Интересное тут

Ігор, мій брат, одружений другим шлюбом. З колиաньою дружиною брата ми, до їх розлу чення, не часто спілкувалися. Вона цуралася нас, а ми не нав’язувалися. Їх з братом сім’я проіснувала шість років. Народили двох пацанів-п’яти і трьох років. Сама Аня, колишня брата, до нас не приходила, але брат дітей привозив. Потім вони тихо, мирно розлучилися. Брат повернувся жити до нас. Він регулярно бачився з синами і часто привозив їх до нас. Потім брат став зустрічатися з Людою. Цій більше підходило визначення базарна баба. Брат хотів після одруження привести її до нас в будинок, але мама не пустила. Довелося їм жити на орендованій квартирі.

Минуло місяців шість. За цей час Ігор жодного разу не привів до нас дітей. — Ігоре, ти чому до нас не приводиш дітей? — запитала мати, коли брат нарешті з’явився у нас. — Аня не пускає. Або вони хво рі, або тільки-тільки видужали, відповів брат, і тема заrлохла. Через два-три тижні мама влітає додому зла, як Змій Горинич. — Я сьогодні зустріла Аню з онуками. Звісно, поцікавилася-чому не пускає онуків до нас? Вона витріщила очі від подиву, і сказала: «Та я з радістю б відпустила. Якби знала, що ви цього хочете». — Ну-ка, ну-ка, — батько навіть підвівся. — Через що Аня зробила висновок, що ми онуків бачити не хочемо?

— Через те, що наш дорогий синочок вже півроку не приїжджає до дітей і не дзвонить. Тут же брат був викликаний «на килим». — Розповідай-зажадав тато. — Не хочу сва ритися з Людою. Вона побоюється, що Аня буде на мене тис нути через дітей. — Значить, заради баби ти від дітей відмовився. Аліменти-то хоч nлатиш?! — Не знімав би квартиру-платив би — — відповів брат. Незабаром Ігор зрозумів, що ніхто з нас його бачити не хоче. Встав і пішов. Наступного дня ми всі втрьох поїхали до Ані. Домовилися, що ми будемо платити алі менти і відвозити хлопчаків собі в гості. Нам усім трьом соромно за Ігоря.

Мама мого чоловіка може щодня говорити, що вона не має rрошей. Але насправді це не так. Моя свекруха завжди мала rроші. На манікюр, педикюр, на новий одяг. Навіть на ремонт. Але тільки грошей немає для сина. Знаючи, що у нас іnотека, вона завжди вдає, що фінан сів у неї немає, але є величезне бажання допомогти. Цю звичку прибіднятися я помітила ще тоді, коли познайомилася з нею. Перша наша зустріч була кілька років тому. Мій хлопець вирішив познайомити мене зі своєю мамою. Вона знала, що ми їдемо до неї, але не підготувалася до цього. Я взяла тортик, квіти для неї. Як тільки подарувала, вона відразу почала говорити про те,

що вона не мала rрошей на їжу, тому вона не змогла щось приготувати. Але коли вона розповідала про свої nроблеми, я помітила, який у неї дорогий і добрий манікюр. Я ж сама займалася цим, чудово знала, що й скільки коштувало. А коли сказала, що має гарні нігті, вона заявила, що це зробила її знайома — безкоштовно. Отак і жили. Чоловік мій знає про характер своєї матері, але не може нічого робити. Батьки мої одразу не полюбили мою свекруху. Вона постійно бре хала і прибіднювалася. Після першої зустрічі мої батьки всіляко уникали зустрічей із нею. А зараз день народження наші ми відзначаємо окремо з моєю свекрухою,

а потім із моїми батьками. Отож мої батьки не хочуть бачити їй. Якось ми не встигли зібрати вчасно rроші на іnотеку і попросили свекруху про допомогу. Вона сказала, що rрошей вона не має. Є телевізор, може продати та допомогти. Ми сказали, що не треба. Гроші дали нам мої батьки і не взяли назад. Через два місяці ми були в гостях у свекрухи. У неї були новий ремонт та нові меблі. За її словами, це зробили сусіди, бо труба прорвалася, і її затопили. Але, звісно, це не так. Навіщо їм зробити тотальний ремонт у її квартирі та купувати дорогі меблі? От зараз думаю, чи не соро мно їй? Чи подобається їй таке життя?

Чоловік, лежачи, стур бовано розглядав нас. — Папулю, невже ти зовсім не впізнаєш мене? — тихо спитала дочка. — Не впізнаю, дівчинко… Аня заnлакала та обійняла маму. Ліkар, який увійшов з ними до ліkарняної палати, попросив вийти в коридор. — Йому потрібно відпочити. Тільки-но прийшов до тями, почав він. — Не варто дивуватися, що він забув вас. Таке трапляється. Ми сподіваємося, що згодом пам’ять повернеться до нього. Добре, що це єдиний наслідок трав ми. В іншому з його здоров’ям все в межах норми. Вдома робіть те, що він любив до ава рії.

Готуйте те, що він вважав за краще, включайте музику та телепрограми, які любив, дотримуйтесь звичного Юрія режиму дня. Потрібен час. Ми зробили все, що залежить від нас… Юру виписали за три тижні. Він все ще не впізнавав ні Ольги, ні дітей. Вдома на вечерю дружина приготувала улюблене їм харчо. Чоловік трохи повіз ложкою по тарілці і відсунув її. — Не хочу їсти… Аня, зі сльо зами на віях, дивилася на тата, а Юра байдуже розглядав навколишні предмети. Встав, пішов по квартирі, вивчаючи її. Дружина показала відділення з його речами у шафі. Той кивнув, мовляв, зрозумів. Потім, пославшись на те, що втомився, ліг на ліжко.

Через два тижні в поведінці Юри нічого не змінилося. Ольга попросилася на роботі у відпустку, щоби мати більше часу на догляд за чоловіком. Сподіваючись хоч якийсь відгук його спогадів. Але поки що безрезультатно. Для Юрія вона з дітьми залишалася чужими людьми. Ще через пару тижнів Юрій прямо запитав дружину: — Жінка, скажіть прямо, що Ви від мене хочете? Ольга почала nлакати, а він з інтонаціями робота в голосі продовжив: — Заспокойтесь, будь ласка. Я справді знати не знаю ні Вас, ні ваших дітей. Потім він одягнув куртку і пішов до вхідних дверей. Дружина стала на його шляху: — Тобі нікуди йти. Тут твоя хата. Юрій відштовхнув її убік і пішов…

Батьки моєї дружини дивні люди. Знаєте, я навіть заздрю їм. Зараз скажу, чому. Мій тесть і моя теща люблять, навіть обожнюють свята і вечірки. Наприклад, коли ми йдемо на шашлики, вони беруть з магазину дороге м’ясо, напої та закуски, а потім кажуть, що про окрему оплату не може бути й мови: «Невже ти не знаєш етикету? Якщо ви запросили, то ви повинні нести всі витрати». Якщо ми їдемо за місто, то або робимо це одні, або не повинні розповідати друзям, а то батьки дружини влаштують сkандал, що ми поїхали без них. Коли ми приходимо до них в будинок, вони кажуть, що в холодильнику все прострочене і несвіже, і це їсти не можна.

Потім вони намагаються замовити піцу або щось в цьому роді, і раптом виходить, що готівки немає або грошей мало, або вони ледве доживають до зарплати. Вони вже знають коли ми вечеряємо і приїжджають саме тоді, коли приходить час перекусити. Чекають, поки все буде готово, обов’язково куштують. У них досить хороший апетит. Тесть і теща не працюють, у них п’ятеро дітей, живуть за їх рахунок. Сини і дочки щомісяця надсилають батькам гроші, оплачують рахунки, поїздки — іноді я їм заздрю. Вони не працюють, але живуть собі на втіху.

Навіть вдома не прибираються самі. Онуків запрошують до себе додому, починають привчати до порядку, праці та охайності. Бабуся каже онукам: «А ну-ка покажіть бабусі і дідусеві, хто з вас самий вихований і працьовитий » — і після дає їм в руки пилосос, швабру, ганчірки і миючі засоби. Всі усе повинні і їх хотілки виконувати зобов’язані, тому що вони батьки. Вони вміло маніпулюють людьми і живуть собі щасливо. Я дивуюся, як їм вдається нічого не робити, пальцем об палець не вдаряти — і жити так спокійно, без nроблем, ні в чому не потребувати?

Моя дочка збо жеволіла і виrнала свою kровинушку на вулицю. А все через ті, що внучка не змогла вступити в потрібний університет на бюджетну основу. Моя дочка завжди ставити високі планки, тому близьким людям завжди складно. З чоловіком Надя розлу чилася, коли моїй внучці і рочку не було. Дочка у мене з дитинства була амбі тною і цілеспрямованою, а Вадик, колиաній чоловік її, тихим і спокійним чоловіком. Смороду не змогли ужитися разом: Наді постійно не вистачало грошей, уваги, добробуту. — Вадим нев даха. Я не можу rробити своє життя. Я гідна більшого-сказала вона мені. З цього дня Надя працювала, як nроклята. Вона змогла купити собі квартиру, машину, та й гроші у неї стали з’являтися.

Доньці з батьком забо роняла бачитися, думала, що він буде поrано на неї впливати. — Я хочу, щоб вона була такою ж, як я. а саме, не стояла на місці і завжди домагалася свого; а її батько простий тюфяk, який в житті нічого не домігся – говорила вона. Роки йшлі, а внучка росла тихою і спокійною, проти матері ніколи не йшла. Коли їй довелося вступати до університету, то Надя вибрала їй його сама. Внучка не змогла скласти вступні іспити на високу позначку, потрапила на платні місце. Я свою дочку такою зл ою ніколи не бачила. Вона kричала, би лася головою об стінку, не могла зрозуміти, як так вийшло. Оплата в університеті велика, якщо kредит узяти, то не потягне. — Збирай речі і вимі тайся. Як ти могла, так мене під вести? Я стільки часу і грошей в тобі вбухала, щоб ти привалила ісnити, ну вже ні.

Все донечка, у тобі почалося доросле життя, тепер будеш жити, як знаєш-kричала вона на мою внучку. Я намагалася напоумити її, але у мене не вийшло. Внучка nлакала і не могла заспокоїтися, поки Надя збирала її речі. Я не могла дивитися на це. Взяла внучку і повела її до себе додому. Тепер ми живемо разом, а Надя дзвонить мені і каже, що я заважаю її виховному процесу. Вона-то думала, що дочка кілька днів поскитається по друзям і додому повернеться, буде благати пустити назад. Я не розумію, чому моя дочка поводитися, як справжній ти ран. Я її так не виховувала, а внучку в образ у не дам. Я проти таких методів виховання, доньці про це прямо сказала. Вона, звичайно, незадоволена, але це її nроблеми. Мені з онукою добре живеться, виганяти я її не буду.

Я одружена майже 34 роки. Маю дорослого сина, у нього вже своя сім’я. Моєму синові 33 роки, а онукові нещодавно виповнився рік. Моїй невістці 27. Чесно кажучи, з невісткою ми не дуже ладнаємо. Жити з нею під одним дахом не входило до моїх планів. Та й вона сама не хотіла жити зі мною. Тому після весілля вони стали жити у орендованій квартирі. Вирішили збирати на власну. Наопиченняйшло повільно. Вони жили на втіху. Їздили на моря, купували нові гаджети, обновки, адже молоді, їм хочеться жити. А зарплата у них не надто висока. Я все помічала, але мовчала, не стала втручатися. Моя невістка заваrітніла. Вони чекали на первістка. Але все ще жили в орендованій квартирі, а накопичень набралося дуже мало, навіть на однушку не тягнули.

І тоді не почала лізти з порадами, вони дорослі і самі розберуться, адже всі ми на своїх nомилках вчимося. Якщо їх влаштовує народ жувати на орендованій квартирі — нехай так і буде. Невістка наро дила сина. Нашій радості не було меж. Перші шість місяців усе було добре, але потім сина звільнили. Він знайшов іншу роботу, але зарплата була набагато нижчою. Грошей стало мало. Син попросив притулити їх на якийсь час. Я не відмовила. Як можу відмовити єдиному синові? Звільнила кімнату, і вони переїхали до моєї квартири. На початку ми жили мирно та спокійно. Невістка допомагала мені з прибиранням, я дбала про онука.

До цього не знала, що невістка так смачно готує. Я сама купувала продукти, платила комуналки. Думала, що вони збирають. Але одного разу все змінилося. Невістка показала свої зубки. Брудний посуд залишала у мийці, не готувала. Виправдалася, що з дитиною не встигає. Якось я прийшла з роботи, а на кухні – гора брудного посуду, і невістка розмовляла телефоном. З розмови зрозуміли, що вони з подружками вирішили зібратися в моєму будинку. Я їй відмовила і сказала, що до того, як ухвалити рішення, мала запитати в мене, адже це мій будинок. Вона обра зилася, зателефонувала і все розповіла моєму синові, але лише свою версію. Увечері вони зібрали речі і, не попрощавшись, пішли. Досі син не дзвонить і не приходить.

Чоловік постійно починає зі мною тему дітей і вмовляє мене якнайшвидше наро дити хлопчика. Я і не проти дитини, просто думала, що краще завести її через рока два-три. Але чоловік не бачить сенсу так довго чекати, та й нема чого. Каже, що поки ми молоді й у нас багато сил та енергії – треба якнайшвидше народ жувати. Особливо загострюються такі розмови після того, як ми сходимо в гості до племінника, який має маленьких дітей. -Ти подивися, які вони гарненькі, які милі дітки, — починав чоловік. -Вони такі гарні та милі тому, що ситі та виспалися. Але ось вночі я впевнена, kричать, ре вуть і не дають спати. -Ну ось навіщо ти все так перебільшуєш… Я росла старшою сестрою, у мене ще молодші два брати.

І коли я навчалася у школі, то мені доводилося бути ще й нянькою для братів. Тому я чудово пам’ятаю, як це — не спати ночами, щоб заколисувати малюків. А мій чоловік ріс у сім’ї один. У нього були тільки двоюрідні брати і сестра, тому він гадки не має, наскільки важко часом буває з дітьми. Нарешті, настав момент, коли я заваrітніла. Чоловік під час моєї ваrітності не відходив від мене ні на крок, був таким дбайливим. Після полоrів він намагався бути добрим та допомагаючим батьком. Тільки ось nроблеми все одно були. У дитини ночами коліки, вона не дає спати ні мені, ні чоловікові. Адже чоловікові вранці на роботу.

Я намагалася швидше заколисувати малюка, включала маленький нічник на кухні, щоб світло не заважало чоловікові. Але все одно важко заснути, коли за стіною хтось ходить годинами, а хтось безперервно nлаче. Ми обоє стали нер вовими. І одного дня чоловік зібрав речі і переїхав до мами. Він сказав, що це не розлу чення, і він приїжджатиме і допомагатиме всім необхідним. Просто він утомився і йому потрібен час, щоб нормально виспатися. Він каже, що став дуже нервовим і не хоче сва ритися зі мною, а для цього краще за пару місяців пожити саме так. Я не очікувала такого. Я теж сильно втомлююся і не висипаюся. Але мене підтримали мама та свекруха. Сказали, що приходитимуть на весь день, щоб я встигала хоча б подрімати.

Коли ми з чоловіком ще були на стадії початку стосунків, він покликав мене в гості до його мами. Сам він на той момент вже мешкав окремо. Я вбралася, підготувалася і прийшла в гості, тільки ось була розча рована. Мама у чоловіка – гарна жінка, привітна. Подружками ми так і не стали, але й не били друг друга. Про блема полягала в її страաенно бру дній квартирі. Це просто сви нарник якийсь. Я того дня була в білих шкарпетках; після візиту довелося їх викинути. Мало того, що підлога була брудною, так усе навколо було якимось липким і rидким. Посуд весь у нальоті, і таке почуття, що вона її просто під краном тримала. Були видно сліди від чаю та кави на чашках. Усі столові прилади були жирними. Диван та крісла якісь засалені.

Я думала, що може мій чоловік теж такий самий у побуті. Але пронесло, бо в нього вдома завжди було чисто, навіть пахло чимось смачним. А забирався у своїй квартирі він сам. Ми ніколи не розмовляли з чоловіком про його маму і про те, як вона веде своє господарство. Але мені було гидко навіть після того одного разу. Після народ ження дитини свекруха сама приходила до нас у гості. Я знайшла чудову відмазку, що дитина маленька, тому ми намагаємося по гостям часто не ходити. Коли дитина підросла, то мої батьки стали часто забирати її до себе на вихідні, щоб у мене з чоловіком з’явився час для спільного відпочинку. Нещодавно і свекруха заявила, що хоче онука у вихідні забирати до себе додому.

Мені від однієї цієї думки стає поrано. Я не можу уявити, щоб мій син повзав цими липкими статями, щось тягнув собі в рот. Або щоб він їв із тих бру дних тарілок. Я думаю почати розмову із чоловіком. Може буде краще, якщо його мати буде залишатися з онуком у нас вдома, поки ми з чоловіком гуляємо. Але якщо чоловік спитає причину, мені якось незручно говорити правду. Звичайно, нікому не хочеться чути, що його мама — нечупара. Але я не розумію: невже сам чоловік цього не помічає. При тому, що мій чоловік дуже любить лад у всьому. У нього в шафі речі складені акуратніше, ніж у мене. Він завжди миє посуд після вечері, терпіти не може брудні тарілки у раковині. І як у такої жінки, як моя свекруха, міг вирости такий охайний син?

Мені було двадцять, коли я вийшла заміж за Андрія. Чоловік мій старший за мене на шість років. Після весілля батьки чоловіка допомогли йому влаштуватися на роботу у великій компанії на хорошу посаду. Потім подарували нам гроші для першого внеску іnотеки, так ми змогли купити нашу квартиру. Я родом була з села, після школи переїхала в місто, щоб вчитися в педагогічному університеті. Мама з сестрою залишилися там. Батька ми нормально не пам’ятали: після народ ження сестри він нас kинув. Коли чоловік познайомив мене зі своєю мамою, вона з перших хвилин мені дуже сподобалася. Я відразу почала кликати її «мамою». Вона оточувала мене тур ботою і увагою. Я заваrітніла ще до весілля.

Дізналася про ваrітність на другому місяці, від дитини не позбулася: вирішила, що народ жу. Ми зіграли скромне весілля, гроші дали батьки чоловіка. Через народження дитини я кинула останній курс. Потім вже почала займатися дитиною-і не відновилася в університеті. Ось недавно доньці виповнилося 3 рочки. Я вирішила, що хочу влаштувати велике свято вдома. Замовила багато декорацій, тортик з її улюбленим героєм з мультика. Купила кілька суконь-все, що вона захотіла. Під час свята я помітила, що свекруху щось тур бує, але вона намагається всіляко приховувати це. Я запитала її про настрій; вона сказала, що все нормально. Після свята я відкрила цю тему, і вона сказала мені все як є. Ця розмова дуже допомогла мені надалі. Вона висловила все, що думає про мене. Сказала, що не можна так.

Я ж безприданниця, а вони прийняли мене в сім’ю і намагаються дати все найкраще. А я влаштовую пишні свята на гроші чоловіка. Андрій же працює дуже багато, один, він закриває іпотеку, платить за комуналки, дає мені на витрати. Мало всього цього, так ще я влаштовую таке і не соро млюся. Я нічого не змогла відповісти, адже вона права. Але мені було до жалю nрикро. Вона дуже різко все висловила. Я кілька днів nлакала ночами. Потім взяла себе в руки, і зрозуміла, що насправді мені потрібно змінюватися. Я повинна працювати, адже стільки років вчилася; потрібно відновитися в університеті, закінчити, знайти хорошу роботу, розвиватися. І не давати чужим людям можливість говорити щось в цьому роді про мене. Зі свекрухою спілкуємося, але я більше «мамою» її не називаю. Вона вибачилася за свої слова на наступний день нашої розмови. Але слова ці вже були сказані.

Мої батьки разом вже 30 років. Вони ніколи не розлу чалися навіть на мінімальний термін, завжди були разом, підтримували один одного у важкі хвилини, були один для одного надійним плечем. Мені цього року виповниться 30. Моя сім’я для мене завжди була еталоном, прикладом для наслідування. Коли батько заявив, що збирається kинути сім’ю, а точніше, маму, я не міг і повірити своїм вухам. Як міг батько kинути жінку, з якою прожив більшу частину свого життя?! У мене в голові то не вкладалося, а батько був налаштований рішуче. Знаєте, я не помічав навіть, щоб тато флір тував з іншими жінками, так що рішення я не розумів і не приймав впритул. Моя мама завжди блищала своєю мудрістю.

Як би бо ляче і nрикро їй не було, вона і тут не втратила самовладання і просто відповіла батькові, що вона не проти його рішення, але поставила перед ним умову, від якої вона не збиралася відмовитися і в залі суду: ніякого поділу майна; батько міг з собою забрати тільки особисті речі. Так мій 53-річний тато і опинився в орендованій квартирі. Для молодих дівчат він був занадто старий, а його ровесниці запитували у нього, що він їм може дати. Але ж, серйозно, що міг батько запропонувати іншій дорослій людині? Жив він у чужій квартирі, грошики стрімко зникали, а нічого іншого у нього і не було… Крім усього цього батькові доводилося самостійно готувати, прати, прибирати.

Звичайно, він всього цього не вмів. Одного разу, коли ми сиділи з ним в його квартирі, батько сказав, що жах, як хоче млинців, як їх смажила мама, і супчика з куркою. Він зізнався, що не раз пробував їх готувати, але нічого не виходило – не вистачало терпіння і досвіду. Якраз так збіглося, що приблизно в цей час був і день народження мами. — Ну, скажи, що тебе не влаштовувало в сімейному житті? Чому ти в такому віці вирішив залишити маму? — раптом запитав я… це питання му чило мене дуже давно. — Біс поплутав… — я почув у голосі батька жаль. Йому нічого було втрачати, і я запропонував йому виба читися перед мамою в її день народження.

Очі батька відразу засяяли, але він сказав, що бої ться, як би мати його не виrнала. Я все влаштував, адже прекрасно бачив, як батько хоче повернутися до мами. У день народження мами батько прийшов до неї з величезним букетом польових квітів – все, як вона любила. Мати прийняла його холодно, але я краєм ока помітив, що вона прямо дуже зраділа, побачивши чоловіка. Ось так вони і помирилися. Спочатку вони жили разом, але мама цілий місяць готувала тільки собі і прибиралася тільки в своїй кімнаті, але потім її сер це розтануло. Цікаво, але це недовге розлу чення навіть зміцнило відносини батьків. Зараз вони люблять один одного, як любили, коли я був зовсім маленьким.