12 років тому я вийшла заміж за американця та поїхала до США. Нам було дуже добре разом, я почувалася щасливою. Життя було тоді цікавим, хоча час був непростий, але динамічний. Все для мене було в новинку, та й зараз я намагаюся думати тільки про хороше, хоча багато на що у мене розплющилися очі. Поки що не можу почати думати у позитивному руслі про свою пенсію. Наші погляди з чоловіком на це питання трохи розійшлися.
Спочатку хочу сказати, що чоловік мій працює вже 15 років пламбером в Техасі. Іншими словами, це сантехнік, який має ліцензію, він може все, у нього своя машина, свої запчастини і хороша зарплата.
Собі ми можемо дозволити утримувати невеликий будинок та кілька нових машин, які чоловік купив у кредит для нас, платимо за наші дві машини на місяць 1500 доларів. Їжа на місяць нам обходиться близько 600 доларів і за будинок платимо 1800. Усього чоловік заробляє 4500 доларів на місяць.
Коли я почала думати про пенсію, то зрозуміла яка тонка грань між бідністю і достатком у цій країні, як можна швидко залишитися без грошей. Коли я підрахувала розміри наших пенсій, її розмір виявився таким: для мене це приблизно 800 доларів на місяць, а для чоловіка 1350. Для мене це мінімальний розмір пенсії в штаті Техас, оскільки я майже не працювала.
На ці гроші в Америці складно прожити, особливо коли є старі звички не дивитись у магазині на ціни та їздити новою машиною. Прийдеться продати будинок, гроші покласти на ощадний рахунок і знімати маленьку дешеву квартирку. Чоловік сказав, що так багато хто робить, коли виходить на пенсію, адже інакше не зможеш вижити.
А найцікавіше те, що набагато краще наше життя буде у Росії. Я дуже сумую за своєю батьківщиною. Навіть якщо я не отримуватиму своїх виплат, то на пенсію чоловіка ми зможемо дозволити собі купити хороший будинок у селі, хорошу машину і можливість жити на свіжому повітрі біля лісу. А про безкоштовну медичну страховку мріє будь-який американець на пенсії і це правда.