо заготовки. Головне – рівно прошити перший ряд.

А далі все буде дуже швидко. Прикрасити можна помпонами: вирізаємо круги діаметром 6 см, збираємо їх та стягуємо. Усередину вкладаємо невеликі обрізки тканини, щоб був об’єм. Виходить килимок товстим, пружним, м’яким та пухнастим. Валики з махри масажують ніжки. При цьому я не витратила ні копійки на килимок, а лише свій час та сили. Але це того варте, адже у таких речах, зроблених своїми руками, є душа.

Літо прекрасна пора не тільки тим, що тепло і сонячно, а й тим, що всюди розквітають і пахнуть квіти. Зараз зробили таку різноманітність видів та сортів, що очі розбігаються, коли вибираєш, що б посадити у себе на ділянці.

Одними з простих у розведенні видів квітів є петунія.Але вона має маленьку особливість, яка робить цей вид менш привабливим для любителів квітів. Справа в тому, що петуніям властиво природне старіння. Гілочки тягнутися вгору, квіточки з’являються лише на краях буквально по одному. Через те, що кущ постійно тягнеться вгору, батоги важчають і петунія просто валитися на грядку. Кущ втрачаює свою форму та всю красу.

Більше не потрібно мучити не себе не квітку. Вихід є. У такому випадку беремо ножиці і біжимо рятувати петунії.Кожну гілочку потрібно обрізати приблизно наполовину. Напрочуд петунія росте дуже швидко. Тому відрізані гілки невдовзі дають нові батоги і, відповідно, нові квіти, а кущик стає більш пишним. Ось вам перший секрет, щоб повернути молодість петунії.

Наступний секрет можна дізнатися, якщо дещо вивчити специфіку квітки. Петунії люблять слабокислий ґрунт (рН від 5.5 до 6.0 якщо говорити в цифрах). Якщо буде вище зазначеного, то квітка перестає рости і не вбирає нічого корисного з ґрунту.

Для того щоб такого не трапилося потрібно не поливати квіти водою з водопроводу, зазвичай вона жорстка і через пару місяців лужність ґрунту буде перевищувати норму. Як ви вже зрозуміли, ґрунт потрібно закисляти. Для цього підійде звичайнісінька лимонна кислота. Для цього вам потрібно на 10 літрів води лише одна чайна ложка кислоти. Можна спочатку розчинити кислоту в склянці теплої води, а потім змішати з рештою води.

Нестача горщиків у тому, що квіти дуже швидко використовують усі корисні властивості ґрунту. А отже, потрібно запасатися добривами і чітким планом того, які і коли потрібно додавати.

Певне підживлення має вирішувати якесь одне завдання. Ось вам третя порада, щоб підгодівлі приносили лише користь.
Після омолоджування гілочок потрібно використовувати підживлення, яке стимулює зростання нової зелені. Для цього можна використати розчин азотного добрива. Важливо не лити в землю, а обприскувати. Таким чином, результат буде кращим.

Далі, коли петунія підросте і знову набуде вигляду пишного куща, потрібно змусити її цвісти. Для цього беремо розчин монофосфату калію. Обприскуємо листя. Розчин робимо у співвідношенні 1 г речовини на 1 л води.А ось наступний розчин потрібно лити вже під корінь. Це буде нормальне комплексне добриво з різними мінералами. Це потрібно робити раз на два тижні постійно, доки є петунії.

При активному русі на шкірі утворюється піт, особливо швидко процес відбувається у закритому взутті. Піт – відмінне середовище для розмноження бактерій, тому, без регулярної чистики, піт призводить до появи неприємного запаху. Дуже швидко такий запах може з’явитися у спортивному взутті, а вивести його звідти не так і просто, прання та сушіння не завжди достатноь.

Для вирішення цієї проблеми я беру мило.Мила знадобиться два шматки. Щоразу приходячи додому, я кладу в кросівки шматком мила і залишаю його там до наступної прогулянки. Зробивши так, ви помітите, що незабаром від запаху не залишиться сліду.

Мені цей метод подобається своєю ефективністю, а також тим, що не доводиться щоразу прати взуття, адже часто прання негативно впливає і на вигляд, і на міцність.

Я читала про те, що впоратися з неприємним запахом у взутті можна використовуючи пакетики чаю. Мій експеримент показав, що результату спосіб не приносить, і я повернулася до перевіреного способу з милом.

Багато хто не знає, але гірчиця – чудовий сидерат, тобто добриво. Вона здатна позбавити землю від бур’янів та покращити корисні властивості ґрунту плюс зробити його більш структурованим.

Також гірчиця є чудовим очищувачем від фосфатних добрив, які досить важко розчиняються.

Ще в кореневій системі цього сидерату міститься багато азоту, який сприяє гарному зростанню та розвитку рослин.

Завдяки тому, що гірчиця розростається по всій ділянці, вона заглушує бур’ян зате в перегнілому стані вона приносить величезну користь після зимівлі всім культурним рослинам.

Усі плюси гірчиці посадженої восени:
Знищує фітофтори, гниль і паршу в землі;
Позбавляє плодожерки, равликів та дротяника на ділянці;
Пригнічує бур’яни;
При накопиченні азоту не допускає вилуговування землі;
Стає шаром родючої мульчі, яка прикриває землю собою від підмерзання.
Також гірчиця чудовий медонос.

Навесні її іноді садять між картопляними грядками, між виноградниками, фруктовими деревами та грядками з квасолею, щоб захистити їх від шкідливих комах.

Як вирощувати гірчицюПосіви гірчиці дуже невибагливі, і можуть перенести нетривалі заморозки до -5.
Висівати її потрібно рядами, дотримуючись відстані між ними 20 см, а в ряді між рослинами має бути не менше 10-15 см та на глибину 1-1,5 см, залежно від типу ґрунту. Після сівби рослини сходять на третій-п’ятий день.

У які терміни сіють гірчицю восени
Її сіють після того, як зібрали врожай картоплі, буряків, злакових культур та інших. Часто гірчицю сіють під зиму, для її раннього сходу. Для цього глибину посадки потрібно збільшити, а посів перенести на пізніші терміни — перед морозами. Залишити посіви у спокої на 5-6 місяців до самої весни.

Не можна допускати, щоб гірчиця огрубіла та зацвіла. Зрізати її потрібно на п’ятому-сьомому тижні. Далі закопати в землю, додавши до неї трохи старого компосту, де багато черв’яків. Можна скошену гірчицю полити розчином із спеціальних мікроорганізмів, які швидко перетворять її на гумус.
Щоб відновити землю, посіви гірчиці бажано поєднувати з різними типами сидератів, для кращого насичення землі іншими корисними речовинами.

Німецький фермер розповів нам, що гречка дуже примхлива культура. Вона не любить сильної спеки, тому пів Європи відразу можна викреслити. Також їй не подобається вогкість – вона просто одразу згниє, тобто відпадає ще пів Європи. А ще більше шкоди завдають вітри.

Ця культура просто любить жирні чорноземи, що самі собою є багатством: вона потребує поживних речовин, тож висмоктує з грунту майже все. Тому після гречки землі потрібен відпочинок.

Але ж на цьому не все!

Основна причина того, чому в Європі не поширена гречка, полягає в тому, що дана культура не має реакції на добрива.Якщо пшеницю удобрити, то вона дасть урожай у кілька разів більший. У мене на ділянці пшениця вся на добривах.

А ось гречка взагалі не сприйнятлива до добрив. Вона в будь-якому випадку даватиме одну вагу, хоч залий все поле добривами. У Європі фермер збирає 10-12 центнерів гречки і після цього землі потрібно відпочити, а пшениці – близько 90 центнерів з гектара, іноді більше.

І ця різниця виходить у 8 разів!

До того ж гречку не можна захищати пестицидами та гербіцидами – вона зіпсується від них швидше, ніж бур’яни.

Генній інженерії, яка вважається в Європейському союзі рятівницею для сільського господарства, нічого теж не вдається зробити з гречкою, адже вона все одно залишається несприйнятливою до додавання сторонніх геномів. Її неможливо зробити стійкою до пестицидів, неможливо захистити від спеки, вологи, вітру та паразитів.

Після змін врожай просто не сходить!А збирати її теж не так просто, адже для цього потрібен спеціальний комбайн, швидкість має бути в рази більша, ніж при збиранні пшениці, адже гречка не має колосу, механізми складніші.

Обробляти її також весело. Їй потрібно стільки різних операцій, що пшеницю можна назвати порівняно з гречкою даром богів. А гречку потрібно сушити, досушувати, ворушити, провітрювати, прожарювати.

Таким чином стає зрозумілим, що гречка абсолютно не підходить для землеробства в Європі. Тож її й не вирощують, адже європейському сільському господарству вона не по кишені. Ніхто в Європі не купуватиме гречку за ціною, яка перевищує у 7-8 разів вартість пшениці.

Тому жителі нашої країни їдять те, що мешканцям Європи не до кишені.

Спочатку слід зрозуміти, що призводить до засмічення труби. Поширені причини включають в себе:Спалювання сирих дров. Волога з дров конденсується в пару і осідає на стінках труби, а також в ній осідають залишки згоряння.Спалювання старих меблів. У процесі згоряння клей з меблів також осідає на стінках труби.

Тепер я розповім вам, як вирішити цю проблему. Цей метод був наданий мені знайомим пічником, який зберігає його у секреті, щоб зберегти робочу нішу.
Для початку вам знадобляться очистки від картоплі. Я думаю, що у вас не буде проблем з їх отриманням. Просто покладіть очистки під час горіння в піч.

У процесі спалювання почнеться виділення крохмалю, який проходить через трубу та вбирає сажу. Сажа стане м’якою і почне відклеюватись від стінок труби.
Потім візьміть шкаралупу від грецького горіха. Її також нескладно знайти, особливо за оголошеннями, де її продають мішками.Покладіть шкаралупу до кінця горіння. Вона створить високу температуру, достатню для спалювання сажі, що розм’якшилася.

Головна героїня нашої історії – молода інвесторка, яка придбала однокімнатну квартиру не для особистого проживання, а з метою подальшого вигідного перепродажу.Отримане житло вимагало серйозного ремонту, оскільки інтер’єр був у незадовільному стані.Для перетворення застарілого інтер’єру на сучасний, зручний та стильний простір був залучений дизайнер.

Вхідна зона
Палітра кольорів всього приміщення була оформлена в світлих тонах. На підлозі знаходиться ламінат, а стіни вкриті білою фарбою. Нові вхідні двері обладнані вбудованим дзеркалом.

Праворуч встановлено відкриту чорну вішалку для одягу, під якою зручно розташувалася м’яка лава з відсіком для взуття. У просторі між кухнею та основною кімнатою знаходиться простора біла шафа з елегантними чорними ручками.

Кухня
Дизайн кухні відповідає загальному стилю квартири: однакові матеріали для підлоги та стін. Ліворуч від входу розміщено індивідуально виготовлений кухонний набір незвичайної форми.

Праворуч знаходиться простора шафа для зберігання кухонного приладдя та продуктів. Нижня частина шафи виконана у чисто білому кольорі, тоді як верхня частина імітує дерев’яну текстуру.

Фартух кухні оброблений дзеркальними панелями для створення візуального ефекту розширеного простору. На протилежному боці робочої зони встановлено столову групу з елегантним освітленням.

Житлова кімната
Цей простір було перетворено на світлу та повітряну область без надмірностей у меблях та декорі. Стіни декоровані шпалерами, підготовленими до фарбування. Навпроти входу розміщена велика шафа аж до стелі. Поруч з ним організований куточок для роботи.

Біля вікна встановлено двоспальне ліжко в бежевих тонах з м’яким узголів’ям. Стіна біля узголів’я прикрашена декоративними панелями. Поруч із вікном знаходиться мінімалістичний туалетний столик з великим дзеркалом.

Ванна кімната та туалет
Сантехніка у ванній залишилася на своїх місцях, лише навпроти раковини було зроблено місце під установку пральної машини, яка буде встановлена пізніше.

Для обробки стін були використані керамограніт ніжно-пісочного відтінку та водостійка біла фарба.