Я здивувалася, коли побачила підготовлену для мене розкладачку, що стоїть у коморі. Вона була розгорнута, наче передбачалася мені. Щоб я спала на ній. Зверху постелили стару білизну. На стіні я побачила кілька гачків.
– Син ваш постарався, приробив. Чи зможете тут одяг вішати, – повідомила мені невістка. – Розкладачкою сестра поділилася, на ній брат чоловіка спав, коли до них заїжджав.
– Може, я переставлю її кудись в інше місце? Може, до вітальні? Квартира трикімнатна.
– Вона ні до чого там не підійде. Не треба. Нехай тут стоїть. Бажаєте чаю?
– Не хочу, Людочко. І в коморі спати не хочу.
– Іншого місця немає, – образилася невістка.
– Тоді я йду. Попрощаюся з онукою і одразу поїду.
– Не будіть її! Вона спить.
Я взяла свої речі та рушила до виходу.
– І навіщо треба було приїжджати? – Запитала Люда мені вслід.
Я кілька годин чекала на вокзалі свого автобуса. Вони рідко ходять у бік нашого селища. Син не відповідав на мої дзвінки. І це незважаючи на те, що він чудово знав, що я маю приїхати до них сьогодні.
Невістка вирішила, що знову хоче працювати. Ось вони й запросили мене до себе, щоб було кому доглядати за внучкою. Я була рада запрошенню, адже так рідко раніше вдавалося поспілкуватися з онучкою.
І що ж у результаті я отримала? Розкладачка в коморі. Так навіть з ворогами не роблять. Чи бачите, інтер’єр у них, не підходить розкладачка ні до чого.
Це ж їхня ідея була спочатку, самі попросили про послугу! Я казала, що заважатиму. Але невістка переконала, що так треба.
Коли мій автобус нарешті прийшов, і я вже в нього сіла, син мені передзвонив.
– Велике дякую! Удружила! Люда вже в понеділок має на роботу вийти, а ти носом від свого спального місця крутиш!
– Ні, любий, це вам дякую. Самі у своїй коморі спіть! Тим паче на розкладачці!
– Про що ти взагалі говориш?
Я розповіла синові про те, де мені пропонувала спати його Людочка. Пояснила, чому вирішила поїхати.
– Так Люда не брехала. Ти була п’яна, коли до нас приїхала. Адже вона тобі таку кімнату підготувала… Якщо ти не хотіла з донькою сидіти, то не треба було погоджуватися! Навіщо брешеш тепер? З такою матір’ю й ворогів не треба…
Мені стало так прикро і боляче. Я набрала номер Люди і вимагала пояснень.
– Ви взагалі про що? Зовсім алкоголь мозок затуманив? Зав’язуйте, – відповіла мені Люда і поклала слухавку.
Через кілька хвилин син знову мені зателефонував.
– Загалом, я у всьому розібрався. Люда скинула мені фотографію кімнати, яку вона тобі підготувала. Немає там жодної розкладачки чи гачків. Нормальне ліжко, шафа порожня. Постільна білизна нова. Зав’язуй з алкоголем! Тобі має бути соромно.
У цей момент я остаточно зрозуміла. Невістка не хотіла мене бачити, але не зізналася своєму чоловікові в цьому. Тому і влаштувала все це уявлення.
Мені варто було сфотографувати ту комору та відправити знімок синові. А зараз уже пізно…
Потім я з’ясувала, що з онукою сидітиме мама Люди. А мій рідний син вважає мене останньою п’яницею. Так боляче, що хочеться завити.