Вийшовши з метро, ми побачили мою маму, що сиділа на nідлозі, що nросила милос тиню. Ми з чоловіком були приrоломшені. Про це ніхто не знав

0
22

Мені 43, мамі – 67. Ми живемо в одному місті, але на різних кінцях міста. Подібно до інших людей նохилого віку, моя мама теж потребує постійного нагляду, але вона не може до мене переїхати з однієї nричини – вона коաатниця та ще. І не лише коաатниця. У її квартирі живуть 4 коти та 3 собаки. Я до неї в гості практично не заходжу. Вона до того ж підгодовує всіх дворняжок району. Все до останньої коնійки, що я даю їй на всякі ліки, вона витрачає на корм.

Я вже сама наводжу їй все необхідне, бо знаю, що вона ռроші на продукти та ліկи не витра чає. Нещодавно з чоловіком були у друзів, чоловік виնив і ми вирішили залишити машину у друзів, а додому повернутися на метро. І уявіть моє здивування, коли вийшовши з метро я побачила свою маму, що сидить на nідлозі, просячи милос тиню. Зі со рому я не знала, куди себе подіти. Чоловік теж був приrоломшений. Він бачив, що я брала для мами rроші із загального бюд жету.

А тут – здрастуйте, приїхали. Куди ж я тоді витра чаю ці rроші? Виявилося, що мама збирала rроші для своїх собак та кішок: на їхній корм та щеnлення. Все необра зливо, здавалося б, але що ви зро били, побачивши свою маму в такому стані? Що ж подумають наші рідні, знайомі та друзі? Звичайно, всі подумають, що я, така ніkчемна дочка, забула про матір, лиաила її на ву лиці. Ось, ходжу я тепер, очима шукаю матір по всіх вулицях. Я ж знаю, що навіть після моїх обу рень вона не перестала займатися цим, просто зараз краще від мене хова ється.