– Ура! Мені нарешті затвердили відпустку! Можемо купувати квитки! – радісно заявила Ганна за вечерею своєму чоловікові.
– Нічого собі, чудова новина! Я вже думав, як завжди, тягнуть до останнього, а потім відмовить! – зрадів Денис.
– Я теж так думала, але все вже підписано! Залишилося тільки купити квитки, зібрати речі та летіти відпочивати! – з натхненням відповіла Ганна.
– Напиши мені список, що тобі треба докупити, – запропонував Денис. – І, до речі, треба буде зателефонувати мамі, аби вона наглядала за нашими тваринами.
– Добре, відправлю тобі сьогодні чи завтра, – кивнула Ганна.
– До речі, про маму…
– Що про неї? – Ганна підняла брови.
– Ти вже повернула гроші? – Запитав він.
– Стривай, які гроші? – здивувалася Ганна. – Я у твоєї мами нічого не брала.
– Пам’ятаєш, ви їздили за ягодами до села? Вона двічі заправляла твою машину. Вона мені вже два місяці про це говорить, а я забуваю нагадати тобі.
– Стривай, Денисе. Чому я маю їй щось повертати? Це вона попросила мене відвезти її! Я витратила весь свій вихідний за кермом, возячи її по селах, щоб вона збирала врожай! Нехай буде задоволена! – обурилася Ганна.
– Вона тоді варила нам компоти з цих ягід, – заявив Денис. – Погано так робити. Просто поверни їй гроші.
– Компоти? Вона передала нам три банки якоїсь рідини, яка і на компот не схожа! А машину після неї я сама відмила! Платити за бензин я не збираюсь! – твердо відповіла Ганна.
– Ганно, ти серйозно? Невже тобі шкода віддати гроші моїй мамі? – роздратовано вигукнув Денис.
– В автобусі вона також потребує грошей за квиток у пасажирів? Я так не гадаю. От і тут нехай вважає, що сплатила свою поїздку, – не поступалася Ганна.
Денис підвівся з-за столу, навіть не прибравши за собою, і мовчки пішов. Ганна залишилася вечеряти на самоті, вирішивши, що прибирати посуд за ним не буде – нехай хоч пилом покриється.
Наступного дня Денис продовжував скривджено мовчати, уникаючи спілкування з дружиною. А Ганна, розмірковуючи про те, що трапилося, все більше переконувалася у своєму рішенні не повертати гроші.
Минуло три дні. Нарешті, у вихідний, Денис порушив мовчання.
– Як довго ти стоятимеш на своєму і ігноруватимеш мене? – невдоволено спитав він.
– Я нікого не ігнорую. Це ти ходиш надутий, ніби образився, – парирувала Ганна.
– Значить, це я винний? – посміхнувся Денис.
– А хто ще? Ти хочеш, щоб я визнала свою неправоту та віддала гроші? Цього не буде, – спокійно сказала Ганна.
– Але, Ганно… Це справедливо! Ти маєш віддати мамі гроші!
– Тоді сам їй поверни, якщо вважаєш за потрібне! – кинула Ганна. – Я більше не збираюся обговорювати це.
– Ти поводишся нахабно! Ти завжди була такою впертою? – Денис підвищив голос.
– Так, була! І ти це знав, коли одружився на мені, – відповіла Ганна. – Якщо хочеш, щоб я змінила своє рішення, у тебе нічого не вийде.
Денис зрозумів, що суперечка марна, але продовжував сердитися. Ганна ж вирішила поставити крапку:
– Хочеш жити з мамою? Зніми їй житло! Нехай йде з моєї квартири! Інакше я сама вирішу це питання, – сказала вона.
До кінця місяця мати Дениса покинула квартиру Ганни. Ганна вирушила у відпустку сама, а Денис залишився вирішувати питання з матір’ю, яку тепер повністю утримував.
Так, через незначну сварку, розкрилися глибші проблеми у їхніх стосунках. Ганна зрозуміла, що її доброта має межі.