Интересное тут

Моя мати повернулася в моє життя несподівано, просто з’явившись одного разу біля моїх дверей. Вона представилася і, мабуть, чекала, що я прийму її з розкритими обіймами, але в мене не було бажання обіймати людину, яку я ненавиділа.Двадцять років я росла без неї, і кожна її згадка викликала в мене лише роздратування.

Вона пішла від нас з батьком-алкоголіком, коли мені було всього вісім. Якось я повернулася зі школи і виявила, що її речей немає. Вона забрала все, включаючи останні дрібниці, але забула про мене.Я залишилася з батьком, який пив і ставав агресивнішим.

Мати я не бачила багато років. Я чекала на її повернення, але вона так і не повернулася. Після цього моя ненависть до неї лише зміцнилася.У дев’ятому класі я втекла, і повернулася додому тільки тоді, коли дізналася про смерть батька. Зараз квартира була моєю, і я не відчувала ніякої печалі з приводу його відходу на той світ.

Коли мати знову з’явилася, я навіть не впустила її. Вона намагалася пояснити свій відхід, стверджуючи, що не могла жити з батьком. Але я терпіла його вихідки і не втекла, на відміну від неї.

Я попередила її, що якщо вона знову спробує прийти до мене, я вживу заходів. Дізнаватися про її життя за ці роки я не мала жодного бажання.

Я завжди була замкнутою людиною з обмеженим колом спілкування, що складалося з кількох близьких друзів та колег, з якими я обговорювала лише робочі моменти. На відміну від мене, мій чоловік завжди був дуже товариським з багатьма друзями, включаючи подружні пари. Колись я передбачала, що наш союз означатиме, що він проводитиме більше часу зі мною. Але я помилялася…

Ми познайомилися на вечірці, яку він організував, і я захоплювалася його ентузіазмом та активним способом життя. Хоча я була більш пасивною, воліючи диван і телевізор, він оцінив мою “домашню” натуру.

Мій чоловік продовжував зустрічатися з друзями поодинці. Після року знайомства він зробив мені пропозицію, оцінивши мій осілий спосіб життя і вважаючи, що це збереже затишок у нашому домі, а його спілкування зарядить нас енергією та позитивом.

Але після весілля його друзі почали відвідувати нас частіше: спочатку раз на місяць, потім щотижня. Хоча мені подобалося час від часу приймати гостей, але згодом це стало втомлювати. Мій чоловік мав багато друзів, і вони часто збиралися у нас вдома на свята.

Якось я натякнула чоловікові про своє невдоволення, але він відмахнувся від моїх побоювань, сказавши, що краще приймати гостей удома. Однак часті візити супроводжувалися надмірним вживанням напоїв – що виснажує наш бюджет і призводило до сп’яніння мого чоловіка. Місяць тому я витратила 3 тисячі без будь-яких пожертв з боку гостей.

Тепер я стурбована тим, що за таких обставин у нас можуть народитися діти. Мені здається, що його друзі використовують наш будинок як місце, де можна випити безкоштовно. Як мені тепер знайти спосіб обговорити це питання з моїм чоловіком та відновити баланс у нашому житті?

Моя свекруха постійно критикувала наші витрати, незважаючи на те, що ми з чоловіком були фінансово незалежні.«Ви даремно купили такий дорогий холодильник», – поскаржилася вона одного разу, – «краще купили б якіснішу пральну машину».Зазвичай я ігнорувала її нотації, але вона продовжувала давати непрохані поради.«Олено, не купуй штори в магазині поряд з будинком. Це дорого. Я замовлю у кравчині, яка краще знає», – порадила вона одного разу.

Я ввічливо повідомила її, що вже домовилася про штори. Її цікавість щодо вартості призвела до подальшої критики.«Ти витрачаєш гроші дуже необдумано», – заявила вона, наполягаючи на тому, що багато покупок були непотрібними, як, наприклад, пароварка, якою ми майже не користувалися.Розчарована, я обговорила цю проблему з чоловіком, який запропонував тимчасово відмовитися від спілкування з нею.

Незважаючи на напруженість, ми запросили її на річницю весілля, де вона подарувала нам значну суму, натякнувши, що її потрібно використати з розумом.Невдовзі після цього у нас зламалася посудомийна машина. Ми з чоловіком вирішили замінити її за свої гроші. Проте дізнавшись про це, вона звинуватила нас у нецільовому використанні подарунка.

«Поверніть їх, якщо хочете витрачати мої гроші на будь-яку нісенітницю!», – Сказала вона.Я відразу повернула їй конверт. Здивована, вона спробувала загладити свою провину, сказавши:«Я просто турбуюся, що ти витрачаєш гроші марно. Залиш їх собі, але використовуй з розумом».
Я залишила конверт на її тумбочці, відмовившись приймати гроші, до яких додаються якісь зобов’язання.

Вона не дзвонила нам тиждень, можливо, була засмучена. Може, це й на краще. Сподіваюся, вона все зрозуміє і перестане намагатися контролювати наші фінанси.

Рік тому я почала зустрічатись з Антоном, який працював таксистом. Його несерйозне ставлення до роботи та заробітку з самого початку турбувало мене. Хоча я поважала будь-яку форму роботи, мені хотілося мати поруч з собою партнера з амбіціями та прагненням досягти більшого, що відображало б моє власне мислення, орієнтоване на кар’єру.Через чотири місяці наших стосунків, відчувши необхідність узгодження наших амбіцій та фінансових цілей, я звернулася за порадою до подруг та своєї мами, які підтримали мої побоювання.

Зрештою, я висловилася Антону про свої почуття, пояснивши бажання мати партнера, який би поділяв мою ініціативну натуру. Антон запевнив мене, що шукатиме кращу роботу, як тільки ми одружимося, заявивши, що досі йому не вистачало мотивації.

Ця розмова вселила в мене надію, і незабаром ми одружилися, сподіваючись, що він знайде кращу роботу.Однак час не виявив жодних змін у зайнятості Антона або на рівні його зусиль. На мої прохання знайти щось підходяще або просто працювати більше я отримувала запевнення, але жодних дій не бачила, що й призводило мене до розчарування та відчуття зради.

Коли я знову порадилася з мамою, вона пояснила мені, що шлюб не змінює характер людини докорінно.Зіткнувшись з цією реальністю, я задумалася про своє майбутнє. У мене немає сил постійно мотивувати Антона, зате є сильне бажання знайти партнера, який би відповідав моєму прагненню до особистого та кар’єрного зростання.

Наша сім’я зіткнулася зі складною ситуацією, яку ми ніяк не могли передбачити. Ми з чоловіком намагалися зрозуміти, як бути добрими батьками за таких обставин…Наш зять уже давно зраджував нашій дочці Олені, і ми знали про це. Однак ми вирішили тримати це в секреті від неї, вважаючи, що це в її інтересах.

Ми боялися, що, розкривши правду, змусимо Олену розлучитись у тому віці, коли знайти іншого партнера може бути складно. Незважаючи на невірність її чоловіка, він був гарним годувальником, мав спокійний характер і ставився до всіх по-доброму.

Моя сестра не схвалювала нашого рішення, але поважала наш вибір і не втручалася. Ми відчували протиріччя, але вважали, що з двох лих вибираємо менше. Ми завжди хотіли для Олени найкращого та сумнівалися, що правда покращить її життя.

Спочатку мій чоловік не погодився з моїм рішенням, але після душевної розмови він зрозумів мої докази. Я також поговорила з нашим зятем, який наполягав на тому, що любить Олену і може забезпечити їй гарне життя, хоч і виправдовував свої дії тим, що все це потрібне для його щастя.

Як би там не було, ми сподіваємося на позитивний результат і бажаємо Олені майбутнього щастя, незважаючи на постійний тягар сумнівів та провини.

Як вам здається: чи варто нам втручатися у шлюб своєї єдиної дочки?

Моя свекруха завжди вважала мене проблемною невісткою. Спочатку наші зустрічі проходили успішно, але незабаром почалися тонкі маніпуляції та вторгнення. Я трохи потерпіла перед тим, як сказати чоловікові, що він може підтримувати контакт зі своєю матір’ю, але я відтепер відмовляюся це робити.За 11 років шлюбу моя свекруха часто завдавала неприємностей. Іноді мій чоловік переставав спілкуватися з нею, але почуття провини завжди повертало його до сім’ї. Коли народився наш син, чоловік став більше протистояти матері, згадуючи своє власне тяжке дитинство, коли вона була справжнім тираном.

Цього року наш син пішов у перший клас – і у нього виникли труднощі з читанням. Ми підтримуємо його, не чинячи тиску.Нещодавно моя свекруха, яка намагається бути зразковою бабусею, відвідала його і запитала про успіхи у школі. Зрозумівши, що наш син насилу читає, вона почала критикувати його. Я встигла лише помітити, як очі мого чоловіка сповнилися люттю. Я ніколи його не бачила таким.

Зібравшись з думками, він попросив свою маму негайно піти, щоб не травмувати ще одну людину. Свекруха все заперечувала, а потім розлютилася, звинувативши мого чоловіка в психічних розладах.

Знаючи історії дитинства мого чоловіка, я ніколи не залишала нашого сина з нею наодинці. Тепер мій чоловік взагалі заборонив їй з’являтися у нашому домі. Я рада, що він нарешті зрозумів її справжню натуру. Сподіваюся, вони ніколи не помиряться.

З самого початку мої стосунки з невісткою Оксаною були натягнутими. Якось вона прямо заявила мені в моєму власному будинку, що я не в змозі з ним впоратися, і це викликало розлад між нами. З того часу мій син завжди приїжджав до мене один, а після народження дитини привозив і її. Оксана ніколи не приєднувалася до них. Згодом вона зайнялася бізнесом з продажу насіння, через час відкривши невеликий магазин. Оксана постійно була на роботі, залишаючи мого сина займатися домашнім господарством та доглядом за дитиною. Я не схвалювала такого розкладу, але не могла нічого сказати, оскільки Оксана завжди різко відповідала, а син мовчав, щоб зберегти мир.

Оксана відмовилася допомагати мені з підготовкою до свого 60-річчя, і я цілу ніч просиділа за куховарством. На диво, вона все ж таки прийшла на свято, виглядала дуже стильно і принесла скромний подарунок. Мій син потай від неї подарував батькові газонокосарку – давно бажаний подарунок.

На вечірці Оксана хвалилася своїми успіхами у бізнесі та планами з будівництва будинку. Всі хвалили її, але вона ніколи не визнавала внесок мого сина у домашнє господарство. Натомість вона критикувала його за те, що він недостатньо заробляє.

Того вечора я відкликала Оксану вбік, щоб попросити її припинити принижувати мого сина на очах у всіх, але вона відмахнулася від мене, наполягаючи на тому, що я не мушу втручатися.

Почуваючись безпорадною, я поговорила з сином наступного дня, запропонувавши йому подумати про розлучення, якщо він нещасливий. Однак він запевнив мене, що любить свою дружину і не думає про розлучення.

Як би там не було, я турбуюсь про благополуччя сина і не знаю, як йому допомогти? Чи має все бути саме так?

Спочатку присутність його дочки мене не турбувала. У мене були свої гроші та будинок, тож поблажки її батька були його проблемою. Навіть щоденні дзвінки його колишньої та їхні сварки були їхньою справою, а не моєю.Проте відверта грубість падчерки під час її візитів у вихідні була нестерпною. Прості прохання, такі як забратися чи не одягати взуття у приміщенні, викликали вибухові спалахи.

Ситуація загострилася настільки, що я вирішила йти з дому у вихідні, щоб уникнути зустрічей з нею і конфліктів.Після півтора року уникнення я запропонувала чоловікові проводити дні з дочкою виключно в моєму сільському будинку на березі річки. Життя там було спокійним, що різко контрастувало з містом.

Мій чоловік продовжував відвідувати свою дочку, і я змирилася з цим, поки одного разу він не повернувся з нещасним виглядом.

Його колишня тиснула на нього з приводу безпеки їхньої дочки в глушині, і мій чоловік пообіцяв їй провести канікули у нас, не порадившись зі мною.
Коли дівчинка приїхала, вона спочатку поводилася тихо, але незабаром повернулася до своєї звичайної поведінки. Її істерики переросли в нічні дзвінки матері, яка навіть пригрозила мені поліцією через знущання, які нібито мали місце.

Це стало останньою краплею. Я сказала чоловікові, що вона має виїхати наступного дня, з ним чи без нього.Коли він запротестував, посилаючись на її підлітковий вік, я була непохитна.«Вона лише підліток, а ти доросла людина. Ти маєш розуміти моє становище!» – Заперечив він.Мені було байдуже. Вона переступила межу, і не мій обов’язок – боротися з наслідками їхнього виховання.Чоловік поїхав з дочкою наступного дня. Чи повернеться він, чи приховує образу, я не знала, але в одному була впевнена: «маленькому янголу» тут не раді.

Одного разу я виявилася втягнутою в складний роман, який служив мені порятунком від одноманітності та проблем мого багаторічного шлюбу. Гнат, мій старий знайомий ще зі шкільних часів, давав мені почуття юнацького підйому та самореалізації. Наші таємні зустрічі були для мене способом справитися з життєвими негараздами, подібно до того, як інші шукають розради в якомусь хобі або спілкуванні з подругами.Гнат, відомий своїми юнацькими заграваннями, одружився з тією, кого ми всі вважали нічим не примітною, але він впевнено стверджував, що вона ніколи його не покине.

Через десятиліття, під час зустрічі випускників, життєві тягарі вже навалилися на нас обох. Наша іскра спалахнула з новою силою, що призвело до романтичних відносин, при цьому ми домовилися не руйнувати наші родини.У цей час дружина Гната, Оксана, працювала за кордоном, успішно фінансуючи потреби їхньої родини, доводячи свою непохитну відданість та любов до чоловіка. З іншого боку, моє життя було застійним, залежачи від фінансової невизначеності та сімейних зобов’язань.

Наші побачення проходили в доглянутому будинку Гната, але ілюзія розбилася, коли Оксана несподівано повернулася, що й призвело до поспішної та принизливої для мене втечі.Після деякого мовчання Гнат з’явився знову – без засобів для існування і розлучений – запропонувавши почати нове життя разом. Його обставини кардинально змінилися, як і його очікування від наших відносин.

Зіткнувшись з новою реальністю, я рішуче припинила наш зв’язок, віддавши перевагу своєму стабільному шлюбу, хоч він і не приносить задоволення, а не ризикованому майбутньому з Гнатом.Я розірвала з ним усі стосунки, підтвердивши свою відданість нинішньому життю, незважаючи на його недосконалість.

Тамарі не пощастило із заміжжям. У них з Вадимом була чудова історія кохання, але коли дівчина завагітніла, чоловік покинув її, заперечуючи свою відповідальність. Спустошена Тамара усвідомила, що була сліпа до його справжньої натури.Як би там не було, вона рушила далі, здобула ступінь економіста, повернулася до свого села на останньому місяці вагітності, але повна рішучості.

І ось вона жила зі своєю матір’ю та донькою Сонею, яку дуже любила. Тамара працювала економістом, поки мати дбала про Соню. Сильний характер та оптимізм допомагали їй справлятися з життєвими труднощами.
Якось увечері Тамара знайшла Вадима у соціальних мережах і, піддавшись пориву, відправила йому фотографію Соні, заявивши, що це його дочка. На її подив, чоловік, що відгукнувся виявився не Вадимом, а зовсім іншою людиною, з тим самим ім’ям і прізвищем. У них почалася дружня бесіда, яка швидко переросла в регулярне листування.

Цей “новий” Вадим – добрий і розумний, попросив познайомити його з Сонею. Коли вони зустрілися, Соня відразу назвала його “татом”, чим зворушила його до сліз. Вони провели разом веселі вихідні, під кінець яких Вадим зізнався у своїх почуттях до Тамари, зробивши пропозицію руки та серця.

Вони одружилися на невеликій, але дуже гарній церемонії в оточенні сім’ї та друзів. Тамара була вдячна за несподіваний поворот у своєму житті, який приніс кохання та щастя, про які вона вже не мріяла.