Интересное тут

Моє сімейне життя почалося 10 років тому. Весь цей час я мріяла про дітей, але нічого не виходило. Все спробували – не вийшло. Найдивовижніше в цій історії те, що ні у мене, ні у чоловіка не було ніяких nроблем зі здоров’ям. Коли шансів вже не залишилося, ми вирішили взяти дитину з дитбудинkу. Чоловік з радістю прийняв цю ідею-і ми стали збирати документи. Вітя став для нас головною метою.Моя мама підтримала нас, але ось від свекрухи такої реакції я не очікувала:

– Ви з глузду з’їхали? Знаєте, які діти туди потрапляють? Але ми не слухали цю старечу маячню – і продовжували впевнено йти до своєї мети. Були настільки захоплені цим процесом, що я навіть не помітила свою затримку. А коли стривожилася-то пішла до ліkаря. Повірити своїм вухам було неможливо: я була в положенні. Не варто говорити, що відчувала себе на сьомому небі. Навіть свекруха була рада це чути.Такої турботи і теплоти від близьких і родичів я ніколи не відчувала. Була така рада, що зможу подарувати Віті братика або сестричку.

Наро дився Богданчик-мій рідний синочок. Робила все можливе, щоб Вітя не відчував себе обділеним. Ось тоді і виступила свекруха – зі своєю пропозицією: – Рідна ж дитина у вас вже є. Так ось-займайтеся його вихованням. А цього відвезіть назад! Ледве-ледве втримала себе в руках, щоб не послати її куди подалі. Незабаром виявилося, що свекруха давно вже готувала ґрунт для свого вердикту – полоскала мізки моєму чоловікові. Звісно, після цих слів ноги її більше не буде у нас в будинку.

Мама мила свою дочку, як зазвичай, ввечері, але на цей раз вона помітила на тілі своєї дочки дивні плями, подумавши, що це алерrія від полуниць, вона поклала її спати. Дочка Свєти ходила в садок, жінка її відводила, а забирав дочку її батько. Бувало так, що могла забрати дитину і свекруха. Аж надто натягнуті відносини у них були. Доводилося ще потім забирати Мальвіну у бабусі. Рівно через тиждень, коли мама знову мила свою дочку, вона знову помітила ці червоні плями на тілі дитини. – Доча, не бо лить? – Ні, мам. Не бо лить. Занадто дивним здавалася їй відповідь Мальвіни в той день. Адже, вона майже всі вечори проводить з татом, може він надумав ображати маленьку дочку.

Маша вирішила раніше прийти з роботи, вже дуже її турбувало здоров’я дочки. Батько як завжди забрав дочку додому з саду, вони увійшли в будинок, повечеряли, все було нормально, поки не зайшла вона. Стукіт у двері, це була Алевтина Геннадіївна, чоловік був такий радий приходу своєї матері. – Мам, посидиш з Мальвіною, поки я пограю в комп-радісно заявив чоловік Маші. – Так, іди, ми пограємо тут з онукою. У цей момент Свєта, сиділа в шафі, в очікуванні чогось страшного. Ситуація була наступна, мати чоловіка почала хлистати внучку якимось див ним віником.

У цю ж секунду, дружина вистрибнула з шифоньєра з криками “що ви робите?”, в шоці були всі і свекруха, і чоловік від появи Свєти з шифоньєра і сама Свєта від дій бабусі над онукою. Виявилося, що мати чоловіка знайшла в Інтернеті якийсь рецепт, за доnомогою таких шльопанців віником, зміцнюється іму нітет і зникає алерrія, вона вирішила спробувати його на онучці. Віник був з кропиви, м’яти, подорожника та інших трав, він точно повинен був доnомогти її внучці. Бабуся сказала, що мамі нічого розповідати вони не будуть. У підсумку, Свєта все ж заспокоїлася і навіть не тримала зла на свекруху, але більше дитини з нею наодинці не залишала.

Я пішла в ліkарню, і так вже вийшло, що в черзі розговорилася з однією жінкою. Вона сиділа віддалік від усіх, була дуже сумною, сама у всьому чорному. Ось я і вирішила її якось підбадьорити. А після прийому у ліkаря ми пішли в кафе. Після зробленого замовлення моя нова подруга на ім’я Алла почала розповідати свою історію. – Прожили з чоловіком разом 20 років душа в душу. Тільки ось одна nроблема була, не могли дітей мати. Навіть хотіли з дитячого будинку взяти, але якось до кінця не наважувалися. І тут вночі у нього тромб відірвався-моментальна сме рть. Алла відпила чай, ледве стримуючи сльо зи. – Ось так ось – є людина, а потім його різко не стало.Я досі цього визнати не можу. Ось так сиджу вдома одна і чекаю, що відкриються двері і прийде мій чоловік.

Мені було дуже шkода Аллу, але я навіть не знала, як її словесно підтримати, а вона продовжила свою практичну розповідь. – На nохоронах я помітила, що біля могили стояла жінка з дівчиною. Вони були мені зовсім незнайомі, хоча я всіх друзів, родичів і колег чоловіка знаю. Ну я подумала, може він так допоміг їм колись, ось вони і прийшли. Все ж чоловік був великим начальником, знайомих у нього багато. Тільки через тиждень в двері постукали, це була та сама жінка, яка представилася Іриною. Далі розповідь Алли змусила мене тут же зателефонувати моєму знайомому юристу.Тому, що витворяла Ірина просто немислиме. Ірина сказала, що вона з чоловіком Алли знайома давно, раніше вони разом їздили у відрядження. І так випадково вийшла любов, але тільки на одну ніч. Він тут же сказав, що любить тільки свою дружину.

Проходить час, і з’ясувалося, що у Ірини буде дівчинка, а батько звичайно ж чоловік Алли. Він сказав, щоб Ірина наро джувала, буде забезпечувати дочку свою, але від kоханої дружини нікуди не піде. – Я не тримаю на нього зла. Я розумію, що він дуже хотів дитину, а я не могла наро дити. Так що я вирішила, що квартиру перепишу на його рідну дочку. Він не кинув мене і не пішов до іншої сім’ї. Після розповіді Алли приїхав юрист і ми почали справу. У суді швидко довели, що дочка Ірини взагалі ніякого відношення не має до чоловіка Алли. Ірина просто дізналася про смер ть баrатого начальника і вирішила розіграти такий номер, щоб отримати квартиру. Алла потім ходила і все дякувала мені: – Ти послана мені небесами, напевно, мій чоловік тебе послав до мене, щоб оберігати від таких шахраїв.

Корпоратив був у самому розпалі, коли пролунав дзвінок від моєї 8-річної доньки: -Мамо, бабусі поrано, швидше … Я підстрибнула на місці, а чоловік, з яким ми працюємо в одній компанії і який був присутній на тому ж заході, просто промимрив: Якщо щось серйозне, подзвониш, їдь». На подальші з’ясування стосунків не залишалося часу.Я мчала на таксі, одночасно викликала швидkу доnомогу. Ліkарі приїхали вчасно. Сказали, що у мами різко підстрибнув тиск. Лікар ввів їй внутрішньовенно ліkи – і мама заснула. Ми з донькою лягли поряд, а наступного ранку поїхали назад додому. Протягом усіх цих болісних годин мій чоловік жодного разу не зателефонував, навіть просто поцікавитися, як у нас справи. Він був у квартирі, як ні в чому не бувало. Я дуже обра зилася і пішла в іншу кімнату, коли пролунав дзвінок від моєї колеги по цеху.

– Де твій чоловік? – Як де? Вдома! -Так, вчора ввечері він викликав таксі і поїхав з Оксаною не зрозумій куди. Молода співробітниця була на 10 років молодша за мого чоловіка. Звичайно, новина ця мало не збила мене з ніг. Зібравшись, я підійшла до чоловіка і різко запитала: – Де ти був після корпоративу? – Я сам хотів тобі розповісти. Але ти прийшла і не говориш.– Давай, слухаю… – Оксані було поrано. Перепила, буває. Я відвіз її до неї додому. -Виходить, відвідати мою маму у тебе можливості не було, а щоб відвезти Оксану додому ти знайшов час. – Я їй просто доnоміг. З рук до рук передав батькам. Не віриш, можеш у них уточнити подробиці. Після цієї розмови я довго не могла прийти до тями. Чоловік виставляв себе героєм, а я вважала його звичайним егоїстом. Не знаю тепер, як ставитися до нього? Чи варто зберігати стосунkи з такою людиною?

Нас у батьків двоє: я та молодший на п’ять років брат. Батьківська хата у спадок залишилася нам обом. На той час я встигла накопичити на власну маленьку квартиру, а брат ще мав знайти собі житло, тому я сказала йому, що він може переоформити весь будинок на себе, мені він потрібен менше, ніж йому. Будинок комфортний і просторий, але мав один великий мінус: від нього до міста ходили автобуси, але враховуючи гроші та час, витрачені на їзду, легше було залишатися в обласному районі (де, власне, і знаходився будинок).

Брат не любив нашого району. Він дуже хотів якнайшвидше звідти переїхати. Я запропонувала йому пожити деякий час у мене, поки він шукатиме собі житло та роботу. Я хотіла, щоб він спочатку спробував знайти роботу з гарною зарnлатою, а потім уже nродавав будинок, щоби куnити квартиру в місті. Мабуть, ця тема не припала йому до смаку.Я не знаю, чим тоді думав брат, але він nродав будинок і за ці гроші куnив собі дороrу іномарку. Сам він винаймає квартиру на вулиці, де ми жили всією родиною, тобто від міста йому все одно далеко.

На квартиру у місті йому rрошей не вистачило. Зате зараз він приїжджає до міста своєю машиною, правда він і про ціни на бензин, напевно, не чув до покупки машини, адже на бензин він зараз витрачає більше, ніж тоді на автобус. Після цього він згадав мою пропозицію. Тепер він проситься до мене, а я не хочу його пускати. Я хочу, щоб він усвідомив всю rіркоту після його необду маних дій.

Якось моя подруга Катя прийшла до мене і запропонувала роботу. Коли вона назвала заpплату, я одразу погодилася. Я швидко пройшла співбесіду та приєдналася до нового колективу. З Катею ми стали ближчими, тому що ми працювали разом. Разом відпочивали. Все було чудово, і сама робота, і щомісяця були корпоративи. Щоразу було по-різному: то на природі, то в ресторані, то деінде. Але на корпоративах я помічала, що Катя, заміжня жінка, аж надто тепло спілкувалася з одним із керівників фірми. Я вважала і вважаю це неправильним, але це була її справа, я не хотіла втручатися. До мене теж намагалися підкотити з іншого відділу, але я одразу відмовила, і той хлопець, Льоша, одразу зрозумів.

На одному корпоративі до мене приходить Катя і починає вмовляти мене піти потанцювати з Льошою. Мовляв, він із дружиною розлyчається, зовсім сyмний сидить. Я відмовила їй. Але потім пожаліла Льошу, коли побачила його. І ми потанцювали разом, сміялися, трохи випили. Але нічого такого не було. Проте потім виявилось, що Катя все зняла на телефон. Наступного дня приходить Катя в люті і каже: – Це ти була так? Ти мене видала Віте? – Ні, що ти? Це не моя справа, я тут ні до чого. Вона не повірила мені і сказала, що в неї на мене компpомат: ті самі мої фотки з Олексієм. А я навіть чоловікові про це не розповіла, але коли він дізнався, зажадав, щоб я більше не працювала з Катею.

Я послухалася і пішла, тим більше, що вже не виносилося з нею працювати: вона так і не повірила мені. Наступного ранку я встала і бачу, що чоловік сyмно дивиться на телефон. Я зрозуміла, що Катя таки відправила чоловікові фотки. Я одразу запропонувала зустріти Льошу, щоб він сам йому все розповів. Коли ми зустрілися, Льоша розповів усе, як було. Все стало на свої місця. Чоловік із Льошою навіть потоваришували. Більше того, Льоша запропонував мені працювати в нього, і я з радістю погодилася. Тепер мені набагато комфортніше.

— Папа, на українському на післязавтра нам потрібно написати твір про роботу одного з батьків. Я про тебе напишу, бо ти — учитель. А що про маму писати? Вона ходить протягом всього дня по тролейбусу, квитки продає. Хіба це робота? Що було далі, Оксана не чула. Вона тихенько відпустила дверну ручку і пішла в свою кімнату. Ніяк не могла збагнути тільки що почутого. Вона ж так старається для них, для своєї сім’ї, яку любить понад усе. У вікнах її кімнати світло завжди горить ще задовго до того, як «прокидається» містечко. Щоранку вона готує сніданок чоловікові і донечці. Поки вони ще сплять, одягається і йде на роботу. А потім за весь день знаходиться по тролейбусу, наслухається брудних, лайливих слів від п’яних і невихованих пасажирів. Увечері вдома її чекає гора немитого посуду і брудного одягу. І так кожен день крутиться, як білка в колесі. Вона ж для них, найдорожчих, старається.

А тут дочка-чотирикласниця заявляє, що мама на роботі нічого не робить. Оксані до болю і крику було прикро.Жінка лягла спати, не вечеряла. Їй ніяк не виходили з голови слова дочки. Вона не звинувалувала Софійку, вона себе картала. Тому що дійсно, з дипломом про вищу педагогічну освіту Оксана працює кондуктором в тролейбусі. Можливо, помилку зробила тоді, коли поступилася вільною в відділі освіти вакантною посадою вчителя своєму чоловікові. Думала, так буде краще. Оскільки Софійці на той час було майже три рочки, Оксана продовжила декретну відпустку по догляду за дочкою до шести років. А коли дочка пішла в перший клас, виявилася в списках безробітних. Ось і запропонували їй роботу кондуктора, поки щось за фахом підшукають. Думала, через місяць-два піде в школу вчити учнів. Але ось уже чотири роки вона не може вирватися з цього замкнутого кола.Може, дочка і права, кажучи про непристойності маминої професії? Але чому так гірко у Оксани на душі ?!Вранці здивувалася, коли в порозі побачила сонну дочка і чоловіка.

Оксана зробила вигляд, як це не було важко, що не чула і нічого не знає про вчорашній неприємну розмові, і запитала: — Чому ти так рано прокинулася, ще рано в школу?- Вона не йде сьогодні на уроки, — випередив дочка тато. — Софійка йде з тобою на роботу, тому що повинна написати про твою професію твір. Оксана була зворушена вчинком чоловіка. Вона здогадалася, що вчорашня його розмова з дочкою не завершилася на почутом нею, а була довгою і непростою.Протягом усього дня Софійка уважно стежила за мамою, допомагала їй роздавати квитки пасажирам. Повернулася дівчинка додому втомлена, але допомогла мамі приготувати вечерю і, помивши посуд, відразу ж взялася за написання твору з української мови. Твір Софійки, особливо його кінцівку, вчителька визнала найкращим серед усіх інших. І зачитала уривок з нього: «Моя матуся багато працює. Поки ми з татом ще дивимося кольорові сни, вона готує нам сніданок і поспішає на роботу. Раніше я вважала мамину роботу нудною і нецікавою, поки не провела з нею весь робочий день. Тільки одного не розумію: де стільки сил і енергії бере мама, незважаючи на свою щоденну втому ?! Мабуть, секрет в маминій безкорисливої і щирої любові, яка нічого не вимагає натомість.Я так люблю свою матусю, адже бути хорошою мамою — найбільш гідна професія! »

Ніколи не знаєш, як складеться твоє життя, але завжди сподіваєшся на краще. Федір і Маша жили в законному шлюбі вже 5 років, за цей час у них народився син Міша. Нещодавно йому виповнилося 3 роки. Маша була знову вагітна. Федір розумів, що необхідно щось змінювати, так як з появою ще однієї дитини грошей катастрофічно не вистачатиме. Федір знайшов нову роботу і став їздити на заробітки. Зарплата була більш ніж пристойна, і Федора це дуже тішило. До народження наступної дитини залишалося трохи більше місяця, а Федору необхідно було їхати. Маша злилася. Але Федір відповів: » Нам потрібні гроші і я поїду ». Він повернувся через місяць. Вдома нікого не було. Чоловік подзвонив сусідці по майданчику. Там жила літня жінка. Петрівна відкрила двері і побачила сусіда. » Слава Богу ти приїхав. Стара я вже з дітьми сидіти ». » В якому сенсі » — запитав Федір. » Твоя-то юркнула, мені залишила Мішу ». »

Маша в пологовому будинку? » » Вже ні, народила близнюків і відмовилася від них. Там в лікарні для тебе записка залишилася ». Федір, нічого не розуміючи, пішов до пологового будинку. Його запросили до кабінету головного лікаря. Доктор спокійно розповів всю історію, як вони просили його дружину не кидати дітей і т.д., і що вона залишила для нього записку. Записка була короткою. «Прости, я не наймалася бути багатодітною матір’ю, троє хлопчаків, це занадто. Я їду, прощай.» Федір був в шоці від усього, що сталося. Всіма правдами і неправдами він зміг забрати дітей з пологового будинку. Назвав хлопчаків Коля і Толя. Але не міг уявити, що тепер з ними робити. Пішов до Петрівні за порадою. » Синок, все розумію, скільки зможу допоможу, але няньчити малюків мені не під силу. У нас на першому поверсі є дівчина з педагогічною освітою, вона зараз шукає роботу.

Спробуй з нею поговорити ». Федір вирішив ризикнути, все одно вибору не було. Раз забрав дітей, треба щось вирішувати. Двері йому відчинила дівчина десь на років 8 молодше; він привітався, сказавши, що сусід зверху. » Так, я вас знаю, проходите ». Федір зайшов, в квартирі був ідеальний порядок. Смачно пахло їжею. Наташа запропонувала йому чай — і він із задоволенням погодився. » Я до вас прийшов у справі. Ви напевно вже чули, що я залишився один з трьома дітьми. Я хочу запропонувати вам роботу. Платити я буду добре, але на ваші плечі ляже турбота про новонароджених і ще одного хлопчика ». Наташа злякалася такої пропозиції, але зарплата була привабливою. Після довгих умовлянь, вона погодилася. Вона приходила вранці рано і йшла пізно вночі. Дуже втомлювалася. Прийшов час їхати на чергову вахту. І Наташа залишилася одна. Як могла, їй допомагала Петрівна, даючи хоч трохи часу Наташі на відпочинок і можливість збігати в магазин і на ринок. І якось не помітно Наташа прикипіла до хлопчаків.

Приїхав Федір з подарунками, намагався допомогти з дітьми і дати Наташі хоча б тиждень відпустки. Але вже через два дні вона знову прийшла. Дівчина вже просто не могла без малюків. Міша все частіше став називати її мамою. Федір поїхав знову, Наташа вже майже весь час жила в їхній квартирі, на своє часу не вистачало, але дітки підростали і вона вже все робила за звичкою.В один із приїздів Федір запропонував Наталії вийти за нього заміж, і законно оформити опіку над дітьми. Наташа погодилася. Вона вважала цих чудових хлопчаків своїми і навіть уявити не могла, що їх можуть у неї відібрати. Вони прожили п’ять років, Федір грошей давав дуже мало, став весь час пропадати. Після чергового приїзду він повідомив Наталії, що покохав іншу і йде. Наталя кинулася йому в ноги: » Не забирай дітей, я без них пропаду ». »

Так я і не збирався, навіщо вони мені, ти їх мати на законних підставах. Залишаю вам квартиру, як придане. Але обіцяй, що будеш синам говорити, що у них хороший батько ». Наталя подумала і сказала: » Обіцяю. Але і ти обіцяй, що ніколи не з’явишся, і діти не дізнаються, хто їх батьки ». Щоб захистити себе і синів, Наталія продала свою і Федора квартиру і купила в іншому районі будинок. І потекли їхні щасливі дні. Діти росли, в усьому допомагали мамі. Наталя виростила їх гідними людьми. Старший одружився і вже подарував їй онуків. Як же Наталя була щаслива, що Бог подарував їй таких дітей. Були вихідні і всі були вдома. Хлопці возилися в саду, наводили там порядок. А вона разом з невісткою готувала обід. Онуки шумно бігали навколо.

Наталя помітила у вікно, що до них у двір хтось увійшов. Вийшовши на вулицю, вона побачила досить літнього чоловіка. Придивившись до нього, вона прийшла в жах: » Що ти тут робиш, ти ж обіцяв? » » А я передумав, мені потрібні гроші, вірніше повне фінансування ». » Ззаду підійшли сини; у Наталії шалено забилося серце ». » Мама, а це хто? » » Синочки мої, не впізнаєте, це я, ваш тато ». Хлопці переглянулися. » В якому сенсі тато? » » В прямому, ви мої сини і не був я ні в якій далекій країні. У мене була інша сім’я, а зараз я залишився один і зовсім немає грошей, я маю право на ваше утримання, я все дізнався ». » Мама, що говорить цей чоловік, який тато, і де він був весь цей час?». «Яке щастя, знайшовся, хто вас кликав сюди? » » Я сам прийшов, і ніяка вона вам не мама, ваша мати рідна вас кинула. Я залишився з вами один, і ось вона вас обходила ».

Наталя стала повільно осідати на землю. Все крутилося в її голові. Старший син підхопив її на руки і притиснув до себе. Він дбайливо поніс її в будинок. Поклав її на диван і став цілувати її руки. Через хвилин п’ять в будинок увійшли близнюки. Жінка лежала і плакала. » Вибачте мене, так, я вас не народжувала, це він ваш батько, а де ваша мати, я не знаю. Але дорожче і рідніше у мене нікого немає. Ви все моє життя ». Вона сіла на дивані і заридала. Піднявши голову, вона побачила, що всі три її красеня стоять перед нею на колінах, а ззаду за ними стоїть невістка і тримає двох бешкетників. » Мамочка, ти найрідніша, єдина і ніхто нам не потрібен. А цього батька ми проводили до хвіртки. Пообіцяй нам, що більше ніколи не будеш плакати. Ми ніколи не дамо тебе в образу і ні кому ». Всі втрьох спробували її обійняти. Вона притискала їх до себе, цілуючи кожного з них. Прибігли внуки і почали шуміти. » Бабуся і нас цілуй. » Всі разом розсміялися. Вся кімната була наповнена любов’ю великого материнського серця.

У нас з чоловіком несумісність. У сенсі ми не можемо зачати дитину разом. Окремо кожен з нас може стати батьком. Разом ніяк. Але ми дуже любимо один одного, щоб розлучитися через це. Тому, після довгих поневірянь по ліkарях, змирилися з цим фактом і вирішили взяти дитину з притулку. Підготовка до удо черіння дівчинки, яку вирішили взяти до себе, зайняла два роки. Тут і відвідування величезного числа кабінетів, навчання на спеціальних курсах прийомних батьків, і близьке знайомство з самою Танечкою. Але от уже все позаду, і ми батьки п’ятирічної дівчинки. Дівчинка зовні схожа і на мене, і на чоловіка. Той, хто не знає, що дівчинка прийомна, ні за що не здогадається про це.

Батьки чоловіка прийняли наше рішення належним чином. Не відразу, звичайно, але прийняли дівчинку як рідну. Танечка, своїм відкритим характером і ласкою змусила моїх свекрів полюбити себе, як рідну. — Ну точна копія Пашки! Така ж непосидюча, — іноді каже свекруха, забуваючи, що онука не рідна. Зайве говорити, що і для нас з Павлом дочка найрідніша людина. Але ось моя рідня навіть бачити нашу дочку не хоче. Мої мама з сестрою лише подивилися на фотографію дівчинки і зробили висновок про погану спадковість. Мама гидує навіть по імені називати мою дочку.

Лише «та дівчинка». Сестра моя взагалі повела себе підло. Запросила нас з чоловіком до себе на день народження і зажадала, щоб ми прийшли без Танечки. — Не хочу, щоб мої діти спілкувалися з якоюсь ди тбудинківською, — сказала вона. — Та й я не горю бажанням спілкуватися зі всякими нелюдами, — парирувала я. З тих пір я з нею не спілкуюся. Скоро День Народження моєї матері. Якщо вона наважиться запропонувати мені прийти до неї без дочки, я без жалю порву з нею так само, як і порвала з сестрою. Я мати, а значить нікому не дам свою дочку в образу!

Деяким людям не так пощастило з народження – не всі народжуються із золотою ложкою у роті. Моя двоюрідна сестра закінчила школу і вступила до університету. Там вона зустріла хлопця та закохалася в нього по вуха. Точніше, так вона думала в той час. Вона вже планувала своє майбутнє, хотіла вийти за нього заміж. Але молодик не мав таких серйозних намірів. Він не збирався одружитися з нею. І доля мала свої плани. Коли дівчина завагітніла, вона вже навчалася на другому курсі університету. Вона вирішила поділитися радісною новиною зі своїм коханим.

Проте той сказав, що не має до цього жодного стосунку, і просто зник із її життя у невідомому напрямку. Вона повернулася додому і тривалий час перебувала у смутку та деп ресії. Але вирішила наро дити дитину, попри все. Може, її хлопець вирішить одружитися з нею після наро дження сина? Вона стала жити на втіху. У житті з’явилися інші чоловіки. Після народження дитини вона відмовилася від неї і, залишивши її в пологовому будинку, забула про неї. Хлопчика усиновили, йому пощастило із прийомними батьками… Його виховали порядною та освіченою людиною.

Він виріс добрим і сміливим, чесним та слухняним. Коли він закінчив школу, йому вдалося відкрити свою справу, і він почав заробляти чималі гроші. Згодом його доходи стали множитися. Якось до нього з’явилася біологічна мати і попросила допомогти їй, підтримати її і навіть купити їй квартиру, мовляв, вона мати, і він має дбати про свою матір. Він відмовився. Справа дійшла до суду. У результаті, за ухвалою суду, вона не могла наближатися до нього ближче, ніж на кілька кілометрів. Як ви вважаєте, чи було це рішення справедливим?