Интересное тут

Ми завжди жили в достатку і ніколи собі ні в чому не відмовляли. Син у мене відучився на лікаря, пішов по стопах покійного батька. Для сина я завжди шукала невістку з нашого кола, тобто з багатої сім’ї. Ми завжди боялися, що Костя вибере собі в наречені негідну і меркантильну дівчину, адже нині багато таких. Одного разу він привів до нас додому дівчину на ім’я Аліса. Вона мені відразу не сподобалася, так як була неохайно одягнена і родом з села. Для мене це показник того, що вона не зможе стати гідною дружиною для мого сина. -Синку, вона нам не підходить. Ти розумієш? Я не прийму її в якості своєї невістки. Краще знайди собі дівчину більш гідну і з нашого кола. Що ти з селом робити будеш?

Але він і слухати мене не хотів і сказав, що вона буде його дружиною — і все. Я не знала, що робити і від кого допомоги чекати. Минуло кілька місяців, і вона поступово почала мені подобатися. Кості треба було на 3 місяці полетіти в Америку, щоб владнати там всі справи з бізнесом. Він планував зробити візу і для Аліси, щоб переїхати туди разом з нею. Але в підсумку він поїхав один. Одного разу Костя подзвонив і сказав, що є серйозна розмова. — У мене тут з’явилася дівчина і нам з Алісою треба розлучитися. Я хочу тут залишитися жити, з Ребеккою. Скажеш їй? — запитав Костя.

Я не знала, як сказати Алісі про те, що мій син її зрадив. Костя прилетів і розлучився з нею. На наступний же день вони подали на розлучення. Алісі ніде було жити, і я вирішила запропонувати їй залишитися у мене, поки що небудь не придумає. Коли я дізналася її справжню, то пошкодувала, що в перший час не приймала її. Вона доглядала за мною краще, ніж будь-хто. Всі думали, що через гроші, але мови про це ніяк не могло йти. Я вирішила за її доброту відплатити їй: подарувала гроші для початкового внеску іпотеки. Вона орала кожен день, а будь-яка праця оплачується. Аліса взяла квартиру в іпотеку: думаю, що вона дуже скоро закриє борг. Головне, щоб їй попався хороший хлопець, а не такий — схожий на мого сина.

Марина закінчила університет і почала працювати вихователем у дитсадочку. Вона дуже хвилювалася з-за того, що у неї немає досвіду. Знайомство з колективом пройшло добре. Робота її було не найлегша. Діти вередували, всі плакали по мамі, крім однієї. Маринку завжди проводжав тато. Чоловік приходив дівчинку рано вранці, а забирав останньою. Дівчинка була дуже спокійною і тихою. Нову виховательку дивувало те, що дівчинка завжди мовчить. Маленька Маринка завжди грала одна. Дуже рідко її можна було побачити в колі дітей. Марина намагалася допомогти їй. Грала з нею, хотіла розсмішити. — Мила, а ти помітила, що у нас з тобою однакові імена? Давай будемо дружити? – запитала старша Марина, в надії здружитися. — Давайте — прошепотіла дівчинка.

Вихователь не має права виділяти когось серед дітей. Але Марина не могла нічого вдіяти з собою. Їй постійно хотілося обіймати дівчинку. Папа Маринки був молодим чоловіком. Щоранку він приводив дівчинку і цілував її на прощання. — Бувай, принцеса. Буду сумувати, побачимося ввечері, — говорив він і йшов, а дівчинка спокійно чекала його потім весь день. Чоловік був дуже уважним до дочки. Забирав Маринку завжди останньою. Видно було, що дуже втомлювався. Приходив завжди з пакетами з продуктового магазину. Марина запитала в іншої виховательки про них. Виявилося, що дівчинка втратила маму рік тому. До цього вона була дуже веселою і активною дитиною. — А тато бачиш, який молодець. Не кожен би зміг так. Допомагати нікому.

Бабуся дуже стара, не виходить з дому навіть. Після цієї розмови Марина не могла приховувати свої почуття до дівчинки. Вона обіймала і грала з нею, поки ніхто не бачить. Маринка прив’язалася до виховательки. Одного разу тато дівчинки подзвонив і почав вибачатися. — Марина Сергіївна, вибачте, будь ласка. У мене виникли проблеми на роботі, а садок закривається через 20 хвилин. Я не знаю, що робити… — Не переживайте. Ми погуляємо з Маринкою. Морозиво поїмо. Будьте спокійні, — сказала Марина і навіть зраділа запізненню чоловіка. — Ви не уявляєте, як я вдячний вам, — сказав той, добігши до двох Марин в парку. В той день чоловік запросив Марину в кафе, і з тих пір вони не розлучалися. У Андрія тепер дві Маринки.

Ця історія вразила читачів до глибини душі. Ніхто й уявити собі не міг, що таке може статися в наш час. Надя Гнатюк росла звичайною дівчинкою: грала в ляльки, ходила в школу, захоплювалася танцями. Дитинство дівчинки закінчилося, коли її мати помітила, що дочка почала одужувати.»Моя дочка росла не по днях, а по годинах», — згадувала мати Гнатюка в ефірі популярного ток-шоу. Жінка відправилася в лікарню, де дівчинку ретельно обстежили. Виявилося, що Надя чекає дитину. Мати 11-річної Гнатюк почала шукати «винуватця торжества». Жінка звернулася в правоохоронні органи. В ході розслідування з’ясувалося, що батьком ненародженої дитини є вітчим Наді. Чоловікові дали 10 років.

Надія народила здорову дівчинку, назвавши спадкоємицю Мариною. У віці 14 років Гнатюк знову приголомшила свою матір. Юна «Джульєтта» знову була вагітна. На цей раз обранцем Наді став 19-річний Віталій. Пара вирішила одружитися. Незабаром Надія подарувала чоловікові сина Андрія. Пара переїхала в рідне село Віталія, щоб жити з його батьками. Як ви могли здогадатися, дівчинка так і не закінчила школу. Всі жителі села знають історію Наді, проте ніхто погано не озивається про дівчину. Мати Гнатюк часто відвідує дочку і онуків. Марині не так давно виповнилося 16 років, а Андрій відсвяткував своє 13-річчя. Сім’я як і раніше живе в селі і управляє власною фермою.

У мене з чоловіком нещодавно народився син Діма. Перші місяці найважчі, ми це знаємо не з чуток. Діма ріс дуже примхливим, постійно плакав, практично не давав нам нормально виспатися. Чоловікові довелося взяти невелику відпустку, щоб мені з дитиною допомагати. Так ми з ним по черзі сиділи з малюком, доки другий із нас відсипався. Але та ніч була особливо неспокійною, мабуть, газики заважали малюкові, і він не міг заснути всю ніч. Ми то гралися з ним, то відволікали, то годували, потім купали, потім знову намагалися вкласти.

Діма заснув лише у 8 ранку. Чоловік без сил упав на подушку і за хвилину захропів. Я теж лягла поруч і тільки заплющила очі, як раптом телефон чоловіка загудів. Це дзвонила свекруха. Ну як можна зателефонувати в таку рань, тим більше у неділю? Я не стала відповідати на дзвінок, тому що минулого разу вона мені сказала: Хто тобі право дав капатися в телефоні мого сина?. Я відключила звук на телефоні, але вібрація все одно не давала заснути. Тоді довелося покопатись у налаштуваннях і вимкнути вже всі звуки.

Через деякий час хтось постукав у двері. Я зла пішла відчиняти, на порозі стояла наша сусідка, найкраща подруга свекрухи: -А Що це ви на телефон не відповідаєте? -У нас вагома причина. -Яка ще причина? -У нас неділя, це такий день, коли людям краще не заважати! А надвечір сама свекруха прийшла до нас додому. Я не чула всієї її розмови з моїм чоловіком, тому що практично засинала. Але долинали уривки фраз того, як свекруха лаяла чоловіка, говорила, що я його зіпсувала. Чоловік стояв за свою сім’ю, і казав, що мама сама не має рації.

4 роки тому я пішла на пенсію. Якщо чесно, ніколи не уявляла, що буде настільки складно. Адже я звикла жити нормальним життям і ні в чому собі не відмовляти. Спершу я просила грошей у дітей. Вони давали, але згодом їхні подачки стали стрімко скорочуватися. Адже я всю свою молодість працювала для дітей. Напевно, не дуже на хабно з мого боку розраховувати на підтримку тих самих дітей у старості. Але вони думають інакше… Донька ні в чому собі не відмовляє: часто оновлює гардероб, разом із усією родиною двічі на рік їздить на море. Але чи варто у неї попросити грошей – так вона носом верне. Якось я попросилася переїхати до них, щоб мати змогу здавати власну квартиру. Але донька заявила, що зараз вони працюють із дому, і перебувати у маленькому приміщенні

стільком людям не зовсім зручно. А син кілька років живе за кордоном. Він залишився там після навчання і досить непогано влаштувався. Надсилає він мені коnійки, на які точно прожити неможливо. Якось я зробила те, що, можливо, засудять баrато людей. Була в дочки в гостях, і коли вона пішла вкладати дітей, то я взяла її картку та перекинула собі кілька тисяч. Тоді мені здавалося, що вона навіть не помітить цієї втра ти. Але донька подзвонила мені наступного дня і звинуватила мене у крадіжці. -Дочко, а що мені залишалося робити? Я ж попросила у тебе грошей – і ти не дала. А лікар виписав мені вітаміни, на них я витра чу ці гроші. Тепер вона не пускає мене на поріг своєї квартири. Невже я зробила щось страաне?

Усі дівчата у гуртожитку не любили Настю. Вона була нестерпно сkyпою і жaдібною. Рахувала кожну дрібницю, копієчку до копієчки. У неї не те, що цукор чи масло, та навіть туалетний папір неможливо попросити. Коли за Настею починали доглядати молоді люди, то дівчата відразу повідомляли хлопцям, що Настя їх у мить розорить, бо вона жaдібна, і вимагатиме більшого, ніж хлопець може собі дозволити. Так хлопці більше не з’являлися біля Настіної кімнати. Але дівчина не сумувала, і не бігала за ними. Пішов – ну і гаразд. Якось на танцях, де були всі студенти, Настя познайомилася зі Стасом. Він був на останньому курсі, такий дорослий та розумний хлопець. Настю він одразу зачепив своїм інтелектом. Вони стали більше часу проводити разом, гуляли усі ночі на проліт.

Якось Стас прийшов до Насті в гості в гуртожитку, його відразу помітили дівчата. А одного разу він прийшов, а Настя ще не звільнилася від пар, тож хлопець залишився чекати її біля дверей. Тут дівчата зрозуміли, що настав момент, коли Стасу треба розповісти всю правду про Настю. -Вона така жaдібна, вона з тебе всі гроші стягне, ти пошкодуєш. Біжи, поки не пізно. Стас послухав ці промови, підвівся і пішов. Дівчата тріумфували. Але через годину він повернувся разом із Настею, у дівчини в руках був гарний букет троянд. Дівчат це розлютило, і вони вирішили діяти безпосередньо, аби довести красеню — Стасу, що вони мають рацію.

-Настя, А можна пару цукерок, а то чай нема з чим пити? -Ні. -Але чому?! -Люди, які вчора купили собі досить великий і дорогий торт цілком в змозі купити пару цукерок до кави. І до речі, мене на такі свята ви не кличете чай із тортиком попити. Тоді зайшла друга подруга: -Насть, А можна я в тебе локшину візьму. Так хочеться їсти, а в мене все закінчилося. -Ні. -Чому ні? — Людина, яка щодня замовляє піцу в кімнату, цілком може спуститися в магазин і купити собі лапшу за копійки. Тут Стас зрозумів, що недаремно вибрав саме Настю. Вона була мудрою і одразу розуміла, коли її подруги намагаються маніпyлювати. Настя буде ідеальною господаркою, яка не витрачатиме гроші на непотрібні речі.

Надія стала мамою вже у 16 років, батькові дитини на той момент теж було 16 на той момент, молоді були, ось він і втік, не хотів брати відповідальності. Минуло два роки, і Надька втекла з дому з новим kоханим, їй було тоді 18. Син її тоді залишився з бабусею та дідусем. Соромно і боляче, було тоді батькам Наді за те, що вони виховали таку дочку… Але Ігор, виріс вдячним хлопцем, любив він старих, навіть вважав їх за своїх батьків. У 18 років Ігор вирішив одружитися. На весілля прийшла його мати з двома доньками. Хлопець зрадів, він увесь час любив свою матір, але був скривджений,

чому вона його покинула, за що? — Ти моя помилка молодості. Такої відповіді він точно не очікував усі 16 років від матері. Минуло 8 років, Ігор уже жив у своїй квартирі із дружиною та дітьми. Цю квартиру йому подарували бабуся з дідусем. Раптом у квартирі задзвонив телефон, незнайомий номер. — Ігоре, це твоя мама. Ти не міг би дати притулок сестричці, ти якраз живеш неподалік її університету. Складно нам зараз… А квартиру орендувати їй я не потягну. Батько її, мене покинув, nлатити буде нема з чого, просто. — Заявила мати. Він вислухав її до кінця, не перебивав і спокійно відповів:

— Жінка, ви помилилися номером, — відповів Ігор на одному подиху, начебто всі 8 років готував цю фразу і потім спокійно поклав трубку. Частина рідні засудила Ігоря, мовляв, «це не матері треба було, а сестрі, міг би й доnомогти, їй же тяжко однієї троє виховувати. Сам же все чув!». Інша частина підтримала. Ігор залишився при своєму, він не забув слова матері «помилка молодості», ця фраза ще довго кружляла в його голові. Чоловік вирішив, що у своєму житті він повинен доnомагати, тільки бабусі з дідусем, а не незнайомій жінці, він не збирався нічого робити. А як вважаєте, ви правильно вчинив Ігор чи все-таки потрібно було доnомогти матері․

Ядвіге ніколи не подобалося її ім’я. У неї було довге і густе волосся, яке вона заплітала в косу. Саме ця коса допомогла дівчині знайти чоловіка. Стас був вражений, побачивши гарне волосся дівчини, а коли дізнався, як її звуть — то не міг стриматися від сміху. Вони познайомилися, почали зустрічатися, а за 4 місяці чоловік зробив їй пропозицію. Мама дівчини була проти її стосунків. По-перше, не сподобався майбутній зять, по-друге, мама вважала, що дівчина дуже молода. Як би там не було, молодята одружилися. І після весілля Стас став іншою людиною: дорікав Ядвігу у всьому, казав, що вона дуже погано готує.

Незабаром у них народилася дитина. Коли хлопчикові було 4 роки, батько вперше не прийшов додому ночувати. Іноді він приходив, але коли дружина питала у нього, чому він так робить, Стас відповів: -Не подобається, можеш розлу чатися. У результаті розлу чення таки відбулося. Чоловік не платив аліменти, і жінці з дитиною допомагали лише батьки. Син, Денис, виріс, відучився у школі, поїхав до Австрії. Невдовзі знайшов роботу – і так і залишився жити. Але про матір Денис не забував: збудував їй гарний будинок, завжди допомагав грошима. На початку цього року, коли Ядвіга була вдома сама, вона раптом почула стукіт у двері.

Пішла відчиняти – це був Стас. Він прийшов миритись. Виявилося, Стас одружився з дівчиною, яка незабаром його зрадила, а після розлу чення взагалі відсу дила в нього все майно. А коли він натякнув, що хотів би жити у цьому домі: -Це ж наш син купив? Отже, я маю на це майно своє право. Саме в цей момент Денис зателефонував до матері. Стас вихопив телефон і почав говорити, що той має піклуватися про свого батька. На що Денис відповів: -У мене немає батька. Забирайся з цього будинку. Якщо ще раз з’явишся – я тобі забезпечу серйозні проблеми. Стас, розлю чений, підвівся пішов, і більше ніколи не з’являвся в цьому будинку.

Ми родиною повернулися з відпустки. Класно відпочили в Єгипті. Тепер налаштовувалися до робочих днів в нашому чотириповерховому, панельному будинку. Будинок старий, мешканці, вже в третьому поколінні, виросли разом і з повагою ставляться один до одного. Дійшовши до під’їзду, я побачив іномарку, припарковану на дитячому майданчику. Діти обережно обходили її, щоб навіть випадково не доторкнутися до машини. Розуміли, що машина не з деաевих. Я копнув по колесу, змусивши увімкнутися сигналізацію. Через хвилину з під’їзду вискочив розніжена дівиця:

— Хамло, ти що тут витворяєш?! — розкричалася вона, побачивши мене поруч зі своєю тачкою. — Мадам, ти свою промову контролюй. Трохи довше парковка. Став свою машинку туди. А тут діти грають. — Своїх дітей у мене немає, а чужі мене не хвилюють! — Хвилюють чи ні, це твої nроблеми. А закон треба дотримуватися. — спокійно кажу я. — Я дивлюся ти не знаєш, хто мій чоловік! Він тебе виверне навиворіт! — Ну давай, тягни свого благовірного. Поговорю з ним по-чоловічому. Як подивлюся, людську мову ти не розумієш, а бруднитися з бабою мені не з руки. Чекав її чоловіка годину. Приїхав чорний джип. З нього вийшов пузатий, лисий стариган.

Його тільки за гаманець можна любити. І з місця в кар’єр, почав лаятися і спробував схопити мене за грудки. Отримавши під дих зігнувся, лаятись перестав, бо став хапати повітря ротом, як риба, викинута на берег. Його дружина заверещала як пожежна сирена, мовляв вона на мене в суд подасть. Потім схопила свого татуся за руку, повела його додому. Я трохи почекав, потім знову штовхнув в колесо машини мадамки. Вона вискочила, лаючись відігнала свою машину на стоянку, потім туди ж перегнала машину свого татуся. Звичайно, до правоохоронців вона не звернулася. Та й інші теж. Адже всю цю епопею моя дружина знімала на телефон…

Мені нещодавно виповнилося 34, моєму сину – 5. Ми з чоловіком живемо у великому заміському будинку його батьків. Але в ньому немає ремонту, і щоб його зробити – потрібна досить велика сума грошей. У свекрів, крім мого чоловіка, є ще дві доньки. Як би там не було, свекри завжди казали, що дім дістанеться тільки моєму чоловікові. Але жодних документів вони поки що не оформляли… Нещодавно з життя пішов батько. Як спадок я отримала його однушку і величезну земельну ділянку. Тато ніколи з нами не жив, тому отримати такий величезний подарунок було досить несподівано. Але тут проблема прийшла звідти, звідки не чекали: родичі чоловіка вирішили замість мене, що робити зі спадщиною. Вони вважали, що я маю продати земельну ділянку,

а отримані гроші вкласти в ремонт будинку. Свекруха каже, мовляв, будинок так і так нам дістанеться, тому я вкладатимуся у власне майбутнє. Але мене так просто не провести. Справа в тому, що шлюб чоловіка зі мною – другий. До мене він був одружений і від першого шлюбу в нього залишився син. Поки я прийняла рішення, що нічого продавати не буду, щоб у разі чого все моє майно залишилося моєму рідному синові. Але родичі чоловіка кажуть, мовляв, якщо я живу з ними – то маю вкладатися. Тільки спадкоємців на цей будинок – купа. Зрозуміло, що у майбутньому вони претендуватимуть на будинок. Навіть якщо свекр перепише будинок на мого чоловіка, де гарантії, що не з’явиться його колишня дружина з дитиною та не захоче своєї долі? Ситуація, звісно, складна, але відступати я не збираюся.