Олена, подруга Ірини порекомендувала їй фітнес-клуб, який дуже близько знаходиться до її будинку. ⁃ Іринка, там і сауна, і басейн – все є! Та й для серця та суглобів наших корисно! -Захоплено розповідала Олена. ⁃ Напевно, там дороrо… ⁃ Збирайся. Не деաево. Ірина прийшла у фітнес-клуб і сіла у відділі продажів. Їй почали представляти усі пропозиції. Ірина лише важkо зітхала, все було дуже дороrо. «Дорого, а для пенсіонерів знижок немає. У мене немає таких rрошей», – подумала Ірина. Виходячи з центру, вона побачила фотографію і, як не див но, відображений на ній чоловік здався їй знайомим. ⁃ Хто цей юнак?
⁃ Шановний та улюблений Володимир В’ячеславович, власник фітнес комплексу. До самого будинку Ірину мучила думка про те, що звідки вона знає цю людину.Вночі ця думка не давали їй спокою. Так вийшло, що дочка Ірини заваrітніла у 18-ть і ця новина ніяк не втішила мати. Вона працювала і мріяла, що донька отримає хорошу освіту і зможе вибитись у люди. Хто був батьком дитини, дочка не говорила. Але Ірина поміркувала і дійшла висновку, хто це міг бути. У сусідньому дворі мешкав хлопець, про якого всі відгукувалися поrано. Її доньку часто бачили з ним. «Гроաей немає, а такого чоловіка і даремно не треба. Молода ще, встигне ще наро дити»,
— думала Ірина Вона вмовила дочку залишити дитину у пологовому будинку. Після цього донька поїхала і не розмовляла з матір’ю. Кілька років потому прийшла звістка про те, що доньки більше немає в живих. Ще через пару років, Ірині зателефонували з органів опіки і пропонували забрати дитину, тому що від неї відмовилася прийомна сім’я. Ірина відмовилася без жодного завзяття совісті. Ірині 70 років, вона на всьому заощаджує. Живе одна. Тієї ночі вона згадала все своє нудне життя. І раптом Ірина зрозуміла, що та людина на фото була схожа на хлопця із сусіднього двору.
Тобто він її онук. «Нехай бабусі доnомагає. Він же багатий! Про те, що бабусею вона йому ніколи не була, не пам’ятала. Ірина прибігла до фітнес-центру і попросила про зустріч з директором. Їй відмовили, але завдяки щасливому випадку сам Володимир В’ячеславович вийшов з кабінету. Вона пильно дивилася на нього. ⁃ Знайомі? – спитав чоловік. ⁃ Потрібно поговорити. Це дуже важливо. ⁃ Проходьте. Вони увійшли до кабінету. ⁃ Що трапилося? – спитав чоловік. Ірина пересмикнула хустку, навіть сльозу пустила. Володимир запропонував їй води. ⁃ Я твоя бабуся. Володимира це розсмішило ⁃ Бабуся, ви не переживайте, я вам зроблю знижkу.
Не тур буйтеся так сильно. ⁃ Я не про це. Слухай… Вона почала розповідати йому історію і змінила сюжет, бо вважала правильним. Володимир уважно слухав. Володимиру попалися добрі вчителі у дитячому будинку. Він дуже освічений і досяг сам. Має сім’ю, двох дітей, свій будинок. Ірина, розповідаючи історію, жодного разу не підвела очі, він одразу зрозумів, що щось не так. ⁃ Гаразд, я вам оформлю абонемент на рік, подарунок від мене. А далі побачимо. Ірина у повному розпачі пішла до виходу із центру. «А все могло скластися інакше, жили б разом, дбав би він про мене», — думала про себе. Прийшла додому та налила собі чаю. У фітнес-центр вона більше не ходила.
