Вранці, коли ми збиралися на роботу, чоловік сказав, що ввечері до нас в гості прийдуть його друг з новою дружиною. Я відразу заnанікувала, як справжня господиня – я не знала, як все встигнути і що приготувати до приїзду гостей. Я працюю до 6, а гості до нас збиралися близько 7. Фізично було неможливо все встигнути. Чоловік мене заспокоїв: — Поки ми будемо смажити м’ясо на мангалі, ви зі Свєтою (це нова дружина його друга) зробите закуски і картоплю. Я їх попередив, що ти будеш на роботі, так що ми все встигнемо, не переживай. Чому ми називаємо Свєту» новою » дружиною? Федя, старий друг мого Гриші, роз лучився з першою дружиною і переїхав в інше місто (з тих пір ми Федю не бачили) – почав життя з чистого аркуша. Там він зустрів Свєту, і скоро вони одружилися. Після роботи я відразу помчала в магазин за продуктами до вечері, але там же я згадала, який бардаk ми залишили вранці перед виходом.
Забувши кілька пунктів зі списку покупок, я побігла додому. Тут чоловік вирішив влаштувати мені сюрприз-забравши дочку після занять гімнастикою, він заодно привіз і гостей. Вийшло так, що вони приїхали на цілих 15 хвилин раніше. До цього моменту я вже встигла переодягнутися і трохи привести будинок в порядок. Ось, гості вже прибули. Переді мною стоїть Свєта — не перший погляд дуже мила і красива дівчина. Але правильно кажуть, що перше враження оманливе. Поки чоловіки смажили шашлики, ми зі Свєтою стояли на кухні, готували закуски і знайомилися. У якийсь момент Свєта попросила показати їй будинок. Протягом всієї екскурсії вона робила компліменти нашому дому. Це ж прекрасно! Так, це було б чудово, якби вона не додавала «за скільки куnили?» і «скільки коштувало?» після кожної фрази.
Ще в Свєті мені найбільше не сподобалося те, що вона, 36-річна жінка, поводилася як маленька дитина. «Котик, ведмедик, бегемотик, зайчик, кошеня, слоник, …» – всі ці слова – прямі синоніми «Федір»-а, її писклявий голосок і різкі дитячі рухи – доповнення до образу її дружини—переростка. В кінці вечора ми зі Свєтою пішли на кухню, давши чоловікам спокійно поговорити. Це була можливістю для нас познайомитися ближче, адже з Федею ми були дуже близькі, отже, це була не остання наша зустріч зі Свєтою. Скажу відразу-весь час говорила Свєта. Це було б стерпно, говори вона на «прийняті» теми, але Світлана люб’язно розповіла, до яких хво роб у неї є схильність, як не стало її прабабусі, як вона розлучилася з колишнім чоловіком, а також сказала, що вона не може мати дітей. Після декількох годин спілкування з нею я відчувала себе спустошеною і єдине, чого я хотіла після їх відходу – закритися в своїй кімнаті і не виходити звідти тиждень.
