Влітку у нас таке трапилося… мені не терпиться поділитися цією історією, адже ніхто після цієї історії не може стримати сміху. Влітку ми з друзями поїхали на дачу. Зібралося близько 7 родин. І ось ми, матусі, маринуємо м’ясо для шашликів, чоловіки займаються чимось своїм, а дітки грають біля ставка. Дорослі плавали, а малеча стояли біля води, кидали камінчики у воду. Там відпочивали не тільки ми, тому було багато інших людей у того ж ставка. Ось один рибалка залишив свій човен і сів поруч із дітьми на березі.
Ті попросили покататися на човні, а рибалка відповів, мовляв, покатає, якщо батьки дозволять, але перед цим йому треба віднести щось дружині. Так ось, поки діти грали, рибалка пішов у своїх справах і потім повернувся до дітей. З усіх дітей мій був найшвидшим, тому той саме йому сказав: — Скажи мамі, що я готовий покатати вас на човні, якщо вони не проти. Мій шустрик прибіг не до мене, а до батька і сказав: — Тату, там дядечко каже, щоб я передав мамі, що він чекає її біля ставка, хоче покатати її на човні.
Передай їй, будь ласка, я зайнятий, і побіг далі у своїх справах. Чоловік із червоними, як у краба очима увірвався до нас. Він ледве тримав себе в руках, щоб не nульнути в мене чимось. — Що за чоловік чекає тебе біля ставка? Ст рах втратила? Вже нічого не бої шся? Ні бі са ні Боrа? — Кричав він на всю дачу. Мені знадобилося два дні, щоб пояснити чоловікові, що все не так, як йому передав син. Потім ми довго над цим сміялися, але тоді, повірте, було страաнувато.