Близько року тому у нашому селищі з’явилася багатодітна родина. Двоє старших дітей у сім’ї вже школярі, є ще троє, які поки що з мамою вдома.
Батько сімейства почав працювати на місцевого фермера, а його дружина займається вдома малечею.
Помітивши, що з грошима у сім’ї проблематично, місцеві почали допомагати.
Хтось приносив овочі, хтось домашніх яєць. Багато хто почав приносити сім’ї дитячі речі. Дітей в будинку багато, комусь і підійдуть, тим більше, що перед тим, як віддавати, всі речі прали і упорядковували.
Я також вирішила допомогти. Запитала у невістки, чи не залишився у неї дитячий одяг, який уже ніхто не носить. Попросила добрі речі не викидати, а зібрати, щоб я їх багатодітній родині віддала.
За кілька днів невістка передала мені великі пакети, сповнені дитячих речей. Все було випрано і випрасувано, складено акуратними стопками по сезону. У пакетах був не тільки одяг, а й взуття, іграшки, навіть цукерки, які купила невістка, щоб пригостити чужих дітей.
Перед тим, як йти, я знайшла телефон мами багатодітного сімейства і зателефонувала, уточнивши, чи потрібна їм допомога. Жінка сказала, що одяг потрібний, але прийти за ним вона не може – чоловік на роботі, а дітей залишити нема з ким. Я погодилася відвезти все сама.
Коли під’їхала за адресою, продиктованою мені по телефону, одразу помітила, що подвір’я недоглянуте, поросло бур’янами, висока трава була й перед парканом. У селищі намагаються підтримувати порядок не лише у дворі, а й перед ним, випалюючи бур’яни та розбиваючи біля парканів клумби.
Взявши пакети, я зайшла надвір.
Мені назустріч з дверей будинку вийшла жінка, одягнена в засалений халат, слідом за нею вибігло троє дітей.
Під навісом біля будинку я побачила цілу гору одягу, на вигляд дуже брудного. Помітивши мій погляд, жінка посміхнулася.
— Це вже все брудне та поношене. Прати я не буду, порошок дорогий. Ці речі взимку в печі спалю, одягнутися люди нового принесуть.
Посмішка у жінки під час її розповіді була дуже єхидна.
Мені стало дуже сумно, адже люди від щирого серця хочуть допомогти, а така ось «мати» все сприймає як належне і зовсім не цінує.
Витрачати час, порошок та сили на прання жінці не хочеться, тим більше, що добрі люди все одно допоможуть.
Надавати допомогу такій сім’ї мені зовсім не хочеться, ось тільки постраждають у результаті діти, а вони тут зовсім не до чого.