Вона зустрічалася з одруженим чоловіком. А мораль цієї байки така, не робіть такого ніколи. І зараз я вам розповім чому. Вона вже кілька років у розлученні, є дитина і заробляє добре, все є окрім чоловіка та ліжка. Звичайно, куди б вона не пішла, адже була доглянута жінка, всюди супроводжували погляди, флірт, але не більше. Звичайно подруги, спілкування, все це добре, але їй не вистачало цієї чоловічої сили та енергії. Вона давно не давала волю своєї слабкості. Познайомились в інтернеті. Звали Володя. Зустрічалися раз на тиждень, бо частіше він не міг. Після сигарного клубу, який був у вівторок, чоловік заїжджав до неї, часом на годину, а бувало на три-чотири, бо сходку клубу скасовували.
Клуб був типово чоловічий, обговорення машин, грошей, алкоголю, жінок. За півроку стосунків він ночував у неї всього два рази, бо з якоїсь нагоди дружина з дітьми виїжджали з міста. Після зустрічей жінка завжди відчувала себе повною енергією і була готова підкорити все. Приємний вечір та яскраві емоції у ліжку супроводжувалися довгими розмовами. Щоправда незважаючи на всю щирість і відкритість у стосунках вони були наче наполовину. Наче будинок без даху. Вона розуміла, що може їй потрібні серйозні стосунки, але, коли вона чекала щовівторка і отримувала все, що їй ніжно ці думки сходили на другий план.
Іноді буває, що жінка хоче його ласки поза їхньою системою та чітким графіком. Хочеться написати, але вона стримує себе, не хоче руйнувати його родину. А в усій історії найжахливіше, що жінка звикла. Вона звикла, що їй даються ці емоції, звикла до графіка і не більше. А потім починаєш на когось завжди чекати, чекати, думати, що в результаті виберуть тебе. Але ні, виберуть не тебе і навіть скажу, незабаром і залишать, повернутися туди, де тепло і, де від них багато залежить. А у вас все й так добре, адже жили якось без нього…