На одному місці роботи я завжди позичав гроші одній своїй співробітниці. Мені було щиро її шкода, адже вона сама піднімала двох дітей. Але одного разу вона сказала мені одну неприємну фразу при всіх співробітниках, і після цього я докорінно змінив думку про неї і перестав позичати їй гроші. Усі колеги зібралися в одному приміщенні для отримання заробітної плати.
І ця співробітниця, вже отримавши гроші, підходить до мене, щоби віддати борг і каже, що ці гроші вона відриває від серця. Всі навкруги подумали, що це вона мені дає в борг! Її слова мене образили, чесно кажучи. Незабаром ця співробітниця обійняла посаду дрібного начальника та показала справжню себе. Тепер і решта співробітників усе про неї зрозуміли.
А ось ще один випадок для прикладу. Це було далекого 1989 року. На вихідних ми зібралися купити холодильник (300-350 рублів) і запасну деталь на а/м, тож потрібно було перевести в готівку одну тисячу рублів. І цього дня до нас звернувся один добрий знайомий. Він попросив позичити йому 300 рублів, які обіцяв повернути за один-два місяці.
Особисто я намагаюся ніколи не брати в борг самому і не позичати. Але цього разу вирішив виручити людину. Через деякий час я дізнався, що він захворів, потім звільнився з роботи і переїхав зі своєю родиною до іншого міста. Зустріли ми його, точніше, мій тато, через 31 рік, і він повернув ті самі 300 рублів. Батько відмовився від цих грошей і лаяв цю людину. Ну, як після такого давати людям у борг?
А ось як зі мною вчинила моя сусідка. Поїхали ми з нею разом до магазину, і коли ми підійшли до каси, щоб розплатитися, вона сказала, що забула гроші і попросила мене за неї заплатити, пообіцявши по приїзду додому все повернути. Це було 17.09.2020, а грошей так я і не побачив. Сусідка, до речі, навіть не згадує про свій обов’язок.
Часто, після того, як даєш комусь у борг, людина починає тебе ігнорувати і уникати зустрічі. Якось одна моя знайома видавала свою доньку заміж, і їй не вистачало певної суми на оплату урочистостей. І я їй позичив. З того часу минуло вже сім років. Гроші вона не повернула досі. А коли ми випадково перетинаємось на вулиці, відвертає від мене голову, не вітається, наче це я їй заборгував. За цей час її дочка встигла народити тричі.
Тепер я нікому не позичаю, а кажу, що гроші на карті, а банкомату в селі немає. І через телефон я не можу перекинути гроші, тому що він старої моделі. Відмовок можна вигадати багато. Моя думка, у борг давати не можна, а якщо давати, то тільки ту суму, яку не шкода втратити.