Була в нас чудова сусідка тітка Зоя. Ми часто любили ходити один до одного в гості, тітка Зоя смачно готувала, пекла пиріжки. У неї був племінник — єдина її рідна людина. Можна сказати, що вона його, як бабуся, виростила сама. Все дитинство він пройшов у тітки Зої, а потім після університету поїхав до міста, там вирішив влаштуватися та працювати. Тітка Зоя довго переживала за племінника, часто в гості їздила до нього. А він уже встиг одружитися. -Як швидко діти ростуть. Ось уже дружину собі знайшов, тільки весілля чомусь не хочуть грати, сказали, що марнування грошей. Розписалися і тихо вдома посиділи вузьким колом.
-А зрозуміло, чому він так рідко почав приїжджати, вже своя сім’я, дружина з’явилася, — відповіла моя мама. -Так ні, вони мене до себе в місто жити звуть, тільки я не знаю, як же мені тут все покинути. -Ти ж у селі всю жити прожила, як ти до міста звикнеш? Ти врахуй, погостювати в місті це одна, а назавжди перебиратися, та ще й у такому віці – важко буде. Але тітка Зоя не слухала мою маму, а вирішила вчинити по-своєму. Продала вона свій будиночок і переїхала до племінника жити. Півроку не було чути нічого про тітку Зої, а потім вона ні з того ні з сього зателефонувала мамі: -Я приїду до вас погостювати, так скучила по селі, по сусідах. -Звісно приїзди. Але коли тітка Зоя вийшла з таксі і винесла із собою сумки, це було дуже дивно.
Сумки були великі, ніби тітка Зоя збиралася в нас жити. Так минуло два дні, на третій день вже набридла балакуча гостя і мама вирішила запитати у неї прямо: -А Ти коли додому-то поїдеш? -Та Куди вже там додому. Я свій будинок продала, всі гроші племіннику віддала. А він свою квартиру продав і купив із дружиною великий будинок двоповерховий, тільки ось я відчуваю там вічною гостею, а не господинею. Та й не подобається мені у місті жити, дуже галасливо. Чи то річ у нас у селі… -Це все дуже сумно, але й у мене ти жити довго не зможеш. У мене своя сім’я, а на такий довгий проміжок ми гостей не кличемо. Тітка Зоя увечері зібрала свої речі та поїхала. Живе вона зі своїм племінником чи ні-невідомо, але зв’язок із тіткою Зоєю ми втратили остаточно.
