Одним яскравим літнім вечором, коли ще не вщухли рештки грози, Настя поверталася до села, а в голові у неї роїлися думки. Її маленький син Антон з радістю побіг зустрічати її, дідусь дозволив йому почекати біля зупинки.Незважаючи на материнські побоювання з приводу його безпеки поблизу дороги, момент був зворушливим, відбиваючи зростаючу самостійність хлопчика.
Поки вони йшли додому, Антон розповідав про те, як пройшов день, і, дійшовши до їхнього дому, Настя помітила приготування до прийому гостей, що викликало її цікавість.Повернення батька з саду з чоловіком, Віталіком, якого Настя колись сильно любила, приголомшило її. Чоловік, тепер уже з сивим волоссям, був напрочуд схожий на Антона, що і розкривало найважливішу таємницю…
Багато років тому Настя та Віталік покохали один одного – ще у шкільні роки, але обставини призвели до трагічного непорозуміння, через яке вони втратили зв’язок.Вважаючи, що Ваталик загинув на службі, Настя на самоті переживала свою вагітність, але завдяки підтримці батьків їй вдалося закінчити навчання і вступити на роботу фельдшера.
Відкриття про те, що Віталік живий, і їхня явна схожість з Антоном, змусили старі почуття вийти на поверхню. Наступне возз’єднання призвело до скромного весілля і планів розпочати нове життя в місті.Коли родина готувалася покинути село, на них чекали емоційні прощання батьків, родичів та друзів. Від’їзд Антона ознаменував кінець одного розділу та початок іншого – оскільки його родина починала нове спільне життя у місті…