Побачивши в машині свого чоловіка іншу жінку, я відчинила двері та запитала у неї – хто вона така? Після її відповіді у мене відвисла щелепа.

0
252

Я ніколи не думала, що для чоловіка є важливою моя фігура. Я ніколи не була худою. Завжди була нормальної статури. Пухкою мене теж не можна було назвати. Залицяльників у молодості було багато, але я обрала Любомира. Зустрічалися близько року, а потім побралися. Все спочатку було чудово. Кохання та розуміння. Народився син, і тут почалося. Я практично одразу набрала кілограмів десять. Скинути їх мені не вдавалося. Чоловік почав до мене холодно ставитись. Він навіть не намагався приховувати свого холодного ставлення до мене. Часто казав мені: «Подивися, на кого ти стала схожа. Розпустила себе до невпізнання. Та з тобою навіть вийти кудись соромно”. А мені було прикро. Я старалася як могла. Дитина забирала багато часу, і в мене майже зовсім не залишалося часу на себе. Я дивилася на себе в дзеркало і розуміла, що далека від ідеалу. Мені хотілося бути такою, як до того моменту, як я вийшла заміж і народила дитину. А тут ще чоловік постійно критикував мене.

Я намагалася стежити за собою, але це давало дуже незначний ефект. Моя мама говорила, що не треба переживати, що просто у нас такий склад фігури. Ще мене заспокоювала постійно свекруха, але водночас говорила, що мені треба зайнятися собою. Натомість брат чоловіка Дмитро, навпаки, казав мені, що так навіть краще. Він старший за мене років на п’ять і на два роки старший за мого чоловіка. Своєї сім’ї у нього досі немає. Він часто приходить до нас, і ми з ним добре спілкуємося. Я питаю його, чому він досі один; каже, що ще не зустрів ту єдину. І іноді сміється, додає: потрібна така, як ти, а сучасні дівчата женуться за ідеальним тілом. З ними навіть у ресторан не сходиш. Нічого не їдять, а при них і я не можу їсти. Стає незручно якось. Всі наші розмови відбуваються у легкій та жартівливій формі. Мій чоловік, буває, говорить мені щось прикро, про мою зайву вагу, не соромлячись сторонніх. Навіть брат його робить йому зауваження щодо цього. Дійшло до того, що чоловік став все частіше затримуватися після роботи, а іноді й взагалі не приходив додому ночувати.

Весь час посилався на зайнятість. Але ж я не сліпа і щось у житті розумію. Так уже й доброзичливці почали доносити, що бачили його з молодою та стрункою дівчиною. Якось біля магазину я побачила машину чоловіка, а в ній – дівчину. Підійшла, відчинила двері та запитала, хто вона така? Вона, не соромлячись, відповіла мені, що його дружина. Ось так! Несподівана заява; а хто тоді я? Тут підійшов мій чоловік. Я запитала: «Що це все означає?» Він сказав мені: Іди додому, потім поговоримо. Сів у машину та поїхав. Я прийшла додому та місця собі не знаходила. Приїхав чоловік і сказав мені, що подає на розлучення. Він покохав іншу і йде до неї. Я не стала його зупиняти і не почала навіть просити його. Він зібрав свої речі та поїхав. Того ж вечора заїхав його брат Дмитро. Він уже все знав. Почав мене заспокоювати. Він довго говорив зі мною, і мені стало спокійно. А потім зізнався, що давно любить мене. Минуло вже півроку, як ми з ним одружені. Він називає мене своєю «улюбленою булочкою». І у мене немає комплексів щодо своєї фігури. Я абсолютно щаслива. А у мого чоловіка з тією дівчиною теж не склалося. Вони розійшлися – і він знову у пошуку.