Одного разу мого батька відправили у відрядження до столиці. Він дуже зрадів, і став всім розповідати про майбутню поїздку. Йому надали службову машину, на якій він повинен був поїхати. У тата є двоюрідна сестра, вона впливова жінка, з характером. Вона попросила передати синові гостинці. Звісно, мій тато не відмовив, хоча йому це було не до душі. Адже бабуся сама просила про це. У день від’їзду батько повинен був заїхати за гостинцями. Треба було бачити його обличчя, коли він побачив великі мішки: у нього очі на лоб полізли. Жінка роз’яснила, що в мішках овочі, фрукти з її городу. Мішки не помістилися в багажнику — і батькові довелося покласти їх в салон.
Двоюрідна сестра сказала йому адресу, куди треба було відвезти мішки. Доїхавши до столиці, батько вирішив в першу чергу віддати мішки, адже приїхав він туди у справах, а не розвозити мішки. Бабуся постійно дзвонила і цікавилася, відвіз він мішки чи ні. Батько дзвонив за даним номером, але трубку не брали — і вирішив поїхати прямо за адресою. Двері відчинив незнайомий чоловік. Батько сказав йому, що з села прислали йому гостинці. Але той насупивши ніс, з незадоволеним виглядом сказав, що йому не потрібні ніякі гостинці і сказав, що не буде брати. Мій батько був в сkазі, йому було nрикро, що втратив стільки часу на ці мішки.
Коли він повернувся додому, двоюрідна сестра накинулася на нього. Замість того, щоб розсер дитися на сина, вона посва рилася з моїм батьком, мовляв, він повинен був привезти мішки назад. Моя бабуся підтримала не сина, а цю жінку. Мій батько твердо вирішив, що ніколи більше він нікому не скаже про відрядження, і більше ніколи не погодиться передавати речі. Я на боці батька, він правильно вчинив. Треба було заздалегідь дізнатися, чи потребує син в чому-небудь — і потім тільки просити відвозити такі тяжкості. З тих пір мій батько нікому нічого не передавав.