Як тільки наше маля з’явилося на світ, мій хлопець мене покинув. Так у віці двадцять років, я стала одинокою матір’ю. Батькові дитини було двадцять п’ять років. Він сказав, що на нього чекає велике майбутнє, а ми для нього в тягар. Потім я дізналася, що він поїхав до Америки. Тоді мені було дуже погано, і я впала в глибоку депресію, якби не мама, то я не уявляю, як через все це пройшла одна. Буквально через рік я зустріла красеня з Португалії і без пам’яті закохалася в нього. На доньку зовсім припинила звертати увагу. Він приїхав у Росію роботи і невдовзі планував відлітати на батьківщину. І коли до його від’їзду залишалося лише кілька днів, він покликав мене з собою. Я була дуже щаслива і вважала, що це початок нового етапу в житті. Я вже малювала красиві картинки в голові, як ми втрьох засмагаємо на березі моря і насолоджуємося теплим сонячним промінням.
Але мене повернула до реальності одна його фраза: «Але врахуй, що я кличу тільки тебе, з твоєю дитиною я нічого спільного мати не хочу». Я не чекала на такий поворот подій. Тому, коли почула це, то розгубилася і попросила в нього час на роздуми. Ми домовилися так, що якщо я дам свою згоду, то за десять днів ми з ним полетимо до Португалії. І ось настала година Х. Внизу мене вже чекав мій хлопець, а в ліжечку спала моя дівчинка, яка так потребувала мене. Я поцілувала її, зателефонувала мамі і сказала, що їду зі своїм коханим до Португалії, але мала одна вдома і ту ж зняла сім-карту і викинула її. Я подумала, що ніхто краще за мою матір не зможе виховувати її, а про фінансовий бік я подбаю, щоб у них був гідний рівень життя. Але з кожною хвилиною збільшувалося почуття тривоги і невпевненість у тому, що я роблю правильно.
Якоїсь миті я зрозуміла весь страх того, що відбувається, біля мене сидів абсолютно сторонній мені чоловік, на якого я проміняла свою дочку … А моя кровиночка спить вдома одна і потребує материнської любові та ласки. Я вирішила все виправити, доки не пізно і сказала йому зупинити машину. Я поїхала на таксі додому. І коли увійшла до її кімнати, моя донечка все ще солодко спала. Я сіла біля ліжечка і гірко заплакала. Я була в шоці від власного вчинку. Як я могла зважитися на таку підлість до своєї дитини. Що мною керувало тоді? Добре, що я не зробила тоді фатальної помилки і залишилася з донькою. Іноді мені хочеться втратити пам’ять, щоб не пам’ятати про цю ганьбу, яка мучить мене до цього дня.