До нас у сусідній будинок переїхала пара, молодша за нас. Оля та Коля. Ми з чоловіком з ними так легко потоваришували. Ми з Олею любимо готувати та поїсти смачно, постійно ділимося рецептами. А наші хлопці захоплюються одними й тими самими чоловічими хобі. Вони теж мають про що поговорити. — Вітання. Які плани на завтра? Запрошую на мій день народження, – зателефонувала Оля. Ми з радістю погодилися, і я запропонувала свою доnомогу на кухні, тому що одна з дитиною вона може і не встигати. Вона подякувала, але відповіла, що чоловік доnомагатиме і свекруха теж. Ми взяли подарунок, букет квітів та пішли до них. На столі я помітила магазинну їжу і дуже здивувалася.
Вона ж завжди говорила, на святах у неї завжди домашня їжа. Оля помітила мій стан і з посмішкою підійшла до мене. — Це все моя свекруха. Я багато чого приготувала, але вона вирішила додати дещо від себе та куnила готової їжі. Я стала доnомагати Олі, так як свекруха няньчилась з дитиною. І Оля розповіла, що свекруха працює на кількох роботах, і в неї не залишається часу на приготування їжі, тому вона звикла купувати їжу, а не готувати. Так зручніше. Спочатку, коли сусідка з чоловіком одружилися, свекруха намагалася нав’язувати свою звичку і невістці. — Ти витрачаєш свій час на приготування. Найкраще знайти роботу і на ці кращі куnуй готову їжу.
А Оля відповіла, що готуватиме сама. Домашню їжу ж неможливо порівнювати з готовою. Ще вона сkаржилася, що їй не вистачає rрошей. А вони з чоловіком обоє працюють. Коли чоловік вперше поїв домашньої їжі, приготовлену Олею, він усе здивовано запитав, де вони купують таку смачну їжу. І коли дізнався, що це домашня їжа, і готувала Оля, дуже здивувався. Він навіть не знав, що так можна. День народження Олі пройшов чудово. Її свекруха досить приємна жінка. Вона хвалила невістку, казала, що все дуже апетитно, і вона ніколи не зможе навчитися так готувати. А після Оля зібрала для них цілу сумку їжі. Свекруха подякувала і поцілувала невістку. Як же добре, що люди приймають один одного такими, якими вони є.
