Бабуся сиділа на задньому сидінні і могла оглядати все навколо: всі околиці, ліси. Поруч з нею сидів онук Боря. За кермом була невістка Люся. Поруч був син, Микола. Він допомагав дружині водити машину. «Будь обережна. Якщо раптом з-за повороту вискочить машина, можемо зіткнутися». Зіна до нього не прислухалася. Вона обганяла всіх без розбору. «Зменшуй швидкість» — спокійним голосом говорить Коля. Зіна додає швидкість, об’їжджає вантажівки — а потім повз них проноситься зустрічне жигулі. Бабуся вже стала молитися. Вона вся зіщулилася, чекаючи зіткнення. А тепер тільки шумно видихнула і стала хреститися. Автомобіль повернув на путівку. Повз проносилися села. А ось і село, де живе Ліза, сестра Колі. Вони під’їхали до воріт. Коля був гордий своєю машиною, адже вона така красуня! Шкода, що батькові не довелося побачити її. Всі вийшли з машини і попрямували до будинку.
У дворі бігали кури. Відкривши двері, Коля побачив деверя. Він сидів за столом і обідав. — Ба! Які люди! Ніяк рідня завітала! Племінниці полохливо визирали з-за печі. Коли зрозуміли, що це їх дядько, вийшли привітатися. Слідом за Колею увійшла Зіна. — Мати чесна! Грязища яка! Дівки вже здорові повиростали, а не можуть порядок навести. Куди це годиться? — Ми підемо в сад, потім на річку, коли повернемося, щоб чистота була ідеальна! Вони із задоволенням плескалися в прохолодній водичці. І тут прибігла сестра Колі і покликала до столу. Весело розмовляючи, попрямували до хати. Там вже стали накривати на стіл. З льоху дістали квашену капусту, огірочки бочкові, самогонку. Поставили на стіл частування, привезені з міста, роздали гостинці. Стали випивати, співати, ділитися новинами. Племінниці вже встигли все вимити, принести польових квітів.
Під час застілля Зіна намагалася зупиняти чоловіка, щоб той не пив, не курив. Хапала за руки, кричала і голосила. «Коленька, не можна тобі. Ну кинь. Досить тобі. Не пий» А літня мати сиділа і згадувала, як колись вони такі застілля влаштовували в її будинку. Збиралася вся рідня, випивали, співали, грали на гармошці. — Не смій більше пити, досить тобі, Коля! — не вгамовувалася Зіна. — Залиш брата в спокої, він сам розбереться. Угомонись! — говорила сестра Колі. — Ось був Максим, і немає Максима! На кого залишив Юльку з дівчатками? — продовжувала Зіна. — А що це у вас за розмови? Що сталося? — запитує сестра. — Долітався Максим і розбився. А сім’я сама по собі залишилася! Як їм жити? Всі замовкли і насупилися. Коля встав з-за столу і попрямував до дверей. Пішов до машини, збираючись покатати племінниць і сільську дітвору… Ніяк не вгамується…