Коли я прийшла на манікюр, то почула розмову двох дівчат, котрі не розуміли, навіщо мені, nенсіонерці, ці вит рати. І я дала їм відповідь.

0
17

Записалася на манікюр, прийшла до салону та сіла – чекати своєї черги. Поруч сиділи дві дівчини, які про щось нервово розмовляли. Невдовзі я зрозуміла, що вони обговорювали мене. Уривки фраз ясно дали зрозуміти, що вони дивувалися: навіщо цій бабусі, тобто мені, робити манікюр. Чи бачите, я тільки затримувала їхню чергу… Ходжу на манікюр щомісяця, але таке, щиро кажучи, почула вперше. Невже вони думають, що жінка виходить на пенсію і перестає бути жінкою?

Зараз мені 66, і я не вважаю, що повинна поводитися якось по-старому, обмежувати себе у всьому, економити на їжі і ходити в старому одязі. Коли мій пенсійний вік був уже близький, я вже тоді розуміла, що не поводитимуся як класичні бабусі. Навіщо? Адже це безглуздо. Наприклад, коли я і чоловік перестали працювати, наше життя змінилося – але тільки на краще. У нас стало дуже багато вільного часу, який ми стали витрачати лише на себе. Ми почали більше відпочивати і навіть зайнялися спортом.

Витрати на комунальні послуги чи їжу не зменшилися зовсім. Як би там не було, відкладати на подарунки дітям та онукам у нас цілком виходило. Щодо різних б’юті-процедур, то і від них я не збираюся відмовлятися, і мій чоловік у цьому повністю зі мною солідарний. Ми записалися на масаж і незабаром почнемо отримувати всі процедури. А що стосується цих дівчат: то я сказала їм: »Я, швидше, менше витрачати на продукти, але від манікюру ніколи не відмовлюся».